XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Сіксай І. О. ВИТОКИ ФОРМУВАННЯ ТРАДИЦІЙ ПЕЙЗАЖНОГО МАЛЯРСТВА НА ЗАКАРПАТТІ

Сіксай Ігор Олександрович 

аспірант Львівської національної академії мистецтв

ВИТОКИ ФОРМУВАННЯ ТРАДИЦІЙ ПЕЙЗАЖНОГО МАЛЯРСТВА НА ЗАКАРПАТТІ

Розвиток в закарпатському живописі 1950-1990-х років переважно пейзажного жанру в той час, коли в радянському мистецтві провідною визнавалася сюжетна композиція на соціально-актуальні теми, пояснюється декількома факторами.

Закарпаття являє собою унікальний територіальний культурно - природний комплекс. Під унікальністю ми розуміємо неповторність того або іншого виду природного комплексу в межах більших  фізико-географічних одиниць (природна зона, фізико-географічна країна й т.д.). Тому одним із важливих факторів переважного розвитку пейзажного жанру є, природні й антропогенні складові ландшафту.

Закарпаття відрізняється більшою різноманітністю природних умов порівнюючи з іншими областями України. Пояснюється це складною геологічною будовою території, неоднорідністю ландшафтів і кліматичних особливостей місцевості, які зазнають суттєві зміни при переході від рівнинної частини краю до гірських районів.

Отже, природа Закарпаття з її гармонійною збалансованістю, з її постійною мінливістю й швидкоплинністю митей, унікальність архітектурних видів закарпатських міст, своєрідність природи сільських комплексів і сіл, особливості "другого середовища", створеного людиною є джерелом натхнення художників, які безпосередньо впливають на принципи художньої творчості, визначають критерії краси, сприяють інтенсивному розвитку пейзажного жанру, створюють сприятливі умови формування пейзажного жанру в регіоні.

Але природні фактори не пояснюють в повній мірі домінування пейзажу в системі закарпатського живопису. Причина криється глибше - у соціокультурних факторах. Закарпатський пейзаж 1920-1940-х років (і це хочеться підкреслити) не являє собою щось ізольоване. Його основні особливості й еволюція визначаються загальними процесами розвитку європейського мистецтва на цьому етапі.

Адміністративна належність територій до Австро-Угорщини, тривалий вплив провідної верстви угорського походження на стан справ у Закарпатті аж ніяк не стали тими факторами, що сформували складну систему естетичних вартостей 1920-1940-х років у Закарпатті.

Важливий етап у розвитку і дальшому становленні мистецької школи настав із включенням Закарпаття з вересня 1919 року до складу Чехословаччини. З початком 20-х років в краї виникають культурно-освітні товариства та громадські організації, формується новий адміністративно-територіальний устрій і т. д. [1, с.45-60].

Зосередження тут молодих художників, що приїхали в край після закінчення провідних вузів й училищ Європи, відразу ж виділяє закарпатське мистецтво в особливий активно розвиваючий регіон. Створення самобутнього колективу художників знаменує найважливішу сторону творчого процесу того часу. Саме тут закладається фундамент тієї своєрідної школи, що визріває в 30-х р. XX сторіччя в оформлений закарпатський стиль живопису. Її самобутність проявляється через діяльність трьох категорій художників. Першу категорію становлять закарпатьскі художники, старшої генерації, в основному абсольвенти малярської школи Мюнхена та Будапешту: (Ю.Відра, Ф.Хевердле, І.Рошкович, Ш.Голлоші,  І.Ревес,  К.Ізаї,  Д.Іяс,  Д.Віраг),  які хоч і зв'язані були із Закарпаттям, усе ж залишалися угорськими художника­ми, їхня творчість не створює традиції; їхній зв'язок з Закарпаттям якнайчастіше бував чисто зовнішнім, або ж епізодичним і короткочасним. До другої категорії можна віднести молодих художників вихованців Будапештської Академії мистецтв (А.М. Ерделі,  Й.Й. Бокшай, Е.Р. Грабовський), що працюють на Закарпатті й привносять нові художньо-пластичні засоби й естетичні погляди не тільки угорської школи живопису, але й німецької та французької. Третю категорію становлять майстри чехословацької та угорської національної школи, творчість яких безпосередньо стикалося з місцевою традицією (Б.Ождіян, Л.Кайгл, Й.Томашек. М.Бенешова-Шпалова, Я.Цупал).

Цей період особливий у багатьох відношеннях, на арену мистецького життя Закарпаття виходить і вагомо заявляє про себе перше покоління Закарпатських художників такі як Адальберт Ерделі (1891-1955), Йосип Бокшай (1891-1975) та Еміліан Грабовський (1892-1955).

Найбільш стійкою художньою традицією на Закарпатті є пейзажний живопис. У її джерел були А.М. Ерделі й Й.Й. Бокшай, на десятиліття визначивши орієнтацію закарпатського образотворчого мистецтва [2, с.390].

А.Ерделі прагнув максимально повно відчути та передати мовою кольору і світла гармонію, притаманну природі як божественному творінню. Досвід, отриманий у період формального експерименту в кінці 1920-х - на початку 1930-х рр., та інтерес до умовності живописної форми Сезанна позначилися на виразності композиційної будови його ліричних пленерних пейзажів, на

 вивіреності їх лінійного і тонального ритму, в гармонії пропорцій. Як художник-педагог А.Ерделі відіграв значну роль у збереженні традиції пленерного живопису Закарпаття.

Колористична система Й.Бокшая вирізняється особливою вишуканістю. Художник користується імпресіоністичним методом. Художньо-стилістичний аналіз показує еволюційну зміну характеру взаємовідношення предмету з простором у його живописі. Таким чином, митець втілює універсальний стан рухомості світу. У творчості Й.Бокшая домінує гірський пейзаж. Він пише гори як середовище, в якому живе людина.

Спираючись на досягнення попередників, Е.Грабовський виробив індивідуальний стиль. Творчий метод митця включає роботу на пленері (як основну частину) та доопрацювання в майстерні. Одною з основних тем ліричних пейзажів художника є зображення гірського Закарпаття. Сільські мотиви живописця сповнені спокою та споглядальності. Художньо-стилістичний аналіз творів різних років показує спрямування творчої еволюції майстра: від рівноваги простору та маси - до домінанти простору, світлоповітряного середовища; від щільного до тонкого.

Творчість цих художників у значній мірі сформувало той ґрунт, на якому розвивається закарпатський пейзажний живопис другої половини ХХ ст. Головне значення цієї спадковості полягає в тім, що її принципи перетворюються в явище позитивне, здобувають відтінок самостійної цінності.

Виявлено, що живопис за безпосереднім враженням є основоположним у творчості Й.Бокшая, А.Ерделі та Е.Грабовського. Працюючи на пленері, живописці передають кольорове багатство натури, що проявляється під дією світла та повітря. Їх творам не притаманна етюдна форма. Природні мотиви збагачуються в живописі глибоким емоційним переживанням авторів, здатних бачити прекрасне в повсякденному. Привнесене у твори особисте світосприйняття втілюється в індивідуальному стилі творчості.

Другим важливим фактором мистецького життя Закарпаття у досліджуваний період була присутність яскраво виражених організаційних тенденцій. Художники активно об'єднувались в професійні угруповання і спілки за принципом спільності поглядів на проблеми мистецтва та роль митця в суспільному житті.

Третім суттєвим фактором, який слід було приймати до уваги - це активна участь у художньому житті, поряд з українцями, митців інших національностей, які жили і працювали у Закарпатті.

Література:

1. Островський Г.С Образотворче мистецтво Закарпаття./ Г.С. Островський  - К.: Мистецтво, - 1974. - 198 с. -  ISBN. 966-8340-06-0.

2. Изворинъ А. Сучаснь руськь художники // Зоря - Najnal. - P. II. - 1942. - Ч. 3-4. - С. 387- 415.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>