Шилова Т.С., Князюк І.О., Козир А.І. ПРОБЛЕМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА МЕТОДИКИ ПРОВЕДЕННЯ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Шилова Т.С., Князюк І.О., Козир А.І.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

ПРОБЛЕМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА МЕТОДИКИ ПРОВЕДЕННЯ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Ринкова економіка та існування різних форм власності, розширення міжнародних економічних зв'язків українських підприємств та наявність права вибору і його реалізації зумовлюють впровадження в організацію бухгалтерського обліку облікової політики, яке підприємство виконує самостійно.

Основною метою облікової політики підприємства є забезпечення одержання достовірної інформації про майновий і фінансовий стан підприємства, результати його діяльності для того, щоб забезпечити користувачів фінансової звітності необхідною інформацією. У зв'язку з цим виникає об'єктивна необхідність у такому елементі методу бухгалтерського обліку, який би забезпечив контроль можливих розходжень між даними обліку і фактичною наявністю господарських засобів. Таким елементом є інвентаризація. За допомогою інвентаризації забезпечується перевірка і документальне підтвердження достовірності даних бухгалтерського обліку про наявність і стан матеріальних і нематеріальних активів, іншого майна, капіталу, інвестицій, розрахунків, резервів і зобов'язань.[1, С.32]

Отже, можна сказати, питання організації та методики проведення інвентаризації на підприємстві на сьогодні є досить актуальною темою, яка потребує детального розгляду.

Метою даної роботи є розробка рекомендацій щодо вдосконалення організації інвентаризаційної роботи на підприємстві.

В працях різних авторів питання інвентаризації висвітлюється лише частково. Окремі проблеми в різний час в своїх працях розглядали професори М.Г. Бєлов, Ф.Ф. Бутинець, П.І. Гайдуцький, Л.М. Крамановський, М.В. Кужельний, Ю.Я. Литвин, В.Г. Макаров, О.А. Шпіг, М.Я. Штейнманта, С.В. Бардаш, проф. В.Д. Андрєєв, проф. В.В. Сопко, д.е.н. В.С. Рудницький та інші.

На відміну від техніки проведення інвентаризації, яка описує, порядок її проведення, методика орієнтує на послідовність дій під час інвентаризації. Вона регламентує організацію, прийоми та способи перевірки фактичної наявності цінностей та стану розрахунків і спрямовується на об'єктивне проведення інвентаризації, забезпечення оперативності отримання її результатів (шляхом звірення і порівняння даних про фактичні залишки цінностей з даними бухгалтерського обліку), достовірності облікових даних, підвищення ефективності та дієвості інвентаризації в забезпеченні збереження власності на підприємствах.

Можна зауважити, що в частині розробки методики проведення інвентаризації спеціальна література з бухгалтерського обліку є дещо відсталою від вимог практики. Зокрема, автори літературних джерел в своїх працях описують тільки інструктивні матеріали, техніку проведення інвентаризації (що і як треба інвентаризувати). Літературні джерела, чинні положення та  інструкції не розкривають питань методики проведення інвентаризації, тобто способів, якими потрібно її здійснювати. Не можна погодитися з чинними положеннями та інструкціями про проведення інвентаризації, які ґрунтуються на принципі їх дискретності. По суті, на практиці інвентаризації здійснюються в певні періоди часу (не менш як двічі на рік). При звичайному складському зберіганні матеріальних цінностей з використанням ручної праці принцип дискретності якоюсь мірою ще можна пояснити. Але за умови, що процес управління складськими операціями автоматизований, практично неможливо здійснювати інвентаризацію матеріальних цінностей на певну дату із закриттям складських приміщень та припиненням будь-яких операцій.

У зв'язку з цим, на таких складах потрібно було б здійснювати неперервну (перманентну) інвентаризацію. Це дасть змогу здійснювати постійний контроль збереження товарно-матеріальних цінностей.

У розвинутих країнах багато років застосовується методика проведення перманентних інвентаризацій. Зокрема, при проведенні перманентної інвентаризації для перевірки фактичної наявності деталей на складі, попередження і недопущення помилок використовують метод випадкової вибірки. Для здійснення контролю контролер складів готових виробів вибирає певні деталі, а його помічник звіряє їх фактичну наявність на складі із залишками запасів за документами. Якщо дані не збігаються, з'ясовують причини й визначають винних осіб, відповідальних за розбіжності. За підсумками вибіркової перевірки помічники контролю подають звіт контролеру складів. У звіті відображають кількість і розміри помилок, подають їх опис. Якщо кількість і розміри помилок викликають занепокоєння у контролера, він наказує зробити п'ятивідсоткову вибірку всіх запасів матеріальних цінностей, що перебувають на складі. У випадках коли в результаті вибірки виявляються помилки, що перевищують п'ять відсотків,  перевірці піддаються всі фактично наявні матеріальні цінності. Помилки, що становлять менш як п'ять відсотків, вважають нормальними.

На нашу думку, на виробничих підприємствах України теж необхідно запровадити перманентні інвентаризації цінностей.

На практиці трапляються випадки порушення правил та порядку проведення інвентаризації, коли замість двох і більше членів комісії (крім матеріально-відповідальних осіб) інвентаризація проводиться тільки однією людиною або формально призначається комісія у складі 6-8 чоловік, а фактично проводить її один-два члени комісії. Отже, для об'єктивної інвентаризації потрібно посилити контроль за її проведенням.

Негативно позначаються на якості інвентаризації цінностей і практика так званого почергового чергування членів інвентаризаційної комісії без участі її повного складу. Це сприяє приховуванню нестач. Іноді буває навіть, що деякі члени комісії окремі цінності виписують до опису за даними книг, або карток із слів матеріально відповідальних осіб, а це сприяє і приховуванню нестач, і припискам цінностей [1, C.34-35].

Удосконалення методики має спрямовуватися також на оперативне визначення результатів інвентаризацій. Узагальнення практики цієї роботи дає підстави вирізнити певні методичні недоліки. У ряді випадків облікові дані коригуються під фактичні залишки цінностей, що вимагає порівняння облікових даних з даними порівнювальних відомостей і актів про результати інвентаризації цінностей. Шляхом порівняння даних обліку з даними порівнювальних відомостей, актів про результати інвентаризації цінностей перевіряють правильність внесення до них даних про залишки цінностей на момент інвентаризації [2, C.89-90].

Практика показує, що чинна форма порівнювальної відомості для визначення результатів інвентаризації має недоліки, які знижують оперативність виведення результатів. Так, зокрема, форма не дає змоги відобразити результати пересортування, суму природного убутку та остаточні результати. Тому на практиці при визначенні результатів інвентаризацій доводиться складати додаткові порівнювальні відомості, роботи залік пересортувань, визначити природний збиток, що ускладнює процедуру отримання результатів інвентаризацій. Для вдосконалення методики виведення результатів інвентаризацій доцільно доповнити чинні порівнювальні відомості з тим, щоб можна було в одному формулярі визначати попередні результати роботи, залік пересортувань і виводити остаточні результати інвентаризацій. Це скоротить час на виведення результатів, поліпшить наочність відомостей і відображених у них результатів.

Література:

1. В.Пархоменко. Інвентаризація як інструмент достовірності фінансової звітності // Бухгалтерський облік і аудит. - 2009 - №1- С.32-37.

2. О.В. Дудкевич. Функції інвентаризації та відображення її результатів в обліку // Економіка АПК. - 2011. - №11- C. 88-93.

3. Інструкція з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затверджена наказом МФУ від 11.08.1994р. №69 (із змінами і доповненнями).

e-mail: irinaknjazuk@ukr.net