XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Серекпаєв Р. О. АНАЛІЗ СПОСОБІВ НАНЕСЕННЯ ЛАКОФАРБОВИХ МАТЕРІАЛІВ

Магістр, Серекпаєв Р. О.

Житомирський національний агроекологічний університет

АНАЛІЗ СПОСОБІВ НАНЕСЕННЯ ЛАКОФАРБОВИХ МАТЕРІАЛІВ

Загальні відомості. Фарбування машин, а також агрегатів, вузлів і деяких деталей виконується з метою створення покриттів на металевих і дерев'яних поверхнях, які захищають їх від впливу оточуючого середовища, корозії металу і гниття деревини, а також у декоративних цілях для забезпечення вимог технічної естетики. Для фарбування використовують різні лакофарбові матеріали (рідкі або пастоподібні багатокомпонентні речовини, які при на­несенні тонким шаром на тверду поверхню висихають з утворен­ням плівки - лакофарбового покриття, яке утримується на по­верхні силами адгезії) [1].

До лакофарбових покриттів ставляться такі основні вимоги: висока адгезія до поверхні виробу, газо- і водонепроникність, ме­ханічна міцність, стійкість проти зношування і хімічна стійкість.

Способи нанесення рідких лакофарбових матеріалів. Забарвлення деталей рідкими лакофарбовими матеріалами при ремонті лакофарбових покриттів може здійснюватися наступними способами: за допомогою кистей і накатних валиків; зануренням; струминним обливанням; повітряним, і безповітряним розпилом; розпиленням в електростатичному полі.

Забарвлення кистями і накатними валиками отримало обмежене поширення, особливо при використанні швидковисихаючих лакофарбових матеріалів. Перевагами цього методу є простота і універсальність, що дозволяють забарвлювати поверхні різних розмірів і конфігурацій. Крім того, при фарбуванні кистю досягається велике зчеплення фарби з поверхнею деталі за рахунок втирання.

Спосіб занурення застосовують для виробів, до обробки яких не ставляться високі вимоги. У цьому випадку вироби повністю занурюють у ванну з лакофарбовими матеріалами, потім виймають і витримують для стікання надлишку матеріалу [1].

Метод струминного обливання передбаяає обливання виробу лакофарбовими матеріалами із системи сопел і витримування у паровій зоні (парах розчинників) для грунтівки 8-10 хв, для емалей 10-14 хв. Концентрація парів розчинників - 15-20 мг/л. У цих умовах випаровування розчинників уповільнюється, що сприяє рівномірному розтіканню лакофарбового матеріалу по поверхні і утворенню рівномірного за товщиною покриття [1].

Повітряне (пневматичне) розпилення базується на перетворенні лакофарбового матеріалу за допомогою стислого повітря в тонку дисперсну масу, яка наноситься на поверхню деталі у вигляді найдрібніших крапель. Краплі, зливаючись, одина з одною, утворюють покриття, що відрізняється високими захисно-декоративними властивостями [2].

Безповітряне розпилювання лакофарбових матеріалів здійснюється в результаті різкої зміни тиску фарби, що знаходиться в системі під високим тиском, при виході її з фарборозпилювача спеціальної конструкції в атмосферу. При виході фарби з сопла фарборозпилювача тиск падає до атмосферного, і розчинник миттєво випаровується. Оскільки процес супроводжується значним розширенням, то це сприяє подрібненню емалі [2].

Для нанесення покриттів у електростатичному полі використовують пневматичні, безповітряні або відцентрові електростатичні розпилювачі. В електростатичному полі можна наносити покриття тільки із лакофарбових матеріалів, які мають певні електрофізичні властивості: питомий об'ємний опір (1∙106-1∙107 Ом∙см) і діелектричну проникність 6-10. Для надання цих властивостей у лакофарбові матеріали вводять розчинники (РЭ-1В, РЭ-2В, РЭ-ЗВ тощо) [1].

Способи нанесення порошкових лакофарбових матеріалів. Найширше поширені способи, при яких перехід порошку в стан аерозоля досягається розпеленням або псевдозрідженням, а його утримання на поверхні - за рахунок электролізації часток або нагрівання. Вибір того або іншого способу визначається типом лакофарбового матеріалу, характером виробів, що покриваються, вимогам до покриттів [3].

Нанесення способом електростатичного розпилення є найбільш поширеним способом. У електричному полі представляється можливим наносити порошкові лакофарбові матеріали без попереднього нагріву виробів. Завдяки цьому, а також можливості отримання тонких покриттів хорошої якості, відносно великій продуктивності спосіб отримав широке поширення; близько 80 % порошкових лакофарбових матеріалів наносять цим способом [3].

У основі електростатичного нанесення порошків, як і рідких фарб, лежить принцип електризації часток, що знаходяться в стані аерозоля. Перехід порошків в аерозолі здійснюється псевдозрідженням, а їх транспортування до розпилювача - пневматично по шлангах. Зарядка часток (контактна або за допомогою іонної адсорбції) досягається дією зовнішнього поля або тертям.

Внаслідок високого електричного опору порошкових фарб отриманий їх частками заряд тривало зберігається при контакті з будь-якою (у тому числі електропровідною) поверхнею. Це дозволяє транспортувати заряджені частки (аерозоль), а також переміщати вироби з нанесеним на них порошком, не побоюючись осипання часток з поверхні.

Розрізняють два способи нанесення фарб в електричному полі: електростатичний (із зарядкою в полі коронного розряду) і трибостатичний (із зарядкою за рахунок трибоеффекта).

Зарядка коронним розрядом. У системах зарядки коронним розрядом до зарядних електродів розпилювача подається висока напруга, і між розпилювачем і заземленою деталлю створюється сильне електричне поле.

У більшості випадків в системах зарядки коронним розрядом використовується негативна полярність зарядного електроду. Напруженість електричного поля досягає максимального значення у кінці зарядного електроду, і досягши деякого рівня тут відбувається коронний розряд.

В результаті між розпилювачем і деталлю створюється хмара заряджених часток порошку і вільних (неприєднаних) іонів. Сукупний заряд часток порошку і вільних іонів, що становлять хмару, називається «Просторовим зарядом». Просторовий заряд створює своє власне електричне поле, яке взаємодіє з полем високовольтного електроду і допомагає осадженню часток порошку на заземлену підкладку.

Трибостатична зарядка (зарядка тертям). Матеріали з різними фізико-хімічними властивостями можуть обмінюватися електронами при безпосередньому контакті один з одним. Деякі матеріали легко віддають електрони, тоді як інші з готовністю їх приймають. Тертя покращує контакт між матеріалами і полегшує обмін електронами. Розпилювачі з трибостатичною зарядкою порошку сконструйовані з таким розрахунком, щоб створити умови для численних зіткнень між поверхнею і частками, здійснюється передача електричного заряду.

Література:

1. Ремонт машин: підручник для вузів / О. І. Сідашенко, О. А. Науменко, А. Я. Поліський ; ред. О. І. Сідашенко, А. Я. Поліський. - Київ : Урожай, 1994. - 400 с.

2.       Кац   A.M. Окраска автомобилей на автотранспортных и авторемонтных предприятиях / Кац A.M. - М.: Транспорт, 1986. - 112с.

3.       Кракович   Г. А. Окраска деталей порошковыми лакокрасочными матеріалами / Г. А. Кракович   , И. В. Овчинников. -  Л.: ЛДНТП, 1976. 116с.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>