XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Сіліна Ю.С. ПИТАННЯ АКТУАЛЬНОСТІ ПІДГОТОВКИ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

Аспірантка Сіліна Юлія Сергіївна
Донецький державний університет управління

ПИТАННЯ АКТУАЛЬНОСТІ ПІДГОТОВКИ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

Звернення до історичного досвіду та сучасної світової практики державної служби переконує в тому, що вона органічно поєднує конституційно закріплені цілі та наміри державного управління, структуру, правові норми і процедури з кадровим потенціалом держави.
Державна служба є уособленням державними службовцями в своїй діяльності певних державних функцій. Діяльність службовців державної служби потребує чітко прописаних та прозорих організаційно-правових засад її функціонування. Високопрофесійне виконання своїх обов’язків держслужбовцями на таких засадах виступає важливою умовою дієвості та ефективності державного управління.
Але сьогодні державна служба в Україні ще не стала достатньо ефективним інструментом державного управління. Відсутність у світовій практиці єдиного стандарту державної служби, універсальних критеріїв, які визначають приналежність робітника до державної служби, робить також проблематичним використання зарубіжного досвіду побудови апаратів законодавчої влади та організації державної служби в умовах українського суспільства [1].
Під час реформ структура органів державної влади, їх кадровий апарат постійно змінюються. За цих умов особлива увага приділяється компетентності та високопрофесійності корпусу державних службовців. Специфічною та невід’ємною вимогою для періоду реформ є висока кваліфікація і професійна однорідність апарату державного управління, що надасть можливість забезпечити професійну основу конституційної єдності системи влади та здійснювати переміщення (вертикальні, горизонтальні) державних службовців.
Державна служба України – це найважливіший резерв української держави. Від використання її ресурсу на чітко визначених організаційно-правових засадах вирішальним чином залежить дієздатність української держави та результативність реформ.
Державна служба – це апарат, діяльність якого спрямована на здійснення завдань і функцій держави. Значення державної служби зумовлюється тим, що серед усіх питань, які стоять перед державою, головним є питання про кадри, передусім кадри керівників [2].
Закон України «Про державну службу» наголошує, що «державна служба в Україні – це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження» [3].
Державну службу можна розглядати у таких аспектах:
1) соціальному – як здійснення на професійній основі суспільно-корисної діяльності щодо виконання функцій держави особами, що обіймають відповідні посади в органах державної влади на постійній основі;
2) політичному – реалізація державної політики;
3) правовому – нормативно-правове регулювання державно-службових відносин;
4) ідеологічному – формування іміджу державної служби;
5) соціологічному – ступінь реалізації повноважень органами влади;
6) організаційному – формування організаційних засад діяльності державних службовців;
7) процесуальному – технологічне забезпечення процесу функціонування держави, реалізація її функцій;
8) морально-особистісному – як формування етичних засад функціонування державної служби та виявлення в ньому індивідуальних властивостей людини, яка професіонально виконує обов’язки держслужбовця.
В умовах демократичного реформування суспільства та побудови ефективної системи державної влади потрібно особливу увагу приділити науковим дослідженням щодо визначення організаційно-правових засад підвищення ефективності функціонування державної служби. Ці завдання дуже складні та багатоаспектні. Проте їх об’єднує той факт, що вирішувати доводиться і доведеться конкретним людям – державним службовцям. Від організації їх діяльності, чіткості визначених правових засад залежать кінцеві результати функціонування системи влади в Україні.
Суспільство й держава потребують підготовки нової генерації і підвищення кваліфікації вже працюючих керівників і фахівців органів державної влади та місцевого самоврядування, формування реального та перспективного резерву її кадрів, щоб своєчасно були підготовлені фахівці для заміщення нових посад, у тому числі й нових структурах державного апарату, щоб покращувалась якість та підвищувалась ефективність управлінського процесу. Таким чином, одним із приоритетних напрямів соціально-економічного розвитку України є якісний розвиток системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців.
Система навчання державних службовців вирішує такі загальні цілі:
1). підготовка державного службовця - навчання з метою отримання особою певного нового для неї освітньо-кваліфікаційного рівня (спеціаліст, магістр) за спеціальністю, спрямованою на професійну діяльність в органах державної влади чи місцевого самоврядування. При цьому під підготовкою державного службовця необхідно розуміти і навчання особи, яка вже перебуває на державній службі, і особи, яка цілеспрямовано готується до державної служби;
2). перепідготовку державного службовця - це навчання з метою отримання певного освітньо-кваліфікаційного рівня за іншою спеціальністю (спеціалізацією), спрямованою на професійну діяльність в органах державної влади чи місцевого самоврядування;
3). підвищення кваліфікації державного службовця – це навчання, що спрямоване на підвищення рівня загальної управлінської культури та що спеціалізується в межах певної категорії посад і спеціалізації на окремих функціях, завданнях, повноваженнях, що визначаються актуальними потребами сьогодення [4].
Система навчання державних службовців може успішно розвиватися тільки за умови постійно та якісно зростаючої потреби в наслідках їх діяльності. Необхідно створити новий мотиваційний механізм, який не тільки забов’язує, а й стимулює державного службовця постійно оновлювати свої професійні вміння та знання.
Наведені аспекти доводять, що система державної служби та її кадровий склад відіграють найважливішу роль у реалізації державного управління, саме тому у законодавчому порядку було закріплено програму розвитку державної служби на 2005-2010 рр. [5]., яка ставить такі три основних завдання:
1. підвищення ефективності виконання державною службою завдань і функцій держави. Для цього необхідно:
 визначити та запровадити стандарти професійної діяльності державних службовців на засадах стратегічного планування діяльності державних органів з орієнтацією на надання державних послуг;
 забезпечити моніторинг ефективності діяльності державних органів та їх посадових осіб щодо реалізації стратегічних документів і надання послуг;
 удосконалити систему добору кадрів на державну службу для визначення найбільш кваліфікованих фахівців з питань економічної, підприємницької, фінансової, банківської та інших видів діяльності, обізнаних із сучасними управлінськими технологіями, та здібних випускників вищих навчальних заходів;
 удосконалити систему оплати праці державних службовців на засадах забезпечення її конкурентоспроможності на ринку праці та заохочення державних службовців за результативну, сумлінну роботу;
2. забезпечення прозорості державної служби, високого рівня відповідальності та звітності за підготовку і виконання управлінських рішень, надання послуг шляхом:
 створення прозорої системи управління персоналом державної служби;
 посилення відповідальності державних службовців за результати своєї діяльності;
 запровадження прозорої процедури просування по службі на підставі професійних досягнень;
3. адаптація інституту державної служби до європейських стандартів з урахуванням національних особливостей шляхом забезпечення:
 комплексного розвитку законодавства про державну службу як професійного засобу виконання завдань і функцій держави; системного визначення видів державної служби; удосконалення законодавства з питань проходження державної служби;
 політичної нейтральності державних службовців у процесі виконання своїх професійних обов’язків, посилення їх правової та соціальної захищеності;
 стимулювання професійного зростання та високих результатів діяльності державних службовців на засадах рівності оплати за однаковий обсяг, інтенсивність роботи і рівень відповідальності;
 удосконалення системи професійного навчання державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування з урахуванням подальшої професіоналізації державної служби, засад організації навчання державних службовців в країнах – членах ЄС.
Саме у теперішній час, в умовах, які склалися у світовій економіці в умовах кризи, що торкнулася усіх сфер життєдіяльності в Україні, дуже гостро відчувається необхідність наявності висококваліфікованих державних службовців, які були б спроможні швидко та якісно приймати найбільш ефективні рішення адекватні обставинам, що складаються, та вживати заходи щодо їх реалізації.
Тому питання підвищення ефективності виконання державною службою завдань і функцій держави стали ще більш актуальними та виявили необхідність пошуку нових підходів до вирішення завдань розглянутих у статті.
Розвиток державної служби передбачає послідовне здійснення систематизованих за напрямами та етапами комплексів практичних заходів. До них слід відносити: правові, організаційні, інформаційні, матеріально-технічні, фінансові та інші, спрямовані на забезпечення єдності всіх елементів, що складають державну службу, на чіткий взаємозв’язок усіх її інституціональних положень з діяльністю корпусу державних службовців та на запобігання дефіциту висококваліфікованих кадрів. Підґрунтям для таких заходів має стати методологія, яка має бути розроблена з урахуванням завдань, що відповідають сучасним умовам.
Література:
1. Охотский Е.В. Государственная служба в парламентах зарубежных стран: общее и особенное / Е.В. Охотский, Н.Р. Баранова // Право и политика. – 2001. – № 5. – С. 35-42.
2. Лазор О.Д. Державна служба в Україні: Навч. посіб. / О.Д. Лазор, О.Я. Лазор– К.: Дакор, КНТ, 2005. – 472 с. (Публічна служба).
3. Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. /Верховна Рада України. - Голос України. – 1994. – 5 січ.
4. Оболенський О.Ю. Державна служба: Підручник / О.Ю. Оболенський – К.: КНЕУ, 2006. – 472 с.
5. Про затвердження Програми розвитку державної служби на 2005-2010 роки / Кабінет Міністрів України. - Офіційний вісник України. - 2008. - № 68. - С. 18


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>