XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Щербина О.В., Вегера Н.Ю. АНАЛІТИЧНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ ПІДПРИЄМСТВ

Щербина Ольга Володимирівна

ст.викладач Конотопського інституту СумДУ

Вегера Наталія Юріївна

студентка ІІІ курсу Конотопського інституту СумДУ

АНАЛІТИЧНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ ПІДПРИЄМСТВ

Важливою передумовою виживання підприємств в умовах економічних і законодавчих потрясінь стає створення цілісної, ефективної, гнучкої системи управління і особливо - вироблення грамотної політики управління ресурсами підприємства, конкретніше - витратами виробництва.

Управління витратами на підприємстві можна визначити як взаємопов'язаний комплекс робіт, які формують впливи на процес здійснення витрат під час господарської діяльності підприємства, спрямовані на досягнення оптимального рівня (в межах допустимих відхилень) витрат в усіх підсистемах підприємства за виконання в них будь-яких робіт. Іншими словами, це процес цілеспрямованого формування витрат щодо їхніх видів, місць та носіїв за постійного контролю рівня витрат і стимулювання їхнього зниження. Таке управління є важливою функцією економічного механізму будь-якого підприємства.

Відповідно до цього цілеспрямоване формування витрат на підприємстві, тобто управління витратами, відбувається за їх видами, місцями і носіями. Очевидно, що управління витратами передбачає виконання всіх дій, які реалізуються під час управління будь-яким об'єктом, тобто розроблення і реалізацію рішень, а також контроль за їх виконанням. Такі дії реалізуються через елементи управлінського циклу: прогнозування, планування, організацію, мотивацію, облік та аналіз.

Навіть короткий огляд циклу управління підприємством показує, що економічний аналіз займає важливе місце в інформаційній підсистемі управління для економічного обґрунтування управлінських рішень і контроль за їх виконанням. Останнім часом фіксуються певні зміни економічного аналізу порівняно з традиційними його формами, а саме:

•1.     Значно ширше використання принципу управління за відхиленнями, що дає можливість керівництву звертати увагу і зміни безпосередньо в процесі виробництва.

•2.     Вихід від обов'язкової формальної «точності» результатів аналізу, тобто перенесення центру уваги від аналізу звітності до аналізу ситуацій, цільового аналізу резервів.

•3.     Широке використання додаткової інформації поряд з використанням зовнішньої і внутрішньої звітності.

•4.     Створення аналітичних груп з участю економістів, технологів, маркетологів, юристів для забезпечення комплексності економічного аналізу.

•5.     Розширення використання в економічному аналізу вибіркових даних.

       Більшість підприємств після завершення етапу розроблення продукту і калькулювання собівартості пропонують товар на ринку збуту за ціною, яка забезпечить підприємству прийнятий рівень прибутку, перекривши витрати виробництва. Мінливе середовище ринку часто впливає на те, що події розвиваються в зворотному порядку.

       Планування і аналіз - один з основних інструментів управління компанією як у стабільній обстановці, так і в період кризи. Планування навіть у нестабільному економічному середовищі повинне, як і раніше, іти з нами від декількох років до місяця вперед. Але в реальності цей процес все частіше зміщений до більш близьких обріїв - тижневого та щоденного.

       З розвитком сучасних ринкових відносин «собівартість» як економічна категорія з часом трансформується в категорію «витрати», оскільки підприємства, вирішуючи питання про максимізацію прибутку, приймають рішення на основі «економічних витрат». Економічні витрати - поняття більш ємне, ніж собівартість продукції, яка за своїм складом відповідає «бухгалтерським» або, так званим, явним витратам. У зв'язку з цим, собівартість, в основному, реалізує облікову функцію, а витрати - управлінську.

       Для обчислення собівартості продукції важливе значення має визначення складу витрат, які до неї включаються. Як відомо, усі витрати підприємства відшкодовуються за рахунок двох власних джерел: собівартості й прибутку (принцип господарського розрахунку). Тому питання про склад витрат, які включаються до собівартості, фактично є питанням їх розподілу між зазначеними джерелами відшкодування. Загальний принцип цього розподілу полягає у тому, що через собівартість повинні відшкодовуватись ті витрати підприємства, які забезпечують просте відтворення всіх факторів виробництва: предметів, засобів праці, робочої сили та природних ресурсів.

       Управління собівартістю продукції включає комплекс таких аналітичних розрахунків: визначення зміни рівня собівартості продукції, її зниження під впливом технічних, організаційних та інших факторів; оцінка у динаміці кошторисів непрямих витрат; аналіз собівартості продукції, робіт, послуг по видах (калькуляція собівартості одиниці кожного виду) і всієї товарної продукції, а також загальної суми витрат на її виробництво і реалізацію; дослідження витрат на 1 грн. товарної продукції.

       Антикризове управління витратами вимагає зваженого підходу, а для цього необхідне розуміння причини, джерела виникнення цих витрат та характеру їх зв'язків з бізнес - процесами, а також розуміння того, що не можна скорочувати всі витрати, що окремі види витрат потрібно навіть збільшувати, що крім кредитів існують, і внутрішні джерела фінансування поточної діяльності.

Література:

1. Сухарева Л.А. Контролинг - основа управления бізнесом./Сухарева Л.А., Петренко С.Н. - К.:Эльга, Ника-Центр, 2002. - 208с.

2. Лебедев В.Г. Управление затратами на предприятии: Учебник / Лебедев В.Г., Дроздова Т.Г., Кустарев В.П. - СПб.: «Издательский дом «Бизнес-пресса», 2000. - 277с.

 

е-mail: zincholga@rambler.ru


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>