XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Шелестак Г.Т. ІНСТИТУЦІЙНА СТРУКТУРА ФІНАНСОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ

Шелестак Ганна Тіберіївна

аспірант, ДВНЗ Ужгородський Національний університет

ІНСТИТУЦІЙНА СТРУКТУРА ФІНАНСОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ

Фінансовий ринок опосередковує рух реальних фінансових ресурсів, об'єктом обміну на ньому виступають фінансові активи, які є однією з форм реалізації фінансових інструментів. Таким чином, фінансовий ринок можна визначити як сукупність суспільно-економічних відносин, що виникають із приводу купівлі і продажу фінансових активів. Із допомогою фінансових активів здійснюється передача фінансових інструментів від тих, хто має її надлишок, тобто від інвесторів, до тих, хто відчуває їх дефіцит, тобто до емітентів фінансових активів. [1]

Формування ринку фінансових активів в Україні має  позитивне значення для грошово-кредитної політики. Використання фінансових активів на грошовому ринку зменшить потребу в зростанні грошової маси, якісно вплине на її структуру, одночасно забезпечуючи підвищення рівня монетизації економіки.

Стан ринку фінансових послуг безпосередньо залежить від ступеня розвитку фінансових інституцій, до яких відносять: страхові, фінансові, лізингові, факторингові, колекторські компанії, банки, кредитні спілки, ломбарди тощо. Загальний стан фінансового забезпечення трансформаційних зрушень в економіці країни перебуває у прямій залежності від обсягу ресурсів, які концентруються у вищевказаних установах.

Як свідчить досвід багатьох країн (у тому числі - найближчих сусідів України), кожен вид фінансових інститутів виконує власні функції в механізмах формування та використання заощаджень, а домінування одного з секторів може призвести до непередбачуваних наслідків. Саме в цьому ракурсі слід розглядати процеси конвергенції на світовому фінансовому ринку, коли усталені моделі побудови фінансового сектора набувають нових, до цього не властивих їм рис.

Отже, основою побудови ринкових відносин є фінансово-кредитні інститути як універсальні, так і спеціалізовані, що виступають основними фінансовими посередниками та дійовими суб'єктами процесу міжнародного інвестування.

Наявність фінансових інститутів, які здійснюють трансформацію грошових потоків у межах ринку, дає змогу подолати суперечність між потребами суб'єктів господарювання та обмеженими можливостями індивідуальних інвесторів, що зумовлена як часовим фактором, так і заощаджувальним потенціалом окремих власників капіталу.[1]

Якщо оцінювати територіальне поширення фінансових установ в Україні, стає зрозумілим, що з урахуванням розгалуженої мережі філій та відділень абсолютне лідерство буде за банківськими установами, які, образно кажучи, знаходяться «найближче» до інвестора. Банки в Україні як найбільш розвинуті ринкові інститути можуть стати провідною складовою інвестиційної інфраструктури через яку відбуватиметься взаємозв'язок структурно-інвестиційної політики уряду і грошово-кредитної політики НБУ.

У небанківському фінансовому секторі України найбільш важливими інституційними інвесторами є інвестиційні фонди, страхові організації та недержавні пенсійні фонди. В основі діяльності страхових компаній та пенсійних фондів лежить соціальна складова, саме за допомогою соціальної спрямованості вони залучають кошти.

Велике значення має також надходження венчурного (або ризикового) капіталу, який тісно пов'язаний з фінансуванням інновацій та науково-технічним прогресом. До ризикових інституційних інвесторів можемо віднести також довірчі товариства та факторингові компанії, їх діяльність пов'язана з високим ступенем ризику, проте вони можуть приносити своїм вкладникам найбільші за розміром доходи серед усіх інших інституційних інвесторів.

Дуже динамічно в останні роки в Україні розвиваються кредитні спілки. Розширення обсягів кредитування та залучення депозитів кредитними спілками відбувалося на фоні зниження вартості позик та підвищення дохідності депозитних рахунків членів кредитних спілок, тоді як банківські депозити стали менш дохідними. Популярність кредитних спілок обумовлюється більш спрощеною процедурою отримання кредиту, зокрема іпотечного, у порівнянні з банківськими установами та ставками, вищими ніж депозитні ставки у банках. В той же час розвитку кредитних спілок перешкоджають такі фактори як недостатність загальної інформації про механізми і принципи діяльності кредитних спілок, низький рівень довіри населення до фінансових установ подібного роду, нижчий рівень прозорості діяльності кредитних союзів у порівнянні з банківськими установами.[2]

Ефективний розвиток небанківських фінансових інститутів в Україні залежить передусім від належного інституційного та правового забезпечення. На рівні законодавчого забезпечення першочерговими завданнями є завершення процесу формування нормативно-правової бази щодо небанківських фінансових посередників, діяльність яких регулюється нормативними актами Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг; вдосконалення процедури банкрутства; визначення чіткого переліку фінансових установ, які відносяться до небанківських фінансових посередників і діють на ощадно-договірній основі.

Таким чином, можна стверджувати, що розширення фінансового ринку, активний розвиток операцій із такими ринками зумовили виникнення фінансових інститутів як професійних фінансових посередників. І в сучасних умовах ефективне функціонування фінансового ринку не можливе без ефективних фінансових інститутів.

Література:

1. Базилевич В.Д.  Розвиток фінансового ринку в сучасних умовах // Фінанси України. - 2009. - №12. - С. 5-10.  

2. Герасимчук З.В., Подерня-Масюк Ю.А. Небанківські інвестиційні інститути: проблеми та перспективи розвитку. [Електронний ресурс] http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/en_oif/2009_6_2/7.pdf

E-mail: anichka_mail@mail.ru


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>