Шевчик О. ДОСВІД ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ У ПРОВЕДЕННІ МОНЕТАРНОЇ ПОЛІТИКИ В КРИЗОВИЙ ПЕРІОД

Шевчик Олександр,

докторант Міжрегіональної академії управління персоналом

директор відділення ПАТКБ «Правекс-Банк»

ДОСВІД ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ У ПРОВЕДЕННІ МОНЕТАРНОЇ ПОЛІТИКИ В КРИЗОВИЙ ПЕРІОД

У сучасних кризових умовах зросла особлива значущість та вагомість грошово-кредитної політики як найбільш дієвого та гнучкого механізму регулювання економіки держави. Це зумовлює до необхідності вивчення західних концепцій використання грошово-кредитної політики, їх адаптації до економічних процесів в Україні та запобіганню виникнення можливих фінансових загроз у майбутньому.

Глобальна економічна криза кинула виклик економічній та грошово-кредитній політиці Європейського союзу і викрила слабкі елементи механізмів поточної міждержавної координації.

Фінансова та макроекономічна нестійкість, які виникли за роки перед кризою, значно збільшили уразливість економіки Євросоюзу. Як наслідок, фінансові системи ЄС мали дефіцит бюджету на рівні 7 % ВВП, а рівень боргових зобов'язань перевищив 80 % ВВП [1, c. 72].

Реакцією на виклики економічної кризи стали системні заходи з боку ЄС, спрямовані на зменшення впливу негативних факторів та забезпечення стійкого економічного розвитку.

У жовтні 2008 року криза заявила про себе в країнах ЄС повною мірою. 27 листопада 2008 року Комісія направила до Ради проект «Плану економічного відновлення ЄС», який було затверджено у грудні. У документі говорилось, що ситуація, яка склалась являється «справжнім викликом для урядів й інститутів» ЄС, і що країни-члени повинні разом протистояти рецесії.

План базувався на двох опорах. Перша - стимулювання споживчої довіри й розширення попиту. Комісія запропонувала, щоб країни-члени в екстреному порядку виділили на це 200 млрд. євро (1,5 % ВВП). Друга опора - посилення конкурентних позицій Євросоюзу. Для цього була розроблена стратегія «розумних» інвестицій, яка передбачала вкладення останніх в підвищення ефективності використання енергії та енергозбереження, розвиток чистих технологій, а також в розвиток дослідницької інфраструктури. Головними принципами плану визначались солідарність та соціальна відповідальність. Вчасності, йшлося про заходи, спрямовані на збереження робочих місць, про допомогу в зайнятості звільненим працівникам, зниження цін на енергію й надання інтернет-послуг соціально незахищеним верствам населення.

4 березня Комісія прийняла документ, що ознаменувався як «Сприяння економічному відновленню». Якщо грудневий план був націлений на те, щоб стабілізувати темп рецесії й створити умови для пожвавлення економіки, то тут ставилось завдання посилити координацію дій між країнами-членами та домогтися переходу до стадії підйому [2]. Документ містив широку програму реформування фінансового сектору, він уточнював й корегував методи, направленні на підтримання споживчого попиту, ріст інвестицій та збереження або створення нових робочих місць.

Грудневий план знаходився у руслі стратегії стійкого розвитку й включав широкий спектр заходів довгострокового характеру, включаючи зниження енергоємності економіки й розвиток чистих технологій. Березневий план на його фоні виглядав більш практичним і сфокусованим. У цьому була основна суть колізії антикризової політики Євросоюзу. З одного боку, він намагався вирішити задачу довгострокового укріплення позицій угрупування в світі, особливо на фоні інтенсивного росту економік Китаю, Індії й інших нових індустріальних країн. З іншого боку, внаслідок обмежених компетенцій і необхідності продемонструвати швидкий, соціально значущий результат своїх дій, ЄС змушений був різко обмежити коло пріоритетів.

Фактично найбільшого успіху Євросоюзу вдалося досягнути в частині стабілізації фінансових ринків. Більшість держав-членів здійснили масштабні програми допомоги банківському сектору, підвищили державні гарантії по вкладам, посилили нагляд за банками й страховими компаніями. Вклад органів ЄС був у всебічній оцінці причин кризи, розробці колективних рекомендацій і нових стандартів.

Криза показала, що діючі механізми фінансового контролю в Європі не виправдали себе. Фінансова криза виявила серйозні недоліки в діяльності органів фінансового контролю, які не змогли запобігти накопиченню надмірних ризиків у фінансовому секторі і, зокрема, відзначила слабкі сторони існуючого макроекономічного нагляду. Органи фінансового контролю лишались роздробленими за національною ознакою, не дивлячись на значний прогрес, досягнутий на фінансовому ринку, інтеграції та зростаючого значення транскордонних утворень [3].

Таким чином, схема організації фінансового контролю в ЄС характеризувалась загальними проблемами невідповідності між рівнем європейської інтеграції фінансових ринків і організацією національних наглядових функцій у цьому секторі.

Ці протиріччя посилились з урахуванням інших загальних протиріч, що проявилися в результаті фінансової кризи:

•- збільшення ризику транскордонного розповсюдження зараження фінансових ринків ЄС, пов'язаних з посиленням інтеграції, як на всій території ЄС, так і на світових фінансових ринках;

•- підрив довіри споживачів, працівників, пенсіонерів, малого бізнесу та роздрібної торгівлі, інвесторів, що сприяє економічному спаду;

•- скорочення глобальної конкурентоспроможності європейської фінансової індустрії;

•-  ризики, неузгодженості політики, що є наслідком різних національних цілей, й у результаті негативно відображається на функціонуванні єдиного фінансового ринку [4].

До того часу сектор фінансових послуг в Європі контролювався трьома комітетами з консультативними повноваженнями:

Комітет європейських кураторів банків;

Комітет європейського страхового комітету та професійних пенсій;

Комітет європейських регуляторів цінних паперів.

Комісія запропонувала змінити існуючу архітектуру ЄС й створити Європейську раду з системних ризиків (ESRB), яка здійснює макроекономічний нагляд за ситуацією на всіх сегментах фінансових ринків з цілю попередження повторення фінансових криз, запобігання або пом'якшення системним ризикам, сприяння безперебійного функціонування внутрішнього ринку та забезпечення сталого вкладу фінансового сектору в економічне зростання. Також засновано Європейську систему фінансового нагляду (ESFS) на базі реорганізації комітетів, котра забезпечує координацію дій національних наглядових органів й розроблятиме нові стандарти в даній області [5]. Ця мережа заснована на принципах партнерства, гнучкості, солідарності й спрямована на зміцнення довіри між національними органами фінансового контролю.

З початку кризи Євросоюз виділив на підтримку реального сектора і населення в загальній складності біля 400 млрд. євро, що еквівалентно 3,3 % його сукупного ВВП. Левова частка цих коштів була вкладена національними владами. Фінансовий вклад ЄС виглядав набагато скромнішим. Так, по лінії регіональної політики в 2009 році вирішено провести авансові платежі в розмірі 6,26 млрд. євро з Фонду об'єднання, Європейського фонду регіонального розвитку та Європейського соціального фонду. У результаті загальна сума річних виплат по цій частині бюджетної програми ЄС зросте з 5,0 до 11,25 млрд. євро. Одночасно було відмінено правило про обов'язкове сумісне фінансування проектів національними адміністраціями. У червні Європейський інвестиційний банк зробив заяву про готовність збільшити річні обсяги кредитування проектів, що проводяться в державах ЄС і країнах-кандидатах, із звичайних 45 млрд. євро до 60 млрд. євро [6]. Органи ЄС прийняли декілька документів, що стимулюють розвиток «розумних технологій», в тому числі широкополосних мереж, енергозберігаючих та екологічно чистих технологій.

Держави-члени зробили значні заходи з підтримки Європейського фінансового сектора. У період між жовтнем і серпнем 2009 року Комісія затвердила в цілому 3,7 трлн. євро - еквівалентно 31,4 % від ВВП - заходи державної допомоги фінансовим установам. Майже 3 трлн. євро державних гарантій були надані європейським банкам 18 держав-членів в рамках програм, схвалених Комісією у вересні 2009 року.

З початку кризи банки країн ЄС оголосили про збитки в розмірі 290 млрд. євро, котрі в основному були покриті за рахунок масових державних вливань. Під підозру інвесторів попали не тільки «токсичні» активи, але й фінансовий сектор в цілому. Довіру до банків було підірвано, тому в ЄС лише поодинокі крупні банки змогли залучити нові вклади. Євросоюзу вдалося запобігти паніці в банківському секторі, масовому банкротству банків, вдалося відновити довіру й запобігти накопиченню ризиків, які загрожують стабільності загальної фінансової системи. Проте, умови кредитування населення й підприємств залишились вкрай несприятливими. Банки втратили частку позикових коштів й отримали набагато більше ризиків, ніж у попередні роки, що призвело до посилення умов кредитування для компаній, серйозного економічного спаду, що в результаті торкнулося економіки в цілому.

Основними інструменти політики, які були використані на етапі кризового регулювання для сприяння стабілізації фінансової системи ЄС були:

1) Для поліпшення умов кредитування та забезпечення функціонування грошового ринку, ЄЦБ і інші центральні банки з моменту початку фінансової кризи, зробили повторні ін'єкції ліквідності. Паралельно з цим було здійснено зниження процентних ставок (мінімальна ставка по основних операціях рефінансування зменшена до 3,25 %; відсоткова ставка за овернайт кредитом знижена до 3,75 %; відсоткова ставка за овернайт депозитами знижена до 2,75 %).

2) Для вирішення фінансових проблем ліквідності платоспроможним банкам ЄС, узгодженими діями Європи була розпочата програма, в якій лідери ЄС зобов'язалися надати протягом перехідного періоду і на відповідних комерційних умовах, прямо або побічно, гарантії уряду, страхування, або аналогічну угоду на середньострокову перспективу (до 5 років).

3) Для зміцнення довіри клієнтів до фінансової системи, і сприяння створенню рівних умов, Комісія запропонувала ухвалити термінові законодавчі зміни у жовтні 2008 року, які набули чинності в березні 2009 року. Мінімальний розмір страхування вкладів було підвищено від € 20 000 до € 100 000 у всіх державах-членах.

4) Комісією викладені принципи, які регулюють застосування правил державної допомоги вразливим фінансовим установам. Конкретні вказівки були опубліковані для держав-членів, зокрема, участь у банківському гарантуванні та рекапіталізації, в розробці структурної перебудови і заходи щодо полегшення тягаря активів.

5) Комплексний пакет реформ для створення більш міцної фінансової системи у майбутньому. Основні напрями, які розглянуті, наступні: нагляд і контроль, структура винагороди у фінансовому секторі і нормативні прогалини в правових системах, сегменти ринку які мають вирішальне значення для раціональної діяльності сектору [3].

Дана криза стала для ЄЦБ справжнім випробуванням на стійкість. В повній мірі можна стверджувати, що головний банк зони євро витримав його й зумів значно укріпити свій авторитет, як всередині ЄС, так і на світовій арені. Для стабілізації становища ЄЦБ застосував серію активних дій, частина з яких проводилась у тісній координації з грошовими владами США, Японії, Великобританії, Швейцарії та деяких інших країн.

Основним каналом антикризової політики ЄЦБ стали операції на відкритому ринку. Саме вони дозволили забезпечити платоспроможним банкам безперервний доступ до ліквідності. Як відомо, для реалізації головної цілі  ЄЦБ - підтримання стабільності цін в зоні євро - використовується ставка рефінансування, а операції на відкритому ринку проводяться, щоб забезпечити належне функціонування грошових ринків у зоні євро. За рахунок таких операцій ЄЦБ максимально наближає ринкові ставки до ставки по щотижневим тендерам ЄЦБ, а, якщо точніше, до об'явленої мінімальної ставки по кожному конкретному щотижневому тендеру [7].

Ще в серпні 2007 року, коли хвилі кризи на іпотечному ринку США докотились до Європи, ЄЦБ вніс коригування в механізм та структуру ліквідності, що надавалась банківському угрупуванню. Як й інші центральні банки, ЄЦБ надає можливість комерційним банкам скористатися його кредитами для того, щоб вони могли належним чином виконати норматив обов'язкового резервування. Тому обліковий період, протягом якого в середньому повинен виконуватися норматив, точно співпадає із загальною тривалістю чотирьох недільних тендерів. Восени 2007 року об'єм рефінансування на початку вказаного періоду було збільшено, а в кінці - зменшено. Таким чином, загальна сума наданих кредитів не змінилась, проте банки отримали сигнал про необхідність уникнення різких скачків попиту та пропозиції ліквідності.

У вересні 2008 року ЄЦБ помітно збільшив об'єм ліквідності, що надавалась шляхом стандартних недільних тендерів. Щоб не допустити переповнення каналів грошового обігу, він одночасно проводив операції тонкого налаштування, які раніше практично не використовував. З їх допомогою успішно абсорбувався надлишок засобів, що утворилися в результаті додаткового кредитування через стандартні тендери. Значно були розширені строки кредитування по операціям довготермінового рефінансування - спочатку з трьох до шести місяців, а в липні 2009 року - до 12 місяців. Крім того, ЄЦБ почав надавати готівку за допомогою операцій, котрі раніше фактично не використовувались. У серпні та вересні він неодноразово вливав засоби в банківську систему за допомогою добових кредитів.

Оскільки всі операції рефінансування ЄЦБ проводилися на умовах стовідсоткового заставного забезпечення, в умовах кризи вимоги до заставних активів були послаблені, а спектр цінних паперів, що приймались в забезпечення - збільшився. На відміну від центральних банків багатьох інших країн, які приймають в забезпечення головним чином державні цінні папери, ЄЦБ проводив заставні операції з корпоративними цінними паперами ще до кризи. Після осені 2008 року ця практика була розширена і в теперішній час на державні облігації приходиться тільки 44 % (по номінальній вартості) активів, які включені в список ЄЦБ [2].

Кардинальний вплив на ринок здійснило прийняте безпрецедентне рішення про проведення кредитних тендерів з фіксованою ставкою при повному забезпеченні поданих заявок. Традиційно всі стандартні операції рефінансування ЄЦБ проводяться з використанням багатозначної ставки, або в формі так званого американського тендеру. Його суть полягає в тому, що кожний учасник (банк) може подати дві або й більше заяв з вказаними різними сумами й різними ставками. При цьому учасники не знають об'єму всіх поданих заявок. Задоволення заявок за такою процедурою йде зверху вниз: від більш високих до більш низьких запропонованих ставок. Частина заявок - по мінімальним ставкам - не задовольняється загалом. В умовах кризи ЄЦБ вирішив, що «гра на темну» з банками тільки посилить їх нервозність, й перейшов до максимально простої схеми кредитування.

Приймаючи до уваги гостру потребу на європейському ринку доларових активів, ЄЦБ провів небачені за масштабами операції по вливанню на ринок доларової ліквідності. Усі тендери в американській валюті мали фіксовану ставку й повне покриття. З початку січня по кінець червня 2009 року було проведено 46 операцій рефінансування в доларах США. Як правило, їх тривалість складала 7, 28 та 84 днів, а ставка звичайно коливалась від 1,2 % до 1,3 % річних.

Також головний банк зони євро взяв на озброєння ще один інструмент - пряме скуповування у банків закладних листів. Дані цінні папери мають високий рівень забезпечення при тому, що операції з ними не дозволяють перерозподіляти кредитний ризик (його завжди несе емітент). Новація дозволила фінансовим установам зони євро розширити доступ до довгострокового кредитування. Із серпня 2009 року по кінець червня 2010 року ЄЦБ здійснив купівлю закладних листів на суму 60 млрд. євро [8].

На боротьбу з кризою країни ЄС витратили понад 3 % ВВП, але обсяг витрат ростиме, якщо у подальшому фінансова підтримка здійснюватиметься без структурних реформ. В іншому випадку виділені гроші можуть спричинити другу хвилю кризи, ознаки якої гостро можемо спостерігати сьогодні.

Підводячи підсумки слід відмітити, що в Європі розразилась справжня криза ліквідності. Вона представляла серйозну загрозу для економіки регіону, оскільки в Європі саме банківські депозити й банківські позики являються найбільш важливими інструментами кредитування реального сектору. В кінці 2007 року об'єм виданих і непогашених кредитів приватному сектору склав 145 % ВВП зони євро, тоді як, наприклад, в США це відношення рівнялось 63 %. Не випадково ЄЦБ кинув усі зусилля на стабілізацію грошових ринків та відновлення механізмів кредитування.

Досвід, отриманий головним банком зони євро в ході поточної кризи, безумовно, сприяє розвитку його грошово-кредитного інструментарію й підвищує його стійкість по відношенню до майбутніх коливань кон'юнктури.

Підводячи загальні висновки, варто звернути увагу на деякі нові тенденції та стратегічні задачі, які вимальовуються на фоні сучасної кризи й антикризових заходів Європейського Союзу.

У теперішній час країни ЄС переживають самий глибокий за всю післявоєнну історію економічний спад. Його особливістю являється те, що він проходить в обстановці зрілої глобалізації, що створює для ЄС як нові можливості, так і нові виклики. Це ставить перед Євросоюзом задачу якнайшвидшого оформлення нової економічної стратегії, котра була б адекватною досягнутій стадії інтеграції та новій ролі ЄС у світі. Якщо на перших етапах свого розвитку ЄС в основному займався негативною інтеграцією - усуненням бар'єрів на шляху руху факторів виробництва всередині угрупування, то тепер йому належить максимально розгорнути початі проекти позитивної інтеграції, які дозволили б створити нову якість загального економічного простору. Для цього Брюсселю і Франкфурту необхідно не тільки консолідувати існуючі направлення економічної політики ЄС, але й зробити так, щоб вона почала реально працювати на економічний ріст та стійкий розвиток.

Події останніх місяців з новою силою ставлять питання про відповідність економічного й політичного союзу в ЄС. Криза чітко показала, що можливості Євросоюзу приймати заходи швидкого реагування й реально впливати на соціально-економічний стан в країнах-членах вкрай обмежені. Корінь цього лежить у відсутності в інститутів Євросоюзу повноважень, що властиві вищим органам федеративних держав. Вкрай складний розподіл зон відповідальності між країнами-членами й наднаціональними структурами, а також довгий і заплутаний процес прийняття рішень заважають Євросоюзу діяти рішучо, вчасно та ефективно.

Зусилля всього світу зараз спрямовані на пошук більш ефективних шляхів економічного відновлення. Країни-світові лідери суспільними зусиллями намагаються розробляти та пропонувати найбільш ефективні інструменти. Так, Спільною декларацією самміту провідних країн світу G-20 затверджено п'ять напрямів здійснення антикризових заходів:

•-  відновлення довіри, економічного зростання та зайнятості;

•-  посилення контролю та регулювання фінансової системи;

•-  підвищення капіталізації та реформування міжнародних фінансових інститутів;

•-  сприяння розвитку світової торгівлі та міжнародних інвестицій, уникнення протекціонізму;

•-  забезпечення всебічного, сталого відновлення та формування «зеленої економіки».

Саме цими антикризовими методами доцільно скористатися країнам Європейського Союзу для виходу з кризи, а також розробити власну програму пожвавлення ділової активності та економічного відродження.

Література:

•1. Головнін М. Вплив фінансової глобалізації на грошово-кредитну політику: теоретичні аспекти і реакція на фінансові кризи. // Економіка України. - 2009. - № 2. - с. 67-78.

•2. Звіт Єврокомісії по економічному прогнозу на 2008-2010 роки // http://ec.europa.eu/economy_finance/thematic_articles/article13288_en.htm

•3.  Офіційний сайт Європейського Центрального банку: Пріоритети та заходи з подолання кризи в банківській сфері // http://www.ecb.int/

•4.  Кравченко К. Європа на голодному пайку - http:/www.news.finance.ua/ua/2/0/all/2010/11/25/218155/

•5.  Представництво Європейського Союзу в Україні: Річні звіти євро комісії за 2009-2010 роки // http://ec.europa.eu/delegations/ukraine/

•6.  Європейський комітет статистики: Щоквартальні збірки статистичних даних фінансового сектору // http://epp.eurostat.cec.eu.int/

•7. Eurostatistics Data for short-term economic analysis Issue number 01/2011. - Mode of access http:/www.epp.eurostat.ec.europa.eu/cache/ ITY_OFFPUB/KS-BJ-11-001/EN/KS-BJ-11-001-EN.PDF

•8.  Світова фінансова криза і можливі наслідки для України // http://http://www.glavred.info/

•9.  Галиць О. Вдосконалення банківської діяльності в контексті євроінтеграційних процесів // Зб. праць за матеріалами міжнародної науково-практичної конференції. - Чернівці, 2006. - Вип. 7: Економічні науки. - с. 177-182.