XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Січко С.М. ДЕФІНІЦІЇ ПОНЯТТЯ «УПРАВЛІННЯ ЗЕМЕЛЬНИМИ РЕСУРСАМИ»

Аспірант Січко С.М.

МДУ ім..В.О.Сухомлинського

ДЕФІНІЦІЇ ПОНЯТТЯ «УПРАВЛІННЯ ЗЕМЕЛЬНИМИ РЕСУРСАМИ»

Для безпосереднього розуміння сутності управління, необхідно проаналізувати існуючи публікації та дослідження. Багато вчених займаються проблемами теоретичного і практичного дослідження управління земельними ресурсами: Горлачук В.В., Кремень В.Г., Лавейкін М.І, Пазиніч С.М., Пономарьов О.С. і ін.. Хоча, у контексті управління земельними ресурсами досі існує чимало нечітких та неузгоджених аспектів його тлумачення. Так, в одній з наукових праць [6,с.62-63] визначається, що "управління протягом практично всієї історії держави розвивалась як неформальна сфера практичної діяльності, а значить емпірично, скоріше інтуїтивно, ніж методологічно".

Акцептуючи увагу на вузлових питаннях управління земельними ресурсами, в спеціальній літературі [2,5,6] відзначається, що "управління - це вплив керуючої системи на керовану з метою досягнення поставленої мети". Таке визначення методологічно є суперечливим, оскільки воно властиве і земельному менеджменту, хоча за своєю сутністю феномен "управління" і "менеджмент" є відмінні між собою. Управління можна визначити, як діяльність, орієнтована на досягнення кінцевого результату, наприклад, раціонального використання рекреаційних ресурсів, зниження рівня антропогенного навантаження на них тощо. Земельний менеджмент - це процес (система заходів), який здійснює (розробляє) колектив фахівців землевпорядного виробництва, що забезпечує умову досягнення кінцевої мети.

При цьому, слід відзначити, що Вудро Вільсон [1,с.6;28], засновник американського державного управління, управлінську діяльність розглядав через призму бізнесу, збільшення прибутків, управління людськими і фінансовими ресурсами. Водночас, В.Малиновський [4,с.178] акцептує увагу на тому, що прибуток формується на рівні менеджменту, а управління орієнтоване на вирішення потреб всього суспільства, в тому числі, і землекористування. Інші автори [7,с.67] управління розглядають як цілісну сукупність функцій планування, організації, мотивації та контролю. Недоліком такого підходу є те, що управлінню приписані не властиві йому функції, це функції земельного менеджменту. Принаймні так вважають автори публікації [6,с.86;39,с.94]. Водночас, вадою є те, що згадувані автори до функцій управління земельними ресурсами відносять законодавче та нормативне забезпечення, землевпорядкування, ведення державного земельного кадастру, моніторинг земель, експертизу землевпорядної документації і ін.[6,с.70].

З функціональної точки зору, згадувальні функції є не чим  іншим як інструментом досягнення управлінських дій. Проте в міру впливу зовнішнього середовища на шляху до реалізації управлінських рішень виникає ситуація, коли необхідно врегульовувати процес досягнення поставленої мети. Тобто, тут мова йде про регулювання земельних відносин в системі управління земельними ресурсами. У цьому зв'язку думка вчених [2,с.168], які стверджують, що "регулювати відносини між власниками і користувачами не потрібно: вони з цим самі справляються, але управляти процесом, тобто спрямовувати хід розвитку землекористування у потрібне русло - треба"- не коректна. Але із висловленої фрази випливає, що "справляння" у потрібне русло і є не що інше як регулювання.

Інші вчені [3,с.15] стверджують, що "управління земельними ресурсами - це державне регулювання земельних відносин, оптимізація розподілу землі між галузями народного господарства". Це свідчить, що нині поки що не сформовано понятійно-категорійного апарату феномену управління.

Що стосується принципів управління, то у літературі з управління [7,с.41] робляться посилання на принципи управління сформульовані А.Файолем, Г.Емерсоном, Ф.Тейлором, М.Вебером.

Так  французький вчений А.Файоль визначив 14 принципів управління : поділ праці, повноваження і відповідальність, дисципліна; єдиноначальність; єдність керівництва; підпорядкування особистих інтересів загальним; винагорода; централізація; ієрархія; порядок; справедливість і ін.. Аналізуючи приведені принципи у категоричній формі можна стверджувати, що це принципи земельного менеджменту, а принципами управління будуть:

•- науково обґрунтований перерозподіл земельних ресурсів за формами власності, галузями, між юридичними і фізичними особами;

•- рівноправність всіх форм власності на землю;

•- економічне регулювання раціонального використання і охорони земель;

•- цільове використання землі;

•- гарантії права власності і користування землею;

•- пріоритет у наданні продуктивних земель для потреб сільського господарства;

•- регіональний підхід;

 екологізація землекористування і ін..

Виводи. Підсумовуючи результати проведеного дослідження можна стверджувати, що до цього часу не має загальноприйнятого та узгодженого визначення поняття «управління земельними ресурсами». Вказані обставини хоч і не давали повної відповіді на можливість формування науки управління земельними ресурсами, але свідчать про актуальність дефініції даної категорії в науковому світі.

Література:

•1.Глен Райт. Державне управління. - Київ, Основи. - 1994.- 188с.

•2.Горлачук В.В. Науково-методологічні засади управління земельними ресурсами в умовах ринкової економіки. Вісник Львівського аграрного університету: Землевпорядкування і земельний кадастр, №5.- Львів. - 2002.- с.167-171.

•3.Лавейкін М.І. Управління земельними ресурсами та реєстрація землі в Україні. Вісник Львівського аграрного університету: Землевпорядкування і земельний кадастр, №4.- Львів. - 2001.- с.14-19.

•4.Малиновський В.Я. Державне управління: Навчальний посібник. - Вид.2-е доп. та перероб.- К.: Атіка, 2003.- 576с.

•5.Наукові і методичні основи управління земельними ресурсами. Монографія.// За ред.. А.Я.Сохнича. - Львів, НВФ "Українські технології".- 2007.- 237с.

•6.Управління земельними ресурсами: Підручник.// За ред.. В.В.Горлачука, 2-е вид., випр. і перероб. - Львів: Магнолія плюс, видавець СПДФО Піча В.М., 2006.- 443с.

•7.Філософія управління: Підруч. для студ.вищ.навч.закл.// В.Г.Кремень, С.М.Пазиніч, О.С.Пономарьов.- К.: Знання України,2007.- 360с.

 

e-mail: alekca@mksat.net

 

 


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>