XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Шпарка І. І. ФЕМІНІСТИЧНИЙ ПОГЛЯД НА ФЕНОМЕН ВЛАДИ: ЗА І ПРОТИ

Шпарка І. І.

Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

ФЕМІНІСТИЧНИЙ ПОГЛЯД НА ФЕНОМЕН ВЛАДИ: ЗА І ПРОТИ

  Існує така притча. Два воїни ніяк не могли вирішити, хто з них сильніший, чия має бути влада, і запитали вони старого відлюдника: «Чия рука має володарю-вати?». Той подивився на них і сказав: «Та, що колише колиску...». Притча - стара, як світ, а мораль залишається тією ж: суть влади - володіння майбутнім поколінням.  Проте  тут же і закладений жіночо-чоловічий конфлікт, конфлікт з приводу влади. Влада - одне з понять, які сьогодні можна доволі часто чути на вулиці, на наукових конференціях, з екрана телебачення. Влада олігархії, влада демократії, влада чоловіків і влада жінок, саме останнім часом це поняття ке-рує світом, керує думками і стимулами людей. Проте можна з упевненістю стверджувати, що сьогодні гостро протистоять між собою такі поняття, як ген-дер та влада. Саме це протистояння і стало причиною для написання автором даної статті, актуальність якої неможливо недооцінювати, адже у ХХІ столітті гучними фразами про рівність прав жінок і чоловіків, про справедливу гендерну політику та гендерну систему  нікого не здивуєш. Тому метою даної роботи є дослідити зв'язок між такими поняттями як гендер і влада, а також розглянути феміністичний погляд на дані поняття.

   Серед праць  зарубіжних  дослідників  ґендерної  проблеми  можна виокреми-ти праці  Е. Гейєса,  Дж. Хьюґо, А. Дворкіна, А. Девіса, Р. Колінза,П. Мак-Ларе-на, які стосуються гендеру як окремої проблеми і як  втілення влади, серед віт-чизняних науковців можна назвати О.  Цокур, І. Мунтян, Т.  Говорун,  О.  Кікі-неджі,  Т. Василевська, В. Злевко, І. Голубєва, О. Колісник та інші.

  Історично склалося так, що першою формою влади чоловіка була  власність на дітей, а відповідно до цього й на жінку. Дослідивши погляди багатьох науков-ців стосовно поняття влади можна сформулювати таке загальне її визначення: влада означає здатність та можливість здійснювати свою волю, використовую-чи різні ресурси та технології (авторитет, силу, традиції, закон). За визначенням

М. Фуко, гендерні відносини є формою прояву влади, оскільки стать індивіда є одним із елементів владних відносин [1, c.127-129].

 Проте поряд із поняттям влади співіснує і гендерне питання, яке на сьогодні стало невід'ємною частиною розвитку суспільства. Вперше термін «ґендер»  був  запропонований американським  психоаналітиком Р. Столлером  у  праці "Стать і ґендер: про розвиток мужності та жіночності" (1968). Ґендер означає соціальну стать(на відміну від біологічної) з притаманними їй особливостями  поведінки, мислення, що в цілому визначають соціально-рольовий статус лю-дини, який визначає індивідуальні можливості у сфері освіти, у професійній діяльності, можливості доступу до влади, сімейну роль, репродуктивну пове-дінку. Гендер у сучасному розумінні - це свобода індивіда реалізовувати свої людські якості. Проте суспільство часто приписує чоловіку та жінці свої ролі.

   Історично такі ролі склалися в домодерну епоху і базуються на розподілі пра-ці за особливостями біологічної статі. Сутність патріархальних гендерних сте-реотипів полягає в тому, що чоловік сприймається як діюча, самостійна, само-достатня особистість, тоді як жінка - пасивна, несамостійна, залежна. Так, в со-ціальному житті XVIII-XIXст., людина означала фактично чоловік. Історично - це чоловік як «політична тварина» (Арістотель), «політична істота»(Гоббс), «раціональна істота»(І. Кант), «істота, яка володіє вільною волею» (Й.Г.Фіхте). В це час сутність жінки визначалась рядом негативних характеристик: залеж-ність, обмеженість, слабкість, неповноцінність. Зокрема жінку називали- «реб-ром чоловіка»(Августин), «воротами пекла»(Тертулліан),«невдалим чоловіком» (Тома Аквінський). Роль жінки обмежується народжуванням дітей і піклуван-ням про сім'ю. Життєвий світ жінки - замкнутий на чоловікові та родині. Тоді як життєвий світ чоловіка - це весь світ [4].

   У процесі дослідження гендерних особливостей влади чоловіків і жінок і їх статусу у суспільстві, сформувалося декілька теорій та концепцій. Так на думку представників соціобіологічної парадигми(Е. Вілсон, Д. Бараш), біолого-анато-мічні відмінності зумовлюють протилежні соціальні статуси й ролі чоловіків та жінок, що виявляється у відповідних формах поведінки. Наприклад, жінка зав-жди впевнена, що її дитина - частина її самої, вона схильна до створення дома-шнього затишку. А генетичний код чоловіків впливає на їх агресивність та на-полегливість, змушує змагатися не тільки фізично, але й у сферах економіки та політики. Це відповідно впливає на владні повноваження і сфери впливу жінок і чоловіків.Так, здавна жінки опікувалися дітьми, а чоловіки здобували харч [3].

 Зокрема Т. Парсонс головні функції статусів і ролей вбачає в соціалізації мо-лодого покоління та стабілізації життя дорослих. Роль жінки, на його думку, є експресивною, пов'язаною зі створенням теплоти, затишку, емоційної підтрим-ки і у цьому виявляється її влада. Чоловік виконує інструментальну роль, яка забезпечує матеріальний добробут і у цьому його сила. Згідно з неомарксистсь-кими теоріями нерівність між чоловіками та жінками полягає у природі капіта-лізму, яка заперечує свободу статевого вибору. Даючи жінкам меншу заробітну платню, ніж чоловікам, суспільство підтримує панування чоловіків. Через низь-кі доходи жінка змушена виходити заміж, сподіваючись отримати більше благ.

   Століттями склалося так, що жінки, виконуючи відведену їм роль, відповідно виконують домашню роботу і не мають доступу до економічних ресурсів. Чоло-віки ж традиційно виконують професійну відповідальну роботу з високим рів-нем оплати, заробляючи гроші на утримання сімей, та закріплюючи за собою значнішу соціальну владу. Різні соціальні позиції чоловіків та жінок призводять до соціальних нерівностей та  владних відносин між жінками та чоловіками.

    Неможливо у контексті даного питання не розглядати таке явище як фемінізм. Фемінізм має багато значень- рух за рівність статей; залучення жінок до всіх га-лузей науки та суспільства; жінка як категорія сама в собі. Проте насамперед він виник із усвідомлення існування самостійності названої жінкою та її права на caмовизначення. У США І феміністкою вважають Абіґейл Сміт Адамс («Ми не почнемо підкорятися законам, у прийнятті яких ми не брали участь, і владі, яка не представляє наших інтересів»); у Франції - Олімпію де Гуж («Якщо жінка гідна зійти на ешафот, то вона гідна увійти і до парламенту») [4].

 Згідно з Т. Філліпсом: «Фемінізм - це свобода вирішувати свою власну долю; свобода від детермінованої статтю ролі; свобода повного вираження своїх ду-мок і перетворення їх в дію. Він постулює, що основна цінність жінки випливає з її загальнолюдської природи і незалежить від інших відносин в її житті». В це-нтрі уваги феміністичної критики - поділ праці в суспільстві, що привів до ана-лізу основних понять статусу та влади. Згідно статевого і суспільного поділу праці, жінки й чоловіки - різні: чоловіки -відповідальні  та ті, що приймають рі-шення, коли жінки - секретарки, асистенти та лаборантки.

  Проте ХХІ ст. і його активний та динамічний розвиток уже довели, що на сьо-годні гострий і патріархальний поділ влади між жінкою і чоловіком є несуттє-вим і безрезультативним. Адже уже не потрібно доводити феміністичними ру-хами, що у країнах, де жінки давно і міцно нарівні з чоловіками керують держа-вою, досягнуто високого рівня економічних показників та життя. Тенденцією сучасного часу є все активніша участь жінок у політиці, прихід жінок на ключо-ві посади - президентів, прем'єрів, керівників парламентів - у різних країнах на різних континентах. Але все ж таки жінки як керівники держав або урядів - це тільки 5% лідерів усіх країн. На міністерських посадах жінок не більше 4%. Із 40000 депутатів планети - 10% жінок. Так, у шведському парламенті жінки ста-новлять 40,4% депутатського корпусу і 50% членів уряду (з 22 міністрів -11 - жінки). У Норвегії у парламенті жінки становлять 39,4%, у Фінляндії - 33%.

 Не є винятком і Україна. Це закономірне явище у країні, де жінки становлять 54% населення, де майже 90% жінок працездатного віку працюють або навчаю-ться, у країні, яка за рівнем освіченості жінок посідає одне з провідних місць у Європі, і де, на жаль, доступ жінок до політичної та економічної влади непро-порційний ні їхній кількості, ні їхнім потребам, ні їх громадському внеску. Так, Конституція України проголошує рівність прав чоловіків і жінок в усіх сферах життя. Однак, незважаючи на те, що жінки одержали де-юре рівний з чоловіка-ми статус, вони де-факто продовжують піддаватися дискримінації внаслідок глибоко укорінених в середовищі української влади гендерних стереотипів. Збе-рігається тенденція: що вищий орган влади - то менше у ньому жінок. В цілому, серед більше 230 000 депутатів місцевих органів рад усіх рівнів 41,7% - жінки. А от у Верховній Раді останнього скликання, всього 27 жінок(5,3 %). Так, в пе-ршу п'ятірку партійного списку вносять кандидатуру жінки, щоб показати ло-яльність політичної структури до цього питання. Проте наступна кандидатура жінки в списку буде вже, за 62-м або 175-м номером [2, 78c.].

  Натомість в Україні реалізується рекомендація Маргарет Тетчер: "Хочеш пре-дставництва - візьми чоловіка, хочеш реальної роботи - візьми жінку". Серед найманих працівникiв показником дискримiнацiї є рiвень заробiтної плати, адже рiвень жiночої заробiтної плати складає 2/3 чоловiчої. До того ж в Україні домі-нує образ „працюючої матері", що передбачає обов'язковість суспільно-корис-ної праці й одночасного виконання функцій матері, як природного образу жінки.

   Та все ж таки часи жорстокого патріархального суспільства уже давно минули, уже не є актуальним тотальне диктування чоловічої влади, уже не можна при-гнічувати права жінок, адже суспільство і світ перш за все вимагають від нас ко-мпромісу, пошуку, співпраці та результативності, і тут зовсім недоречна конку-рентна боротьба між жінкою та чоловіком, адже вони є основою нового життя. І влада жінки - це не заперечення влади чоловіка чи ущемлення його прав, це її вимога, потреба самореалізуватися і знайти себе, яка дає значні результати.Тому гендерна рівність і в соціальній сфері, і на ринку праці, і в доступі до влади - в інтересах не лише самих жінок, але й всього суспільства в цілому.

Література:

1. Гапова Е.И., Усманов А.Р.. Антология гендерных исследований: Сб. пер. / Сост. и комментарии.- М.: Пропилеи, 2000. - 384 с.

2. Грабовська Ірина. Проблеми та перспективи жінки в сучасній українській політиці// Суспільне життя. Сучасність. №6-2001, 124c.

3.  Портал «Гуманитарное образование»   (http://www.humanities.edu.ru/index.html) стаття «Феминизм»

4. http://www.feministische-theologie.de/actuell.html

  


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>