XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Шишмарьова О.О. ОСОБЛИВОСТІ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ

студентка 1-го курсу магістратури за спеціальністю «адміністративний менеджмент» (8.000007)

Шишмарьова Оксана Олексіївна

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

 ОСОБЛИВОСТІ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ

В умовах активного включення України до світових процесів глобалізації та регіоналізації особливої ваги набувають регіональні аспекти стратегії соціального-економічного зростання держави. В цьому контексті особливо актуальними є питання економічного та соціального розвитку регіонів на основі структурних зрушень галузевої, просторової та функціональної систем, відновлення й зміцнення ефективного співробітництва регіонів, зменшення міжрегіональних диспропорцій, раціонального використання економічного потенціалу кожного регіону, удосконалення правової та інституційної бази, її розробки та реалізації, що є причиною несистемності та неузгодженості дій органів виконавчої влади та органів місцевого самоуправління відносно проблем розвитку регіонів.

На сьогоднішній день зберігаються суттєва регіональна диференціація між регіонами в структурі виробництва валової доданої вартості та диференціація за результатами діяльності промисловості. На диференціацію економічного розвитку вплинули кардинальні зміни, що відбулися у структурі власності на регіональному рівні внаслідок упровадження нових форм господарювання. В результаті приватизаційних процесів суттєво зменшилася частка державного сектора економіки.. Практично втрачений безпосередній адміністративний вплив органів місцевої влади на суб'єкти господарювання; зникли важелі прямого втручання влади в їх діяльність.

Регіони України мають дуже відмінні передумови для запровадження інноваційної моделі розвитку.

Динаміка економічних показників в регіонах не сформувала стійких тенденцій, іноді їхні значення за два роки поспіль є діаметрально протилежними. Це свідчить про слабкість економічної бази більшості регіонів, недостатність їхнього потенціалу розвитку, негативною характеристикою регіонального розвитку залишається  низький рівень економічного обміну між регіонами, не відбувається призупинення поглиблення регіональних соціально-економічних диспропорцій.

На сьогоднішній день відсутні необхідні механізми координації: з одного боку політики центральних органів виконавчої влади між собою відносно конкретної території; з другої - між ними та місцевими органами виконавчої влади та органами самоуправління  в узгодженні цілей та пріоритетів розвитку на державному, регіональному та місцевому рівнях.

Немає чіткого розмежування сфер повноважень та відповідальності між органами виконавчої влади та органами місцевого самоуправління різних рівнів відносно регіонального та місцевого розвитку.

Місцеві органи влади ще не мають повноцінної законодавчої основи для виконання нових повноважень, делегованих від центральних органів виконавчої влади. Це призводить до повільного реформування системи місцевого самоуправління в процесі здійснення адміністративної реформи на регіональному та місцевому рівнях, та є однією з причин недостатніх темпів здійснення економічних та соціальних перетворень.

Для здійснення політики розвитку регіональні та місцеві органи повинні мати відповідні економічні та фінансові важелі. Низька інституційна можливість та недостатня фінансова забезпеченість місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування відносно рішення проблем розвитку регіонів в умовах обмеженості державних ресурсів призводить до зниження економічної активності та поглиблення диференціації територіального розвитку, посилення диспропорцій, загострення соціальних проблем, погіршення життєвого рівня населення.

Головним недоліком діючого порядку надання регіонам фінансової підтримки з державного бюджету є низька результативність.

Одним з ключових питань можливості органів місцевого самоуправління вирішувати соціальні та економічні проблеми є завершення формування матеріальної та фінансової бази розвитку територій.

Головним фактором подальшого розвитку місцевого самоуправління є формування первинного суб'єкту розвитку місцевого самоуправління - територіальної общини, яка б володіла матеріальними та фінансовими ресурсами, достатніми для реалізації функцій місцевого самоуправління та забезпечення належного рівня соціальних послуг населенню.

З метою вирішення проблем, що роблять неможливими надання органами місцевого самоуправління базового рівня державних та суспільних послуг населенню було б доцільним подальше створення та реалізація нормативно-правової бази по таким питанням:

•·        Формування державних та місцевих бюджетів в сфері освіти, соціального захисту та культури на основі загальнодержавних соціальних стандартів;

•·        Впровадження взаємовідносин державного бюджету безпосередньо з обласними, районними бюджетами та бюджетами територіальних общин для вирішення питань місцевого розвитку;

•·        Розвиток міжрегіонального економічного співробітництва, розробка міжрегіональних соціальних проектів та їх фінансове забезпечення; створення регіональних центрів передачі та розповсюдження високих технологій;

•·        Створення державних та регіональних інформаційних систем щодо регіонів, їх потенціалу та потреб, а також щодо територіальних общин України.

Виходячи з вище зазначеного, можна зробити висновок, що державна регіональна політика покликана забезпечити трансформацію регіональних господарських структур в рамках структурних змін в економіці держави головним чином за допомогою економічних механізмів, які повинні бути спрямовані на створення сприятливих умов для широкого розвитку підприємництва, більш активне управління інвестиційними та інноваційними процесами, створення передумов для формування регіональних ринків й розбудови ринкової інфраструктури.

Підводячи підсумок, можна зазначити, що необхідною умовою трансформації та забезпечення економічного зростання регіонів є перебудова управління регіональним розвитком у напрямі розширення прав і самостійності регіонів щодо вирішення багатьох питань економічного й соціального характеру. Регіональна ланка управління має ефективно використовувати територіальні ресурси, та розвивати взаємовигідні міжрегіональні економічні відносини.

Література:

•1.     Регіональна політика України / Український незалежний центр політичних досліджень: За заг. ред. Ю. Тищенко. - К., 2006. - 332 с.

•2.     Романюк С.А. Політика регіонального розвитку в Україні: сучасний стан і нові можливості: Регіональні дослідження: Монографія. - К.: Вид-во УАДУ, 2001. - 112 с.    

e-mail: shyshmarova@mail.ru 
  


Один комментарий к “Шишмарьова О.О. ОСОБЛИВОСТІ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ”

  1. Максим:

    Я би на Вашому місце використав наукові розробки академіка Долішнього з приводу досліджень регіонального розвитку.
    http://www.irr.org.ua/publication/dol_mon.pdf


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>