XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Сич В. В., Замчевська Н. В. ІНВЕСТИЦІЇ В ЧАС РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ

студентка Сич Вікторія Володимирівна,

науковий керівник Замчевська Наталія Віталіївна

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

ІНВЕСТИЦІЇ В ЧАС РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ

Проаналізовано стан та проблеми державного регулювання інвестиційної діяльності в Україні. Досліджено засоби державного регулювання, принципи державного управління інвестиційною діяльністю в Україні та проблеми ефективності інвестиційного процесу.

Ключові слова: інвестиції, ринкова економіка, ринкова саморегуляція, інвестиційна діяльність, інвестиційна політика, регулювання інвестиційної діяльності, економічний розвиток, інвестиційний потенціал.

Вступ. Розвиток будь-якої економічної системи прямо залежний від обсягів інвестування та ефективності цього процесу. Інвестиції в економічній системі виконують три основні функції: по-перше, вони забезпечують економічне зростання та якісне вдосконалення основного капіталу, як на рівні окремої фірми, так і на рівні національної економіки: по-друге, сприяють здійсненню прогресивних структурних економічних зрушень, що стосуються найважливіших пропорцій національної економіки (відтворювальних, галузевих, вартісних); по-третє, забезпечують реалізацію новітніх досягнень науково-технічного прогресу і підвищення на цій основі ефективності виробництва як на мікрорівнях, так і макрорівні.[1]

Одним з дієвих інструментів соціально-економічних перетворень є активізація інвестиційної діяльності, яка забезпечує розширення або покращення (модернізацію) основних та обігових фондів матеріального виробництва, розширення, реконструкцію та оновлення житлового фонду, лікарень, навчальних закладів, об'єктів культури, спорту, науки, розвиток людського капіталу, а також інноваційну діяльність.

Постановка проблеми. Вперше поняття "інвестиції" почало зустрічатись у вітчизняній економічній літературі, коли підмінялось поняттям "капітальні вкладення". Інвестиції розглядались як вкладення у відтворення основних фондів (будівлі, устаткування, транспортні засоби) або як найважливіший економічний інструмент, який характеризує діяльність будівельного комплексу. Процес формування основ ринкових відносин в Україні змінює наукові світогляди сутності інвестицій. При цьому виникають і розвиваються ринкові підходи до їх оцінки та прогнозування форм, методів та принципів здійснення інвестиційної діяльності. Економічна природа інвестицій обумовлена закономірностями процесу розширеного відтворення і заключається у використанні частини додаткового суспільного продукту для збільшення кількості і якості всіх елементів системи виробничих сил суспільства.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемі ефективності інвестиційного процесу присвячена велика кількість наукових праць, оскільки саме вона визначає доцільність інвестування. Значний внесок у дослідження цієї проблеми внесли відомі вітчизняні спеціалісти: С. Аптекар, Т. Бень, П. Бєлєнький, І.А. Бланк, Л. Борщ, О. Бутнік-Сіверський, В. Геєць, Б. Губський, С. Гуткевич, М. Денисенко, А. Задоя, Т. Мостенська, А. Музиченко, А. Пересада, Ю. Петруня, М. Туган-Барановський, А. Федоренко, Д. Черваньов, А. Череп, М. Чумаченко, А. Чухно, О. Ястремська та іноземні - В. Бернс, Г. Бірман, В. Балабанов, Л. Гітман, Дж. Кейнс, В. Ковальов, І. Ліпсіц, Г. Марковіц, П. Массе, М. Міллер, Ф. Модільяні, М. Фрідман, С. Шмідт та інші.

Метою статті є аналіз та дослідження основних тенденцій розвитку інвестиційної діяльності в Україні в час ринкової економіки та ефективність інвестиційного процесу.

Виклад основного матеріалу. Інвестиції це - найважливіша частина фінансування розширеного відтворення, яка забезпечить економічне зростання в довготривалій перспективі. Оскільки, інвестиційна діяльність - це соціально-економічний процес здійснення інвестиційних вкладень з метою стабільного розвитку та досягнення високих результатів в економіці, вирішальний чинник усієї економічної політики, необхідно визначитись із деякими напрямами її розвитку [3].

Реалізація програм інвестиційної діяльності в умовах ринкової трансформації економіки України зумовлює необхідність врахування передусім перспективного розвитку економіки. Для цього необхідно визначити основні напрями розвитку інвестиційної діяльності з позиції формування передумов інвестиційної стратегії з урахуванням досягнутого рівня економічного розвитку країни.

Інвестиційна стратегія є важливим чинником розвитку щодо відповідності до обраної загальноекономічної стратегії. Проблема активізації інвестиційної діяльності на даному етапі розвитку країни є особливо актуальною для вітчизняних підприємств.

Основними напрямами інвестиційної політики в Україні в час ринкової економіки мають бути:

•· послідовне зниження регуляторного тиску на інвесторів та відсутність диверсифікованих джерел інвестицій, нерівномірність їх розподілу між регіонами;

•· зростання динаміки інвестування не лише в галузі зі швидким обігом капіталу, а й у високотехнологічні, або стратегічно важливі, для держави сфери;

•· зниження соціального напруження, досягнення остаточного підходу у виділенні коштів на потреби соціальної сфери;

•·  скорочення фонду виробничого будівництва за рахунок державних коштів і формування надійних інвестиційних джерел, передусім з власних коштів підприємств;

•·  залучення іноземних інвестицій, отримання іноземних кредитів, створення спільних підприємств з іноземним капіталом за такими напрямами, як розвиток переробної промисловості, агропромислового комплексу;

•·  створення ефективних форм і механізмів управління інвестиційною діяльністю.

Для залучення інвестицій у важливі для соціально-економічного розвитку регіонів та держави сфери та галузі на державному рівні потрібно вирішити такі питання: розширити базу інвестиційних ресурсів, що спрямовуються в інноваційну сферу через механізми податкової, митної та регуляторної політики;  акумулювати кошти населення у рамках систем соціального та пенсійного страхування; забезпечити реалізацію інвестиційного спрямування амортизаційної політики; посилити інвестиційне спрямування розвитку фондового ринку та його інфраструктури; запровадити механізм акумулювання вільних коштів у венчурних фондах; посилити інвестиційну активність населення та забезпечити гарантований захист його заощаджень; спростити доступ підприємств до довгострокових кредитів.[2]

Не менш важливим є визначення джерел та засобів формування інвестиційних ресурсів у сучасних умовах. Якщо розглядати національну економічну систему загалом, то джерелами інвестиційних вкладень виступають фонд заміщення, у вигляді амортизаційних відрахувань, та фонд накопичення, як частина національного доходу. На рівні суб'єкту економічної діяльності інвестиції можуть здійснюватися за рахунок:

● власних фінансових ресурсів інвесторів (прибутки, амортизація, грошові накопичення, заощадження громадян, юридичних осіб тощо);

● залучених ресурсів (пайові вклади, а також кошти, отримані від продажу акцій та облігацій);

● бюджетні інвестиційні асигнування;

● позикові фінансові ресурси (банківські та бюджетні кредити, облігаційні займи).

Існують різноманітні шляхи покращення структури інвестицій. Серед них першочергове значення мають наступні:

● удосконалення відтворювальної структури інвестицій (підвищення частки капітальних вкладень у технічне переозброєння і реконструкцію діючих виробничих потужностей при зниженні частки створення нових);

● покращення технологічної структури створення нових виробничих потужностей (залежно від виду робіт і затрат на створення й удосконалення основних фондів);

● підвищення ролі інтелектуального продукту у формуванні матеріально-речової структури сукупного суспільного продукту (розширення частки наукомістких галузей та сфер діяльності);

● покращення ефективності капітальних вкладень шляхом впровадження результатів науково-технологічного продукту.

Висновок. Отже, для покращення розвитку інвестиційної діяльності в час ринкової економіки, необхідно прийняти комплексну програму залучення інвестицій, що передбачатиме: впровадження та розроблення механізмів залучення іноземних інвестицій; підвищення рівня гарантій і прав інвесторів, налагодження автоматизованої інформаційної системи для забезпечення оперативного пошуку партнерів у сфері іноземного інвестування, належного режиму консультаційного обслуговування з питань права, фінансування та страхування; створення державного реєстру іноземних інвесторів і банку даних про об'єкти іноземного інвестування.

Література:

•1.  Свінцов О.М. Стимулювання інвестиційної діяльності: теоретичні аспекти / О.М. Свінцов, Н.Я. Скірка, П.П. Гаврилко // Нацковий вісник НЛТУ. - Львів : РВВ НЛТУ України, 2011. - Вип.21.11 - с. 276-282.

•2.  Бережна І.Ю. Поняття та роль інвестиційної діяльності та інвестиційного процесу на сучасному етапі економічного розвитку / І.Ю.Бережна // Науковий вісник ЧДІЕУ. - Чернігів, 2011. -  №1 (9) - с. 86-91.

•3.  Ковальчук М.М. Тенденції розвитку інвестиційної діяльності / М.М.Ковальчук // Науковий вісник НЛТУ. - Львів : РВВ НЛТУ України, 2010. - Вип.20.7 - с. 165-171.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>