Штурхецький С.В. ЕКОНОМІЧНА СПРЯМОВАНІСТЬ КОМУНІКАТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У МІСЦЕВОМУ САМОВРЯДУВАННІ
Штурхецький С.В.
Академія муніципального управління, Україна
ЕКОНОМІЧНА СПРЯМОВАНІСТЬ КОМУНІКАТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У МІСЦЕВОМУ САМОВРЯДУВАННІ
Потенціал нових технологій у сфері масової комунікації вже знаходять широке застосування з боку учасників комунікативного процесу. Бізнес, особливо в часи економічного спаду, змушений переходити на менш затратні технології реклами і продажу - відтак, зробив вже (або невдовзі зробить) остаточний свій вибір на користь новітніх комунікативних технологій (НКТ). Інтерес політтехнологів та політиків до новітніх комунікативних практик видається нам зрозумілим хоча б через необхідність пошуку нових ефективних методів комунікації та мобілізації електорату. Зацікавлення центрального апарату державних органів у наявності дешевих і оперативних засобів комунікації із ЗМІ, своїми підрозділами та звичайними громадянами також є природним, про що свідчать навіть структури веб-сайтів окремих міністерств. Водночас застосування НКТ у галузі місцевого самоврядування ще є недостатньо вивченим питанням, до того ж, не підкріпленим у достатній кількості прикладами практичного застосування. Безумовно, що об'єктивним чинником такого стану речей в інформаційній політиці на місцевому рівні виступає хронічна нестача коштів і відсутність суттєвих інвестицій. Однак слід також і відзначити, що бурхливий розвиток НКТ припадає на той час, коли особливо актуалізується завдання пошуку нових засобів комунікацій, тобто саме зараз, у часи економічної рецесії, коли фінансові ресурси будь-якої інформаційної діяльності істотно обмежуються.
Недостатній опис практик застосування новітніх засобів масової комунікації (ЗМК) у місцевому самоврядуванні, невизначеність передумов для застосування саме цих ЗМК формує завдання даного дослідження: визначити передумови для розробки і впровадження інформаційно-комунікативних стратегій (ІКС) з використанням новітніх НКТ у галузі місцевого самоврядування при наявності різних комунікативних ситуацій.
У наш час обсяги (в грошовому та контентному вираженні) Е-реклами стрімко зростають. Так, на думку директора української дослідницької компанії «Cortex» Андрія Колесника, «рекламодавці стали більш серйозно ставитися до інтернету як рекламоносія: багато клієнтів ... вже почали думати про виділення коштів на інтернет-рекламу окремим рядком бюджету" [1, с.9]. Розвиток Е-комунікацій в бізнесі ми розглядаємо як досить вагому передумову для інтенсивного перенесення специфічних методів інформаційного та мотиваційного впливу на споживчу поведінку людини в іншу - політичну - область.
Визначимо, що під основними комунікативними завданнями у сфері місцевого самоврядування ми розуміємо комплекси заходів, набір комунікативних практик і методик, спрямованих на: 1) досягнення якісного рівня надання послуг населенню як основи економічного розвитку територіальної громади; 2) активізацію і залучення членів територіальної громади до прийняття рішень; 3) проведення демократичних процедур - місцевих і загальнонаціональних виборів, зборів, слухань тощо; 4) проведення місцевих та загальнонаціональних інформаційних кампаній; 5) формування позитивного іміджу територіальної громади як передумови залучення інвестицій; 6) безпосереднє залучення інвестицій через інформування зацікавлених ділових кіл про наявний ресурсний потенціал території та соціально-політичний мікроклімат.
Однією з найпривабливіших для дослідників комунікативних ситуацій (КС) у місцевому самоврядуванні є, мабуть, вибори. Водночас варто розглядати і інші, економічно спрямовані КС, тим більше що вони виникають у місцевому самоврядуванні, на відміну від політичних, не періодично, а чи не щоденно. При цьому назвемо комунікативною ситуацією в місцевому самоврядуванні такий збіг умов і обставин під час життєдіяльності територіальної громади, коли виникає потреба розв'язати за допомогою комунікативних технологій певну проблему, провести певну демократичну процедуру (набір процедур), ухвалити потрібне рішення, досягти бажаного результату.
За останні кілька років відбулися разючі зміни як в технологічних передумовах для використання Е-комунікацій, так і в соціально-економічній доцільності їх застосування. Це викликано, як вказує німецький дослідник У.Саксер, «подвійною природою» засобів комунікації, оскільки у них водночас спостерігаються два різні потенціали: комунікаційно-технічний потенціал (тобто можливість технічного поширення інформації) та соціальний потенціал (тобто можливість здійснювати особливий соціальний вплив» [2, с.23].
Технологічною детермінантою у цьому аспекті є стрімке зростання кількості користувачів мережі Інтернет. Так, за інформацією офіційного веб-сайту Мінтрансзв'язку України, станом на 1 липня 2009 року чисельність унікальних користувачів мережі Інтернет налічувала близько 12 млн. осіб [3].
До очевидних позитивів використання Е-комунікації в місцевому самоврядуванні ми відносимо мінімальні, в порівнянні з іншими комунікативними технологіями, витрати; разовий охоплення великої аудиторії; «демократичність» спілкування. Також значною перевагою Е-комунікації є її мультимедійність (використання фото-, аудіо- та відео-матеріалів); мобілізаційний потенціал - швидкий рекрутинг прихильників проекту, ідеї, нововведення тощо, можливість планування зустрічей, громадських слухань, обговорень, залучення «віддалених» експертів.
Важливою складовою для роботи в місцевому самоврядуванні з використанням НКТ нам видається можливість: а) безболісного «зондажу» і дослідження реакції аудиторії на те чи інше висловлювання, економічне рішення лідера думки, керівника; б) вибору цільової групи для впливу за географічною, соціальною, статевою, віковою ознакою, при цьому досягається проникнення у важкодоступні для інших видів комунікацій соціальні групи чи території. Використання Е-комунікацій не тільки дозволяє значно економити кошти на рекламу в друкованих та електронних ЗМК, але й за певних умов і служити методом для збору коштів для інформаційної кампанії - наприклад, розмістивши на сайті рекламний проспект міста, можна попросити «розкиданих» по світу своїх прихильників ці проспекти роздрукувати та розповсюдити.
Отже, поряд із цілком реальними загрозами для демократії [4, с.104] через «медіатизацію» політики або віртуалізацію політичного простору та створення «реальної віртуальності» (М.Кастельс), вчені відзначають низку переконливих переваг, яку несе в собі цей феномен [5, с.15], породжений, насамперед, новітніми комунікативними практиками. Зокрема, Е-комунікації: створюють нові форми комунікації у сфері публічної влади; послаблюють інформаційну залежність суспільства від традиційних медіа; сприяють відкритості і транспарентності політичних інститутів; створюють нові механізми політичної і економічної мобілізації мас; надають широким верствам населення технологічну можливість брати участь в обговоренні суспільно-політичних проблем; підвищують рівень довіри до органів влади; посилюють громадський контроль за управлінням комунальною сферою; беруть участь у створенні нематеріальних активів територіальної громади - іміджу, своєрідної «торгівельної марки» (особливо якщо йдеться про туристично привабливе місто чи місто-курорт).
У той же час розвиток Е-комунікацій у місцевому самоврядуванні гальмують як об'єктивні, так і суб'єктивні чинники [6, р.317]. Але найбільш істотно перешкоджають впровадженню Е-комунікацій системні проблеми у суспільному розвитку трансформаційних посттоталітарних держав, до яких належить і Україна: по-перше, емпірично доведена «ефективність» корупції при проведенні тендерів чи веденні бізнесу на місцевому рівні, яка зводить нанівець будь-які спроби побудови взаємовідносин між владою і громадянином на основі неухильного дотримання демократичних процедур; по-друге, відсутність суттєвих кроків у напрямі децентралізації державного управління коли, загалом для органу місцевого самоврядування чи конкретного чиновника не так вже й важлива комунікація з громадянами, наскільки важлива «хороша думка» про нього, що склалася у вищого - партійного чи адміністративного - керівництва. Для подолання таких негативних явищ у вітчизняному розвитку місцевого самоврядування, безперечно, корисним буде використання досвіду європейських країн, в яких вже розпочалося впровадження Е-демократії.
Література:
1.Миронова Ирина. Интернет отключили от кризиса: Рекламный рынок продолжает активный рост // «КоммерсантЪ-Украина», № 187 от 20.10.2008. - 12с.
2. Цит. за: Штромайер, Герд. Політика і мас-медіа/ Пер.з нім. А.Орган.- К.: Вид.дім «Києво-Могилянська академія», 2008. - 303с.
3. Галузь зв'язку: підсумки роботи за І півріччя 2009 року // Офіційний Інтернет-сайт Міністерства транспорту і зв'язку України [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://stc.gov.ua/uk/publish/article/98142. - Заголовок з екрану.
4. Яковлев Д.В. Медіатизація політики в умовах становлення демократичного режиму / Д.В.Яковлев // Вісник СевДТУ. Вип. 91: Політологія: зб. наук. пр. - Севастополь: Вид-во СевНТУ, 2008. - 236с. - с. 103-105.
5. Вайнштейн Г. Мир в начале тысячелетия. Информационная революция и демократия: ожидания, реальность, перспективы / Г. Вайнштейн // Мировая экономика и международные отношения. - 2003. - № 7. - С. 13-21.
6. Штурхецкий С.В. Е-коммуникация в Украине: региональные перспективы/ С.В. Штурхецкий // E-gospodarka, E-spoleszenstwo w Europie Srodkowej i Wschodniej. Vol.1.- Wydawnictwo KUL, Lublin, 2009. - 455р. - pр.314-318.
Е-mail: sv1406@ukr.net
