XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Савіна О.Б. Бокаріус М.С. – основоположник судово-медичної експертизи

Савіна О.Б., аспірант кафедри криміналістики Київського Національного Університету імені Тараса Шевченка

Бокаріус М.С. – основоположник судово-медичної експертизи
«Невпинно, завжди і усюди служити Батьківщині, служити народові».
М.С. Бокаріус

Першим етапом розвитку української радянської криміналістики як науки є етап пов'язаний з виникненням і першим досвідом використання кріміналістичних прийомів і засобів в кримінальному процесі дореволюційної Росії – це період до жовтня 1917 року, але більш суттєвим етапом є другий, коли почали створюватися перші експертні установи та накопичуватися емпіричні знання. В період 1917-1930 років вироблялась і удосконалювалась практика експертних криміналістичних установ, спочатку переважно в системі НКВД.
Саме на практичній роботі в органах НКВД виросли такі вітчизняні вчені криміналісти, як І.Н. Якимов, С.М. Потапов, М.С. Бокаріус, П.С.Семеновський, В.І. Громів, що опублікували перші научні праці по криміналістиці.
Заслужений професор Микола Сергійович Бокаріус в історії вітчизняної криміналістики займає особливе місце.
Він є основоположником криміналістичного напряму в судовій медицині, в своїх наукових роботах і в практичній експертній діяльності він завжди прагнув до поєднання судово-медичних і криміналістичних знань.
Ще в дореволюційні роки в книзі «Судова медицина у викладі для юристів» М.С. Бокаріус відводив обширне місце матеріалам з області криміналістики [Бокаріус М.С. Судова медицина у викладі для юристів. Харків, 1915].
Включаючи їх в названу книгу, він посилався на третій французький судово-медичний конгрес (1913), який виніс резолюцію про необхідність викладання на юридичних факультетах основ судової медицини з включенням в програму елементарних відомостей по анатомії, а також по бертільонажу, антропометрії і інших відомостей, з області так званої «наукової поліції».
Микола Сергійович Бокаріус народився в 1869 в Одесі в сім'ї викладача і вихователя гімназії. Закінчивши в 1890 гімназію, він поступив на медичний факультет Харківського Університету. У 1895 М.С. Бокаріус блискуче закінчив медичний факультет, після чого він був вибраний понадштатним ординатором факультетської хірургічної клініки (Зав. проф. Грубе), де займався патолого-гістологічнімі дослідженнями. У 1897, Микола Сергійович переходить на кафедру судової медицини, на посаду помічника прозектора і з того часу аж до дня смерті — 23 грудня 1931 року - він впродовж 34 років працює на кафедрі судової медицини.
Перші кроки своєї педагогічної і наукової діяльності молодий Бокаріус зробив під керівництвом проф. В.Ф. Грубе, який запросив його до університетської хірургічної клініки як понадштатного ординатора.
Можна з упевненістю сказати, що на вибір подальшої наукової дороги, на круг наукових інтересів М.С. Бокаріуса зробила вплив експертна діяльність В.Ф. Грубе, Д. Ф. Лямбля і інших харківських експертів того часу.
Особливе місце в діяльності Бокаріуса займає створення в 1923 в Харкові кабінету науково-судової експертизи, реорганізованого в 1925 в Інститут науково-судової експертизи, що носить нині ім'я Бокаріуса .
Окрім цього, Бокаріус займався й науковою криміналістичною діяльність, криміналістичну спрямованість мала і його праця «Судової медицини у викладі для юристів», виданою в 1915.
Аналогічну спрямованість мала і опублікована ще в 1910 монографія «Судово-медичні мікроскопічні і мікрохімічні дослідження речових доказів». Це було перше у вітчизняній літературі монографічне дослідження на дану тему. Відзначаючи цю обставину, автор писав в передмові: «Бажаючи полегшити... працю тим, кому доведеться мати справу з такого роду дослідженнями, я і наважуюся випустити пропоновану книгу – перший досвід подібної праці в нашій літературі».
Хоча автор і назвав свою книгу керівництвом для лікарів, студентів і фармацевтів, вона надала велику допомогу і слідчим працівникам. Автор посібника описав значення і методи дослідження не лише таких традиційних судово-медичних об'єктів, як кров, слина, насінні плями, волосся, але і об'єктів суміжного з судовою медициною характеру, зокрема, рослинних волокон. Не залишив автор осторонь і процесуальну (обрядову) сторону мікроскопічних і мікрохімічних досліджень речових доказів.
У першому номері створеного і редагованого журналу М.С. Бокаріусом «Архів кримінології і судової медицини» в статті «Від редакції» говорилося: «Радянська наука не є монополією невеликої купки жерців; покликана для обслуговування величезного колективу – в колективі ж вона повинна черпати для себе матеріали».
Цій вимозі М.С. Бокаріус підпорядкував всю свою наукову діяльність. Девізом його життя, етичним її паролем було: «Невпинно, завжди і усюди служити Батьківщині, служити народові». Радянський уряд високо оцінив діяльність Миколи Сергійовича Бокаріуса . У зв'язку з 30-літтям лікарської, наукової, педагогічної і суспільної роботи йому було привласнено почесне звання заслуженого на професора.
Серед великої кількості наукових праць М.С. Бокаріусa багато мають криміналістичний характер. Перший з них практичний посібник із словесного портрета, виданий в 1924. До цього часу посібник Р. А. Рейсса, перекладений російською мовою і доповнений К. Прохоровим, що вийшов в світ в 1911, вже став бібліографічною рідкістю.
Крім того, як правильно відзначав перекладач К. Прохоров, цей посібник швидше можна було назвати підручником, а не довідковою книгою. Працівники ж молодих радянських органів розшуку і слідства гостро потребували практичного довідкового посібника, який завжди був би у них під рукою. Цьому завданню і служило видання довідкового альбому словесного портрета, розробленого М.С. Бокаріусом. Альбом в повному сенсі слова був справою рук автора, який, як наголошувалося на титульному аркуші, «склав і змалював» його.
Український криміналіст А.А. Елісєєв, що працював в ті роки начальником Науково-технічного відділення кримінального розшуку УРСР, в передмові до альбому писав: «Будучи простим в своїх технічних основах, мистецтво складання „словесного портрета" вимагає деякого теоретичного вивчення, великої спостережливості, належної уваги і певного практичного досвіду, за наявності яких робота дає в цьому відношенні бажані в справі позитивні результати і задоволення для самих працівників».
Далі А. А. Елісєєв стверджував, що складений правильно за способом «словесного портрета» опис особи сповна може замінити фотографічну картку. З подібним твердженням сьогодні, звичайно, можна сперечатися, але не можна забувати, що реєстрація злочинців за допомогою фотографії в 1924 була можлива далеко не усюди. У цих умовах «словесний портрет» мав дуже велике практичне значення.
До сих пір не втратила свого наукового і практичного значення фундаментальна монографія М.С. Бокаріусa «Первинний зовнішній огляд трупа при міліційному і розшуковому дізнанні».
У рік видання книги М.С. Бокаріуса ще не існувало спеціальних посібників з судової фотографії, по судовій балістиці і багатьом іншим розділам криміналістики. Дана обставина змусила автора значне місце в книзі приділити вказаним питанням. Він і не міг поступити інакше, бо виходив з потреб практики.
Головна криміналістична думка, закладена в цій монографії, була виражена в наступних словах: «В кожному випадку злочину перші кроки органів дізнання, розшуку і слідства є найважливішими, найкоштовнішими, як злочини, що можуть по свіжих слідах, зібрати той матеріал, який пізніше, можливо, став би до встановлення його вже невловимим, недоступним, зниклим». Це правило зберегло своє значення і в наші дні.
Сучасно звучать багато сторінок книги, присвячені питанням криміналістики. От як, наприклад, викладаються в ній вимоги, що відносяться до складання протоколу первинного огляду трупа: «Необхідно прагнути до того, щоб картина на місці випадку, знайдена у момент огляду трупа, була б представлена як можливо повніше, виразніше, живіше.
У цьому сенсі необхідно не упускати можливості заповнювати що викладається в протоколі відповідними фотознімками, малюнками, накиданнями, кресленнями або ескізами, приводячи вказівки на них у відповідних місцях протокольного запису».
При цьому автор підкреслює, що в протоколі повинні отримати віддзеркалення не лише позитивні факти, але і негативні обставини. Останні є «вельми коштовними», бо вони «служать безперечним підтвердженням того, що на них була звернена увага». Настільки ж важливе значення автор надає правильній науковій термінології.
Велике місце в монографії відводиться встановленню особи потерпілого. Автор розглядає основні елементи опису словесного портрета, зупиняється на питанні про додання рисам обличчя прижиттєвого вигляду («туалет трупа»), описує особливості дактилоскопування трупа.
У книзі використані всі новітні для того часу досягнення медичної науки і в той же час матеріал, викладений на найвищому науковому рівні, підносився з певними педагогічними (методичними) прийомами.
Особиста експертна практика М.С. Бокаріусa була виключно обширною. За своє життя він зробив розтин більше 3 тис. трупів і провів експертне дослідження близько 5 тис. речових доказів. У складних випадках до нього зверталися практичні працівники не лише різних міст УРСР, але і інших союзних республік.
Ще в 1925 М.С. Бокаріус задумав випустити цілу серію спеціальних посібників. У неї повинні були увійти: «Дактілограммология з пороскопією і палаграммологїєю», «Огляд і напрям до дослідження деяких речових доказів», «Словесний портрет», «До, огляду, виїмці, вибору, зберіганню і напряму письмових документів і відбиранню зразків почерку», «До учення і практики ідентифікації слідів і знарядь злочину».
В цілому ці роботи повинні були скласти п'ятитомне «Настільне керівництво до засвоєння наукової техніки в розслідуванні злочинів». На жаль, повністю здійснити цей план ученому не вдалося: 23 грудня 1930 р. М.С. Бокаріус помер.
Його найглибші, новаторські ідеї і наукові дослідження, його унікальна особистість стала цілою епохою в області судової експертизи і криміналістики. Він власне кажучи створив судову експертизу в Україні, вивів її на європейський і світовий рівень.
Література:
1. История отечественной криминалистики / Белкин Р.С.: „Норма", 1999.
2. Были и легенды криминалистики / Крылов И.Ф. - Л., 1987.
3. Введение в криминалистику: История, основы теории, библиография. / Возгрин И.А. – СПб.: «Юридический центр Пресс», 2003.
4. Становление и тенденции развития науки о судебной экспертизе. / Бычкова С.Ф. – Алма-Ата, 1994.
5. Судебная медицина для медиков и юристов. В 2-х частях. / Бокариус Н.С. - Харьков.: Юридическое изд-во Украины, 1930.
6. Судебная медицина: Учебник для юридических вузов. / Самищенко С.С. - OCR Палек, 1998.
7. В поисках истины. / Ищенко Е. П., Любарский М. Г. – Москва: «Юридическая литература», 1986.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>