Подпишитесь на рассылки о научных публикациях
Савчук Оксана Іванівна
Буковинська державна фінансова академія
м. Чернівці
Науковий керівник:
Дранович Михайло Петрович
ФОНДОВИЙ РИНОК В УКРАЇНІ ТА ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ЙОГО ІНФРАСТРУКТУРИ
Фондовий ринок України перебуває в стадії формування. Останнім часом спостерігаться позитивні тенденції в його розвитку. Зокрема, незважаючи на непросту політичну ситуацію в державі, активного скидання акцій не відбувається. Основне завдання сьогодення - створення умов для становлення цілісного, висококваліфікованого, ефективного і справедливого ринку цінних паперів з метою подальшої інтеграції його в світові фондові ринки.
Даний ринок є важливою складовою структури ринкової економіки. В Україні оборот цінних паперів стає однією з основних галузей фінансової сфери, без якої даремно механізм ринкової економіки не здатен функціонувати [3].
Фондовий ринок в Україні нині складається з ринків акцій, облігацій, іпотечних сертифікатів,сертифікатів ФОН, інвестиційних сертифікатів, казначейських зобов'язань України, ощадних та депозитних сертифікатів, векселів та ін. [2].
Постановка проблеми. Фондовий ринок - явище об'єктивне, він виник у зв'язку з гострою потребою в додатковій формі мобілізації коштів для фінансового забезпечення розвитку економіки держави. Світовий досвід доводить, що причиною економічної, а нерідко й політичної кризи є слаборозвинений фінансовий сектор країни. Натомість фондовий ринок спроможний надати фінансові послуги особливим категоріям (підприємствам, організаціям), за допомогою яких можна швидше адаптуватися до негативних змін в економічному та політичному середовищі [1].
Аналіз останніх публікацій і досліджень. Питанням вивчення фондового ринку та особливостями формування його інфраструктури в різний час приділялася увага українських вчених М.В. Поплавська[1], О.І. Савицька та А.А. Фурсова [2], О.О. Котирло [3], В. Жупаненко[4], А.М. Желіхівська [5] та багато інших.
Мета даної статті полягає в розкритті суті фондового ринку України, визначення основних проблем його функціонування та характеристика інфраструктури ринку.
Виклад основного матеріалу. Фондовий ринок як складова фінансового ринку традиційно вважається забезпечувальною ланкою всієї фінансової системи держави [1].
В руках держави фондовий ринок покликаний виконувати такі завдання:
• сприяти формуванню єдиного економічного простору країни;
• допомагати визначати пріоритетні напрями інвестиційного фінансування секторів економіки;
• стимулювати конкурентоспроможність одних та обмежувати інших галузей;
• розподіляти, зменшувати інвестиційні ризики;
• бути носієм ринкової ідеології, що передбачає широку лібералізацію економіки;
• функціонувати як соціальний інститут, який спроможний забезпечити капіталізацію заощаджень та перетворити їх на інвестиції [4].
Досягнути позитивних змін на фондовому ринку значною мірою вдасться за рахунок зусиль відповідних державних органів. Разом із цим, не слід забувати, що держава може лише коригувати напрями розвитку фондового ринку, а його стан та перспективи залежать виключно від діяльності суб'єктів господарювання.
Слід виділити наступні проблеми фондового ринку:
1. Недосконалість конкурентоспроможності фондового ринку випливає із того, що недостатньо сприятливою є державна політика щодо оподаткування на фондовому ринку. Не завжди здійснюється оприлюднення вагомої інформації про ринок цінних паперів, домінуючими цінними паперами на ринку залишаються державні, що певною мірою перешкоджає випуску нових з боку підприємницьких структур.
2. Проблема податкового стимулювання розвитку фондового ринку потребує звільнення від обкладення податком на прибуток підприємств та податком на додану вартість некомерційних організацій фондового ринку; скасування плати за реєстрацію інформації про новий випуск цінних паперів. Також доцільно відмовитися від оподаткування курсових різниць, що виникають при перерахуванні у національну валюту інвестицій на фондовому ринку, які надходять в іноземній валюті.
3. Проблема корпоративного управління ринком полягає в недосконалій системі розкриття інформації про вартість цінних паперів та об'єкти інвестування через інструменти фондового ринку.
4. Мала розбудова інфраструктури фондового ринку потребує організації обміну інформацією між організаційно оформленими ринками, оскільки такої організації на даний час немає. Також виникає необхідність запровадження електронного документообігу при укладанні та виконанні угод з цінними паперами, прийняття єдиних стандартів та сертифікації систем електронного цифрового підпису та шифрування даних [1].
Розвиток фондового ринку значною мірою забезпечується формуванням його інфраструктури.
Аналіз літературних джерел показав, що дотепер немає чіткого визначення поняття "інфраструктура ринку цінних паперів". На думку А.М. Желіхівської, це система організацій, підприємств та окремих служб, які створюють необхідні умови для випуску, реалізації, подальшого обігу, обліку та зберігання цінних паперів.
Інфраструктура ринку України являє собою розмаїття економічних відносин, які швидко розвиваються. У процесі економічного переходу до ринкових відносин Україна зіткнулася з низкою гострих проблем: безробіття, високий рівень інфляції, скорочення обсягів виробництва, зниження рівня життя, зростання економічної нерівності. Ринковій же економіці необхідна відповідна інфраструктура - система взаємопов'язаних, взаємодіючих, субординованих інститутів, які функціонують як у рамках окремих ринків (мікрорівень), що виконують відповідні функції, так і в національній економіці в цілому (макрорівень) [5].
Створення ефективної інфраструктури фондового ринку України - один із головних засобів забезпечення підвищення якісних показників його роботи.
Ефективність формування інфраструктури фондового ринку:
- впливає на акумуляцію і концентрацію коштів населення та підприємств;
- позитивно позначається на залученні вітчизняного та іноземного капіталів в економіку країни;
- сприяє процесу приватизації на її завершальному етапі;
- узгоджує майнові інтереси країни, інституційних та індивідуальних інвесторів у процесі обігу цінних паперів;
- заощаджує суспільні витрати на обіг фінансових інструментів та полегшує взаємні розрахунки підприємств;
- сприяє підвищенню ефективності управління підприємством;
- створює умови для інтеграції країни у світову економічну систему завдяки впровадженню загальносвітових принципів і стандартів функціонування фондового ринку.
Основними суб'єктами фондового ринку є його безпосередні учасники та інститути, що забезпечують проведення операцій на ньому. До перших належать інвестори, брокери, дилери, менеджери. Вони є безпосередніми учасниками проведення операцій і в більшості випадків відповідають за прийняті рішення. Водночас для укладання та остаточного завершення угоди необхідно користуватися різними торговими і реєстраційними системами. Уся система інститутів фондового ринку, що реалізує операції, являє собою його інфраструктуру.
Інфраструктура визначає основний порядок практичних дій учасників ринку й юридичні аспекти оформлення угод. Ринок цінних паперів потребує створення досить об'ємної нормативної бази і, як наслідок, надзвичайно складної інфраструктури. Вона залежить практично від кожного нормативного акта, випущеного з метою гарантії прав учасників ринку цінних паперів. Інфраструктура найбільшою мірою відображає особливості самого ринку. У нових умовах не завади може бути скопійована відома й апробована модель[5].
Як правило, виділяють такі функції інфраструктури ринку капіталу, які можна назвати загальними:
1) забезпечення безперебійного функціонування господарських взаємозв'язків та взаємодії ринкових суб'єктів. Ця функція є внутрішньою, яка характеризує суть та призначення інфраструктури в економіці. Вона носить пасивний характер, надає ринковій економіці умови та можливості для виконання економічних функцій (оптимальна акумуляція ресурсів та створення з них продуктів господарської діяльності) без участі в створенні самого продукту. Вона також є прямою, адже формування адекватної інфраструктури є обов'язковою умовою існування та розвитку економіки;
2) регулююча функція, яка впорядковує взаємодію елементів самої системи. Ця функція є активною, продовженням першої функції та має зовнішній характер. Вона існує над процесом взаємодії господарюючих суб'єктів, без неї вони, з одного боку не можуть взаємодіяти, але з іншого при певних обставинах спроможна суттєво впливати на процес відтворення. Вона є функцією зворотної дії, сигналізуючи економіці про ті чи інші проблеми в сфері безпосереднього створення продукту;
3) трансакційна функція. Ринкова інфраструктура, з погляду на походження, природу, є інституціоналізованою трансакцією, випливає з товарно-грошової природи ринкової економіки, що являє собою потоки товарів, ресурсів та грошових коштів, які безперервно рухаються за посередництва постійно здійснюваних угод (трансакцій). В свою чергу трансакції укладаються та виконуються за посередництва цілої системи інститутів, що є невід'ємною складовою економічної системи та представляють її інфраструктуру. В розвиненій ринковій економіці існує мережа таких інститутів. Трансакції можуть здійснюватися і без цих інститутів, що властиво на початкових етапах переходу до ринку, але надалі трансакції впорядковуються, зорганізуються, закріпляються у відповідних інститутах, тому інфраструктура виступає інституціоналізованою формою трансакцій.
Висновок. Фондовий ринок України, з одного боку, є підсистемою економічної системи і фінансового ринку країни, а з іншого - системою економічних відносин з приводу випуску розміщення, продажу-купівлі цінних паперів.
В Україні фондовий ринок є нерозвиненим і оборот цінних паперів стає однією з основних галузей фінансової сфери, без якої даремно сподіватися на нормальне функціонування складного механізму ринкової економіки. Як відомо, реформування власності супроводжується структурною перебудовою народного господарства і зумовлює створення фондового ринку, а останній сприяє закріпленню результатів цього реформування.
Аналіз стану та динаміки фондового ринку на сучасному етапі свідчить про те, що в Україні сформувався спекулятивний фондовий ринок, який перебуває у сильній залежності від іноземного капіталу та зовнішньоекономічної динаміки. Характерними його рисами є висока концентрація власності, незначна участь населення в інвестуванні у фінансові активи [2].
Вітчизняний фондовий ринок вже пройшов кілька складних етапів» свого розвитку і потребує розробки його більш ефективної моделі. Сьогодні фондовий ринок України перебуває в нестандартній ситуації і переживає своєрідну стадію "зламу", якою визначатиметься його майбутнє[1].
Література:
1. М.В. Поплавська. Особливості формування фондового ринку України// Економіка та держава. - 2011. - №2. - с.79-81.
2. О.І. Савицька, А.А. Фурсова. Проблеми та перспективи розвитку фондового ринку України// Економіка і регіон. - 2009. - №2. - с.136-139.
3. О.О. Котирло. Шляхи підвищення конкурентоспроможності фондового ринку України//Формування ринкових відносин в Україні. - 2011. - №1. - с.102-105.
4. В. Жупаненко. Сучасне трактування інфраструктури фондового ринку// Ринок цінних паперів України. - 2010. - №3-4. - с.63-73.
5. А.М. Желіхівська. Особливості формування інфраструктури фондового ринку України// Наукові праці НДФІ. - 2009. - с.75-81.