XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Сидєльніков О. Д. СТАНОВЛЕННЯ ІНСТИТУТУ ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ

Сидєльніков Олександр Дмитрович

Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»

СТАНОВЛЕННЯ ІНСТИТУТУ ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ

Стрімкий науково-технічний прогрес досить істотно змінив обличчя сучасного суспільства не тільки з огляду на розвиток засобів, які полегшують життєдіяльність людини, а й з точки зору трансформування розуміння основоположних прав і свобод людини і громадянина. Зокрема, істотних змін зазнало трактування права на приватність особистого життя особи.  Як наслідок даної динаміки утворився досить молодий правовий інститут персональних даних, що є важливою складовою інституту приватності особи.

Право особи на приватність є одним із основоположних принципів світових демократій та закріплюється у багатьох міжнародно-правових актах. Це право як юридична категорія зародилося в США. В англійській мові всі сторони приватного життя позначаються єдиним терміном «privacy» ( від англ. «privacy» право на недоторканість особистого та сімейного (приватного) життя і індивідуальних свобод), який не має буквального еквівалента в українській мові. Одна з перших спроб сформулювати суть поняття «privacy» була зроблена в 1890 р. відомими американськими юристами Семюелом Уорреном і Луїсом Брандейсом, які визначили його як «the right to be alone» - право бути залишеним у спокої або право бути наданим самому собі. У своїй статті «Право на приватність» в Гарвардському правовому журналі вони стверджували, що приватність наражається на небезпеку з боку нових винаходів і методів ведення бізнесу, і обґрунтовували необхідність створення спеціального «права приватності» [1, ст. 193-220]. З розвитком наукового і технічного прогресу ми все більше переконуємося в справедливості зазначених положень.

Величезну роль у становленні та формулюванні права на приватне життя зіграла діяльність американських судів. Так, у 1965 р. у справі Грісволд проти Коннектикуту суддя Верховного суду США Дуглас вивів право на приватність з перших п'яти поправок до Конституції США, визнавши, що ці поправки «охороняють різні аспекти недоторканності приватного життя» [2]. Широко відомі слова, які він вимовив, резюмуючи рішення суду: «Ми маємо справу з правом на недоторканність приватного життя, яке старше, ніж Білль про права» [3, ст. 33-38].

Сформована в США концепція «privacy» зробила великий вплив на становлення сучасної системи прав і свобод людини. 10 грудня 1948 р. на Генеральній Асамблеї ООН була затверджена Загальна Декларація прав людини [4, ст. 89], у статті 12 якої встановлювалося, що ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність житла, таємницю його кореспонденції або на його честь і репутацію, кожна людина має право на захист закону від такого втручання і таких посягань.

Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року [5, ст. 270] закріплює у ст. 8 право кожного на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Також в ній вказано, що органи державної влади не можуть втручатися у здійснення цього права, за винятком випадків,  коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у  демократичному  суспільстві  в інтересах  національної  та  громадської  безпеки  чи економічного добробуту країни,  для запобігання заворушенням чи  злочинам,  для захисту  здоров'я  чи  моралі  або для захисту прав і свобод інших осіб.

Слід зазначити, що виникнення комп'ютерів, а потім електронних накопичувачів інформації баз даних - поступово трансформувало європейське розуміння поняття «privacy» у бік застосування заходів захисту права на інформаційний суверенітет особи, зокрема, права людини визначати ким, коли, з якою метою та яким чином інформація про неї буде використовуватися іншими особами. Ця трансформація отримала визначення - "захист персональних даних". Причина зазначеного полягає в тому, що від самого початку розрізнені по відомчих "відсіках" та у багатьох випадках анонімні інформаційні сліди нашого життя отримують відтепер електронну персоналізацію.

                У даний час у країнах, що знаходяться на етапі переходу до інформаційного суспільства, одним із головних об'єктів зазіхань на суб'єктивні права щодо особистого життя людини стає саме персоніфікована інформація, або іншими словами персональні дані. На сьогодні не існує єдиного загальновизнаного тлумачення цього поняття, але загалом можна сказати , що персональними є дані про людину та її життя, які обробляють за допомогою різних автоматизованих засобів чи готують за спеціальною формою для такої обробки. Причини спеціального відокремлення поняття «персональні дані» із загальної маси різноманітних даних пов'язані з тим, що вони є одним з найбільш важливих, делікатних та вразливих атрибутів недоторканості приватного життя людини, що потребує захисту за допомогою юридичних та організаційних заходів.[6]

         З огляду на важливе значення інформації про особу в контексті переходу людства до інформаційного суспільства, коли основним ресурсом і багатством є інформація, захист цієї інформація вже давно став необхідною умовою забезпечення життєдіяльності особи та захисту її від різноманітних правопорушень. Так, в усьому світі питанням захисту персональних даних приділяється все більше уваги, а окремі країни напрацювали значний досвід у цій сфері. Зокрема у Європі вже досить давно створено законодавчу базу у галузі захисту персональних даних. В Україні також було прийнято Закон України «Про захист персональних даних» [7] від 1 червня 2010 року, який створив належні правові засади забезпечення захисту персональних даних в Україні та розпочав процес приведення законодавства України у відповідність до міжнародних стандартів.

Література:

•1.     Brandeis Louis D., Warren Samuel D. The Right to Privacy // Harvard Law Review. - 1890. - P. 193-220.

•2.     U.S. Supreme Court GRISWOLD v. CONNECTICUT, 381 U.S. 479 (1965).

•3.     Важорова М. А. История возникновения и становления института персональных данных [Текст] / М. А. Важорова // Государство и право: теория и практика: материалы междунар. заоч. науч. конф. (г. Челябинск, апрель 2011 г.).  - Челябинск: Два комсомольца, 2011. - С. 33-38.

•4.     Офіційний вісник України від 15.12.2008 р., № 93, стор. 89, стаття 3103, код акту 45085/2008.

•5.     Офіційний вісник України від 16.04.1998 р., № 13, / № 32 від 23.08.2006 /, стор. 270.

•6.     Порівняльно-правове дослідження відповідності законодавства України законодавству ЄС у сфері персональних даних / В.М.Брижко, А.І.Радянська, М.Я.Швець. - К.: Тріумф, 2006. - 256 с.

•7.     Відомості Верховної Ради України від 27.08.2010 р., № 34, стор. 1188, стаття 481.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>