Шишенко В.О. ОСОБИСТІСНО-ДІЯЛЬНІСНИЙ ПІДХІД У КОНТЕКСТІ ПРОБЛЕМИ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ДО ФОРМУВАННЯ ПОЗИТИВНОЇ МОТИВАЦІЇ В УЧНІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ
Шишенко В.О.
Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди
м. Харків
ОСОБИСТІСНО-ДІЯЛЬНІСНИЙ ПІДХІД У КОНТЕКСТІ ПРОБЛЕМИ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ДО ФОРМУВАННЯ ПОЗИТИВНОЇ МОТИВАЦІЇ В УЧНІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ
Основним завданням вищої педагогічної освіти XXI століття є орієнтація на гуманістичні цінності та створення сприятливого освітянського простору. Тому найактуальнішим питанням сучасності є оновлення змісту освіти вищих педагогічних навчальних закладів. Концепцією формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя у дітей та молоді методологічною основою визнано гуманістичну модель освіти, сутність якої полягає у створенні сприятливої соціокультурної ситуації, готовності до формування в учнівської молоді суспільно значущої смислоціннісної життєвої стратегії [2]. Рівень цієї готовності характеризується здатністю дітей та молоді перетворювати зовнішні вимоги на внутрішні спонуки, мотиви поведінки з пробудженням їх самосвідомості і відповідальності за власну культуру здоров'я.
Здійснення планів подальшої розбудови незалежної України вимагає, щоб молоде покоління отримувало найглибші та найміцніші знання. Тому необхідно створити умови, серед яких чільне місце належить пошукам засобів підвищення мотивації навчання школярів. Підвищення якості навчання учнів початкових класів, формування у школярів способів самостійного здобуття знань - найважливіші завдання сучасної школи.
Отже, аналіз нормативних документів з питань здійснення підготовки майбутніх учителів взагалі та початкових класів зокрема уможливив висновок про те, що сьогодні ми маємо чітко окреслену законодавчу базу підготовки педагогічних кадрів, яка спрямована на реалізацію завдань розвитку освіти в Україні у ХХІ столітті. Реформування освіти, що почалося саме з початкової ланки в системі безперервної освіти, зміна її парадигми зумовили на необхідність дослідити сутність і можливості формування мотивації учіння школярів.
Методологічним підґрунтям Концепції педагогічної освіти є діяльнісний і системний підходи до формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя. Ці підходи обрано в нашому дослідженні як основні для розроблення функціональної моделі підготовки майбутніх учителів до формування позитивної навчальної мотивації у молодших школярів [1].
Особистісно-діяльнісний підхід у нашому дослідженні означає орієнтацію навчально-пізнавальної, науково-пошукової і практичної творчої діяльності на здібності, інтереси, пізнавальні можливості студентів. Саме особистісний компонент має системоутворюючий характер в змісті професійної освіти і відрізняє його від традиційного, в якому переважає когнітивний компонент, який пов'язаний з опануванням знань, їх переробки і трансформації. Психічні стани розглядаються як стани конкретного студента, які залежні від його індивідуального і суспільного буття.
Сьогодні відсутні необхідні компоненти підготовки майбутніх учителів до формування у молодших школярів позитивної навчальної мотивації, а саме: механізми самовдосконалення для забезпечення особистісного росту вчителя; реальні рефлексивні простори для педагога; учитель не володіє технологіями створення педагогічного простору, що забезпечує реалізацію індивідуальних навчальних програм і проектної діяльності, соціальних компетенцій; педагогічні спілки, що вміють працювати у проектному режимі; психологічний і педагогічний моніторинг формування індивідуального стилю педагогічної діяльності, достатнього рівня саморегуляції, самоорганізації; наявності мотивації й оволодіння ефективною самодіагностикою; нової культури управління з персоніфікованою відповідальністю за результати своєї праці.
Відомо, що сучасний вищий педагогічний навчальний заклад орієнтований на розв'язання важливих завдань підготовки вчителя нового типу - діяльного, ініціативного, творчого організатора педагогічного процесу. Одним із завдань є становлення особистісної та професійної діяльнісної позиції педагога як "інструмента" реалізації індивідуальних творчих сил в "людинотворчій" діяльності (В. Сластьонін). Формування професійних компетенцій майбутнього вчителя набуває не тільки професійного, але й соціального, культурологічного та індивідуально людського значення. Діяльнісний підхід вимагає культивування дієвої позиції особистості з метою власного становлення позитивної мотиваційної сфери, морального і духовного самовдосконалення. Загальні питання реалізації діяльнісного підходу в системі педагогічної освіти розкрито у працях В. Краєвського, В. Сластьоніна, А. Ходусова.
Характерологічні риси особистісно-діяльнісного підходу до вивчення і реалізації особистісно орієнтованого освітнього процесу такі: у центрі процесу знаходиться особистість студента з його неповторними індивідуальними властивостями; організація процесу навчання на основі суб'єкт-суб'єктних відносин, педагогічної співпраці при вирішенні навчально-пізнавальних завдань; надання кожному суб'єктові навчального процесу можливості індивідуального освоєння і перетворення навколишньої дійсності, використовуючи особистісний досвід, особистісно значущі цінності, систему позитивних мотивів діяльності; посилення ролі викладача в активізації пізнавальної діяльності студентів, всебічного їх розвитку (В. Сластьонін, В. Серіков, В. Андреєв, І. Якиманська).
У більшості психолого-педагогічних досліджень особистісно-діяльнісний підхід пов'язують з розвитком у студентів в процесі діяльності здатності до рефлексії професійних дій, оволодіння ними різними способами самовдосконалення, саморегуляції.
Теоретичне і експериментальне обґрунтування трьох груп педагогічних умов, що забезпечують ефективність процесу формування позитивної навчальної мотивації молодших школярів, спрямоване вдосконалення педагогічної підготовки майбутніх фахівців - учителів початкових класів відповідно до особистісно-діяльнісного підходу. Особистісно-професійні умови (професійна підготовленість вчителя початкових класів до цілеспрямованої і систематичної роботи щодо встановлення рівня і цілеспрямованої діяльності з розвитку позитивної навчальної мотивації школярів; особистісні якості і здатність майбутнього вчителя виконувати роль прикладу для наслідування).
Процесуальні умови (реалізація принципів наступності в процесі розвитку навчальної мотивації, перспективного розвитку навчальної мотивації в системі «початкова - середня ланка загальноосвітньої школи»; реалізація індивідуального підходу до навчання молодших школярів, використання потенціалу родинного виховання в процесі формування позитивної навчальної мотивації). Організаційно-методичні умови (цілеспрямована робота з підвищення мотиваційного потенціалу уроку за рахунок збагачення мислення дітей яскравими відчуттями, що викликають особистісне ставлення до учіння; методично грамотне використання інтерактивних методів навчання; реалізація моделі поетапного формування навчальної мотивації; активізація творчих здібностей у ході виконання навчально-пізнавальних завдань).
В межах нашого дослідження мотивація навчальної діяльності розглядається як динамічний процес формування мотивів учіння, що включає створення готовності, прийняття навчального завдання, орієнтування в навчальному матеріалі, навчальні дії, спрямовані на перетворення навчального матеріалу і контроль своєї роботи.
Література:
1. Концепція педагогічної освіти / Історія української школи і педагогіки : Хрестоматія / Упорядн. О. О. Любар ; За ред.. В. Г. Кременя. - К. : Знання, КОО, 2003. - С. 704 - 718.
2. Концепція формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя у дітей та молоді [ Електорнний ресурс ] : Режим доступу : http//:www.mon.gov.ua
