Сергеєв Р.А., к.е.н., Трифонов Г.Ф. ДОСЛІДЖЕННЯ ВНУТРИШНІХ ФАКТОРІВ ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ
студент магістратури Сергеєв Руслан Алікович
Науковий керівник к.е.н., доцент Трифонов Генадій Федорович
Запорізький національний технічний університет
м. Запоріжжя
ДОСЛІДЖЕННЯ ВНУТРИШНІХ ФАКТОРІВ ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ
В умовах посиленої конкуренції на ринках товарів, послуг і праці великого значення набуває питання підвищення продуктивності праці на підприємствах. Резерви підвищення продуктивності праці безмежні, як і науково-технічний прогрес, удосконалення організації виробництва, праці й управління. Тому доцільно в кожний конкретний період використовувати саме ті резерви, що дають максимальну економію праці за мінімальних витрат [1].
Основною метою управління трудовими ресурсами є забезпечення мінімізації витрат підприємства на формування та утримання трудових ресурсів та максимізація результатів від їхнього використання. Особливої актуальності у зв`язку з цим набуває пошук та реалізація резервів підвищення продуктивності праці персоналу підприємства у сучасних умовах соціально-економічної кризи. Адже важливою особлівістю показника продуктивністі праці є його динамічність. Він постійно змінюється під дією величезної кількості чинників. Одні з них сприяють підвищенню продуктивності праці персоналу, інші навпаки, - їхньому зниженню.
Питання виявлення резервів росту продуктивності праці, їх зростання досить широко досліджені в працях зарубіжних вчених-економістів(А.Є. Аврутіна, Ю.Д. Борисова, Б.С. Бушуєва, В.М. Зарубіна, В.І. Золотарьова, Я.М. Купермана, В.С. Сєрова, Є.К. Седих, В.І. Стомахіна, А.А. Френкеля та ін.), а також у працях вітчизняних науковців(І.В. Голодець, Є.Й. Заблоцького, Б.М. Литвина, Є.В. Мнихфа, Р.Т. Пелячека, В.Г. Федоренка, І.Д. Фаріона, Н.Г. Чумаченка, С.І. Шкарабана, І.Г. Яремчука та ін.). однак низка питань цієї проблеми вирішена частково або залишаються дискусійними. У працях вчених-економістів пропонуються різні підходи щодо методів визначення класифікації резервів продуктивності праці зростання, планування та аналізу трудових показників.
Метою науково-дослідницької роботи є розвиток теоретичних положень, методичних підходів і розробка практичних рекомендацій, щодо вдосконалення використання факторів підвищення продуктивністі праці з метою покращення результатів діяльності підприємства.
Об'єкт дослідження. Продуктивність праці та методи її підвищення на підприємстві.
Предмет дослідження. Теоретичні положення та прикладні аспекти підвищення продуктивності праці на підприємстві.
Методи дослідження: теоретичною та методологічною основою досліджень є комплексний, системний, процесний та інтеграційний підходи, методи аналізу та синтезу, абстрагування та формалізації факторів підвищення продуктивністі праці на підприємстві; для досягнення поставленої мети в роботі використано метод теоретичного узагальнення, якісного аналізу та синтезу; статистичні та графічні методи
В економічній науці, її господарській практиці нашої країни і за кордоном для характеристики результативності трудової діяльності людей і оцінки її рівня упродовж багатьох років використовувалася категорія "продуктивність праці", яка показує співвідношення кількості продукції, що виробляється у процесі праці, і витрат праці на її виробництво. Однак при цьому виникають великі складності як при вимірюванні витрат праці, так і при оцінці її матеріального результату [2].
Безпосередньо на продуктивність праці має вплив персонал, раціональне використання якого - неодмінна умова, що забезпечує безперебійність виробничого процесу і успішне виконання виробничих планів.
У роботі були розглянуті показники і методи вимірювання продуктивності праці. У планах по її зростанню розраховуються, як правило, два показники: виробіток - кількість продукції, виробленої за одиницю робочого часу, і трудомісткість - кількість робочого часу витраченого на виготовлення одиниці продукції. Виробіток є найбільш поширеним показником обліку рівня продуктивності праці. У залежності від того, в яких одиницях вимірюється об'єм виконаних робіт і відпрацьований час, розрізняють декілька методів розрахунку рівня виробітку.
Резерви зростання продуктивності праці - це такі можливості її підвищення, які вже виявлені, але з різних причин поки що невикористані. Резерви використовуються і знову виникають під впливом науково-технічного прогресу. Кількісно резерви можна визначити як різницю між максимально можливим і реально досягнутим рівнем продуктивності праці в конкретний момент часу. Таким чином, використання резервів зростання продуктивності праці - це процес перетворення можливого у дійсне [3].
Основним джерелом задоволення потреб трудящих є оплата праці. Будучи правильно організованою, вона сприяє залученню людей до виробництва, стає найважливішим засобом матеріального стимулювання безперервного зростання виробництва, підвищення його ефективності.
Підвищення продуктивності праці пов'язане зі зміною всіх витрат виробництва, тому необхідні управління цими процесами, їх планування і координування (включаючи зайнятість, структуру кадрів, технологію й устаткування, продукцію і ринки збуту). У системі управління продуктивністю повинні поєднуватися також два напрямки: мотиваційний і технічний, тобто посилення зацікавленості в підвищенні продуктивності праці та забезпечення умов її зростання [4].
Висновок: В умовах посиленої конкуренції на ринках товарів, послуг і праці великого значення набуває питання підвищення продуктивності праці на підприємствах. Резерви підвищення продуктивності праці безмежні, як і науково-технічний прогрес, удосконалення організації виробництва, праці й управління. Тому доцільно в кожний конкретний період використовувати саме ті резерви, що дають максимальну економію праці за мінімальних витрат.
Література:
1. Завіновська Г. Т. Економіка праці: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2000. - 200с
2. Богиня Д.П., Грішнова О.А. Основи економіки праці: навч.посібн. - К.: Знання-Прес, 2001. - 312 с.
3. Грішнова О.А. Економіка праці та соціально-трудові відносин: Підручник.- К.: Знання, 2004. - 535с
4. Тимош І.М. Економіка праці: навч. посібн. - Тернопіль: вид-во «Астон», 2001. - 347 с.
e-mail: ruslansergeev@ukr.net
