XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Шундіна О. А. СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ

Шундіна Олена Андріївна

Буковинський державний фінансово-економічний університет

СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ

Актуальність теми. В умовах ринкової трансформації українського суспільства особливого значення набуває вирішення проблем соціального захисту населення, що обумовлено конституційним правом громадян України. Саме тому вивчення, узагальнення та розробка рекомендацій і пропозицій щодо розв'язання проблеми формування і функціонування системи соціального захисту населення набуває особливої актуальності. Досить вагомим аспектом віддзеркалення місця людини в системі державної політики слід вдізначити стан її соціального захисту та надання соціальних гарантій. Існує необхідність створення ефективного механізму управління соціальними процесами в країні, зокрема, шляхом побудови сучасної системи соціального страхування.

Ця проблема багато років активно досліджується вітчизняними вченими. Цікавими є роботи Гнибіденка І.Ф., Терещенка Г.М., Мусатової Т.А.,  Нікіфорова П.О., Вольської А.О.,Базилевич В.Д., Приймак В.І., Карчевської О.І., Лісового А.В., Поснової Т.В. Аналіз наукових досліджень дав змогу визначити соціальне страхування як систему прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел.

Метою статті є визначення ролі соціального страхування, основних завдань, сутності пенсійного забезпечення як одного із видів соціального страхування та з'ясування негативних чииників впливу на пенсійне забезпечення та перспективи пенсійного забезпечення насселення України.

Для того, щоб повніше розкрити зміст соціального захисту та ролі в ньому соціального страхування, слід розглянути сутність основних понять, зокрема "соціальний захист" та "соціальне страхування".

Термін "соціальний захист" уперше було використано у Законі УРСР "Про економічну самостійність Української РСР" від 03.08.1990 р. за № 142-ХІІ.

Досить багато вчених досліджуючи поняття "соціальний захист",  трактували його аналізуючи діючу систему соціального захисту населення в Україні та окремі її компоненти.

Поняття «соціального страхування» за своїм змістом є вужчим ніж поняття «соціального захисту»,  проте його вивченню приділяється багато уваги, особливо загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, однак недостатньо дослідженими залишаються недержавні (добровільні) форми його прояву[2].

Необхідність соціального страхування обумовлена наступними причинами:

•-  наявністю осіб, які, з погляду на певні обставини, не беруть участі в суспільно-корисній праці, тобто не можуть за рахунок заробітної плати виживати або підтримувати мінімальний життєвий рівень;

•-  наявністю громадян, що є дієздатними, але не мають можливості реалізувати цю дієздатність.

Відповідно до цього, слід розрізняти такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування[1]:

•-  пенсійне страхування;

•-  страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;

•-  медичне страхування;

•-  страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;

•-   страхування на випадок безробіття;

•-   інші види страхування, передбачені законами України.

В загальному можна виділити 2 завдання, які розв'язують системою соціального страхування[3]:

1) збереження та повне відновлення працездатності активної частини населення країни;

2) гарантоване матеріальне забезпечення громадян, які втратили працездатність у зв'язку з виходом на пенсію чи не мали її в працездатному віці з тих чи інших причин.

Як вже зазначалося, одним із видів  загальнообов'язкового державного соціального страхування є пенсійне забезпечення, що являє собою одну із основних форм соціального захисту, в основу якої покладено страховий метод, тобто внесення в особливі фонди обов'язкових платежів суб'єктами підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів господарської діяльності та особами найманої праці, які працюють на умовах трудового договору, й використання державою цих коштів для матеріального забезпечення громадян.  Проте слід зазначити, що існує ряд проблем, які заважають ефективному застосуванню цього виду соціального страхування. Серед них:

•-   майже відсутня диференціація розмірів пенсій;

•-   наявність значних переваг та пільг у пенсійному забезпеченні окремих категорій працівників при майже однаковому рівні відрахувань на пенсійне забезпечення;

•-   несвоєчасна сплата страхових внесків до Пенсійного фонду України, що зумовлює заборгованість з виплати пенсій;

•-   низький рівень пенсійного забезпечення.

У пенсійному забезпеченні принцип страхування реалізується не повною мірою і, по суті, воно носить адміністративно-розподільний характер, оскільки не забезпечує залежності розміру пенсії від розміру сплачених внесків. За рахунок страхових внесків проводяться окремі види виплат, які не пов'язані з трудовим вкладом, не залежать від участі у фінансуванні пенсійного забезпечення.

Не забезпечується взаємозв'язок між трудовою діяльністю працівника і розміром його пенсії, а також відсутня зацікавленість працівника у формуванні пенсійного бюджету.

Слід зазначити те, що є ряд чинників, які мають негативний вплив на стан пенсійного забезпечення громадян України. Прикладами таких чинників є:

•-   демографічні процеси (старіння населення, зменшення працездатного населення). Саме вони спричинюють збільшення чисельності отримувачів пенсій та зменшення платників страхових внесків;

•-   зменшення чисельності зайнятого населення;

•-   несприятливе співвідношення тривалості періоду сплати внесків на пенсійне забезпечення і періоду, протягом якого виплачується пенсія;

•-   велика кількість різного роду пільгових і прирівняних до них категорій пенсіонерів[3].

Внаслідок низького рівня народжуваності на 1000 осіб працездатного віку припадає більше 400 осіб пенсійного віку. За прогнозними розрахунками до 2026 року ситуація значно погіршиться: в 2016 році на 1000 осіб працездатного віку припадатиме 446, а в 2026 році - 561 особа пенсійного віку. В 2046 році частка населення пенсійного віку зросте до 35% загальної чисельності населення України.

Чисельність платників внесків на пенсійне страхування зараз становить 15,2 млн. осіб, а чисельність пенсіонерів - 13,8 млн., тобто вже сьогодні пересічний платник внесків фінансує 90,8% середньої пенсії, а в окремих регіонах - і більше. При цьому, частка пенсійних видатків у ВВП країни вже перевищує 15%.

Якщо не вжити заходів, то через зростання демографічного навантаження пенсійна система не здатна буде забезпечувати існуючий рівень заміщення пенсіями втраченого заробітку та оптимальну диференціацію пенсій.

Напрями реформування пенсійної системи в Україні були визначені більше 10 років тому та закріплені у прийнятих Верховною Радою України у 2003 році законах України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та "Про недержавне пенсійне забезпечення". Згідно із затвердженою моделлю системи пенсійного забезпечення передбачене створення трирівневої пенсійної системи: солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (І рівень); накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (ІІ рівень); система недержавного пенсійного забезпечення (ІІІ рівень). З 2004 року впроваджено солідарну систему загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та систему недержавного пенсійного забезпечення. Накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування не запроваджена.

Завдяки реалізації в 2008 році законодавчих змін щодо актуалізації заробітку, який враховується при призначенні (перерахунках) пенсій (виходячи з розміру середньої заробітної плати, з якої сплачувались страхові внески, за 2006 рік - 928,81 грн.), та підвищення вартості року страхового стажу з 1% до 1,2% з 1 січня 2008 року (а з 1 жовтня 2008 року до 1,35%) відновлено диференціацію розмірів пенсій для 8 млн. пенсіонерів (близько 60% від їх загальної чисельності) та підвищено коефіцієнт заміщення пенсією втраченого заробітку[4].

Тож, роблячи висновки, необхідно зазначити подальші кроки реформування системи соціального страхування України:

•-  удосконалення відповідного законодавства;

•-  забезпечення додаткових надходжень страхових коштів за рахунок розширення бази сплати страхових внесків, виведення заробітної плати з тіньового сектору економіки;

•-     забезпечення повної прозорості фінансових потоків для суб'єктів системи загально­обов'язкового державного соціального страхування;

•-  ефективна взаємодія державних і недержавних форм соціального страхування;

•-     покращення інформаційно-роз'яснювальної роботи фондів соціального страхування з населенням.

Стан соціальної сфери є основним фактором розвитку країни загалом та суспільного добробуту, зокрема. Тож, Україна, як соціальна держава, має створити відповідні умови для підвищення матеріального забезпечення суспільства на рівні сучасних стандартів, задоволення його культурних потреб, гарантування особистої безпеки кожного громадянина та досягнення соціальної справедливості в процесі реалізації економічної політики.

Література:

1. Воробьев Е.М., Соболева М.В. Поняття соціального захисту і соціальної безпеки // Бизнес-информ.- 2008.- № 5.- С. 20-22.

2. Електронний ресурс: http://www.pension.kiev.ua/pensref/publs/Other/soc_strah.html.

3. Електронний ресурс:http://www.npf-dnister.com/page.php?id=73

4.  Електронний ресурс: http://www.ukrstat.gov.ua/.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>