XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Шкатула В.П. ПРИКОРДОННІ РЕГІОНИ ТА ВИБІР ПРІОРИТЕТІВ РЕГІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ

В.П. Шкатула

аспірант, Житомирський національний агроекологічний університет

ПРИКОРДОННІ РЕГІОНИ ТА ВИБІР ПРІОРИТЕТІВ РЕГІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ

На сьогоднішній момент динаміка сучасних трансформаційних процесів змушує звернути увагу на територіальні аспекти розвитку національної економіки.

Сучасні економісти стверджують, що формується нова парадигма регіональної політики - регіональний саморозвиток на засадах урахування інтересів регіону і покладання відповідальності за розвиток регіонів на місцеві органи влади...Однак, як свідчить світовий досвід, основним розробробником і впроваджувачем регіональної політики залишається держава [104-105, 1].

Актуальність вивчення даного питання обумовлена і досі існуючими великими диспропорціями у рівнях соціально-економічного розвитку регіонів країни,   наявними резервами у системі державного управління та реалізації управлінської політики регіональних органів влади у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Дослідженнями у цій сфері займалися вчені-економісти - В.Я. Амбросова, В.І. Бойко, В.К. Горкавий, М.Я.Дем'яненко, В.П.Мартьянова, П.Т.Саблук, В.Д. Савченко, В.К.Савчук, В.Я.Соколова та інші вчені.

Українська статистика констатує, що в країні склалися значні відмінності у диспропорції у розвитку регіонів[2].

Найбільшим рівнем депресивності вирізняються прикордонні західні та північні області країни, які упродовж останніх років мали тенденцію спаду у показниках індустріального розвитку та сільського господарства. Зауважимо, що АПК є головною сферою економіки цих регіонів. Кращою є ситуація у прикордонних регіонах сходу, півдня України та в Київській області.

Прийняття урядом низки нормативних актів щодо пріоритетного розвитку регіонів України дещо покращили ситуацію, та лише частково забезпечили здійснення конкурентної регіональної політики.

Ймовірно,  причина   резервів полягає, по - перше, у не повному врахуванні відмінностей  між підприємницьким кліматом регіонів та особливостей регіональних ринків товарів і послуг. По - друге, в Україні, на відміну від зарубіжних країн, і досі не визначена стратегічна модель державної та регіональної політики, яка цілком враховувала  геоекономічну спрямованість країни та забезпечила використання переваг від запровадження «ефективного протекціонізму». По - третє, визначити однозначно і назавжди економічні пріоритети розвитку регіону неможливо, у зв'язку з тим, що будь - який регіон є складною соціально-економічною системою напрями розвитку якої залежать від змін природно - ресурсного потенціалу, галузевої структури, розвитку інфраструктури.

За Портером головними чинниками «ефективного протекціонізму» є наявність конкуренції на зовнішньому ринку, потенціалу для розвитку національних галузей та обмеженість протекціонізму в часі [4].

Саме сукупність цих умов сприяє нарощуванню потенціалу національних галузей, збільшенню експорту, модернізації національного виробництва та технологічним інноваціям. Але запровадження такої політики вимагає чіткого визначення пріоритетів розвитку, тому особливим об'єктом опікування  регіональної політики виокремлюються прикордонні регіони.

Атрибути пріоритетних засад прикордонних регіонів мають бути пов'язані з визначенням «зон зростання», які базуються на основі аналізу та оцінки динаміки розвитку конкурентного потенціалу середовища; ключових галузей для створення кластерів підприємств з одночасним обмеженням ввезення низки товарів з метою стимулювання їх власного виробництва та визначенням інструментів та механізмів конкурентної політики.

Ці процедури   дозволять визначити перспективні і проблемні зони конкурентного управління, раціоналізувати структури експорту та імпорту товарів і послуг прикордонного регіону, прискорити  інтегрування прикордонного регіону, так і країни в цілому до різних моделей міжнародної співпраці.

Механізми розвитку конкурентної політики прикордонних регіонів ймовірно, матимуть більший ефект, якщо регіональні органи влади, за мотивацію оберуть геоекономічні міркування. Наслідком - стане можливість вирішення проблем прикордонного регіону за допомогою ресурсів економічної інтеграції з зарубіжжям, залучення та впровадження в практику світових інноваційних технологій.

Методи зовнішньої і внутрішньої регіональної політики, особливо прикордонних регіонів,  повинні забезпечити інтереси національної і регіональної безпеки. Створити захист не тільки суверенітету та суверенних кордонів, а й винесених за національні рамки геоекономічних кордонів, як зон економічного впливу.

Ефективність використання підходів конкурентного регіонального управління  залежатиме від того наскільки вони посприяють дії доцентрових, а не відцентрових сил у рамках формування моделі вітчизняного унітаризму; від реалізації добросовісної конкуренції між регіонами  та від створення умов для формування відтворювальної моделі зовнішньоекономічного співробітництва, заснованої на системі відтворення ресурсів національної економіки, при цьому важливо не просто отримати зиск зі свого географічного положення, а і визначити, які фактори внутрішньо регіонального розвитку можуть підтримувати геоекономічні інтереси інших країн.

Література:

•1.       Жук М.В. Регіональна політика: підр./ Жук М.В. - К.: «Видавничий центр «Академія», 2008.-415 с.

•2.       Офіційний сайт Державного комітету статистики України [Електронний  ресурс]. - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/

•3.       Черная И.П. Конкурентная политика приграничных регионов России / Черная И.П. // Региональная экономика и управление.-2006.-№2 [Електронний  ресурс]. - Режим доступу http: //region. mcnip. ru/ modules. php?name=News&file=article&sid=95

•4.       Портер М. Конкуренція/ Портер М.-М.: «Издательский дом «Вильямс», 2005.-608с.

e-mail: vika_vp@meta.ua


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>