XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Савич Л.П. О.М.БІЛЯЄВ ПРО ВИВЧЕННЯ СИНТАКСИСУ В ШКОЛІ

Савич Л.П.

Скалатський будинок школярів

О.М.БІЛЯЄВ ПРО ВИВЧЕННЯ СИНТАКСИСУ В ШКОЛІ

  На сучасному етапі розвитку освіти, коли є різноманітність і багатоплановість наукових шкіл, течій, напрямів, поглядів на певні мовні та мовленнєві явища, значної уваги набуває питання вивчення основних аспектів мови, зокрема синтаксису. Для його вирішення потрібно переосмислити основні ідеї, розроблені в наукових працях попередників. У цьому плані заслуговує на особливу увагу лінгводидактична спадщина член-кореспондента АПН України, доктора педагогічних наук, професора Олександра Біляєва.

Наукова позиція лінгводидакта зумовлювалась необхідністю висвітлення у методичній науці тих питань, що були особливо актуальними, тому відомі курси викладання української мови в середній школі, написані науковцем, становлять один із найважливіших і найдосконаліших аспектів сучасної лінгводидактики і є основою для подальшого зросту методичної науки. Ученим обґрунтовано місце, зміст і спрямованість кожного розділу в курсі мови того чи іншого класу.

Вивчення основних розділів мови починається в п'ятому класі з узагальнення і систематизації синтаксичних та пунктуаційних. Саме такої позиції дотримувався Олександр Михайлович. Багатьом науковцям таке нововведення видавалось необґрунтованим, оскільки порушувало усталену послідовність опрацювання розділів: синтаксис має іти за морфологією. Практика вивчення розділів в масовій школі довела правомірність такого введення, адже відомості з цих розділів сприяють засвоєнню фонетики, будови слова, словотвору та морфології на синтаксичній основі.

Основними питаннями курсу синтаксису і пунктуації в п'ятому класі є: словосполучення і речення; порядок слів; логічний наголос; речення за метою висловлювання; головні та другорядні члени речення; однорідні члени речення; звертання; вставні слова і словосполучення. О.М.Біляєв, детально опрацювавши вихідні аспекти вивчення названого матеріалу мови, наголошує, що їхнє засвоєння у 5 класі полягає у тому, щоб: а)  питання, знайоме учням, попередньо повторити, поглибити; б) новий синтаксичний матеріал (зокрема, речення з двома й одним головним членами, поширені однорідні члени речення тощо) не ґрунтовно вивчати, оскільки п'ятикласники з ним лише ознайомлюються.

Методику роботи над реченням у 5 класі, на думку О.М.Біляєва, слід розпочинати з актуалізації уже набутих знань про словосполучення, лише тоді  вчитель наголошує, що речення може бути з двома головними членами або одним (підметом чи присудком; терміни «двоскладне», «односкладне» речення, природно, не вживаються). Для закріплення цієї теми виконується система вправ, основна мета яких  - «по-перше, виробити в учнів уміння визначати в реченнях граматичні основи, по-друге, закріпити відомості про те, що закінчена думка може передаватися, крім групи слів, також окремим словом, по-третє, навчити дітей членувати мову на речення, знаходячи його межі, без чого неможливо правильно виділяти речення на письмі» [3, с.  111].

Під час вивчення речень за метою висловлювання, доцільно, на думку О.М.Біляєва, спершу відтворити здобуті знання, а тоді поглибити їх на порівняно складнішому теоретичному рівні та практичному матеріалі. У роботі над видами речень за метою висловлювання  вчителі повинні враховувати такі аспекти: 1) найбільше уваги приділяти спонукальному реченню; 2) під час вивчення окличних речень звертати увагу на їх інтонування (вимовляються з посиленою гучністю, підвищеним голосом, з виділенням того слова, яке найбільше передає почуття); 3) розтлумачити учням стилістичну роль розповідних, питальних і спонукальних речень.

 Новим і важливим етапом в оволодінні елементарним курсом синтаксису є вивчення головних членів речення. Ми вважаємо, що тут слід врахувати, що підмет і присудок вивчали учні в початкових класах і є потреба врахувати принцип наступності і послідовності у процесі вивчення мовного матеріалу. О.М.Біляєв пропонував ознайомити учнів із тим, що поєднання підмета і присудка як головних членів речення не належить до словосполучення. «Важливим також є те, щоб учні зрозуміли, що підмет «може бути виражений не лише іменником, а й особовим займенником і кількісним числівником, а присудок, крім дієслова, може виражатися іменником і прикметником, бути простим (з одного слова) і складеним (утвореним здебільшого з двох слів) - дієслівним та іменним» [3, с. 114-115].

Складнішим для дітей є опрацювання теми «Другорядні члени речення», вивчення яких у початковій школі відбувалося без особливих труднощів, оскільки всі члени речення, крім головних, визначаються як другорядні. У п'ятому класі слід детальніше зупинитися на розгляді цього питання. Вивчення додатка й означення не становитиме значних труднощів для учнів. Так, при вивченні додатків виникає потреба повторити з учнями назви відмінків та питання, на які вони відповідають. Вивчаючи ж означення, потрібно пояснити дітям, що означення вказує на ознаку предмета, а тому відноситься лише до тих слів (членів речення), які означають предмети; основне завдання вчителя при цьому,  наголошує науковець, запобігти можливому ототожненню учнями понять «означення» і «прикметник». Складність вивчення обставини полягає в різноманітності способів її вираження та  видів за значенням; крім того, діти ще не вивчали другорядних членів речення, і тому у 5 класі подаються початкові відомості про них у теоретичному та практичному аспектах.

Програма з української мови 5 класу передбачає також роботу над однорідними членами. Олександр Михайлович пропонує вчити п'ятикласників знаходити їх, складати з ними речення, інтонувати їх, формувати відповідні пунктуаційні навички. Учений відзначає, що роботу над однорідними членами речення варто розпочинати з методу спостереження над мовою (зокрема, над реченнями з однорідними членами), і лише тоді переходити до виконання завдань (вправ на вироблення навичок уживання розділових знаків). Потрібно домогтися того, щоб учні, будуючи речення, не сплутувати часткове із загальним.

Отже, спостерігаємо, що О.М.Біляєв обґрунтував місце, зміст і спрямованість відомостей з синтаксису та пунктуації в 5 класі, надавши йому першочергового значення, бо саме ці елементарні знання допоможуть учням краще усвідомити особливості вивчення наступних розділів мови, зокрема фонетики.

Центральне місце в курсі навчання української мови в основній школі належить морфології та синтаксису, які допомагають краще засвоїти граматичну будову.

Практика сучасної школи доводить, що морфологія тісно пов'язана з синтаксисом, що вивчається на його основі. При опрацюванні синтаксису в 8-9 класах доречно пам'ятати, що перед початком вивчення систематичного курсу української мови учні були ознайомлені із загальними відомостями з синтаксису та пунктуації, тому повторювати раніше вивчене недоцільно; матеріал повинен повторюватися і подаватися глибше й на вищому рівні з застосуванням нових, складніших завдань і вправ.

У 8 класі вивчення синтаксису розпочинається  з опрацювання словосполучення. Тут уже вивчаються складніші питання, зокрема: «Будова і типи словосполучень за способами вираження головного слова», «Види підрядного зв'язку між словами в словосполученнях», «Складні випадки керування». Тому перед учителем перш за все стоїть завдання провести чітке розмежування між словосполученням і реченням, а саме: речення - одиниця повідомлення (комунікативна одиниця), словосполучення - номінативна одиниця (одиниця називання). Поряд із цим важливо зупинитися на новому понятті - «словосполучення і речення - синтаксичні одиниці», акцентувати увагу учнів на їх ознаках - спільних і відмінних. Для цього лінгводидакт радить звернутися до таблиць підручників, за допомогою яких новий матеріал сприйматиметься значно легше.

У наш час у зв'язку з запровадженням у мовознавстві структурно-семантичної класифікації (поділом підрядних речень на означальні, з'ясувальні, обставинні) учні менше стикаються з труднощами при визначенні видів цих речень, на відміну від логіко-граматичної класифікації, за якою виділяли такі речення, як додаткові, підметові, присудкові; проте перед учителем поставлене завдання - «домагатися, щоб учні добре усвідомили і закріпили наведені в підручнику визначення правил» [2, с. 5].

Отже, відзначаємо, що О.М.Біляєв обґрунтовував місце, зміст і спрямованість  кожного розділу в курсі мови, зокрема синтаксису.Розроблені вченим методичні положення та рекомендації широко впроваджуються в шкільну практику й сьогодні.

Література:

•1.     Бєляєв О.М. Загальні відомості з синтаксису і пунктуації / У співпраці з Н.Д.Коваленко, Л.М.Симоненковою /. К.: Рад. школа, 1967. - С. 61-109.

•2.      Бєляєв О.М. Синтаксис і пунктуація // Українська мова і література в школі. - 1991. - № 10. - С. 3-8.

•3.     Біляєв О.М. Лінгводидактика рідної мови: Навчально-методичний посібник. - К.: Ґенеза. -  2005. - 180 с.

 

 


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>