XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Шевчук В.Б., Киричук А.С. СУТНІСТЬ, ПРИЧИТИ ТА ПРОФІЛАКТИКА АДМІНІСТРАТИВНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ

студентка 2 курсу ВТЕІ КНТЕУ Шевчук Вікторія Борисівна

Рецензент: доцент кафедри психології, соціології та права ВТЕІ КНТЕУ Киричук Анжела Станіславівна

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

            СУТНІСТЬ, ПРИЧИТИ ТА ПРОФІЛАКТИКА АДМІНІСТРАТИВНИХ                ПРАВОПОРУШЕНЬ

     Протягом останніх років в Україні спостерігається досить стійка тенденція поширення адміністративних правопорушень, що є негативним явищем в суспільстві. Тому актуальними постають проблеми забезпечення прав і свобод людини, чіткого правового регулювання, підвищення ефективності діяльності державних органів з попередження правопорушень, а також виявлення причин самих правопорушень, на основі яких потім будуть вводитися запобіжні заходи.

  Метою цієї статті є визначення суті та причин адміністративних правопорушень, а також  заходів щодо їхнього запобігання та профілактики.

    Науково-теоретичне підґрунтя для виконання цієї статті склали наукові праці Л. Шестак, О. Л. Чернецького, В. В. Чернія та В. М. Колмикова, О. В. Зайчука і Н. М. Оніщенка та ін.

    Нормативною основою роботи є Кодекс України про адміністративні правопорушення, законодавчі та нормативно-правові акти, які регулюють адміністративну відповідальність.

     Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) адміністративним правопорушенням (проступком)  є протиправна , винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, що посягає на державний або громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління та за яку передбачено адміністративну відповідальність.

    Адміністративна відповідальність настає лише в тому разі, коли правопорушення за своїм характером не тягне за собою згідно з чинним законодавством кримінальної відповідальності. Тож, адміністративне правопо-рушення має притаманні саме йому юридичні ознаки. До них потрібно віднести: суспільну небезпеку, протиправність, винність і караність.

    Приводом для порушення справи про адміністративне правопорушення можуть бути заяви та скарги громадян, рішення відповідних органів, їх посадових осіб тощо. Так, наприклад, зміст ст. 173 КУпАП, вказує на те, що приводом для порушення провадження у справі про здійснення дрібного хуліганства є заява потерпілого, а от згідно із ст. 122 КУпАП - протокол про адміністративне правопорушення. [ 5, c. 9]

Вчинення адміністративного правопорушення тягне за собою адміністративну відповідальність. Cуть адміністративної відповідальності полягає у тому, що до винних у здійсненні правопорушення застосовуються адміністративні стягне-ння, міри впливу до неповнолітніх.

    Фактичною підставою адміністративної відповідальності є факт вчинення протиправного діяння чи їх певної сукупності (наприклад, вчинення насильства в сім'ї чи невиконання батьками або опікунами обов'язків щодо виховання дітей), тобто факт вчинення проступку. Тому що особа може бути притягнута до відповідальності за умови, якщо в її діях є усі ознаки конкретного правопорушення, а також відсутні підстави, передбачені статтями 17-20 КУпАП, які виключають адміністративну відповідальність ( неосудність, не-обхідна оборона, крайня необхідність). [ 5, c. 10]

    Обов'язковою ознакою адміністративного правопорушення є його шкід-ливість, так як проступком є тільки те діяння, яке визнано шкідливим на рівні закону. [ 6, с. 433] Адміністративна відповідальність має місце при наявності складу правопорушення - системи об'єктивних і суб'єктивних елементів діяння, побудованих за чотирма підсистемами, тобто структурно адміні-стративне правопорушення складається з чотирьох підсистем (об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона), та елементів, які входять до складу підсистеми ( вина, мотив, мета). [8, с. 51]

    Об'єкт адміністративного правопорушення - це те, на що воно посягає, чому воно завдає шкоди.

    Об'єктивну сторону адміністративного правопорушення характеризують ознаки, які визначають акт зовнішньої поведінки правопорушника. До них належать діяння (дія чи бездіяльність), його шкідливі наслідки, причинний зв'язок між діянням і наслідками, місце, час, обстановка, спосіб, знаряддя та засоби вчинення проступку.

    Суб'єктом адміністративного правопорушення чинний КУпАП визнає фізичну осудну особу, яка досягла на момент вчинення проступку віку, з якого настає адміністративна відповідальність ( з 16 років).

    Суб'єктивну сторону адміністративного правопорушення становить пов'яза-на із його вчиненням психічна діяльність особи. До ознак, які характеризують суб'єктивну сторону, належать вина, мотив і мета вчинення правопорушення.

    Вина - основна і обов'язкова ознака суб'єктивної сторони будь-якого адміністративного проступку. Це психічне ставлення особи до вчиненого нею суспільно шкідливого діяння і його наслідків, яке виявляється у формі умислу або необережності.

    Мотив і мета вчинення адміністративного правопорушення - факультативні ознаки суб'єктивної сторони складу проступку. Під мотивом розуміється усвідомлене особою внутрішнє спонукання, яким вона керувалася під час вчинення проступку. Мета - це протиправний результат, наслідок, якого прагне досягти особа вчиненням адміністративного правопорушення. [ 9 ]

    Отже, наявність усіх елементів складу адміністративного правопорушення, їх доведеність, а також відсутність обставин, які звільняють особу від відпо-відальності, є тією підставою, що робить адміністративну відповідальність правопорушника можливою та такою, що повинна мати місце.

    Проаналізувавши дані Державного комітету статистики України (таб. 1) видно, що кількість осіб, притягнутих до адміністративної відповідальності становить досить високий відсоток, порівняно з кількістю цивільних справ, але позитивним аспектом є те що виходячи з статистичних даних кількість осіб притягнутих до адміністративної відповідальності з кожним роком спадає, так, порівнюючи 1997 та 2009 роки проглядається зменшення правопорушень на 58%. Це свідчить про те що заходи спрямовані на зменшення адміністративних правопорушень є дієвими. Хоча кількість адміністративних правопорушень може бути більшою, так як особа, яка вчинила адміністративне правопорушення за певних обставин може бути і не притягнена до адміністративної відповідальності.

    Таблиця 1. Статистичні дані щодо правопорушень здійснених в Україні

Рік        Всього зареєстровано злочинів     Всього засуджено осіб         Кількість осіб, притягнутих до адміністративної відповідальності, (тис. осіб)  Кількість цивільних справ, розглянутих судами (з постановле-нням рішення), (тис. справ)
1997 589208        237790 14232,1       599,8
2000 567795        230903 9395,4         911,4
2003 566350        201081 7097,3         1259,3        
2006 428149        160865 7677,9         1074,6        
2009 439459        146383 8280,5         1541,8        

                                                                                                                              [10]

Тому, вивчення причин адміністративних правопорушень є досить доцільними, адже знання причин допоможе у правильному визначенні заходів щодо попередження правопорушень.

    Розглянемо ж сукупність найбільш поширених об'єктивних і суб'єктивних факторів, які обумовлюють подальше зростання правопорушень в Україні.

Одними з таких факторів є суб'єктивні причини або  ті, які залежать від особистісних властивостей  правопорушника. На жаль, протягом багатьох років у нашій країні недостатню увагу приділяли правовій освіті та вихованню. Люди погано знають закони, через це важко вимагати виконувати їх норми. Це сприяє збільшенню кількості правопорушень. Адже незнання законів не звільняє від відповідальності.  Правопорушення може зумовити темперамент, наявність певних психічних відхилень. Також великого поширення сьогодні набули такі соціальні лиха, як алкоголізм, наркоманія, токсикоманія, аморальність та інші. Ці умови діють завжди і всюди. У багатьох випадках вони сприяють скоєнню правопорушень, а то й виступають їх головними причинами.

    До об'єктивних або зовнішніх причин та умов, які сприяють вчиненню адміністративних правопорушень відносять: слабкий економічний розвиток, наслідком чого є системне безробіття; недоліки господарської діяльності (ненадійна охорона об'єктів, відсутність сигналізації, відео нагляду, незадовільний стан обліку і контролю та ін.); недосконалість та не корди-нованість діяльності суб'єктів профілактики правопорушень серед неповно-літніх (координацію діяльності з попередження адміністративної деліктності неповнолітніх повинні виконувати служби у справах неповнолітніх); упущення в культурно-виховній роботі, зокрема недостатня увага держави до сфери дозвілля неповнолітніх; розповсюдження пияцтва, наркоманії, токсикоманії тощо; ослаблення ролі сімейного та шкільного виховання (відсутність належного контролю з боку батьків та вчителів, їх відсторонення від виконання своїх обов'язків з виховання, байдуже ставлення до дітей тощо). [3]

    Адміністративні правопорушення є одними з найбільш розповсюджених видів правопорушень серед неповнолітніх. Так, за статистичними даними Департаменту кримінальної міліції у справах неповнолітніх у 2005 р. підрозділами кримінальної міліції у справах неповнолітніх було складено понад 50 тис. адміністративних протоколів. Аналіз адміністративної практики надав змогу зробити висновок, що найбільш поширеними серед неповнолітніх є адміністративні правопорушення передбачені ст.178 КУпАП  (розпивання спиртних напоїв у громадських місцях і поява в громадських місцях у п'яному вигляді), а також ст.173 КУпАП (дрібне хуліганство) . [3]

Згідно з КУпАП органи  виконавчої  влади та органи місцевого самовря-дування, громадські організації, трудові колективи розробляють і здійснюють заходи, спрямовані на запобігання адміністративним правопорушенням, виявлення й усунення причин та умов, які сприяють їх  вчиненню,  на  виховання  громадян у дусі високої свідомості і дисципліни, суворого додержання законів України.

     Органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації,  забез-печуючи  відповідно  до  Конституції  України додержання   законів, охорону державного і громадського порядку, прав громадян,   координують   на   своїй території роботу всіх  державних і громадських органів по запобіганню адмі-ністративним правопорушенням, керують діяльністю адміністративних комісій  та інших підзвітних їм органів, покликаних вести боротьбу з адміністративними правопорушеннями.

    Попередження адміністративних правопорушень - це система різноманітних видів діяльності і заходів спеціально визначених суб'єктів як державних так і громадських, спрямованих на усунення причин і умов, які сприяють вчиненню правопорушень. Отже, ключовими елементами (складовими) у цьому понятті є: 1) здійснення спеціальних заходів системою державних та громадських суб'єктів попереджувальної діяльності; 2) усунення причин і умов, які сприяють вчиненню правопорушень (профілактика).

На думку Є. С. Жигарьова, профілактику адміністративних правопору-шень слід розглядати як час­тину попереджувальної роботи, спрямованої на виявлення та усунен­ня причин, що породжують правопорушення, та умов, що сприяють їх вчиненню.

Доволі розгорнуте визначення поняття профілактики адміністра­тивних правопорушень наводить О. І. Остапенко, вважаючи, що у площині охорони громадського порядку можуть бути виокремлені три види профілактики адміністративних правопорушень: соціальна, спеціальна та індивідуальна. Так, соціальна профілактика адміністра­тивних правопорушень, вважає вчений, являє собою систему соціаль­них заходів, спрямованих на усунення негативного впливу об'єктивних і суб'єктивних факторів на вчинення адміністративних правопорушень.

Спеціальна профілактика адміністративних правопорушень, на думку автора, є частиною соціального процесу, що ґрунтується на використанні засобів, методів і прийомів для впегулювання й усунення негативних чинників, які можуть викликати вчинення адміністративних правопорушень.

До індивідуальної профілактики Остапенко відносить загальний і спеціаль-ний вплив на особу, поводження якої свідчить про намір вчинення правопору-шення, з метою створення їй умов для законослухняного поводження. [4, с. 76]

Проаналізувавши різні джерела, заходи попередження адміністративних правопорушень можна об'єднати у три групи: економічні, соціальні та технічні. Так, економічні - це заходи оздоровлення економіки країни в цілому, економічний захист найменш забезпечених верств населення за допомогою введення науково обґрунтованого рівня прожиткового мінімуму, надання пільгових кредитів неблагополучним сім'ям, першочерговість у працевлашту-ванні. Соціальні заходи попередження адміністративних правопорушень покликані впливати на різні соціальні інститути (сім'я, колектив, громадські організації), адже ці соціальні інститути мають досить сильний вплив на свідомість та життєві позиції особи і часто вони є однією із причин неправомірної поведінки особи. Особливе місце серед факторів соціального попередження займає законотворчість, яка повинна бути спрямована на забезпечення чіткого правового регулювання суспільних відносин з урахуванням необхідності підвищення ступеню правової захищеності суб'єктів цих відносин. Значну увагу потрібно приділяти правовій освіті населення, у школах більше приділяти цим питанням на уроках правознавства та основах безпеки життєдіяльності, в установах керівним особам проводити лекції з приводу цього. Адже знання законів є досить важливим фактором для нормального співіснування людей. До технічних заходів попередження адміністративних правопорушень відносять різні технології , правила і засоби, що перешкоджають вчиненню правопорушень, наприклад, технічні засоби охорони, встановлення технічних засобів таємного та відкритого спосте-реження в торгових точках, на дискотеках та нічних клубах).

До спеціальних заходів як елементів попереджувальної діяльності необхідно віднести і так звані „адміністративно-запобіжні заходи ", до яких як правило відносять: 1) перевірку документів; 2) взяття на облік і офіційне застереження осіб про неприпустимість протиправної поведінки; 3) огляд - особистий огляд і огляд речей, вантажів, багажу; 4) входження на земельні ділянки, в жилі та інші приміщення громадян; 5) внесення подань; 6) тимчасове обмеження доступу громадян на окремі ділянки місцевості; 7) обмеження (заборона) руху транспорту і пішоходів на окремих ділянках вулиць і автомобільних шляхів та інші [3].

    У ході роботи було визначено, що  адміністративне правопорушення - це  протиправна , умисна або необережна дія чи бездіяльність, що посягає на державний або громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління та за яку передбачено адміністративну відповідальність. Структурно адміністративне правопорушення складається з чотирьох підсистем: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона та елементів, які входять до складу підсистеми ( вина, мотив, мета).

Причинами адміністративних правопорушень є ті, які залежать від особисті-сних властивостей  правопорушника: погане знання законів, темперамент, наявність певних психічних відхилень, соціальні лиха (алкоголізм, наркоманія, токсикоманія, аморальність та інші). Та зовнішні причини та умови: слабкий економічний розвиток, наслідком чого є системне безробіття, недоліки господарської діяльності (ненадійна охорона об'єктів, відсутність сигналізації, відео нагляду та ін.), упущення в культурно-виховній роботі, зокрема недостатня увага держави до сфери дозвілля неповнолітніх, ослаблення ролі сімейного та шкільного виховання.

Різні дослідники по-своєму класифікують профілактичні заходи адміністра-тивних правопорушень, але всі вони ведуть до того, що потрібно усувати негативні чинники які впливають на особу, завчасно виявляти задумане правопорушення, здійснювати належну охорону об'єктів які можуть спокусити особу на здійснення правопорушення, здійснювати належний контроль за особами які схильні до здійснення правопорушення, внести корективи у правову освіту громадян, збільшити обсяг покарання за здійснення адміністративного правопорушення.

Література:

1. Кодекс України про адміністративні правопорушення: за станом на 1 березня 2010 року. - К: Велес, 2010. - 176 с.

2. Конституція України - К: Велес, 2010. - 48с.

3. Чернецький О. Л. Правове регулювання адміністративної відповідальності неповнолітніх в Україні/ Чернецький О. Л. //Форум права. - 2008. - №1 - C. 439 - 444.

4. Черній В. В. Поняття запобігання адміністративним правопорушенням/ Черній В. В., Колмиков В. М. // Науковий вісник Київського національного университету внутрішніх справ. - 2006. - № 2. - С. 73-77.

5. Шестак Л. В. Склад адміністративного правопорушення та його значення для призначення покарання/ Шестак Л. В.  // Підприємництво, господарство і право. - 2009. - №12. - C. 9 - 11.

6. Авер'янов  В. Б. Адміністративне право України. Академічний курс: Підруч.: У 2 т. / Авер'янов В. Б. - К.: Юридична думка, 2007. - Т. 1. Загальна частина. - 584 с.

7. Зайчук О. В. Теорія держави і права/ Зайчук О. В., Оніщенко Н. М.  -  К.: Юрінком Інтер, 2006. - 688 с.

8. Миколенко А. И. Административный процесс и административная

ответственность в Украине/ Миколенко А. И. - X.: Одиссей, 2004. - 272 с.

9. Адміністративне правопорушення:  статті по праву України (юридичні статті) - Режим доступу до статті: http://yurist-online.com/ukr/uslugi/yuristam/literatura/admin_pravo/024.php

10. Правопорушення : Державний комітет статистики України. - Режим доступу до даних: http://www.ukrstat.gov.ua/

 

e-mail: vika_totschlaf@hotmail.com


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>