Т. В. Сіроштан, аспірант

Запорізький національний університет

ІСТОРІЯ СЛОВОТВІРНИХ ТИПІВ ДЕСУБСТАНТИВІВ НА -Н(Я) З ЛОКАТИВНОЮ СЕМАНТИКОЮ В НОВІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

Назви місць утворюють давню й самобутню лексико-словотвірну категорію, до якої відносять найменування відкритого або закритого простору, що характеризується певними ознаками, де відбуваються якісь дії, процеси, хтось або щось знаходиться тощо. У вітчизняних дослідженнях з діахронічного словотвору С. Бевзенка, В. Німчука, П. Білоусенка, К. Качайло, В. Ліпич, О. Меркулової та інших учених розглянуто історію окремих дериваційних формантів, які творять іменники зі значенням місця, однак дотепер в українському мовознавстві немає цілісного аналізу динаміки словотвірних типів і підтипів цього класу слів у новій українській мові к. ХVІІ - п. ХХІ ст.

Серед похідних з локативною семантикою виокремлюється досить виразна, кількісно розвинена група дериватів жіночого роду на -н(я). Слов'янський за походженням суфікс -н(я) «з наголосом перед закінченням, - зазначає Ю. Шерех, - окреслює місце дії або праці, а далі й самі відповідні заклади, напр.: спальня, вітальня, їдальня; цукроварня, гуральня; майстерня, робітня, друкарня, копальня...» [2, 214]. Більшість n. loci на -н(я) в українській мові зазначеного періоду утворюється від іменників.

1. Назви виробничих приміщень, підприємств та установ, що мотивуються найменуваннями осіб за фахом, за нашими даними, трапляються в українській мові к. ХVІІ ст., напр.: гисарня (1654 Тимч 524), гицерня (1664 Там само) "майстерня, де виливають літери до друку" від гисаръ, гисеръ (Там само) "виливач різних виробів з металу"; ковальня (1682 ТимчМат І 369, Гр ІІ 260, СУМ ІV 202); пекарня (1682 ТимчМат ІІ 89, Гр ІІІ 105, СУМ VІ 110); кравечня (к. ХVІІ ТимчМат І 382) "шевська майстерня" від кравець; кушнЂрня (1682 ТимчМат І 394), По εжεгодному обыкновεнію видано в разніε послушанія на вариво и свhчи, яко-то: на болшую конюшню, въ конвисарню, въ малярню, въ кравεчню, въ шεвню, въ столярню, въ бондарню, въ кушнярню (1776 ДДГетьм 126), кушнірня, кушнирня (Гр ІІ 336) "майстерня кушніра" від кушнір (СУМ ІV 425) "фахівець, що вичиняє хутро із шкури та шиє хутряні вироби".

У ХVІІІ ст. цей лексико-словотвірний тип продовжує функціонувати в українській мові: гончарня (1736 Тимч 562, Гр І 309, СУМ ІІ 124), ганчарня (Гр І 309); в стіні же полуденной пекарня, поварня, ключня і трапеза (1778 УЛ-18 568), поварня (СУМ VІ 635) "спеціальне приміщення для приготування їжі"; малярня (1776 ДДГетьм 126, Гр ІІ 403) "майстерня художника" від маляр та ін.

Кілька похідних з такою семантикою трапляються в пам'ятках ХІХ ст., напр.: бо десь вінъ по винницяхъ, по броварняхъ валявся (1856 ЗЮР І 202), броварня (Гр І 100, СУМ І 237) заст. "пивоварний завод" від бровар "працівник пивоварного заводу" (див. ЕСУМ І 136).

У сучасній українській літературній мові та діалектах кількість дериватів цього лексико-словотвірного типу неухильно зростає: гарбарня (Гр І 272, СУМ ІІ 29) заст. "майстерня, завод, де вичиняють шкіри" від гарбар "кушнір" (див. ЕСУМ І 471); майстерня (Гр ІІ 398, СУМ ІV 600); токарня (Гр ІV 271, СУМ Х 177); чинбарня (Гр ІV 462, СУМ ХІ 325) "кустарне підприємство (майстерня) для чинення, обробки шкіри" від чинбар; голярня (СУМ ІІ 120) заст. "перукарня"; креслярня (ІV 336); перукарня (VІ 334); слюсарня (ІХ 386); бурбільня (Сабадош 32) "перукарня" від бурбіль "перукар" та ін.

2. Найменування приміщень, підприємств та установ за назвами продуктів виробництва функціонують в українській мові к. ХVІІ ст., напр.: папЂрня (к. ХVІІ ТимчМат ІІ 84), папірня (Гр ІІІ 95, СУМ VІ 57) заст. "паперова фабрика"; рудня (к. ХVІІ ТимчМат ІІ 299, Гр ІV 85, СУМ VІІІ 896) рідко "те саме, що рудник" тощо.