Шкраб’юк Н.В., Марич М.Г. ГРОШОВО-КРЕДИТНА ПОЛІТИКА НБУ
Шкраб'юк Н.В.
Науковий керівник: Марич М.Г.
Буковинська державна фінансова академія
ГРОШОВО-КРЕДИТНА ПОЛІТИКА НБУ
Однією з функцій центрального банку є грошово-кредитне регулювання економіки країни, насамперед грошової маси, яку у вуглині грошових білетів і білонних монет емітує центральний банк. Грошово-кредитне регулювання здійснюється на підставі грошово-кредитної політики центрального банку, яку він розробляє на довгостроковий період як стратегічний план бачення розвитку країни через 5, 10 чи навіть 25 років.
Серед відомих сучасних дослідників, що займаються проблемою розроблення та реалізації монетарної політики є: М.Кінг, У.Мак, С.Мілорд, А.Гриценко, А. Савченко, Д.Львов, В. Міщенко.
Грошово-кредитна політика - це розроблений центральним банком комплекс стратегічних цілей розвитку грошово-кредитних відносин в країні на довгострокову перспективу.
Грошово -кредитне регулювання - це регулювання обсягу грошової маси з метою росту сукупного обсягу виробництва та зайнятості при стабільному рівні цін. Об'єктом грошово-кредитного регулювання є насамперед грошова пропозиція, регулювання якої створює умови для стабільності цін і досягнення кінцевої мети - стабільного зростання національного доходу, тобто багатства нації [2].
Для стабілізації грошово-кредитної системи України варто використовувати такі методи і механізми:
•1) Поступово перетворювати короткострокові кредити в середньострокові і довгострокові.
•2) Спрямувати майбутні іноземні кредити на інвестиції в імпоортозамінюючі й експортоорієнтовані виробництва.
•3) Брати зовнішні кредитні ресурси з метою фінансування платіжного балансу (своєчасного виконання зобов'язань з виплати зовнішнього боргу).
•4) Добиватися нез'язаного характеру іноземних кредитів, щоб вони служили національному виробнику, а не експорту товарів з країн позичальників кредитів. Подальше залучення зв'язаних товарних кредитів може здійснюватися лише на умовах визначення критеріїв і проведення ретельної оцінки ефективності залучення і використання кредитних ресурсів, забезпечення чіткої керованості процесом залучення, використання і повернення зовнішніх запозичень.
•5) Для широкої громадськості істотно підвищити прозорість системи залучення і використання іноземних кредитів, які залучаються як державою так і підприємствами під державні гарантії.
•6) Поступово знижувати кількість зовнішніх кредитів.
•7) Брати тільки ті кредити які можна обслужити.
•8) Нацбанком встановити жорсткіші вимоги до формування банківських резервів на відшкодування можливих втрат від кредитних операцій в іноземній валюті з фізичними і з юридичними особами, що не мають джерел валютних надходжень.
•9) Нормативно обмежити споживче кредитування, впровадити диференційовані ставки резервування залежно від структури кредитного портфеля, забезпечити позичальника інформацією про реальну ціну кредиту.
•10) Провести реструктуризацію фінансово-кредитних інститутів шляхом скорочення числа відділень, створення ефективних регіональних центрів, консолідації фінансово-кредитних інститутів, зміни технологій роботи [1].
За даними Держстату, інфляція в Україні за січень - листопад 2011 р. склала 4,4%. У вересні НБУ переглянув прогноз інфляції на 2011 і 2012 рр. в бік зниження на 1% (до 9 ± 1% і 7 ± 1% відповідно). У квітні в НБУ повідомляли, що параметри монетарної політики за підсумками першого кварталу 2011 р. знаходилися в рамках кількісних критеріїв ефективності. Згідно з даними НБУ, грошова база в жовтні 2011 р. зменшилася на 176,2 млн грн (0,1%) - до 234 млрд 174,5 млн грн. Внутрішній кредит збільшився на 10 млрд 229,2 млн грн (19,5%) - до 62 млрд 665,7 млн грн. Чисті зовнішні активи зменшилися на 3% -до 216 млрд 797,6 млн грн. Грошова база у вересні 2011 р. зменшилася на 5 млрд 534,8 млн грн (2,3%) - до 234 млрд 350,6 млн грн. Внутрішній кредит збільшився на 9 млрд 796,2 млн грн (22,9%) - до 52 млрд 436,4 млн грн. Чисті зовнішні активи зменшилися на 9,7% - до 223 млрд 431,7 млн грн. Обсяг монетарної бази в 2010 р. збільшився на 15,8%[3].
Якщо національна монетарна влада не аналізуватиме і не плануватиме структурні ефекти внутрішньої грошово-кредитної політики, то структура економіки дедалі більше визначатиметься за межами країни. Тому потрібно тісніше пов'язувати цілі грошово-кредитної політики і фінансового регулювання з національними структурними завданнями. Тому варто вжити таких заходів:
• забезпечити відповідність механізмів грошової емісії цілям структурного розвитку економіки за інвестиційно-актовним сценарієм;
• забезпечити тісну взаємодію монетарної політики з бюджетною політикою і регулюванням фінансових ринків для спільного подолання "провалів ринку" у фінансовій системі і забезпечення ефективного виконання нею функції мобілізації заощаджень, ефективного розміщення капіталу й управління ризиком;
• розроблення механізмів співпраці з державою тих фінансових установ, які користуються державною підтримкою в тому числі довгостроковими кредитами рефінансування.
Економічне зростання в умовах нестабільності національної грошової одиниці неможливе. Стійкість національної валюти досягається лише при комплексному застосуванні інструментарію монетарної політики та за умов оперативності та точності дії механізмів грошово-кредитного регулювання. Підґрунтям цього є розвиток фінансових інституцій та розгалуженої інфраструктури у вигляді фондового, валютного та інших секторів фінансового ринку.
Література:
•1. Гребеник Н. Розвиток і оптимізація механізмів і документів монетарної політики / Н. Гребеник // Вісник НБУ. - 2010. - №2 - С.10-15.
•2. Рябініна Л.М. Чи є в Україні грошово-кредитна політика/ Л.М.Рябініна// Актуальні проблеми економіки. - 2011. - №1. - С.205-208.
•3. Офіційний сайт Національного банку України [cайт: http://www.bank.gov.ua/].
