XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Шихман О., Струк Б., Гусак Н.Б. РЕФОРМУВАННЯ БАНКІВСЬКОГО ОПОДАТКУВАННЯ НА ШЛЯХУ ДО ПОВНОЦІННОЇ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ

Олександр Шихман, 4 курс, спец. «Фінанси», д.ф.н.,

Богдана Струк, 4 курс, спец. «Фінанси», д.ф.н.,

Наук. кер. - Гусак Н.Б.,

Буковинська державна фінансова академія,

м. Чернівці

РЕФОРМУВАННЯ БАНКІВСЬКОГО ОПОДАТКУВАННЯ НА ШЛЯХУ ДО ПОВНОЦІННОЇ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ

Актуальність дослідження. Будь-яка банківська установа має внутрішнє та зовнішнє призначення. Внутрішнім є отримання прибутку, а зовнішнім - обслуговування економіки. Оподаткування банківської системи впливає на результати діяльності за обома призначеннями. В нашому випадку податкова політика держави є недосконалою та вступає у конфлікт з грошово-кредитною політикою. Причиною цього є те, що суб'єктами встановлення даних політик є різні державні органи. Ще однією важливою причиною актуальності даної теми є слабка вивченість особливостей фінансових результатів фінансових інститутів та кінцевого впливу на них оподаткування. Відсутність досконалої наукової бази веде до істотних помилок у процесі взаємодії банківської сфери з державними органами, ухилення від оподаткування та невиконання завдань банківської системи в цілому.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Дослідженню та вивченню проблеми оподаткування банківських установ присвячені праці великого числа вітчизняних вчених, а саме І. Горського, В. Гусєва, Л. Павлової, В. Онищенка, А. Соколовської, Л. Чернелевського та інших. Також, значною мірою даного питання торкались такі фундатори економічної теорії, як Дж. Мілль, А. Сміт, Д. Рікардо, Дж. Кейнс.

Виклад основного матеріалу. Комерційні банки в Україні функціонують з моменту створення незалежної держави. За останні роки банківська система в цілому є прибутковою, однак розміри прибутку, що припадають на обсяги активів незначні. Розглянемо чинники, що впливають на прибутковість банку:

•1.      Дохідні. Дохід комерційних банків формується за рахунок надання кредитів, розрахунково-касового обслуговування, здійснення інвестиційних операцій.

•2.      Витратні. Витратами банку вважаються відсотки за депозитами, операційні та непрямі затрати діяльності та податки.

Серед науковців існує два підходи до оподаткування банківських установ. Одні вважають, що податковий тиск на банківську систему треба знижувати, а інші - навпаки, підвищувати.

Необхідність зниження податкового тиску аргументується так:

•1.      Високі податки підривають міцність банківської системи. Посередницька діяльність банків забезпечує перехід капіталу від тих економічних суб'єктів, яким тимчасово кошти не потрібні, до тих, хто потребує їх залучення. Відповідно, хитка банківська система не спроможна повноцінно забезпечити рух капіталу, відсутність якого гальмуватиме розвиток економіки.

•2.      Податкове навантаження впливає на ставку відсотка за кредитами. Розмір відсоткової ставки за кредитами складається з декількох компонентів, зокрема, з плати за ризик, темпів інфляції, супутніх затрат на видачу та обслуговування кредиту тощо.

•3.      Зростання податків призводить до зростання тіньового сектора економіки. На практиці зафіксовано, що із зростанням податкового навантаження геометрично зростає кількість підприємств, що ухиляються від сплати податків. Таким чином, за рахунок зниження ставок оподаткування можна вивести більшу частину платників з тіні.

Спробуємо навести контртези:

Банківська система є однією з найприбутковіших. Статистика зазначає, що за останні роки прибуток банків склав лише незначну частку від їх доходів. На нашу думку, причиною цього є штучне збільшення витрат через операції з фінансовими інструментами, вкладенням капіталу у дочірні кампанії, приховування окремих дохідних операцій тощо. Тому зміна податкового навантаження навряд змінить вже перевірені роками схеми.

На відсоткову ставку за логікою податкової системи можуть впливати виключно непрямі податки, а саме податок на додану вартість. Диференціація цього податку недопустима, оскільки це порушує принцип справедливості, а зміна його загальної ставки не повинна відбиватись на розмірі ставок за кредити. Причини цього наведемо пізніше.

Наведемо аргументи на користь посилення податкового навантаження на банківську систему:

•1.      Банківська діяльність є невиробничою. Відповідно, банки не створюють національний дохід, а тільки перерозподіляють його, а значить не можуть претендувати на пріоритетність їх розвитку. Отже, банки не можуть розраховувати на пільги та зниження податків з боку держави.

•2.      Швидкість обігу капіталу. Порівняно з іншими секторами економіки банківські кошти обертаються досить швидко. Це знижує ризики неплатоспроможності, дозволяє ефективніше оперувати капіталом, а отже отримувати більші прибутки. А більші прибутки - більше навантаження.

Обидві тези слідують з класичних теорій, що не завжди себе виправдовували в історичному контексті, однак щось протиставити їм важко. Єдиним контраргументом є те, що в країнах «Великої сімки» виробництво поступається невиробничій сфері, але при цьому вони є найрозвинутішими. Однак, не слід забувати, що кінцевий споживчий продукт не з'являється просто так. Значна частина продукції імпортується розвиненими країнами за низькими цінами, а на експорт йдуть дорогі високотехнологічні продукти та послуги. Якби інші країни не виробляли реальну продукцію, сфера послуг в цих країнах відійшла б на другий план.

У світовій практиці вважається, що податки є одним з вирішальних факторів, що впливають на кінцевий результат діяльності банку. Можливо, що в середньостатистичній податковій системі так і є, але ми спробуємо не погодитись із таким твердженням, принаймні, у вітчизняній економіці. Серед податків, що нині сплачують комерційні банки, можемо виділити два основних: податок на додану вартість та податок на прибуток.

Податок на додану вартість в історичному значенні сплачується як частина новоствореної вартості в процесі виробництва. Незважаючи на законодавчу закріпленість, зазначимо, що банківські операції не створюють додану вартість, оскільки вони є непродуктивними, а значить не повинні бути об'єктом оподаткування. Це ж стосується операцій банків з нерухомим майном. Перепродаж майна, що було отримане під заставу, не створює додану вартість, оскільки тут має місце виключно перехід капіталу до банку від покупця даного майна.

Податок на прибуток сплачується з чистого прибутку комерційних банків. На нашу думку, даний податок не відіграє ролі в оподаткуванні. Як ми вже зазначали, будь-який банк спроможний приховати більшу частину прибутків незалежно від ставки оподаткування. Неефективність цього податку наштовхує на необхідність його скасування у банківській сфері та його заміну на більш надійні та справедливі податки.

Як бачимо, скасування обох вищезазначених податків наблизить навантаження на банки до нуля. Альтернативних варіантів небагато. Депозитні та розрахункові операції не можуть оподатковуватись з ряду причин. Депозити є пасивними операціями банків, а саме зобов'язаннями, тобто доходи від них належать не банку. Оподаткування розрахунків призведе до суттєвого зростання затрат користувачів банківських послуг, так як вартість надання розрахункових послуг зросте. Особливо це стосується грошових переказів. Оподаткування кредитних операцій напряму вплине на ставку відсотка за кредитами, що ще більше загальмує економіку.

Одним з найкращих варіантів є встановлення податку на активи комерційного банку. Замість податків, пов'язаних з діяльністю банку, варто стягувати лише один, що залежить від його економічного розміру. Таке рішення має ряд переваг:

•-     за умов постійного подання звітності банк не зможе приховувати активи, оскільки вони є значущим джерелом коштів, що надаються в кредит;

•-     в приховуванні прибутку більше не буде сенсу, а отже органи державної влади та інвестори знатимуть реальні обсяги банківського прибутку та тенденції щодо його зростання або спадання.

Розміри податку на активи варто диференціювати залежно від розміру банку та темпів його розвитку. Із зростанням розміру банку необхідно застосовувати параболоїдний тип оподаткування, тобто до досягнення певного розміру активів ставки будуть знижуватись, що стимулюватиме банки зростати до цієї межі, а при зростанні активів понад цей розмір - навпаки, підвищуватись в якості опосередкованого антимонопольного заходу. Швидкий розвиток банку надасть йому право на пільгове оподаткування, в той час як банки, що закріпились на ринку і мають сталі темпи розвитку сплачуватимуть податок за повними ставками.

Вартість активів середньостатистичного банку є доволі великою, а отже податок з них суттєво впливатиме на вартість кредиту. Дуже ймовірною є ситуація, за якої плановий відділ банку неадекватно завищуватиме вміст податку у платі за користування грошима. Тому пропонуємо законодавчо здійснити жорстку прив'язку ставок кредиту до ставок за депозитами. Якщо банк встановлює високу плату за кредит, то він буде вимушений підняти ставки за депозитними вкладами і навпаки - знизивши ставки за депозитами банк не зможе надавати кредити під великий процент. Ще однією жорсткою вимогою стане гранично допустимий відсоток операцій на ринку цінних паперів у загальній структурі банківських операцій. Ця умова забезпечуватиме виконання банками своєї історичної функції та запобігатиме надмірній кількості спекулятивних операцій банків.

В таких обставинах частина банків може збанкрутувати та вийти з ринку фінансових послуг, але така «чистка» залишить на ринку тільки конкурентоспроможні установи, що оздоровить вітчизняну економіку та зробить її міцнішою.

І останнім кроком стане встановлення закриття банківської інформації від державних органів. Такий захід в декілька, а то і в десятки разів збільшить кількість банківських клієнтів. Так, відслідковувати деякі операції економічних суб'єктів стане неможливим, багато владних органів стануть неактуальними, але саме до цього ми йдемо - справжня ринкова економіка із мінімальним втручанням держави. Її роль стосовно банківського сектору обмежиться традиційними заходами контролю за дотриманням банками законодавства та безпосереднє антимонопольне регулювання шляхом встановлення значних обмежень для банків, що набули монопольний статус.

Висновок. Таким чином, можна зробити наступні висновки:

•1.   В світовій практиці оподаткування є значним фактором на результати діяльності комерційних банків, однак українська податкова система не спроможна забезпечувати аналогічний вплив на вітчизняну банківську систему.

•2.   Прибутковість комерційних банків в Україні є низькою, що пояснюється ухиленням від сплати податків, а також недовірою населення та підприємств до банківської системи.

•3.   Агресивний підхід до оподаткування банків може у деякій мірі покращити ситуацію, в той час як ліберальне зниження податкового навантаження навряд чи дасть бажаний результат.

•4.   Основні податки, що сплачують комерційні банки, не виконують своїх функцій і тому потребують заміни на інший, більш дієвий спосіб оподаткування, наприклад, податок на активи банку.

•5.   Для загального оздоровлення банківської системи необхідно провести ряд реформ у законодавстві, спрямованих на обмеження нелегальних, напівлегальних та конфліктуючих з державною політикою дій, а також залучення більшої аудиторії клієнтів, що в загальній сукупності забезпечить системі правильне функціонування та розвиток.

В загальному реформування банківської системи триватиме не більше, ніж 3-5 років і ще стільки ж часу може бути витрачено на закріплення нової системи, адаптацію інших сфер до вимог економічної політики. Невідомо, як світова економіка зміниться за ці роки. Але враховуючи відсталість нашої економіки у часі від розвинених країн, можемо бути впевнені, що Україна стане повноцінною ринковою державою і стане значно ближче до позицій еталонних економік світу.

Література:

1. Податковий кодекс України від 02.12.2010  № 2755-VI із змінами, внесеними згідно із Законом  N 2856-VI ( 2856-17 ) від 23.12.2010.

2. Про банки і банківську діяльність: Закон від 07.12. 2000 із змінами та доповненнями № 2121-III.

3. Сербина О.Г. Вплив оподаткування на дохідність і напрями розвитку банківської діяльності / О. Г. Сербина // Національний лісотехнічний університет України. - 2010. - №20. - С. 262-268.

4. Дудка І.М. Державне регулювання банківських відносин як ключовий компонент державної політики в цій сфері / І. М. Дудка // Часопис Київського університету права. -  2009. - №4. - С. 162-168.

5. Чернякова Т.М.  Дослідження механізму оподаткування фінансово-кредитних установ / Т.М. Чернякова, В.В. Неглядова // Український кредитно-банківський союз [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.kbs.org.ua/

e-mail: alesto911@mail.ru


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>