Штихалюк В.І., Штихалюк Л.С. ІНТОНАЦІЙНА ПРИРОДА ВОКАЛЬНО-ТЕХНІЧНОГО ПОКАЗНИКА В РОБОТІ З ХОРОМ ЯК ЗАСІБ ЕМОЦІЙНОГО ЗАБАРВЛЕННЯ ХУДОЖНЬОГО ОБРАЗУ
Штихалюк В.І., Штихалюк Л.С.
Луцький педагогічний коледж
ІНТОНАЦІЙНА ПРИРОДА ВОКАЛЬНО-ТЕХНІЧНОГО ПОКАЗНИКА В РОБОТІ З ХОРОМ ЯК ЗАСІБ ЕМОЦІЙНОГО ЗАБАРВЛЕННЯ ХУДОЖНЬОГО ОБРАЗУ
Інтонація (від лат. intono - голосно виражаю). Інтонація - це часова організація тонів з ритмом. Ритм є організуючим фактором (Б. Асаф'єв). Єдність інтонації і ритму творять мелодію. Інтонація фонетично організовує мову і є засобом вираження різних синтаксичних значень і категорій, а також експресивного вираження емоційного забарвлення.
В хоровому мистецтві мовне і музичне інтонування існують паралельно, різниця тільки в недиференційованій і диференційованій висоті. Характер інтонації обумовлюється емоційно-смисловим показником хорового твору.
Смисл - за енциклопедичним визначенням - це ідеальний зміст, ідея.
Емоція (франц. emotion - хвилювання від лат. emoveo - потрясаю, хвилюю). Внаслідок цього випливає, що будь яка ідея викликає хвилювання, а хвилювання обумовлює відповідний характер вираження через інтонацію.
У статті досліджується роль і значення мовної і музичної інтонації в емоційному забарвленні художньо-образних частин і їх вплив на характер вокально-технічної роботи з хором.
Інтонація є основним чинником структуризації і емоційного забарвлення художнього образу. А процес контрастного співставлення структурно-образних частин цілого і їх інтонаційна боротьба за утвердження ос6новної думки твору є показником хорової драматургії.
Аналіз хорових творів визначається за формулою:
•1. Смисл - емоція - інтонація (статика)
•2. Інтонація - емоція - смисл (процес)
Вокально-технічну роботу з хором розглядаємо в системі зв'язку чотирьох розділів, а саме:
•- історико-стилістичному
•- музично-теоретичному
•- вокально-хоровому
•- виконавському плану
Згідно специфіки кожного розділу виникають завдання стосовно вокально-технічних проблем: епоха, стиль, зміст, характер того чи іншого твору, тема та ідея.
До інтонаційної сфери живої мови відносяться всі засоби, що передають емоційний і смисловий зміст мови не через значення вимовлених слів, а через сам характер вимови - висоту тону і його зміну, силу динаміки, ритм і темп мови, її тембр. Слухаючи діалог, нерідко можна відчути характер мови, не розуміючи окремих слів, відрізнити інтонації стверджуючі: рішучі - від запитальних, непевних; гнівні, зловісні - від ласкавих. Відрізнити мирну бесіду від нарікань, сварок. Інтонації передають безкінечні різноманітні способи емоційного стану людини, що говорить про його відношення до того, про що він говорить. Недарма за інтонацією судять про відвертість і правдивість слів.
Інтонація служить також для передачі або відтінення логіко-синтаксичної структурної природи. Внаслідок цього випливає, що інтонація є основним матеріалом структуризації і емоційного забарвлення структурно-образних частин цілого.
Внаслідок цього вокально-технічні засоби хорового мистецтва у виконавському процесі матимуть інтонаційну природу, обумовлену емоційно-смисловим показником хорового твору.
1. Вокально-технічна робота з хором - це процес роботи над голосом, свідоме відношення до напрацювання правильного співацького дихання, а саме:
•- змішане грудо-черевне, що сприяє природному розвитку голосу, вільному співу, оздоровленню всього організму і голосового апарату;
•- нижньо-реберне, з одночасною підтримкою опори м'язами живота і відчуття звукової опори в грудях;
•- поєднання відчуттів грудного і головного резонаторів необхідне продовж всього діапазону з відповідним акцентуванням відчуттів: на високих нотах - головного, а на низьких - грудного;
•- згладжування середнього і верхнього регістрів - обов'язкове виховання відчуття звуку в грудному резонаторі, краще згладжуються середній (медіум) і верхній (головний) регістри.
2. Важливе значення в розвитку вокально-технічних навичок має звільнення від надмірної напруги артикуляційного апарата, чітке формування голосних і приголосних звуків.
3. В процесі вокально-хорової роботи велику роль відіграє слух (мелодичний і вертикальний), а для вокально-технічної роботи особливе значення має вокальний слух, що сприяє результату появи самоконтролю. Слід пам'ятати, що самий кращий співак у світі, в той же час, є своїм власним учнем і своїм власним вчителем.
4. Особливо складним в період формування голосу є питання тембрового виховання - це взаємовідношення тембру хорової партії і всього хору.
5. Виховання через суму музичних знань і художнього смаку, свідомого відношення до музичного і поетичного текстів сприяє процесу виразності у виконавській майстерності. Слово, що обумовлює сильні почуття і зобов'язує вчителя виховувати співака у стилі вираження через своє серце всіх почуттів у момент виконання, є важливим для того, щоб учень співав і виховувався на кращих зразках народних чи оригінальних творах класиків. Уважно прислухаючись до кращих зразків, учні можуть виховати в собі мистецький смак, а мистецький смак переходить в природу.
6. Удосконалювати вокально-технічну роботу над штрихами (legato, non legato, portamento, martellato, markato, staccato, aspirato).
7. У процесі емоційно-смислового навантаження через характер інтонації що сприяє структуризації образних частин цілого у вокально-хоровій роботі важливо визначитись в інтонаційному спектрі (музичному і поетичному). Процес контрастного співставлення структурно образних частин цілого через характер інтонації в їх боротьбі за утвердження основної думки впливає на емоційний стан виконавця і характер його дихання. А за визначенням вокальної методики Італії (Belkanto) мистецтво співу - це мистецтво дихання.
8. Стосовно юнацьких хорів мутаційного і після мутаційного періодів, голос зазнає значних природних змін. Процес роботи потребує бережливого режиму із дозуванням в часі не більше п'яти хвилин роботи над виконанням будь-якої вправи з великою паузою, повторюючи тричі в день, враховуючи теситуру і природні дані співаків.
9. Важливо у вокально-технічній роботі виховувати в учнів відчуття ладової основи, що сприятиме розвитку і навику читки нот з листа і чистоті інтонації в горизонтальному і вертикальному строї.
10. Велике значення має врівноваження верхнього і нижнього тиску (імпеданс) при вокалізації голосних у формуванні вокальної лінії.
11. Важлива роль у вокально-хоровому вихованні належить інтонаційній природі жесту, обумовленій емоційно-смисловим показником твору, і процесу формування структурно-образних частин цілого, логіку їх розвитку і нюансування, тобто відтінення при контрастному співставленні цих частин.
Вокально-технічна робота в хорі, згідно емоційно-смислового показника, підпорядкована інтонації як часовій формі організації тонів з ритмом.
Література:
1. Асаф'єв Б. Музыкальная форма как процесс. - Л.: Музыка, 1971. - С.7 - 198.
2. Аспелунд Д. Л. Развитие певца и его голоса. - М.:, Л.: Музгиз, 1952. - С.73.
3. Єфремова Л. Мусоргський і Україна. Державне видавництво образотворчого мистецтва і музичної літератури УРСР. - К.: 1958. - С. 52-92.
4. Загайкевич М. Творчість С.Людкевича. - Київ: "Музична Україна", 1979. - С. 47.
5. Знаменська О.В. Культура мови у співі. Державне видавництво образотворчого мистецтва і музичної літератури УРСР. - К.: 1959. - С. 21.
6. Колесса М. Основи техніки диригування. - К.: 1973. - С. 4.
7. Ламперти Фр. Искусство пения. - М.: Музсектор, 1923. - С.17.
8. Людкевич С. Дослідження і статті. "Музична Україна". - К.: 1976. - С.8, 30.
9. Мазель Л. О природе и средствах музыки. - М.: 1983. - С. 10.
10. Назаренко И.К. Искусство пения. - М.: Издательство, 1968. - С.54, 80, 109, 148.
11. Прянишников И. Советы обучающимся пению. - М.: Музгиз, 1958.
12. Раввінов О.Г. Методика хорового співу в школі. - К.: "Музична Україна", 1969. - С.11.
13. Музыкальная энциклопедия М.: Издательство, 1974, с. 550.
14. Советский энциклопедический словарь М.: Издательство, 1982, с. 1240, 1562.
