XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Шведова М.В. ЕТНОПСИХОЛОГІЧНІ РИСИ ЯПОНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ХАРАКТЕРУ

викладач кафедри соціальних і гуманітарних дисциплін

Шведова Марина Василівна

Кіровоградський інститут регіонального управління та економіки

ЕТНОПСИХОЛОГІЧНІ РИСИ ЯПОНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ХАРАКТЕРУ

Проблемами японського національного характеру займалося багато дослідників, зокрема, О.Зав'ялова, В.ОвчиннікоВ, С.Арутюнов, В.Пронніков, І.Латишев, В.Владімірова та інші. Розуміння японського національного менталітету дає змогу краще дослідити особливості японської національної культури. Поняття "національний характер", як головний фактор, який відрізняє одну націю від іншої, широко проник у науковий обіг, набуваючи термінологічного характеру.

Виходячи з того, що "людина -- продукт природи, який розвивається у визначеному середовищі і разом з ним" а, також, що сутність людини є сукупністю всіх суспільних відносин, можна виділити дві групи факторів, які здійснюють найбільший вплив на формування психологічних особливостей людей. Це - природне та соціальне середовище [2, с. 145-147].

Національний характер являє собою об'єктивну реальність і виступає у вигляді системи специфічних рис: "Якщо ви уявите окремі риси абсолютно окремо, то ви характеру ... не визначите, а потрібно взяти систему рис і в цій системі розібрати, які риси висуваються на перший план, які ледве-ледве проявляються, затираються і т.д." [6, с. 52].

Виходячи з такого твердження в японськом) національному характері можна виділити такі риси:

а) загальноетнічні риси - працелюбаво, сильно розвинуте естетичне почуття, любов до природи, відданість традиціям, схильність до запозичення, етноцентризм, практицизм;

б) риси групової поведінки - дисциплінованість, відданість авторитетові, почуття "боргу";

в) побутово-життєві риси - ввічливість, охайність, самовладдя, бережність та допитливість.

Розглядаючи загальноетнічні риси, можна сказати, що працелюбство і пов'язані з ним зусилля в усіх сферах трудової діяльності - найважливіша риса японського національного характеру. Японці повністю віддаються праці і роблять її з насолодою, а також у процесі праці вони виражають почуття прекрасного.

В японській мові є такий вираз фурю. Він складається з ієрогліфів фу - вітер і рю - потік Ці поняття передають почуття прекрасного. За твердженням японського письменника Тецудзо Танікава, „естетичне почуття - це основа японського національного характеру, а саме та кардинальна риса, навколо якої групуються всі останні" [6, с. 52-53].

Також з книги "Мистецтво Японії" відомо, що японці рано (в п'ятдесят років) відходять від справ і віддаються повністю естетичній насолоді природою - деревами, квітами, птицями, вітром і місяцем - у відповідності з фурю. Адже це досить добре прослідковується при навчанні жінок художньому аранжуванню квітів (ікебана), у мистецтві чайної церемонії і складанні віршів, при навчанні чоловіків військового мистецтва [4. с. 67].

В японській мові є естетичні поняття: ханамі - милування квітами, цукімі - милування місяцем і юкімі -- милування снігом, які виражали суттєву частину повсякденною життя. Традиція поклоніння прекрасному передається від покоління до покоління. Вона відображається в усьому, проявляється в почуттях, словах і вчинках. Самі ж японці вважають, то притаманне їм особливе почуття краси - їх національне надбання [5, с. 38-40].

Традиціоналізм проник в поведінку, думки і прагнеш .я японської нації, став найважливішою рисою її характеру. Традиції., які склалися в японському суспільстві особливо яскраво виражають ідею наслідування в суспільному житті, закріплюючи національні, культурні й побутові елементи. Японці бережливо відносяться до культурного наслідування минулого, вони зберігають класичний театр, чайну церемонію, ікебану. Японці в усьому бачать смисл, який йде коріннями в далеку давнину. [1, с. 90-95].

У сучасній Японії з великою увагою відносяться до традицій, до далекого минулого, до пам'яток старовини. Японці посилено намагаються зберегти незмінними унаслідуванні від попередніх поколінь норми поведінки та форми культури. Для них. характерне бережливе відношення до складу життя, який склався до культурного наслідування, увага до змісту поведінки та зовнішніх проявів, стилю, завдяки чому форма поведінки залишається особливо стійкою. Японський традиціоналізм здійснює багатоаспектний вплив на суспільно-політичне життя країни.

Завдяки своєму острівному положенню і високій густоті населення Японія могла поступово асимілювати і перероблювати культурні впливи, які доходили до неї у відповідності з своїми національними цілями. Поглинаючи чужу культуру поступово, Японія зуміла зберегти свою культуру, оперуючи на свій розсуд її елементами, тобто по-справжньому їх асимілюючи, а не відштовхуючи, на відміну від багатьох східних культур, які намагалися просто зберегтися і "вижити." Будь-який елемент чужої культури освоювався таким чином, щоб можна було його пристосувати до японських умов. У результаті запозичення завжди носили прагматичний характер, тому що річ йшла про свого роду трансформацію, яка застосовувалася до соціальних або інших потреб Японії. В усьому цьому процесі прослідковується чіткий етноцентризм, який був однією з домінуючих рис японського національного характеру - гордості за свою націю.

В японців конкретність мислення пов'язана значною мірою з особливостями мови і писемності. Складання такої риси характеру, як практицизм, багато в чому зумовлене звичкою виражати свої думки конкретним образом. [7, с. 33-38].

Щодо рис групової поведінки, то вони теж є досить важливими. У такому розумінні група виступає як „мікросередовище", в якому чітко проявляються визначені групові риси. Подібне явище характерне для будь-якої етнічної спільноти, різниця заключається лише у ступені групової згуртованості. А в Японії вона досить висока. У системі рис групової поведінки японців виділяються перш за все дисциплінованість, відданість авторитетові й почуття боргу

У міжособистісних відносинах японців дисциплінованість проявляється як намагання до упорядкування. Ця їхня особливість передбачає суворого дотримання визначеного порядку, здійснення поступків, які не суперечать іншим, виконання свого обов'язку, безкорислива повага вище стоячих і старших.

Протягом багатьох століть у свідомості японців культивувалися необхідність наслідування прикладу вищестоящого. Основою такого погляду на взаємовідносини людей послугували ідеї Конфуція, проникнення яких в Японію почалося ще в VI ст. Конфуціанство закріплювало традиційно-патріархальний устрій та соціальну нерівність, регламентувало суспільні відносини, встановлюючи сувору ієрархію в сім'ї і суспільстві. Сувора регламентація в структурі японського суспільства, система сімейного виховання і організація освіти в країні завжди були орієнтовані на високу значимість авторитету, Поклоніння авторитетові й зараз підтримується різноманітними засобами, розглядається як соціальна норма [3, с. 52-54].

Покірливість і смирення перед владою майнових перетворилася в характерну рису багатьох японців і лягли в основу неписаного кодексу їхньої поведінки. Кодекс цей завжди підкріпляється почуттям боргу, дотриманням особистих зобов'язань, і всі правила поведінки супроводжувалися педантичними деталізованими церемоніями. Зараз ці церемонії пристосовані до нових умов; і займають на шкалі людських цінностей велике місце як відповідальність за здійснювані поступки з почуття боргу. Ці риси також притаманні й іншим народам, але в Японії вони особливо сильно впливають на людську особистість, сприяючи нерідко придушенню власного "я" [6, с. 59-60].

Побутово-життєві риси японців проявлялися у ввічливості, охайності, терпеливості., бережливості, допитливості та інших близьких до них рис побутово-життєвого плану. Вони групуються навколо стрижневої риси - самовладдя, яке маг найрізноманітніші відтінки.

В Японії популярний вираз: "Самурай холодний, як його меч, хоча й не забуває вогню, в якому цей меч був викуваний". Таким чином, самовладдя й стриманість - якості., які з давніх-давен вважалися в японців першими ознаками хоробрості. Ці риси національного характеру багато в чому зумовлені впливом буддизму, який проповідував терпіння й стриманість.

Дуже цікаві життєві правила японців:

•·        примірятися із ситуацією, якою б вона не була;

•·        знаходити можливість дотримуватися встановлених правил;

•·        обмежувати себе в розвагах;

•·        причиною нещасть вважай самого себе.

Наслідування цих правил, у свою чергу, відобразилося на особливому підході японців до оцінки об'єктивної дійсності: в характері японців і їх світогляді яскраво відобразився фаталізм Ця риса має глибоке коріння у свідомості японців. У надзвичайних обставинах, під час стихійних лих японці віддають перевагу дотримуватися позиції пасивного вичікування, коли все пройде саме по собі. Фаталізм, ірраціональне відчуття передчуття прослідковуються в різноманітних аспектах життя: за багатьма життєвими подіями японці бачать якісь приховані сили. Разом з тим. у сучасних японців отримав розвиток і раціональний підхід до дійсності, часто пов'язаний з особистими інтересами. Критерієм раціональної поведінки є успіх в житті, який залежить у першу чергу від бережності і в більшій мірі від ввічливості.

Ввічливість - це одна з кардинальних побутово-життєвих норм національного характеру японців. Будь-яке слово, жест, поступок відзначені печаткою ввічливості. На вулицях, у садах і громадських місцях можна зустріти таблички, які закликають до ввічливості. Ввічлива розмова є невід'ємним атрибутом спілкування в Японії.

Охайність і чистоплотність у співіснуванні з бережністю слугують якби фундаментом для оволодіння відомими виробничо-практичними навиками, які дозволяють японцям з разючою точністю і вдосконаленням створити продукцію, яка є предметом заздрощів багатьох зарубіжних фірм.

Особливості національного характеру японців за своєю природою соціальні. Спосіб виробництва, умови життя японців створили в них особливий стиль прояву здатності до пізнання.

Японці досить допитливі по натурі, по духу життя, тому допитливість є невід'ємною частиною національного японського характеру. Їй притаманна чітка практична спрямованість, можна сказати, прагматична націленість. Вона зумовлена конкретністю його свідомості, в значній мірі вихованої буддизмом.

Японців навчають пізнавати суть речей без абстрагування, тому й допитливість конкретна [6, с. 61-64].

Таким чином, можна сказати, що природне та соціальне середовище досить важливе для розвитку мистецьких, економічних, політичних та побутово-життєвих засад будь-якої нації.

Література:

1. Арутюнов С. А., Джарылгасинова Р. Ш. Япония: народ и культура - М. Знание, 1991. - 180 с.

•2.  Бондарь А. И. Всё о Японии. - Харьков, Фолио, 2007. - 534 с.

•3.  Владимирова В. А. О национальном характере японцев // Азия и Африка сегодня. - 1976. - № 2. - С. 51-54.

•4. Искусство Японии - М., Наука, 1990. - 350 с.

•5. Овчинников В. Ветка сакуры - М., Мысль, 1985. - 267 с.

6 Пронников В. А., Ладанов В. Д. Японцы: этнопсихологические очерки - М, ВиМ, 1996. - 400 с.

7. Тецуо Я. Проблемы современного сознания: японцы между религией и атеизмом // Восток. - 1998. - №5. - С. 31-39.

 


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>