XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Штихалюк Л.С. УКРАЇНОЗНАВСТВО ЯК ОКРЕМИЙ ПРЕДМЕТ І ІНТЕГРУЮЧА МЕТОДОЛОГІЯ СИСТЕМИ ВИХОВНИХ І НАВЧАЛЬНИХ ДИСЦИПЛІН

ШТИХАЛЮК Лариса Сергіївна

викладач українознавства

Луцький педагогічний коледж

 

УКРАЇНОЗНАВСТВО ЯК ОКРЕМИЙ ПРЕДМЕТ І ІНТЕГРУЮЧА МЕТОДОЛОГІЯ СИСТЕМИ ВИХОВНИХ І НАВЧАЛЬНИХ ДИСЦИПЛІН

Українознавство - цілісна науково-інтегрована система знань про Україну і світове українство у всій повноті їх  часово-просторового буття, розвитку та перспектив; наука історичної пам'яті, виховання освіти, культури, досвіду, етики, моралі та любові, наука, яку І. Франко, М. Грушевський, В. Вернадський, І. Огієнко, С. Єфремов трактували і утверджували як „філософію і політику державності".

Ми, українці, виробили в складних умовах етнічного розшарування і багатовікового поневолення раціональну організацію середовища життєдіяльності й забезпечення духовних запитів людини, витворили особливу систему звичаїв, вірувань, світорозуміння, моральних, правових, етнічних і естетичних норм, які    складалися упродовж історичного розвитку людської спільності на шляхах до формування української національної культури.

На нашій землі в різні часи жили різні племена й народи, які були й дружні, й ворожі нашим предкам, але вони розчинилися в часі, а ми - ні, отже і історія наша - це не тільки історія нашого етносу, а й історія всіх, хто жив на нашій землі і залишив на ній свою культуру.

Українознавство репрезентує соціально - культурний досвід народу, який включає практичну діяльність людей у різних сферах суспільного життя. З позиції педагогічних цілей і завдань національної школи основне значення українознавства полягає в тому, що воно охоплює практично всі аспекти життя нашого народу, його походження, розселення, місце та роль у розвитку світової цивілізації, матеріальну і духовну культуру, господарсько-економічну та виробничо-трудову діяльність, побут, обряди, звичаї, традиції. Воно є інтегрованою предметною системою знань про навколишній світ та його перетворення і сприяє формуванню цілісного світогляду молоді.

Урядом України прийнято державну національну програму „Освіта" („Україна ХХІ століття"). Одним з найголовніших принципів цієї програми є національна спрямованість освіти, що є органічним поєднанням національної історії і традицій, збереження та збагачення культури українського народу.

Програмою також передбачено нероздільність навчання і виховання, що полягає у підпорядкуванні організації та змісту освіти завданням формування всебічно розвиненої особистості, перетворенні системи моральних і духовних цінностей на важливий чинник виховання молодого покоління, відродження духовності українського народу, його менталітету.

Предмет дослідження українознавства - загальнолюдські та національно - специфічні культурні здобутки народів. У своїй сукупності українознавство вивчає соціально - культурний досвід народу, його динаміку, адже кожне покоління вносить щось своє, нове в історію культури. Соціально - культурний досвід народу передавався з покоління в покоління шляхом безпосереднього спілкування, трудової діяльності, через предмети матеріальної і духовної культури.

Таким чином, українознавство - це сукупність знань про народ, його історію, побут, матеріальну й духовну культуру, виховання та освіту, здобутки народних ремесел і промислів, різних галузей мистецтва, досягнення в сфері родинного, громадського, виробничого і державного життя.

Українознавство, як сукупність наук, перебуває в численних міжпредметних зв'язках з іншими шкільними дисциплінами. Міжпредметні зв'язки мають свою мету, напрями, методику організації українознавчого навчально - виховного процесу.

Відповідно до методичних рекомендацій Програми з українознавства Науково-дослідного інституту українознавства МОН України, у розробці уроків з українознавства передбачено залучення до проведення уроків учителів з інших предметів (історії та географії України, біології), викладачів кафедр української літератури, української мови, філософії, педагогіки, культури, психології, валеології.

Отже, українознавство є інтегрованою наукою, тому що вивчає проблеми походження народу, місце даного народу серед інших, історичні етапи формування етнографічного терену: селище, двір, житло, господарство, суспільно-родинне життя, звичаї та обряди, народний світогляд, вірування, народне мистецтво, тобто воно характеризує народ у всьому комплексі його життя. Це особливо необхідно для формування особистості в наш час, коли відродження та розвиток культури є умовою повноцінного життя як особистості, так і суспільства.

Новий підхід у вивченні українознавства - актуальна проблема сучасної методики. Успіх у вивченні курсу забезпечується вдало дібраною методикою викладання, принциповими вимогами до особистості вчителя й рівнем національної системи освіти й виховання.

Сучасний вчитель - це одночасно і викладач, і вихователь, і організатор діяльності дітей, активний учасник спілкування з учнями, їхніми батьками і колегами. Він має постійно підвищувати рівень свого професіоналізму та педагогічної майстерності, вести творчий пошук.

Завдання вчителя українознавства - підготувати учнів до здатності стати людьми, з гармонійно розвинутими емоціями, інтелектом, досвідом, волею, психікою; розуміти хід історичного процесу; робити об`єктивні висновки та оцінки історичних подій та осіб; засвоювати уроки розвитку української етнонації, держави, природи, мови, культури, долі, ментальності; бачити причини успіхів і невдач, розквіту і занепаду, слави і ганьби; наслідки міжнародної взаємодії та перспективи; робити висновки з історичних уроків, співвідносні з проблемами життя народу і своїм власним життям; на основі аналізу уроків минулого та сучасного робити власний життєвий вибір.

Корені національної психології, характеру, мислення та самосвідомості, як відомо, закладаються в ранньому дитинстві, передаються дитині з молоком матері, через її колисанку, бабусині казки та дідусеві оповідки, в період виховання в сім'ї та дошкільному закладі.

Тільки народне виховання, зауважував К.Д.Ушинський, є живим органом в історичному процесі народного розвитку, таке виховання набуває надзвичайно впливової сили на формування національного характеру, національної психології людини.

Кожна щонайвища цінність, як і все багатство загальнолюдських цінностей розпочиналися й розпочинаються з суворого погляду батьків, з інтонації і правил поведінки в родині, в громаді і в будь-якому іншому оточенні.

А тому конче необхідно вибудовувати фундамент і каркас чи систему сходинок, на яких молода людина зможе впевнено й швидко підніматися до вершин людяності й духовності. І такими "сходинками" мають стати уроки й заходи з українознавства.

Українознавча методологія передбачає отримання інтегративних знань не лише про Україну, але і світ взагалі, наповнення предметів базового компоненту навчального плану українознавчим матеріалом, упровадження інноваційних педагогічних технологій. Українознавча методологія передбачає структурування навчально-виховної роботи на основі українознавчих цінностей. На підставі цього можна створити навчально-виховні центри (НВЦ), які б об'єднали вчителів, дітей, батьків за відповідними напрямами діяльності. Метою діяльності таких центрів є: створення сприятливих умов розвитку та саморозвитку для кожної дитини, формування національно зорієнтованої особистості, здатної згармонізувати свої стосунки з природою, суспільством, собою.

Наприклад, метою НВЦ „Соняшник" є ознайомлення дітей початкової ланки навчання з традиціями, звичаями, народними ремеслами українців, виховання любові до рідної мови, рідної природи, рідного міста, формування усвідомлення „Я - українець".

Змістом роботи передбачено проведення родинних та обрядових свят, вивчення родинних дерев, проведення мистецьких конкурсів, конкурсів народних ремесел, спортивних змагань, екскурсій з метою ознайомлення з рідним краєм, розвиток творчих здібностей дітей шляхом участі у районних та міських конкурсах юних літераторів та екологів, проведення виховних годин „Я народився (народилась) українцем (українкою)".

Мета НВЦ „Животоки" передбачає через українознавство, українознавчі цінності як основу національної системи виховання і навчання, сприяти інтелектуальному розвитку особистості та формуванню через самопізнання, саморозвиток, самоусвідомлення позиції „Я і доля України".

Змістом роботи цього навчально-виховного центру є: розробка адаптованих до програми-стандарту „Українознавства" та „Валеології" календарних планів, уроків, методичних рекомендацій, проведення науково-пізнавальних досліджень та екскурсій українознавчого спрямування, проведення круглих столів і диспутів „Українознавство і національна свідомість", „Я і доля України", проведення зустрічей з видатними людьми - державотворцями, проведення літературно-мистецьких вечорів, співпраця з Національним музеєм літератури України, проведення виховних годин „Україна і світ".

НВЦ „Ойкумена" має за мету формування цілісної картини світу Природи і Людини, виховання екологічної культури, формування позиції „Українець і довкілля".

Зміст роботи даного навчально-виховного центру охоплює роботу клубу „Екологічна варта", проведення круглого столу „Українець і довкілля", проведення виховних годин „Я і довкілля", дослідження життя і діяльності українських природодослідників, організацію і проведення робіт з упорядкування території школи, проведення виставок-конкурсів малюнків, плакатів, творчих робіт на екологічну тему, участь у роботі Всеукраїнської екологічної ліги.

По справжньому пізнати народ, його традиції можна тільки шляхом животворчого дослідження. А щоб прилучитися душею до минулого нашого народу і мати майбутнє, потрібно вивчати українознавство.

Сьогодні ми живемо в час дії нової Конституції України, коли національно-духовне життя підростаючого покоління повинно стати на законну основу. Саме українознавство покликане допомогти у вихованні справжніх українців.

Українознавство як окремий предмет і інтегруюча методологія системи виховних і навчальних дисциплін розвивається у двох напрямках:  1. як окремий предмет, який є синтетичною наукою і навчальною дисципліною;   2. як методологія постійного загального для всіх науковців пошуку в сфері самопізнання і самотворення.

Школа може і повинна вчити не тільки читати й писати, а й неодмінно виховувати любов до знання й мислення. Діти від самого початку повинні полюбити процес пізнання і самопізнання, зрозуміти, що удосконалення будь-чого починається з самовдосконалення.

І саме тому українознавство, народознавство, історія повинні бути обов'язковими у переліку навчальних дисциплін.

Література:

•1.     Закон України „Про освіту". Голос України - 1997. №77. С. 6.

•2.     Кононенко П. П. „Українська освіта: стан, проблеми, перспективи у світі". Українознавство. - 2006. №1.

•3.     Кононенко П. П., Козлов А. В., Ковпік С. І. „Українознавство в школі". Навчально-методичний посібник для вчителів. Кривий Ріг. 2006. С.168.

•4.     Концепція вивчення українського народознавства в сучасній національній школі.  „Освіта України" - 1997. №10. С. 14 - 19.

•5.     Токар Л. „Українознавство в системі наук і навчальних дисциплін". „Освіта України" - 2003р. 19 вересня.

 

                       e-mail nechiporukruslan@gmail.com


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>