XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Сидєльніков О. Д. ДЕЯКІ ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ ЗАСТОСУВАННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ЗАХИСТ ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ В УКРАЇНІ

Сидєльніков Олександр Дмитрович

Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»

ДЕЯКІ ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ ЗАСТОСУВАННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ЗАХИСТ ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ В УКРАЇНІ

Невід'ємною ознакою будь-якої демократичної, правової держави є забезпечення прав і свобод людини і громадянина. Одним з таких  прав особи, в усьому світі, є право на повагу до приватного і сімейного життя, що закріплене в ст. 8 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року [1]. Воно закріплює за кожним право на повагу до свого приватного та сімейного життя, житла та кореспонденції, а також не втручання, з боку держави,  у здійснення цих прав, за  винятком випадків,  коли втручання здійснюється згідно із законом. Тобто забезпечення приватності особи - є одним із головних принципів європейського суспільства в цілому та забезпечується на найвищому рівні. 

Однією із важливих складових приватності - є  персональні дані, що являють собою певну інформацію про особу. У сучасних реаліях  інформація про особу є досить цінна річ, відповідно виникає потреба створення механізму її правового захисту.

В усьому світі питанням захисту персональних даних приділяється все більше уваги, а окремі країни напрацювали значний досвід у цій сфері. Зокрема у Європі вже досить давно створено законодавчу базу у галузі захисту персональних даних. Систему європейського законодавства про захист персональних даних складають: Конвенція Ради Європи «Про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних» від 28 січня 1981 року із змінами 1999 р. [2], що стала першим міжнародно-правовим актом у галузі захисту персональних даних;  Додатковий протокол до Конвенції про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних щодо органів нагляду та транскордонних потоків даних від 8 листопада 2001 року [3], а також  Директива Європейського Союзу 95/46/ЄС « Про захист осіб у зв'язку з обробкою персональних даних і вільним обігом цих даних» 1995 року [4]. Ці документи, з одного боку, є обов'язкові для країн - учасниць Європейського Союзу, а з іншого є зразками для наслідування країнами, що прагнуть стати членами Європейської спільноти.

1 червня 2010 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про захист персональних даних» [5], а 6 липня 2010 року ратифіковано Конвенцію про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних щодо органів нагляду та транскордонних потоків даних. Закон «Про захист персональних даних» створив належні правові засади забезпечення захисту персональних даних в Україні та розпочав процес приведення законодавства України у відповідність до міжнародних стандартів. На сьогоднішній день даний нормативно правовий акт зазнав суттєвих змін, що були спрямованні на усунення різного роду невідповідностей та колізій. Незважаючи на законодавчу роботу з удосконалення Закону України «Про захист персональних даних», залишається простір для обговорення спірних питань, які будуть висвітлені нижче.

На нашу думку потребує уточнення законодавче визначення «персональних даних». У ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних» вказано, що персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Досить широке визначення в даному законі відрізняється від того, яке дає Закон України «Про інформацію» [6], де зазначено, що інформація про особу - сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про особу. Розмірковуючи логічно, можна сказати, що основними персональними даними, окрім ім'я, прізвища та місця проживання, також являються: національність, релігійні погляди, сімейний стан, фінансовий стан, стан здоров'я та ін. [7]. Закон «Про захист персональних даних» цими даними визначає практично всі відомості про особу.

     Звісно, законодавець не може встановити вичерпний перелік відомостей про фізичну особу, які визнаються персональними даними, оскільки це призведе до обмежень в застосуванні положень Закону. Але  наразі, поняття «персональні дані», що закріплене в Законі України «Про захист персональних даних», залишає забагато простору для тлумачення. Цю проблему необхідно усунути на законодавчому рівні, шляхом внесення відповідних змін. Визначення персональних даних має бути більш конкретизованим, задля подолання колізій в українському законодавстві та полегшення застосування Закону України «Про захист персональних даних» на практиці.

Певного уточнення, на нашу думку, потребує стаття 1 Закону України «Про захист персональних даних». Так, відповідно до статті 1, дія Закону не поширюється на діяльність зі створення баз персональних даних та обробки персональних даних у цих базах, що проводиться журналістом для своїх професійних цілей. Дане положення суперечить статті 9 Директиви 95/46/ЄС, яка зазначає, що держави забезпечують виключення з вимог Директиви для обробки персональних даних, що здійснюється, зокрема «в журналістських цілях». Тобто відсутнє прикріплення до професії чи посади журналіста. Дане положення має стосуватися не лише ЗМІ, а й будь-якої особи що займається журналістикою. Виняток має застосовуватися, якщо метою діяльності особи є донесення до суспільства певної інформації, думок чи ідей.

Крім того, в європейській практиці передбачено, що зазначений виняток діє за умови забезпечення балансу між правом на невтручання в особисте життя та правом на самовираження. У вітчизняному законодавстві відсутнє визначення «права на самовираження». У статті 34 Конституції України йдеться про право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, а в статті 10 Європейській конвенції про права людини - про свободу вираження поглядів [8].

Одним з найголовніших недоліків вважаємо визначення правового статусу Державної служби України з питань захисту персональних даних  (далі - ДСЗПД). Відповідно до статті 28 Директиви 95/46/ЄС державний орган, що відповідає за моніторинг положень даної Директиви, має діяти у повній незалежності при здійсненні своїх функцій. У статті 23 Закону «Про захист персональних даних» вказано, що уповноважений державний орган з питань захисту персональних даних - центральний орган виконавчої влади до повноважень якого належить захист персональних даних, що утворюється відповідно до законодавства. Указом президента України від 9 грудня 2010 року № 1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» [9] створено Державну службу України з питань захисту персональних даних, як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується через Міністра юстиції. Також Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 390/2011 затверджено Положення про Державну службу України з питань захисту персональних даних [10], яким встановлено завдання та функції, що покладено на ДСЗПД України.

Однак державна влада в Україні здійснюється на основі її поділу на законодавчу, виконавчу та судову гілки влади. Кабінет Міністрів України - вищій орган в системі органів виконавчої влади. Виходячи з цього слід сказати, що уповноважений орган державної влади з питань захисту персональних даних, як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції України не може бути незалежним органом, що суперечить положенням, які закріплені в Директиві 95/46/ЄС.

Система та підсистема органів виконавчої влади мають відповідні організаційні структури, які відображають взаємозв'язки між окремими ланками системи й підсистем, субординацію по вертикалі та горизонталі, стосунки з вищими органами, підпорядкованими і підконтрольними об'єктами.

Підконтрольність означає, що всю діяльність органів або якийсь її обсяг перевіряють вищі органи або орган, спеціально створений для здійснення контролю чи нагляду.

Підзвітність виражається в обов'язку органу інформувати про свою роботу вищий орган, який, керуючись даними звітів, оцінює діяльність підзвітного в цілому чи за окремими напрямами. Так, місцеві державні адміністрації підзвітні й підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня.

Координація виявляється в об'єднанні координуючим органом підпорядкованих або підконтрольних йому органів для виконання певних завдань [11].

Проаналізувавши зазначене, вважаємо, що неприпустимою є модель, за якої орган, що здійснює державний захист персональним даних, є органом виконавчої влади, що підпорядковується Міністерству юстиції, оскільки за таких умов, незалежність даного органу є неможливою.

Отже, усунення цієї та багатьох інших колізій потребує прийняття нових чи зміни вже існуючих законодавчих актів, що будуть конкретизувати різноманітні спірні категорії ї поняття.

         Загалом, прийняття Закону України «Про захист персональних даних» є позитивною тенденцією для нашої держави. Це перший та найголовніший крок України на шляху до створення належних умов захисту такої важливої складової приватності особи як персональні дані.

Література:

1. Голос України № 3, від 10.01.2001 р.;

2. Офіційний вісник України № 1, від 14.01.2011 р.;

3. Відомості Верховної Ради України № 46, від 19.11.2010 р.;

4. http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_242;

5. Голос України № 172, від 16.09.2010 р.;

6. Відомості Верховної Ради України № 48, від 01.12.1992 р., стаття 650;

7. Ланде Д. В. Правові питання захисту персональних даних та приватності// Проблеми та пріоритети розвитку правової науки в інформаційній сфері : матеріали «круглого столу», 11.11.2010 р., Київ. регіон. Центр, 2010.С.28;

8. http://vk.com/away.php?to=http%3A%2F%2Fwww.ombudsman.gov.ua%2Findex.php%3Foption%3Dcom_content%26view%3Darticle%26id%3D2090%3A2012-10-12-08-46-45%26catid%3D228%3A2012%26Itemid%3D230;

9. Офіційний вісник Президента України № 32 від 09.12.2010 р. / Спеціальний випуск /, стор. 3, стаття 1026;

10. Офіційний вісник Президента України № 9 від 18.04.2011 р., стор.62, стаття 543;

11. Битяк Ю.П. Адміністративне право України, підручник. Київ. Юрінком Інтер., 2005 р.;


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>