Шилова Т.С., Байдак М.К. ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ОБЛІКОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ ЩОДО ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ
Шилова Т.С., Байдак М.К.
ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ОБЛІКОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ ЩОДО ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ
Сільське господарство як складова агропромислового комплексу є провідною галуззю національної економіки України. Ефективність функціонування сільського господарства визначає економічну та продовольчу безпеку країни. Разом з тим, у галузі склалася ситуація, коли потреби в інвестиційних ресурсах зростають, а можливості їхнього забезпечення зменшуються. Нинішній спад інвестиційної активності якраз і пов'язаний з нестабільністю розвитку та триваючими кризовими явищами у агропромисловому комплексі України. Ринкові перетворення в економіці країни обумовили формування багатоукладної системи господарювання в аграрному секторі. З цих позицій функціонування фермерських господарств створює передумови для підвищення ефективності аграрної економіки, розширюючи межі пошуку раціональних форм і методів використання природних і економічних ресурсів аграрного виробництва.[3]
Необхідність формування облікової інформації про здійснення інвестицій у с/г підприємства визначає передумови існування та подальшого ефективного розвитку господарств пов'язана з тим, що ними забезпечується більш повне за обсягами та асортиментом виробництво сільськогосподарської продукції; раціональне використання матеріальних та трудових ресурсів; економія капіталовкладень у сільське господарство, зростання ефективності та продуктивності використання землі, скорочення втрат сільськогосподарської продукції; поповнення місцевого бюджету тощо.
Вивченню проблем становлення, функціонування та ефективного розвитку господарств як однієї із форм господарювання у процесі ринкових перетворень присвячено такі наукові праці: П. І. Гайдуцького, В. П. Горьового, В. В. Зіновчука, М. І. Кисіля, М. М. Кропивка, М. Й. Маліка, П.М. Макаренка, Л. О. Мармуль, В. В. Месель-Веселяка, В. М. Нелепа, О. М. Онищенка, П. Т. Саблука, М. П. Сахацького, І. І. Червена, В. В.Юрчишина та багатьох інших вчених. Разом з тим, проблеми оцінки регіональних особливостей інвестиційної діяльності господарств, їх класифікація та характеристика, принципи та закономірності здійснення інвестиційного процесу в умовах багатоукладної аграрної економіки та великої ролі господарств досліджені недостатньо.[1]
Метою статті є висвітлення поняття облікової інформації щодо інвестиційної діяльності у сільському господарстві. Виходячи з поставленої мети у статті визначені такі завдання:
- дослідити теоретичні та методологічні засади формування поняття інвестиційної діяльності сільському господарстві;
- узагальнити методичні підходи класифікації інвестицій;
- здійснити оцінку та обґрунтувати пропозиції щодо уточнення змісту основних інвестиційних понять;
Інвестиції - це не тільки вкладення в розширення основних фондів, але і витрати на поповнення і формування оборотних засобів підприємства.
В сільськогосподарському виробництві інвестиції спрямовуються на:
1. заміну застарілого і зношеного обладнання;
2. впровадження нової технології і застосування сучасної техніки і обладнання;
3. розширення виробництва сільськогосподарської продукції;
4. розвиток нових видів виробництв.
Формування інвестицій в сільське господарство здійснюється на економічній основі з урахуванням швидкості повернення вкладених засобів. А це можливо лише за умови збільшення виробництва високоякісної продукції і зниження її собівартості.
Інвестиції прямо пов'язані з отриманням додаткового чистого прибутку і з скороченням терміну окупності вкладень. Чим менший термін окупності, тим більше стимулів до інвестицій. При тривалому поверненні засобів внаслідок інвестиційних процесів відбувається знецінення ресурсів, що затрачували. Крім того, отриманий чистий прибуток від виробництва продукції може бути вкладений в нове виробництво.
На рівень інвестування в сільському господарстві в ринкових умовах впливає ряд чинників. На одні з них товаровиробник може впливати, а інші зумовлені зовнішніми умовами і не залежать від підприємця.
До чинників, залежних від товаровиробника, належать:
- урожайність сільськогосподарських культур і продуктивність худоби;
-спеціалізація і концентрація виробництва;
- технологія виробництва основних видів продукції сільського
господарства;
- рівень продуктивності праці і собівартість виробництва
- вибір об'єкта першочергових інвестицій;
- характер інвестицій: довгострокові, короткострокові.[2]
На дані чинники підприємець може впливати протягом виробничого процесу або планувати виробництво продукції і інвестицій на найближчу перспективу.
До зовнішніх чинників, не залежних від товаровиробника, належать :
- обов'язкові поставки сільськогосподарської продукції (квотування виробництва);
- сезонність виробництва сільськогосподарської продукції;
- ціни на сільськогосподарську продукцію і продукцію промислового виробництва;
- попит на продукцію з урахуванням співвідношення цін;
- світові ціни на продукцію;
- інфляційні процеси;
- відсоткова ставка на кредит;
- податкові ставки на прибуток.
На рішення інвестора співпрацювати з сільськогосподарськими
підприємствами впливають такі фактори [3].:
- висока рентабельність окремих видів сільськогосподарського виробництва;
- необхідність регулярних поставок якісної екологічно чистої сільськогосподарської продукції для власних переробних потужностей;
- наявність власних маркетингових каналів збуту і можливість формування великих партій продукції;
- наявність великих та потенційно родючих земельних площ і дешевої робочої сили на селі;
- наявність вільних коштів, які можна безпосередньо інвестувати;
- необхідність повернути капіталовкладення за надані господарству ресурсні послуги;
- бажання зберегти ринок збуту (пальне, запчастини, мінеральні добрива,
електроенергія).[3]
Отже, сьогодні важливим питанням для сільгоспвиробників залишається активізація інвестиційних процесів. Для створення механізмів активізації інвестиційної діяльності в галузі сільського господарства можна запропонувати такі дії:
- організувати ефективну розробку інвестиційних проектів у даній галузі;
- уточнити перелік пріоритетних напрямків інвестування аграрного сектора;
- удосконалити регулювальне значення держави у відновленні інвестиційного процесу шляхом концентрації та спрямування інвестиційних ресурсів бюджетів усіх рівнів у розвиток аграрного виробництва;
Література:
1.Кропивко М. М. Інвестиційне забезпечення селянських (фермерських) господарств: Дис.. канд. екон. наук: 08.02.02 / Інститут аграрної економіки УААН. - К., 2010. - 272 арк.
2. Кисіль М. І. Критерії і показники економічної ефективності малого і середнього бізнесу на селі // Економіка АПК. - 2011. - №8. - С. 59-64.
3. Андрійчук В. Г. Ефективність діяльності аграрних підприємств: теорія, методика, аналіз: Монографія. - Вид. 2-ге без змін. - К.: КНЕУ, 2010. - 292с.
