XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Шот Е.І., к.ю.н. Жуковська Ж.О. ЩОДО ПРОБЛЕМИ НЕЗАЛЕЖНОСТІ СУДДІВ У ПРАВОЗАХИСНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Шот Е.І. курсант 33 взводу 3 курсу факультету підготовки фахівців
транспортної міліції ОДУВС
Науковий керівник: Жуковська Ж.О. кандидат юридичних наук, професор
кафедри теорії та історії держави права ОДУВС

ЩОДО ПРОБЛЕМИ НЕЗАЛЕЖНОСТІ СУДДІВ У ПРАВОЗАХИСНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Правозахисна діяльність полягає у правовій допомозі юридичним особам, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства у спірних питання з охорони права, захисті фізичних осіб від обвинувачення та у державному гарантуванні охорони прав громадян правозахисними органами. Судам належить центральне місце в системі правового захисту конституційних та інших правових цінностей, бо відповідно до ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди [1].
Діяльність судів становить універсальний механізм із захисту й охорони права, відновлення порушеного права, припинення порушення права, розгляд спорів (справ) у судовому засіданні. Вони нікому не підзвітні й мають повноваження, якими їх наділено за відповідним законом, а акти суду, що набрали законної сили, мають силу закону у конкретній справі. Проте, чи не найбільшою проблемою в Україні залишається незабезпечення права на справедливий суд. Довгі судові процеси, корупція, відсутність незалежності судів та невиконання практично 70% судових рішень – так виглядає українська судова система в очах світової громадськості.
Досі у країні не створено базових передумов для існування неупередженого та справедливого суду, немає єдиної судової системи, що загрожує руйнацією правосуддя, війною між кількома судовими підсистемами.
Судовий процес надмірно ускладнений і не завжди ефективний. Є чимало факторів, що перешкоджають нормальній роботі органів правосуддя. У ході практичної реалізації законодавства про судоустрій виникають проблеми, що потребують спеціального дослідження та теоретичного осмислення, наприклад: втручання в діяльність судів та тиск на суддів з боку владних і політичних інституцій.[2,С.118]
Сьогодні продовжуються нескінченні дискусії щодо процесу реформування судової системи, вважаємо,що остаточної визначеності за напрямами, строками та методами на законодавчому рівні він так і не набув. Тому, хоч судова реформа в Україні розпочалася фактично ще за часів Радянського Союзу, але й донині питання, що пов’язані з цим процесом, залишаються актуальними.
Вагомий внесок у розробку цієї проблеми зробили сучасні вітчизняні й російські вчені, як О.Б. Абросимова, Ю.М. Грошевий, В.Д. Бринцев, В.А. Лазарєва, В.Є.Скомороха, І.Л. Петрухін, З.С. Лусегенова, І.Є. Марочкін, І.С. Масліков, Н.М. Чепурнова, у роботах, яких наводиться авторське визначення судової влади як самостійної й незалежної гілки державної влади, створеної для розв’язання юридичних конфліктів, що виникають у суспільстві.[3,С.128]
Так А. Барак вважає ,що незалежність суду як органу судової влади має вираження через його правовий статус, повноваження, доступність, можливість самостійного прийняття ним обов’язкового рішення.[4,С.234] Зміст незалежності суддів визначається через їх права й обов’язки при розгляді конкретних справ, через взаємовідносини з органами державної влади, їх посадовими особами та іншими суб’єктами процесуальної діяльності. Ось чому незалежність суду і суддів – це складники незалежності судової влади. Незалежність суддів є легітимною тільки в процесуальній діяльності носіїв судової влади і не виходить за цю сферу.
Правозахисна діяльність незалежних судів у конституційному розумінні означає, що їх функціонування разом із законодавчою та виконавчою владою характеризується взаємодією і взаємозалежністю у рамках єдиної державної влади, відсутність у характері їх відносин субординації має урівноважуватися підвищенням рівня самостійної відповідальності судової системи за здійснення судової влади в інтересах суспільства на конституційно визначених засадах.
Підбиваючи підсумки вищевикладеного, доводиться, на жаль, визнати, що, абсолютизація незалежності судді зумовила неприйнятну для суспільства правозастосовну сваволю, значимість законів у регулюванні суспільних відносин принижена, а політичні, матеріальні, кар’єристські складові через механізми обслуговування інтересів певних «елітних» індивідуумів і груп дедалі більше вкорінюються у суспільне життя.
Вважаємо , що для вирішення цієї проблеми необхідно щоб національне законодавство відповідало міжнародно-правовим стандартам інших держав, тобто передбачено:
а) заборону дискримінації щодо кандидатів на посаду суддів за ознаками раси, кольору шкіри, статі, релігії, політичних та інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану та ін.;
б) право суддів на створення організацій для захисту своїх інтересів, удосконалення професійної підготовки і збереження судової незалежності;
в) гарантувало законом строк повноважень суддів, їх незалежності, безпеку, умови служби й пенсійне забезпечення;
г) заборону примушування суддів давати свідчення щодо своєї роботи й конфіденційної інформації, яку вони отримують під час ї в виконання ними своїх професійних обов’язків;
д) установлення особливої процедури для розгляду обвинувачень або скарг, що надійшли на суддю у процесі виконання ним своїх судових і професійних обов’язків.
Література:
1. Конституція України. Закон України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст.141.
2.Городовенко В.В. Роль органів суддівського самоврядування в забезпеченні незалежності судової влади // Підприємство, господарство і право. – № 1. – 2004. – С.286
3.Бойко В.Ф. Проблеми правосуддя в Україні і шляхи їх вирішення // Право України. – 2002. - №3. – С.214
4.Барак А. Правовий статус незалежних судів – Науковий коментар. – 1999., М,- С.536
e-mail: evgenii_shot@mail.ru


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>