XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Савич Л.П. КОРОТКИЙ ЕКСКУРС У СТАН МЕТОДИКИ НАВЧАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ В СЕРЕДНІЙ ШКОЛІ З XVI ДО ХХ СТОЛІТТЯ

Савич Л.П.

Скалатський будинок школярів

м. Тернопіль

КОРОТКИЙ ЕКСКУРС У СТАН МЕТОДИКИ НАВЧАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ В СЕРЕДНІЙ ШКОЛІ З XVI ДО ХХ СТОЛІТТЯ

Методика навчання української мови як наука у своєму розвитку сягає глибокої давнини. Уже в ХVІ столітті у навчанні мови застосовували різні методи, прийоми і форми роботи, хоч методика була ще недостатньо розроблена і як наука, і як навчальна дисципліна. Значну роль відіграли у становленні сучасної лінгводидактики братські школи та Київські колегії, підручники і посібники з мови яких свідчать про високий рівень методичної думки.

Ґрунтовні праці з методики вивчення мови з'явились у другій половині ХІХ століття у вигляді посібників, підручників, статей. У цей час педагогічна думка збагатилась ефективними дидактичними методами і прийомами. Розквіт методичної думки припадає на першу половину ХХ століття. Закладаються основи сучасного розуміння таких важливих питань, як визначення методики мови у галузі педагогічної освіти, виділення основних типів уроків, класифікації методів навчання.

Час із 1917 до 1945 року вважають періодом становлення нового методологічного напрямку методики викладання мови. З'являються численні документи, в яких знайшли відображення концептуальні положення нової школи, головне з яких - навчання рідною мовою. Як наслідок, у навчальні плани шкіл повноправно увійшло вивчення української мови. Це все призводить до зацікавлення методикою української мови, перед якою виникає низка важливих проблем: треба було за короткий час ознайомити широкі маси вчителів із нормативними основами української мови, поінформувати про останні досягнення методичної думки і на цьому фоні виділити специфічні моменти навчання української мови.

Одним із важливих аспектів лінвгодидактичної спадщини О. М. Біляєва є розвиток методики навчання мови як науки. Глибоко проаналізувавши особливості розвитку лінгводидактики, учений подав своє бачення основних етапів її становлення, вказав на вихідні позиції шкільного навчання мови, які й визначають дієвість його методичної системи.

Однією з перших наукових розвідок методиста була стаття, написана у співавторстві з доктором педагогічних наук, професором В.І.Масальським «Розвиток методики мови в радянський період» [3]. Саме ця праця свідчить про широку обізнаність молодого вченого в галузі методичної науки. Автори визначають 4 основні етапи розвитку тогочасної лінгводидактики: 1) 1917-1931 роки; 2) 1931-1936 роки; 3) 1937-1945 роки;  4) 1945-1964 роки.

Шкільний курс навчання мови значною мірою створювався під впливом формально-граматичних тенденцій у мовознавстві, що особливо позначилося на змісті програм 1919-1921 років. Основними методами роботи були граматичні спостереження учнів над мовою, а також опрацювання елементів мовознавства та історії мови.

Із 1931 до 1936 року тривав другий етап розвитку методики мови. Саме в цей час визначаються найважливіші основи, зміст і методи навчання мови в школі. Класно-урочна система займає належне місце в школі; у полі зору з'являється проблема уроку української мови, його типології та структури, методики проведення.

Третій етап розвитку лінгводидактики - 1937-1945 роки - це час «докладного опрацювання змісту і методів навчання мови (засвоєння граматики, правопису, розвитку мови)» [3, с. 42]. У програмах чітко визначається система знань і навичок із фонетики, граматики; уточнюються дефініції частин мови; підкреслюється значення роботи над складом слова; установлюється диференційований підхід до другорядних членів речення.

Говорячи про особливості методики навчання рідної мови у післявоєнні роки, потрібно відзначити, що цей час характеризується інтенсивною відбудовою школи, створенням нових програм, підручників, методичних посібників. З'являються перші методичні праці, що сприяли розв'язанню поставлених завдань. Так, у 1946 році вийшла друком стаття А.О.Загродського «До методики використання підручника української мови в V-VІІ класах середньої школи», в якій автор обґрунтовує роль підручника в навчально-виховному процесі школи, окреслює різноманітні прийоми роботи з підручником, зупиняючись на негативних моментах, які мають місце під час використання цього методу (маємо на увазі поверхневе читання підручника, захоплення переказуванням і читанням тощо).

У другій половині 40-х років ХХ століття продовжують виходити друком підручники для середніх шкіл. У 1946 році з'явилась друга частина «Граматики української мови» А.О.Загродського, а в наступні роки вийшли друком друге, третє і четверте видання, кожне з яких відзначалося певними змінами, новизною, що випливали із завдань педагогічної науки того часу.

На думку О.М.Біляєва, характерною особливістю праць із методики граматики того часу, є, «по-перше, наявність перспективних спроб показати наукові основи викладання граматки в школі, а також - зв'язок опанування граматики з освоєнням інших сторін мови; по-друге, докладний опис, інколи підкріплений доказами, роботи в школі над конкретними граматичними темами, з певною деталізацією, чого вимагала школа, в якій у післявоєнний час ще не вистачало посібників; по-третє, відповідне обґрунтування і виявлення способів здійснення зв'язку між вивченням української та російської мов у школі» [3, с. 44].

На початку 50-х років у практиці роботи школи реалізовувалися актуальні на той час методичні ідеї, основні з них були пов'язані зі створенням нової програми з української мови в школі, специфічною особливістю якої була її конкретизація.

Як наслідок, якість навчання мови в середній школі поліпшилася за рахунок свідомого засвоєння учнями правил граматики і вміння використовувати їх у практиці. Це, у свою чергу, призвело до підвищення культури усного та писемного мовлення, і, відповідно, до покращення орфографічної, пунктуаційної та стилістичної грамотності. Проте у викладанні української мови в середній школі мали місце й негативні моменти, оскільки «слабке володіння методами і прийомами роботи, невміння вчителів пов'язати теорію з практикою» [3, с.38] все ж переважало у навчально-виховному процесі. На часі було створення методичної системи, яка б допомогла розв'язати завдання, що постали перед лінгводидактикою, а саме: 1) обґрунтувати зміст мовного матеріалу для кожного класу; 2) створити підручник з української мови, який би відповідав тогочасним запитам методичної науки); 3) піднести рівень викладання мови в початкових класах із метою удосконалити засвоєння навчального матеріалу у 8-10 класах; 4) створити відповідну методику занять у 8-10 класах.

Відповідно до проблематики поставлених завдань, на початку 50-х років ХХ століття з'являється чимало наукових розвідок, спрямованих на розв'язання тих чи інших завдань.

Так, у 1953 році виходить посібник В.І. Масальського «Питання методики викладання граматки, правопису і розвитку мови учнів». Навіть назва лінгводидактичної розвідки конкретизує питання, котрі були в центрі уваги методиста. Автор зробив спробу створити «певну систему методичних прийомів, які забезпечували б міцне засвоєння учнями найважливіших теоретичних відомостей, вироблення практичних умінь та формування навичок, а відтак і піднесення грамотності» [3, с. 40].

Для забезпечення вчителя-словесника навчальним матеріалом і методичними порадами в 1955 році зусиллями співробітників Науково-дослідного інституту педагогіки УРСР вийшла колективна праця «Викладання фонетики і морфології української мови в 5 класі середньої школи» за редакцією В.І.Масальського. У ній актуалізовано увагу на зразках уроків із вивчення фонетики, складу слова, частин мови, а також на методичних порадах до проведення уроків вивчення фонетики і морфології. За тим самим принципом побудований і посібник «Викладання морфології української мови в 6 класі середньої школи» за редакцією В.І.Масальського.

Завдання, які мають розв'язати вчені, окреслив В.І.Масальський у праці «Вивчення російської та української мов у середніх школах УРСР і завдання методики мови» (1955). Вони полягають у тому, щоб точніше окреслити коло знань і навичок (із граматики, правопису, розвитку мови), що їх мають засвоїти учні за програмою середньої школи; забезпечити зв'язок  роботи вчителів початкових і середніх класів, упорядкувати методику навчання в початковій школі, зокрема, науково розробити принципи укладання підручника з мови для учнів ІV класу, методику опрацювання матеріалу посібника автором та вчителем; глибше дослідити важливі питання паралельного викладання російської та української мови в середній школі.

Проблема структури уроків, методичних рекомендації щодо їх проведення висвітлюється у статті М.К.Тищенка «Структура і типи уроків граматики української мови в 5-7 класах» (1956).

Значною прогалиною в історії методичної думки до 1955 року була відсутність посібника, який би допомагав викладачам і студентам педагогічних інститутів в організації практичних занять. Дослідники урахувати потреби середньої і вищої школи. Як наслідок - виходять друком «Збірник вправ з сучасної української мови» І.Г.Чередниченка (1957), «Збірник диктантів з української мови» С.С.Білого, Л.П.Любивця (1957), «Українська мова для педагогічних училищ» О.М.Пархоменка (1958).

У другій половині 50-х років частіше обговорюється проблема грамотності учнів, зокрема володіння стилістичними навичками. З метою розв'язання окресленої проблеми у 1957 році вийшов у світ «Збірник вправ з стилістики» Б.М.Кулика і О.М.Масюкевича, в якому «аналізуються зі стилістичного боку літературна і розмовна мова, даються деякі методичні поради, наводяться зразки вправ і завдань» [3, с. 53].

Проведений нами аналіз розвитку методики навчання мови як науки дає нам право стверджувати, що протягом чотирьох століть спостерігається досить складний і багатогранний процес прогресування методичної думки, у якому відображаються потреби тогочасної науки, державної мовної політики, а також запити суспільства в цілому.

Література:

1. Бєляєв О.М. Сучасний  урок  української мови / О.М. Бєляєв - К.: Рад. школа, 1981. - 176 с.

2. Біляєв О.М. Методика мови як наука / О.М. Біляєв // Дивослово. - 2002. - № 11. - С. 20-24.

3. Чавдаров С.Х. Методика викладання української мови у середній школі / С.Х. Чавдаров, В.І. Масальський. - К. : Радянська школа, 1962. - 372 с.

4. Яворська С.Т. Становлення і розвиток методики навчання української мови як науки в середній школі. Книга 1 (ХVI ст. - 20-ті роки ХХ ст.) / С.Т. Яворська. - Слов'янськ, 2004. - 250 с.

5. Яворська С.Т. Становлення і розвиток методики навчання української мови як науки в середній школі. Книга 2 (30 - 90-і роки ХХ ст.) / С.Т. Яворська.- Слов'янськ, 2004. - 186 с.

 

 


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>