XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Шишмарьова О.О. КЛАСТЕРИ В ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ

Шишмарьова Оксана Олексіївна

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

 КЛАСТЕРИ В ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ

Світова економіка переживає важкі часи. Особливо важко переживати кризу країнам, що орієнтовані на експорт лише природних ресурсів та напівфабрикатів, що само по собі не виведе країну із бідності. Покращення наступить лише тоді, коли в реальний сектор будуть знову направлені масові інвестиції та інновації.

Світова криза змінює спосіб мислення, суттєво змінює світ, в тому числі, змінюється і Україна: її влада,  бізнес, громадськість та шлях взаємодії в інноваційному оновленні реальної економіки та фінансів. Суспільство повинно стати конкурентноздатним у складному глобалізованому світі.

Новою для України перспективною формою взаємодії влади, бізнесу і громадськості може стати їх спільна діяльність в складі територіально-галузевих кластерів - добровільних об'єднань взаємодоповнюючих територіальних ресурсів. Кластер - довіра, взаємодопомога та взаємодія в спільному виробництві інноваційних товарів. Україні потрібна кластеризація усієї країни, бо кризу здолають нові знання та технології, новий рівень внутрішнього попиту.

Тому  актуальним на сьогодні є створення кластерів для зростання територій, стимулювання їхнього технічного прогресу та підвищення конкурентоспроможності регіонів. Кластер - це унікальна фінансово-економічна і організаційна форма взаємодії ресурсів, їх спільної діяльності, прогресивна форма організації капіталів і управління.

Світовий і поки що невеликий український досвід демонструє низку переваг виробничих систем на основі кластерної моделі, що забезпечує поєднання у виробництві конкуренції з кооперацією, уособлює «колективну ефективність», створює «гнучку спеціалізацію». Кластери будуються на використанні ефекту масштабу. Кластери - це точки зросту, стимулятори технічного прогресу, які являють собою механізм підвищення регіональної і національної конкурентоспроможності.

Підтримуючи співробітництво, компанії не перестають конкурувати між собою у зниженні витрат на виробництво та цінах, підвищення якості продукції, пошук кращих постачальників, формуванні нових каналів розповсюдження власної продукції тощо. Таким чином, підвищується конкурентоспроможність не лише окремо взятого підприємства, а певного географічного регіону і економіки країни загалом. Формування економіка держави на основі кластерів - це створення конкурентоздатної, інноваційної та інвестиційно привабливої економіки, кінцевим результатом, якої є підвищення рівня та якості життя населення.

В світовій практиці кластерна модель виробництва стала сьогодні дуже популярною. Останні 20 років ознаменувались постійно зростаючою боротьбою держав за підвищення своєї конкурентоспроможності. Фактично, головним завданням кожної держави в ринковій економіці в сучасних умовах стала мобілізація зусиль на збільшення своїх конкурентних переваг. Щоб цього досягти більшість країн світу використовує кластерну модель виробництва.

Перші спроби впровадження кластерної моделі в Україні були зроблені на Поділлі, на підприємствах Хмельницької області, потім в Прикарпатті, Поліссі, Севастополі, Полтаві та в інших регіонах. Ці моделі підтвердили перспективність і ефективність інтеграційних зусиль, спрямованих на просування в господарську практику концепції формування нової виробничої системи - кластерів.

Дійсно вже настав час нам врахувати, що в умовах епохи глобалізації почався активний розвиток регіональної спеціалізації, що базується на геоекономічних і системних перевагах, які дають можливість на базі кластерів  освоювати нові технології та і на регіональному рівні здійснювати діяльність, що помітна в глобальному масштабі. Тому сучасним робочим принципом у світі став лозунг: «Думати глобально - діяти регіонально!».

В умовах сучасної кризи слід звернути увагу на те, що основним напрямом промислової політики має бути інноваційна політика, яка здатна сформувати нове технологічне ядро для розвитку кластерної моделі виробництва, державно-приватного партнерства, реалізації пріоритетних проектів розвитку. Україна має дуже серйозний потенціал кластеризації, тобто сталого функціонування в системі взаємопов'язаних через кластери галузей, в т.ч. в машинобудуванні, приладобудуванні, хімічній, легкій промисловості, біо- та нанотехнологіях, створенні нових матеріалів, інформаційних технологій, розвитку АПК і харчової індустрії, та в інших напрямах.

Світовий досвід свідчить, що формування кластерів - затратний процес, в якому приблизно половину фінансування бере на себе держава (за рахунок національного і регіональних бюджетів). В додаток до цього кластери широко використовують нові механізми фінансування, в т.ч. формування кредитних спілок, аутсортинг, субконтрактинг.

Можливо виділити ряд переваг кластерної промислової політики для влади. В умовах кластеризації набагато краще використовується потенціал окремих регіонів і територій, посилюється партнерський діалог «бізнес - влада», диверсифікується регіональна економіка, зростає кількість платників податків і бази оподаткування, знижується залежність бюджету від окремих монопольних бізнес-формувань.

У бізнесу кластерний підхід більш повно використовує кадровий потенціал та інфраструктуру території, отримує доступ до досліджень та рекомендацій наукових центрів, що дає змогу знизити витрати, отримує доступ до нових ринків.

Регіони, які сформували кластери, отримують переваги певні переваги. Кластери беруть на себе вирішення більшості соціальних проблем територій, вони спрямовані на покращення інфраструктури регіону, в якому працюють, забезпечують створення нових робочих місць.

Щоб вийти на режим функціонування кластерів в окремих регіонах потрібно біля року спільних зусиль бізнесу, влади і науки. Для цього виявляють існуючі і потенційні кластери, пріоритетні напрями кластерних ініціатив, проводить ретельна оцінка вибраних кластерів, здійснюється розробка детальної програми дій по кожному кластеру.

Не зважаючи на те, що кластерні технології мають ряд переваг та перспективи розвитку, існують проблеми, які перешкоджають їх масштабному та ефективному використанню. До головних проблем вчені відносять: недолік інформованості представників органів виконавчої влади і бізнесу у питаннях застосування кластерного підходу; відсутність державної політики, що забезпечує системний підхід та організацію взаємодії різноманітних рівнів виконавчої влади при реалізації кластерних проектів і як слідство - відсутність організаційної та фінансової підтримки кластерних ініціатив; недолік підготовлених спеціалістів по питанням кластерних організаційних технологій; відсутність ефективної методологічної бази, яка забезпечує застосування кластерних технологій.

Безумовно, потрібен час, щоб зрозуміти, що кластеризація - це є новий спосіб роботи, відмінний від традиційного процесу взаємодії між владою і бізнесом. Кластерний розвиток розосереджений географічно, це досить складний процес взаємодії, в якому приватний бізнес має вагомий голос.
         З вищенаведеного можна зробити висновок про те, що кластеризація економіки - це доволі динамічний процес, в якому зупинки, зволікання неприпустимі, тому що вони призведуть до відставання в розвитку від інших. Для кластеризації в Україні доцільно розробити стратегію розвитку кластерів на рівні держави, докласти багато зусиль до популяризації кластерної концепції для покращення концептуальних економічних та методологічних знаннь про кластери.

Література:

•1.     Гончарова К.В. Вдосконалення методики визначення потенціалу кластеризації галузей окремого регіону // Економічний простір.- 2009. - №29.

•2.     Соколенко С.І. Проблеми і перспективи конкурентоспроможності економіки України на основі кластерів // Економіст.-2008.- №10.

•3.     http://www/.ucluster.org 

e-mail: shyshmarova@mail.ru


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>