Шарата Наталія Григорівна, Кунашенко Олена Вікторівна

Миколаївський державний аграрний університет

РОЛЬ КОМУНІКАТИВНО-ДІЯЛЬНІСНОГО ПІДХОДУ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ-АГРАРІЇВ

Виконання сучасних завдань аграрної політики, спрямованих на реформування сільськогосподарського виробництва значною мірою залежить від рівня підготовки провідних фахівців агропромислового виробництва. Сучасні фахівці повинні не тільки володіти професійними знаннями, уміннями і навичками, але й бути готовими до творчого їх застосування у змінних умовах аграрного виробництва, до постійної освіти і саморозвитку.

Відповідно до  вимог виробництва, змінюються і підходи до підготовки майбутніх фахівців-аграріїв, організації навчального процесу для формування у них професійних знань, умінь і навичок.

Пріоритетним є не тільки накопичення знань, досвіду використання сучасних технологій, а сформованість навчально-пізнавальних умінь і навичок, стійких професійно-пізнавальних інтересів майбутніх фахівців. З огляду на це основним завданням вищих навчальних аграрних закладів є створення умов, що забезпечують всебічних розвиток творчого потенціалу особистості студента.

Сучасний фахівець агропромислового комплексу має володіти професійною мовою, вміти правильно й виразно висловлювати, використовуючи вміло і за призначенням різні стилістичні засоби українською мовою, самостійно поповнювати свої знання.

Концептуальну основу визначення мети та змісту навчання  української мови (за професійним спрямуванням) становлять комунікативно-діяльнісний підхід. За допомогою комунікативно-діяльнісного підходу реалізується основна мета навчання української мови (за професійним спрямуванням), яка полягає у формуванні у студентів відповідної комунікативної компетенції.

Комунікативна компетенція визначається комунікативними інтенціями (комунікативними намірами адресата); дотриманням комунікативних стратегій, що дають змогу досягти необхідного результату комунікації; знанням особистості співрозмовника; зворотним зв'язком в комунікації, що передбачає врахування психологічних особливостей адресата, його соціальних ролей; умінням долати психологічні «фільтри»; умінням володіти навичками декодування «мови тіла» співрозмовника; чіткою організацією в умовах та ситуації спілкування; орієнтацією і підтриманням процесу спілкування; контролем власної мовленнєвої поведінки, емоцій тощо; навичками та уміннями завершувати комунікацію, контролювати посткомунікативні ефекти.

Не менш важливою складовою комунікативної компетенції є мовна компетенція, що складається з лексичної, граматичної, семантичної, фонологічної, орфографічної, орфоепічної, пунктуаційної компетенцій.

Лексична компетенція полягає в оволодінні лексичними засобами сучасної української літературної мови та вмінні користуватися ними. Вона передбачає володіння словниковим запасом, термінологію, необхідною для спілкування у професійній сфері.

Наприклад:

Перекладіть словосполучення українською мовою та з'ясуйте значення слова «оборот» у наведених контекстах. Виберіть термінологічні словосполучення, що використовуються у фінансовій сфері.

Банковский оборот, биржевой оборот, валовой оборот промышленного предприятия, ввод продукции в оборот, внутренний оборот, годовой оборот, документооборот, налог с оборота, оборот капитала, оборот основных фондов, оборот речи, оборот тары, оптовый товарооборот, причастный оборот, пускать деньги в оборот [1, с. 54].

Граматична компетенція - це знання і вміння користуватися граматичними ресурсами української мови, що необхідні для розуміння і продукування текстів у різних сферах професійної діяльності.

Наприклад, узгодьте іменники, що в дужках зі словами.

Підписання (контракт), укладання (договір), затвердити (проект, бюджет), зустріти друзів з (коледж, університет, інститут), позитивні риси (характер), візит до (Харків, Красний Лиман, Париж, Кривий Ріг, Санкт-Петербург, Лондон, Іванків), за рішенням судового (процес) [1, с. 34].

Семантична компетенція - це здатність комуніканта усвідомлювати й контролювати організацію змісту мовлення.

Наприклад, візьміть участь у виконанні комунікативних завданнях-етюдах.

1. Ви - начальник відділу. Попросіть свого підлеглого виконати завдання у неробочий час.

2. Ви - керівник відділу. Ваш підлеглий дуже просить надати йому відпустку. Відмовте у проханні. (Ситуацію слід окреслити так, щоб виконавець ролі підлеглого не знав про настанову для «керівника») [1, с. 9].

Фонологічна та орфоепічна компетенція пов'язані із знанням звукових засобів сучасної літературної мови, вміння мовця ними користуватися.

Наприклад, прокоментуйте вимогу твердих і м'яких приголосних.

Претензія, вартість, спільний, гарантійний, свідок, звітний, співробітник, ясність, невідповідність, необхідність, вдячність [1, с. 12].

Орфографічна компетенція полягає в оволодінні системою правил, що визначають правопис слів згідно з усталеними нормами, та вмінні їх застосовувати.

Наприклад, запишіть, розкриваючи дужки та з'ясуйте значення нижченаведених слів.

Бі(л,лл)ь, і(н, нн)овація, а(т, тт)аше, а(н, нн)отація, а(ф, фф)ект,
е(ф, фф)ект, гу(м, мм)анізм, депре(с, сс.)ія [1, с. 4].

Пунктуаційна компетенція відображає логічне інтонаційне членування мовного потоку та забезпечує легше сприймання і розуміння писемного тексту.

Наприклад, відредагуйте речення, поясніть граматичні і пунктуаційні помилки.

По нашим підрахункам пожежа завдала збитків для підприємства на мільярда гривень. Адміністрація відзначила і висловила подяку десятьом співробітникам відзначила грамотами за належне виконання своїх обов'язків. Він по спеціальності фінансист за напрямом підготовки «Банківська справа», і має диплом з відзнакою.

Мовна компетенція передбачає наявність мовленнєвих умінь, що визначають мовленнєву поведінку. Мовленнєві вміння, у свою чергу, охоплюють уміння говорити, слухати, читати й писати.

Уміння говорити полягає у вмінні брати участь у діалогах і вмінні вести монолог.

Сутність уміння слухати полягає: у розпізнанні необхідної інформаційні ї; розумінні наміру мовця; визначенні його позиції; розрізненні стилістичних регістрів (експресивні стилі: високий, середній, низький).

Уміння читати передбачає: розуміння і усвідомлення тексту; розуміння наміру автора письмового тексту; розуміння деталей у складних рекламних матеріалах, інструкціях, специфікація тощо; розуміння академічної і професійної кореспонденції; розрізнення стилістичних регістрів і колоритів писемного мовлення під час спілкування.

Уміння писати передбачає: грамотний і чіткий виклад текстів; підготовку і продукування ділової та професійної кореспонденції; точне фіксування повідомлень по телефону; користування базовими засобами зв'язку для формування логічного тексту.

Отже, зазначені компетенції є елементами комунікативної компетенції, володіти яким має майбутній фахівець аграрій, що допоможе йому швидко сприймати необхідну інформацію, створювати монологи, вступати в діалог, керувати системою мовленнєвих комунікацій.

Література:

1. Шарата Н.Г. Методичні рекомендації з української мови за професійним спрямуванням для студентів денної форми навчання (спеціальності 6.091900) . - Миколаїв : МДАУ. - 2007 - 122 с.

e-mail: natalya_sharata@mail.ru

Залиште коментар!