XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Савчук О.І., Дранович М.П. ФОНДОВИЙ РИНОК В УКРАЇНІ ТА ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ЙОГО ІНФРАСТРУКТУРИ

Савчук Оксана Іванівна

Буковинська державна фінансова академія

м. Чернівці

Науковий керівник:

Дранович Михайло Петрович

ФОНДОВИЙ РИНОК В УКРАЇНІ ТА ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ЙОГО  ІНФРАСТРУКТУРИ

Фондовий ринок України перебуває в стадії формування. Останнім часом спостерігаться позитивні тенденції в його розвитку. Зокрема, незважаючи на непросту політичну ситуацію в державі, активного скидання акцій не відбувається. Основне завдання сьогодення - створення умов для становлення цілісного, висококваліфікованого, ефективного і справедливого ринку цінних паперів з метою подальшої інтеграції його в світові фондові ринки.

Даний ринок є важливою складовою структури ринкової економіки. В Україні оборот цінних паперів стає однією з основних галузей фінансової сфери, без якої даремно механізм ринкової економіки не здатен функціонувати [3].

Фондовий ринок в Україні нині складається з ринків акцій, облігацій, іпотечних сертифікатів,сертифікатів ФОН, інвестиційних сертифікатів, казначейських зобов'язань України, ощадних та депозитних сертифікатів, векселів та ін. [2].

Постановка проблеми. Фондовий ринок - явище об'єк­тивне, він виник у зв'язку з гострою потребою в додатковій формі мобі­лізації коштів для фінансового за­безпечення розвитку економіки держави. Світовий досвід доводить, що причиною економічної, а не­рідко й політичної кризи є слаборозвинений фінансовий сектор країни. Натомість фондовий ринок спроможний надати фінансові по­слуги особливим категоріям (під­приємствам, організаціям), за допо­могою яких можна швидше адапту­ватися до негативних змін в еконо­мічному та політичному середовищі [1].

Аналіз останніх публікацій і досліджень. Питанням вивчення фондового ринку та особливостями формування його інфраструктури в різний час приділялася увага українських вчених М.В. Поплавська[1], О.І. Савицька та А.А. Фурсова [2], О.О. Котирло [3], В. Жупаненко[4], А.М. Желіхівська [5] та багато інших.

  Мета даної статті полягає в розкритті суті фондового ринку України, визначення основних проблем його функціонування та характеристика  інфраструктури ринку. 

Виклад основного матеріалу. Фондовий ринок як складова фінансового ринку традиційно вва­жається забезпечувальною ланкою всієї фінансової системи держави [1].

В руках держави фондовий ринок покликаний виконувати такі завдання:

• сприяти формуванню єдиного еко­номічного простору країни;

• допомагати визначати пріоритетні напрями інвестиційного фінансування секторів економіки;

• стимулювати конкурентоспро­можність одних та обмежувати інших галузей;

• розподіляти, зменшувати інвес­тиційні ризики;

• бути носієм ринкової ідеології, що передбачає широку лібералізацію еко­номіки;

• функціонувати як соціальний інститут, який спроможний забезпечи­ти капіталізацію заощаджень та пере­творити їх на інвестиції [4].

Досягнути позитивних змін на фондовому ринку значною мірою вдасться за рахунок зусиль відпо­відних державних органів. Разом із цим, не слід забувати, що держава може лише коригувати напрями роз­витку фондового ринку, а його стан та перспективи залежать виключно від діяльності суб'єктів господарю­вання.

Слід виділити наступні проблеми фондового ринку:

1. Недосконалість конкурентос­проможності фондового ринку випливає із того, що недостатньо сприятливою є державна політика щодо оподаткування на фондово­му ринку. Не завжди здійснюєть­ся оприлюднення вагомої інфор­мації про ринок цінних паперів, домінуючими цінними паперами на ринку залишаються державні, що певною мірою перешкоджає ви­пуску нових з боку підприємниць­ких структур.

2. Проблема податкового стиму­лювання розвитку фондового рин­ку потребує звільнення від обкла­дення податком на прибуток під­приємств та податком на додану вартість некомерційних організацій фондового рин­ку; скасування плати  за реєстрацію інформації про новий випуск цінних паперів. Також доцільно відмовитися від оподаткування курсових різниць, що виникають при перерахуванні у національну валюту інвестицій на фондовому ринку, які надходять в іноземній валюті.

3. Проблема корпоративного уп­равління ринком полягає в недо­сконалій системі розкриття інфор­мації про вартість цінних паперів та об'єкти інвестування через інстру­менти фондового ринку.

4. Мала розбудова інфраструктури фондового ринку потребує органі­зації обміну інформацією між орга­нізаційно оформленими ринками, оскільки такої організації на даний час немає. Також виникає необхід­ність запровадження електронного документообігу при укладанні та ви­конанні угод з цінними паперами, прийняття єдиних стандартів та сер­тифікації систем електронного циф­рового підпису та шифрування да­них [1].

Розвиток фондового ринку значною мірою забезпечується формуванням його інфраструктури.

Аналіз літературних джерел показав, що дотепер немає чіткого визна­чення поняття "інфраструктура ринку цінних паперів". На думку А.М. Желіхівської, це система організацій, підприємств та окремих служб, які створюють необ­хідні умови для випуску, реалізації, подальшого обігу, обліку та зберігання цінних паперів.

Інфраструктура ринку України являє собою розмаїття економічних від­носин, які швидко розвиваються. У процесі економічного переходу до ринкових відносин Україна зіткнулася з низкою гострих проблем: безро­біття, високий рівень інфляції, скорочення обсягів виробництва, зниження рівня життя, зростання економічної нерівності. Ринковій же економіці необхідна відповідна інфраструктура - система взаємопов'язаних, взаємо­діючих, субординованих інститутів, які функціонують як у рамках окремих ринків (мікрорівень), що виконують відповідні функції, так і в національній економіці в цілому (макрорівень) [5].

Створення ефективної інфраструктури фондового ринку України - один із головних засобів забезпечення підвищення якісних показників його роботи.

Ефективність формування інфраструктури фондового ринку:

- впливає на акумуляцію і концентрацію коштів населення та під­приємств;

- позитивно позначається на залученні вітчизняного та іноземного капіталів в економіку країни;

- сприяє процесу приватизації на її завершальному етапі;

- узгоджує майнові інтереси країни, інституційних та індивідуальних інвесторів у процесі обігу цінних паперів;

- заощаджує суспільні витрати на обіг фінансових інструментів та полегшує взаємні розрахунки підприємств;

- сприяє підвищенню ефективності управління підприємством;

- створює умови для інтеграції країни у світову економічну систему завдяки впровадженню загальносвітових принципів і стандартів функціонування фондового ринку.

Основними суб'єктами фондового ринку є його безпосередні учасники та інститути, що забезпечують проведення операцій на ньому. До перших належать інвестори, брокери, дилери, менеджери. Вони є безпосередніми учасниками проведення операцій і в більшості випадків відповідають за прийняті рішення. Водночас для укладання та остаточного завершення угоди необхідно користуватися різними торговими і реєстраційними сис­темами. Уся система інститутів фондового ринку, що реалізує операції, являє собою його інфраструктуру.

Інфраструктура визначає основний порядок практичних дій учасників ринку й юридичні аспекти оформлення угод. Ринок цінних паперів потребує створення досить об'ємної нормативної бази і, як наслідок, надзвичайно складної інфраструктури. Вона залежить практично від кожного нормативного акта, випущеного з метою гарантії прав учасників ринку цінних паперів. Інфраструк­тура найбільшою мірою відображає особливості самого ринку. У нових умовах не завади може бути скопійована відома й апробована модель[5].

Як правило, виділяють такі функції інфраструктури ринку капіталу, які можна назвати загальними:

1) забезпечення безперебійного фун­кціонування господарських взаємозв'­язків та взаємодії ринкових суб'єктів. Ця функція є внутрішньою, яка харак­теризує суть та призначення інфраст­руктури в економіці. Вона носить па­сивний характер, надає ринковій еко­номіці умови та можливості для вико­нання економічних функцій (опти­мальна акумуляція ресурсів та створен­ня з них продуктів господарської діяль­ності) без участі в створенні самого про­дукту. Вона також є прямою, адже фор­мування адекватної інфраструктури є обов'язковою умовою існування та роз­витку економіки;

2) регулююча функція, яка впоряд­ковує взаємодію елементів самої систе­ми. Ця функція є активною, продовжен­ням першої функції та має зовнішній характер. Вона існує над процесом взає­модії господарюючих суб'єктів, без неї вони, з одного боку не можуть взаємод­іяти, але з іншого при певних обстави­нах спроможна суттєво впливати на про­цес відтворення. Вона є функцією зво­ротної дії, сигналізуючи економіці про ті чи інші проблеми в сфері безпосеред­нього створення продукту;

3) трансакційна функція. Ринкова інфраструктура, з погляду на поход­ження, природу, є інституціоналізованою трансакцією, випливає з товарно-грошової природи ринкової економіки, що являє собою потоки товарів, ресурсів та грошових коштів, які безперервно рухаються за посередництва постійно здійснюваних угод (трансакцій). В свою чергу трансакції укладаються та вико­нуються за посередництва цілої сис­теми інститутів, що є невід'ємною складовою економічної системи та представляють її інфраструктуру. В розвиненій ринковій економіці існує мережа таких інститутів. Трансакції можуть здійснюватися і без цих інсти­тутів, що властиво на початкових ета­пах переходу до ринку, але надалі трансакції впорядковуються, зоргані­зуються, закріпляються у відповідних інститутах, тому інфраструктура вис­тупає інституціоналізованою формою трансакцій.

Висновок. Фондовий ринок України, з одного боку, є підсистемою економічної системи і фінансово­го ринку країни, а з іншого - системою економі­чних відносин з приводу випуску розміщення, продажу-купівлі цінних паперів.

В Україні фондовий ринок є нерозвиненим і оборот цінних паперів стає однією з ос­новних галузей фінансової сфери, без якої дарем­но сподіватися на нормальне функціонування складного механізму ринкової економіки. Як відо­мо, реформування власності супроводжується структурною перебудовою народного господар­ства і зумовлює створення фондового ринку, а останній сприяє закріпленню результатів цього реформування.

Аналіз стану та динаміки фондового ринку на сучасному етапі свідчить про те, що в Україні сформувався спекулятивний фондовий ринок, який перебуває у сильній залежності від інозем­ного капіталу та зовнішньоекономічної динаміки. Характерними його рисами є висока концентра­ція власності, незначна участь населення в інвес­туванні у фінансові активи [2].

Вітчизняний фондовий ринок вже пройшов кілька складних етапів» свого розвитку і потребує розробки його більш ефективної моделі. Сьо­годні фондовий ринок України перебуває в нестандартній ситуації і пе­реживає своєрідну стадію "зламу", якою визначатиметься його май­бутнє[1].

Література:

1. М.В. Поплавська. Особливості формування фондового ринку України// Економіка та держава. - 2011. - №2. - с.79-81.

2. О.І. Савицька, А.А. Фурсова. Проблеми та перспективи розвитку фондового ринку України// Економіка і регіон. - 2009. - №2. - с.136-139.

3. О.О. Котирло. Шляхи підвищення конкурентоспроможності фондового ринку України//Формування ринкових відносин в Україні. - 2011. - №1. - с.102-105.

4. В. Жупаненко. Сучасне трактування інфраструктури фондового ринку// Ринок цінних паперів України. - 2010. - №3-4. - с.63-73.

5. А.М. Желіхівська. Особливості формування інфраструктури фондового ринку України// Наукові праці НДФІ. - 2009. - с.75-81.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>