Сандригось О.А., к.е.н., Відоменко О.І. РЕЗЕРВИ ТА ФАКТОРИ ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ
Сандригось Ольга Анатоліївна
Студентка магістратури Національного університету харчових технологій
Науковий керівник - к.е.н., доцент Відоменко О.І.
РЕЗЕРВИ ТА ФАКТОРИ ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ
Продуктивність праці як економічна категорія відображає зв'язок між обсягом виробництва і відповідними затратами праці. Продуктивність праці означає здатність людини створювати за одиницю часу певну кількість матеріальних благ. Чим більше продукції виробляється за одиницю часу або чим менше робочого часу витрачається на виробництво одиниці продукції, тим вища продуктивність праці [1].
В наш час коли в усьому світі відчувається гостра потреба в ресурсах, одним з найважливіших загальногосподарських та галузевих завдань є раціональне використання трудових ресурсів на всіх рівнях національної економіки, що сприятиме виготовленню конкурентоспроможної продукції, поліпшенню економічної діяльності і зростанню прибутків працівників. Реалізація цього завдання неможлива без підвищення продуктивності та ефективності праці.
Резерви зростання продуктивності праці - це невикористані можливості економії затрат праці, які виникають внаслідок дій тих чи інших факторів (удосконалення техніки і технології, організації виробництва і праці, застосування прогресивних форм і систем її оплати).
З огляду на це виникає потреба у дослідженні продуктивності праці, як чинника зростання ефективності діяльності підприємства.
Проблема продуктивності праці на підприємствах харчової промисловості досліджувалася багатьма ученими економістами в різних наукових аспектах. Їй присвячено праці М.Д. Виноградського, А.І. Ільїна, Н.І.Жужукіної, А.О.Заїнчковського, О.І.Кочерги, І.В.Ковальчук, Л.В. Матіченко, А.М.Мендилєвича, М.А. Петрищева, Т.А. П'ятницького, Я.С.Столярова, З.С. Ходорової, Г.В. Ярошенко та інші.
Проте на сьогодні в Україні дуже мало приділяється уваги концептуальним дослідженням та розробкам щодо вдосконалення механізму ефективності праці, як пріоритетного напряму державного регулювання; неналежно розроблені теоретико-методологічні аспекти взаємозалежності між ефективністю праці та її стимулюванням, оцінкою ефекту від праці у системах стимулювання; з теоретичної точки зору існує чимало трактувань, що ускладнює єдину термінологію та формування єдиного підходу до дослідження проблем ефективності праці. Саме цим і пояснюється актуальність даного дослідження.
Практика господарювання на ринкових засадах підтверджує ту незаперечну істину, що результативність будь-якої виробничо-господарської та комерційної діяльності залежить передусім від компетентності та творчої активності управлінських кадрів, достатньо глибокого знання ними законів, закономірностей та умов економічного розвитку, законодавчої бази та соціальних аспектів господарювання. Зростання продуктивності праці забезпечує збільшення реального продукту й доходу, а тому є важливим показником економічного зростання країни. Оскільки збільшення суспільного продукту в розрахунку на душу населення означає підвищення рівня споживання, а отже, і рівня життя, то економічне зростання стає однією з головних цілей держав з ринковою системою господарювання. Кожне підприємство характеризується певним рівнем продуктивності праці, який може зростати або знижуватися під дією різноманітних чинників. Підвищення продуктивності праці є безперечною умовою прогресу і розвитку виробництва [2].
Розвиток продуктивних сил і неухильне зростання потреб суспільства об'єктивно зумовлюють необхідність підвищення продуктивності праці. Досягнутий рівень і темпи підвищення продуктивності праці є важливим показником ефективності виробництва.
Фактори підвищення продуктивності праці можна умовно об'єднати в наступні групи:
- І група - стимулюючі фактори зростання продуктивності праці. До них відноситься застосування нової техніки і більш удосконаленої системи машин, впровадження комплексної механізації на всіх стадіях виробничого процесу. Реалізація цих передумов призведе до зростання фондоозброєності, зі збільшенням якої підвищується і продуктивність праці. Уречевлена праця скорочує витрати ручної праці, а отже позитивно відображається на результатах конкретного виробництва;
- ІІ група - організаційні фактори: насамперед організація процесу виробництва продукції. Ообливе місце серед організаційних факторів посідає наукова організація праці. Від раціоналізації проведення трудових операцій залежить результативність як самої праці, так і виробництва в цілому. Наукова організація праці дозволяє без суттєвих капітальних вкладень підняти продуктивність праці й ефективність виробництва;
- ІІІ група - фактори, пов'язані з удосконаленням форм і систем оплати праці. Їх функціональним призначенням є стимулювання підвищення продуктивності праці, відтворення робочої сили та розв'язання соціальних проблем суспільства;
- IV група - соціально-економічні фактори. До цієї групи входять чинники, пов'язані з підвищенням соціально-економічних показників діяльності працівників, а саме: склад працівників, їх освітній та кваліфікаційний рівень, умови праці, психологічний клімат у колективі, підвищенням творчої активності працівників тощо.
Узагальнюючи усе сказане вище, можна зробити висновок, що продуктивність праці - це показник, який відображає співвідношення кількості продукції, що виробляється в процесі праці, та затрат праці на її виготовлення. Підвищення продуктивності праці повинно бути на першому плані в діяльності будь-якого підприємства, яке прагне досяги максимального результату при мінімальних затратах, а це, як відомо, - мета абсолютно усіх комерційних організацій, що функціонують в умовах ринку.
Література:
1. Бугуцький О. Ефективне використання праці - основа підвищення продуктивних сил суспільства // Україна: аспекти праці. - 2000. - № 3. - C.3-9
2. Бабицький А. Моделі економічного зростання і проблема підвищення суспільної продуктивності праці // Вісник економічної науки України. - 2008. - № 1. - С. 22-28.
3. Вітвіцький В. Вплив основних чинників на підвищення продуктивності праці //Україна: аспекти праці. - 2006. - №2. - C. 29-33
4.Музиченко С.А. Продуктивність праці, соціально-економічна сутність категорії // Формування ринкових відносин в Україні. - 2008. - №6. - С. 24- 28.
5. Сологуб О. Оцінка сукупної продуктивності підприємства на основі факторного аналізу // Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу. - 2008. - №4. - с.54 -
е-mail: sandrigos@meta.ua
