XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Сибірцева Є. Ю. ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ РОБОТИ ПРОКУРОРА З АПЕЛЯЦІЙНОГО ОСКАРЖЕННЯ СУДОВИХ РІШЕНЬ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДОЧИНСТВІ УКРАЇНИ

Сибірцева Євгенія Юріївна

Аспірант Донецького юридичного інституту МВС України

ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ РОБОТИ ПРОКУРОРА З АПЕЛЯЦІЙНОГО ОСКАРЖЕННЯ СУДОВИХ РІШЕНЬ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДОЧИНСТВІ УКРАЇНИ

         Досліджуючи питання представництва прокурора в апеляційному провадженні, пе­редусім необхідно звернути увагу на норма­тивні приписи        ч. 1 ст. 185 КАС України, у якій зазначено, що право оскаржити в        апеляцій­ному порядку постанови суду першої інстан­ції повністю або частково мають сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а та­кож особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свобо­ди, інтереси чи обов'язки. У цій нормі законодавець не виділяє спеці­ально фігуру прокурора як суб'єкта апеля­ційного оскарження. Проте, право на апеляцій­не оскарження, крім сторін, він надає іншим особам, які беруть участь у справі. Це дає можливість визнати, що, оскільки прокурор як учасник адміністративного процесу законо­давчо віднесений до осіб, які беруть участь у справі, йому, виходячи із зазначеного норма­тивного положення, належить право оскаржи­ти в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково. За положеннями ч. 4 ст. 61 КАС України таке право надається прокурору і тоді, коли він участі в справі не брав. Додержання за­конності під час здійснення адміністративного правосуддя, безумовно, становить предмет державного інтересу, інтересів суспільства і окремих громадян, які хочуть бачити у неза­лежному суді захисника своїх прав і бажають бути гарантованими від «суддівських поми­лок». Тому деякі вчені пропонують доповнити ч. 1 ст. 185 КАС України положенням про те, що прокурор за наявності приводів і підстав має право оскаржити в апеляційному порядку по­станови суду першої інстанції повністю або частково незалежно від участі у справі.[1, с.124]

     Окремі дослідники заперечують проти та­кого підходу, зазначаючи, що ці положення є нічим іншим, як поверненням прокурору функції нагляду за судом [2,с.71-73]. Втім, на нашу думку, з урахуванням положень чинного законодавства, обидві наведені позиції є дискусійними. Так, ч.2 ст. 60 КАС України передбачає право прокурора здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу. Отже, це означає, що він має право вступати в розгляд справи апеляційним адміністративним судом (як шляхом подання апеляційної скарги, так і шляхом приєднання до неї) навіть за умови постановлення рішення судом першої інстанції без його участі. Тобто, повторне закріплення такого права в статті 185 Кодексу себе не виправдовує.

     Своєю чергою таке право прокурора не є аналогом функції нагляду за діяльністю судів. Це - одна з гарантій конституційного права на судовий захист прав і свобод громадян та інтересів держави.

     Підставами для апеляційного оскарження судового рішення, яке не набрало законної сили, є перш за все, його незаконність і необґрунтованість, невідповідність нормам матеріального та процесуального права. Тобто, підставами для ініціювання прокурором питання щодо зміни або скасування рішення суду умовно можна поділити на дві групи:

•1)     підстави, що свідчать про незаконність судового рішення;

•2)     підстави, що свідчать про його необґрунтованість.

Перед складанням апеляційної скарги на рішення суду, прокурор повинен уважно вивчити матеріали справи і зробити необхідні виписки з посиланням на аркуші справи, а в деяких випадках зняти копії з документів. Якщо прокурор брав безпосередню участь у розгляді справи в суді, йому необхідно додатково вивчити протоколи судового засідання, саме рішення суду, а також ті документи, які були залучені до справи в ході судового розгляду. У разі наявності підстав для внесення апеляційної скарги, прокурор зобов'язаний підготувати цей документ реагування.

Роботу над складанням апеляційної скарги потрібно, як правило, починати із систематизації доказів для підтвердження тих або інших обставин або спростування висновків суду. Для цього необхідно послідовно кожен висновок суду співставити із доказами, які є в справі, і зробити помітки, якими матеріалами справи (указавши їх аркуші) спростовується той або інший висновок суду.

Важливим етапом у підготовці до складання апеляційної скарги є аналіз норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, вивчення судової практики, зокрема керівних роз'яснень Вищих спеціалізованих судів України з питань перегляду судових рішень в апеляційному порядку. Слід зазначити, що прокурори повинні забезпечувати своєчасне реагування на незаконні судові рішення, в тому числі і на ті, що поставлені без їх участі, якщо вони порушують права громадян або інтереси держави) та якісну підготовку апеляційних скарг.

         Відповідно до п. 12.2 Галузевого наказу касаційні скарги у цивільних, господарських та адміністративних справах повинні вносити прокурори обласного рівня. Прокурори районного рівня мають право вносити касаційні скарги на ухвали про повернення апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху, відмову у відкритті апеляційного провадження тощо. При направленні до суду касаційних скарг надсилати їх копії до прокуратури вищого рівня [3].

Отже, якщо справу розглянуто апеляційним судом по суті (наприклад, відмовлено в задоволенні апеляційної скарги прокурора, або ж апеляційна скарга відповідача задоволена та скасовано рішення суду першої інстанції), право на касаційне оскарження має лише прокуратура області. З огляду на викладене та приймаючи до уваги, що процесуальними законами встановлено досить стислі строки на касаційне оскарження судових рішень, на практиці міськрайпрокурорам слід не пізніше як за 5 днів до закінчення процесуального строку на оскарження надавати до прокуратури області мотивовані клопотання про внесення касаційної скарги (подання), до яких додавати належним чином завірені копії рішень першої та апеляційної інстанції

         Слід зазначити, що така організація роботи не в повній мірі базується на вимогах процесуального законодавства та в багатьох випадках не виправдовує себе. По-перше, прокурор, який подає адміністративних позов (або вступив у розгляд справи), обізнаний у матеріалах справи, зокрема щодо доказів, пояснень сторін та інших учасників процесу. По-друге, саме він підписує позов, апеляційну скаргу, має відповідну позицію щодо позовних вимог. І тому, саме він має право щодо подальшого оскарження рішення суду. Нарешті, позиція прокуратури області та районної прокуратури може не збігатись. Проте це не повинно відображатись на захисті прав громадян та інтересів держави.

            Так, наприклад, постановою Ленінського районного суду м. Донецька від 14.05.10 задоволені позовні вимоги прокурора Ленінського району м. Донецька в інтересах громадянина Л. до виконавчого комітету Донецької міської ради, управління Держкомзему в  м. Донецьку Донецької області, громадянина С.  Судом  визнано неправомірним та скасовано розпорядження виконавчого комітету  Донецької міської ради від 28.11.94 №1354 в частині надання земельної  ділянки С.; визнано недійсним  державний акт на право приватної власності  на земельну ділянку по вул. Заводській 7в, виданий на ім'я  С. 17.01.95

         Зазначену постанову оскаржено управлінням Держкомзему в м. Донецьку Донецької області  та третьою особою по справі громадянкою Д.  Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.10.10 апеляційні скарги задоволено. Слід зазначити, що суд мотивував рішення неповажністю причин пропуску прокурором строку звернення до суду. Тобто по суті спір не розглянуто.

         Вважаючи зазначену постанову необґрунтованою, такою, що не відповідає матеріалам справи та підлягає скасуванню, прокурор Ленінського району м. Донецьку  у відповідності до вимог наказу Генерального прокурора від 29.11.06 №6гн, звернувся із клопотанням до прокуратури області щодо касаційного оскарження. Натомість, прокуратурою області відмовлено в його задоволенні. У зв'язку з цим Л. довелось звертатись за кваліфікованою допомогою адвоката з метою підготовки касаційної скарги. Проведену роботу прокурора району фактично знецінено, права громадян на земельну ділянку не поновлено.

         Отже, тільки прокурор, який ініціював відкриття процесу, повинен довести справу до логічного завершення. Важливого значення на цій стадії процесу набуває дотримання строків касаційного оскарження, а процес підготовки прокуратурою області  скарги, з'ясування обставин справи може вийти за межі таких строків. Таким чином, доцільно було б закріпити право прокурора районного рівня самостійно подавати касаційні скарги, з одночасним спрямуванням відповідного повідомлення та матеріалів до прокуратури області.

Література:

1. Руденко М. Прокурор як суб'єкт ініціювання апеляційного перегляду судових рішень в адміністративних справах: питання теорії та практики / М. Руденко // Вісник Національної Академії прокуратури України. - 2009. - №1. - с.122-127

2. Бородін М. Перегляд цивільних справ у порядку апеляції / М. Бородін // Право України. - 2004. - №8. - с.71-75

         3. Про організацію представництва прокурором в суді інтересів громадянина або держави та їх захисту при виконанні судових рішень: наказ ГПУ №6 від 29 листопада 2006 року: (Електронний ресурс). - Режим доступу: http://www.gp.gov.ua/


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>