XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Сисарєв О.В. ІДЕОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ В УКРАЇНІ, ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ПАРТІЙНОЇ СИСТЕМИ

Сисарєв Олександр Володимирович 

Волинський національний університет імені  Лесі Українки

ІДЕОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ В УКРАЇНІ, ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ПАРТІЙНОЇ СИСТЕМИ

          Політичні партії в демократичних країнах є виразниками суспільних інтересів, настроїв населення, генераторами ідей розвитку держави. Але Україна має свою власну специфіку і політичні партії, партійна система теж. В сучасних країнах західної демократії переважає ідеологія неолібералізму, хоча простежуються процеси розвитку націоналізму і регіоналізму. Жодна країна світу не може дублювати ідеологічні основи, політичну систему інших тому унікальність України, її минулого і майбутнього вимагає пошуку власного варіанту розвитку, проте проблема криється в тому, що на сьогоднішній день не існує консенсусу, а ні  між представниками провідних політичних сил щодо вирішення нагальних політичних проблем і варіанту політико - ідеологічної доктрини, а ні в суспільстві зокрема.

          Метою статті є визначення ідеологічних засад політичних партій в Україні, та перспективи розвитку партійної системи. Для цього необхідно вирішити такі завдання:

•1.     Визначити ідеологічну складову політичних партій в Україні.

•2.     Дослідити перспективи розвитку партійної системи.

          Громадяни демократичних країн Західної Європи на відмінно від України не беруть масової активної участі у політичних рухах, що ґрунтуються на альтернативних ідеологічних позиціях, а натомість відбуваються протестні рухи з питань соціальної політики держави, на відмінно від країн, що розвиваються і країн колишнього соціалістичного табору. Сучасне ідеологічне поле країн західної демократії характеризується взаємодією неолібералізму, як домінуючої ідеологічної парадигми. Але постає питання про те, наскільки неолібералізм можна вважати домінуючою ідеологією, яка зумовлює типологію усього політичного поля, адже існує велика роль і вплив консерватизму, соціал - демократії, націоналізму, для України зокрема. Тому постає важливим визначення  ідеологічного поля українських політичних партій, адже саме вони артикулюють політичні інтереси, змагання за електорат і як наслідок політичної боротьби - здобуття політичної влади. [2]

          Німецький соціолог Макс Вебер у праці „Політичні партії та політичний розвиток"  за критерієм „раціональної діяльності" пропонував поділяти політичні партії на „патронажні" партії, мета діяльності яких обмежена боротьбою за владу, і партії орієнтовані на групи інтересів з конкретним соціальним статусом для реалізації конкретних матеріальних результатів і абстрактних світоглядних (ідеологічних принципів). Сучасний політолог Клаус фон Бейме за ідеологічною ознакою виділяє ліберальні, радикальні, консервативні, соціал - демократичні, соціологічні, комуністичні, релігійні, етнічні, крайні праві та екологічні партії. [1]

          Ришард Хербута і Адам Ямруза, польські дослідники, вказують на три основні типи політичної ідеології: консерватизм, лібералізм, соціал - демократія. Але сучасні політичні партії формуються як об'єднання еліт, що перебувають при владі, або прагнуть здобути владу з метою мобілізації та збільшення власної електоральної підтримки. В Українській державі і в суспільстві зокрема існує значна поляризація регіональна і вікова в поглядах населення стосовно ключових засад стратегічного розвитку держави. В Україні не склалася сукупність ціннісно - нормативних засад, що є основою для репрезентації колективних інтересів на які може спиратися ідеологічна артикуляція політичних партій. В Україні переважають егалітарні настрої і  популістські програми „всеосяжних партій". В Україні ідеологічну належність можна визначити таким чином:  „Народний союз „Наша Україна" - ліберальна, Партія регіонів - лівоцентрична, ВО „Батьківщина" - соціал - демократизм. Найбільш декларативними є політичні програми „молодих" партій, „Сильної України"  та „Фронту змін", їхні програмні документи виконують насамперед функції політичного позиціонування і мобілізації суспільної підтримки. Поміж „старих партій" найбільшим рівнем декларативності вирізняються програми „Народної партії" та ВО „Батьківщина". Поміж програм релевантних партій та партій, що демонструють зростання інституційне, найбільш ідеологічно й ціннісно - змістовними виявляються програми  „Комуністичної партії України", та сил національно - демократичного спрямування - „Свободи", „За Україну". Визначення ідеологічних основ політичних партій в Україні є доволі складним завданням.

          ВО „Свобода". Права консервативна партія націоналістичного спрямування. Основні ідеологеми: „національна і соціальна справедливість", „патріотизм", „україноцентризм", „національна ідентичність", „історична справедливість", „люстрація". Негативна оцінка комунізму. Присутні елементи соціального популізму, на зразок „забезпечити можливість найманим працівникам набути право власності на підприємствах державної та комунальної форм власності, брати участь у їхньому управлінні та в справедливому розподілі прибутків" [8].

          ВО „Батьківщина". Лівоцентристська політична сила центристського популістського спрямування. Ключові ідеологеми: „справедливість", „солідаризм", „духовність". Побудована програма  на соціальному популізмі: „Доход людини, яка є найманим працівником, мусить складатися з трьох частин: а) гідної заробітної плати; б) частини прибутку підприємства, яка мусить належати найманому працівнику, та в) частини прибутку, нарахованого на дрібні акції (чи вони дісталися людині від ваучерної приватизації або просто були куплені на фондовій біржі). Це раз і назавжди усуне класовий поділ людства на господарів життя та наймитів" [3].

          „Народний союз „Наша Україна". Права консервативна партія національно-демократичного спрямування. Основні ідеологеми: „український народ", „демократичне суспільство", „патріотизм": „Громадяни, які можуть дати собі раду, поважають закони, здатні піклуватися про себе та своїх близьких, бути шанованими у громаді та шанувати інтереси держави". Містить елементи соціального популізму:

„Наша мета - забезпечення суспільної справедливості, прав і основних свобод людей та ефективного соціального захисту громадян. Це стане запорукою збереження українського народу і держави" [6].

          Партія регіонів. Центристська політична сила відносно слабкої ідеологічної артикуляції з елементами корпоративізму. Основні ідеологеми: „міцна держава", „національне багатство", „політичний центризм", „народний добробут". Елементи корпоративізму: „Партія регіонів виступає за розвиток в Україні національних фінансово-промислових груп"; „підготувати та реалізувати перспективну загальнонаціональну програму створення нових робочих місць та забезпечення повної зайнятості населення"; „надання духовній і культурній політиці стратегічного державного значення, що має на меті забезпечення високого рівня загальнокультурного розвитку країни"; „розбудови політики соціальної згоди і довіри" [7].

          „Комуністична партія України". Ліва партія соціалістичного спрямування. Визначає себе як спадкоємниця Компартії Радянської України. Основні ідеологеми: соціалізм, комунізм, марксизм-ленінізм. Ідеологія побудована на протиставленні лівих і правих, націоналістів і інтернаціоналістів, капіталізму і соціалізму. Аналіз  ідеологічних характеристик партій дає підстави оцінити тип партійної системи в Україні як систему поміркованого плюралізму, в якій переважають політичні партії слабкої ідеологічної артикуляції, однак присутніми є політичні партії сильної артикуляції й значною є ідеологічна дистанція між ними. Природа „всеосяжних" партій як результат еволюційного розвитку політичних суб'єктів, що характеризується перенесенням ідеології на другий план і виражається у загальнопартійних популістських гаслах, але натомість на перше місце виходить постать лідера. У політичній практиці „всеосяжні" партії або легітимізують підтримку влади, або - опозиційну політичну діяльність. „Всеосяжні" партії намагаються самотужки здобути максимальну електоральну підтримку і монополізувати політичну владу [5].

          НСНУ від часу її утворення характеризувалася суперечливими тенденціями. З одного боку робилася спроба сильної національно-демократичної ідеологічної артикуляції, а з другого - у партії переважав лідерський елемент, підтриманий в (2006-2007 роки) адміністративним ресурсом. Водночас, для успіху „всеосяжних" партій, які мають здобувати електоральну підтримку необхідною є ідеологічна складова максимально наближена до ціннісних норм, що мають найбільш універсальний характер у тому чи іншому суспільстві, тобто сприймаються більшою його частиною і водночас є основою для агрегації та репрезентації колективних інтересів суспільства в цілому. Як свідчать дані соціологів в українському суспільстві переважають егалітаристські та патерналістські ціннісні орієнтири, що становлять собою підґрунтя для розвитку соціального популізму та корпоративізму. Пропозиція з боку НСНУ українського консерватизму як універсальної ціннісно-нормативної парадигми,  призвела до звуження електоральної підтримки даної політичної сили. У свою чергу БЮТ та ПР  максимально наблизили свої програми до популістських настроїв, що є найбільш поширеними  в українському суспільстві, а це в свою чергу вказує на те, що  для українського суспільства характерним є низький рівень політичної культури, соціальної мобільності, відсутністю єдиної загальнонаціональної парадигми національно - державного розвитку, що й використовується  цими політичними силами як спосіб політичної маніпуляції, що має найбільш виражений характер під час народного волевиявлення. Водночас, варто зазначити, що успішну трансформацію у „всеосяжну" політичну партію може здійснити насамперед партія влади, якою на сьогоднішній день є  Партія регіонів

Висновки

          Отже, в Україні ідеологічні чинники  відіграють значну роль у політичній боротьбі політичних партій за владу. Для виборців   ідеологія  є важливою, адже її наявність та сильна артикуляція полегшує здійснення демократичного вибору. Цей чинник у перспективі спонукатиме партії до врахування необхідності більш чіткої артикуляції ідеологем, та відповідної їх теоретичної розробки для ідеологічної ідентифікації. В Україні на сьогоднішній день представлені ідеології лібералізму, соціал - демократії, комунізму, консерватизму тощо.

          Ідеологія „всеосяжних" партій або легітимізує підтримку влади, або легітимізує опозиційну політичну діяльність. В Україні зберігається партійна система поляризованого плюралізму, де присутні політичні партії сильної політичної артикуляції. Причому, як свідчать дані соціологів, в українському суспільстві переважають егалітаристські та патерналістські ціннісні орієнтири, що становлять собою підґрунтя для розвитку соціального популізму та корпоративізму. Найбільші шанси трансформуватися сьогодні у „всеосяжну" партію має Партія регіонів. Після президентських виборів 2010 року ця політична сила володіє 80% посад у системі місцевої виконавчої влади, більшістю у порівнянні з іншими політичними силами в системі органів місцевого.  Що стосується найближчої у часі перспективи, варто зазначити, що подальша монополізація політичного життя в Україні, яка руйнуватиме модель розподілу влади, утвореної на базі конституційних змін 2004 року, та за рахунок посилення адміністративного чинника, здатна створити умови для трансформації Партії регіонів у „всеосяжну" партію. Це у свою чергу може призвести до перетворення системи поміркованого плюралізму, що склалася в Україні в останні  (2005-2010 роки), на  систему 1,5 партій, де домінуюча  партія претендує на статус „всеосяжної". Такий хід подій може поставити під питання успіх усіх демократичних перетворень в Україні за роки незалежності.

Література:

  1.  Бейме К фон. Партии // Политология вчера и сегодня. Вып. 4. - М., 1992.

2.  Категории политической науки. Учебник для студентов вузов. Под ред. А.     

     Ю. Мельвиля. - М. МГИМО. - 2002. - С.309.

3.  Передвиборна програма виборчого блоку політичних партій ВО   

     „Батьківщина".  „Маніфест справедливості"// Сайт ЦВК [Електронний   

     ресурс].  - Режим доступу : http://www.cvk.gov.ua/

4.  Проект Програми партії „За Україну!" // Сайт партії „За Україну!"  

     [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:/www.zaukraіnu.org/.

5.  Програма КПУ // „Сайт Комуністична партія України" [Електронний  

     ресурс].   Режим доступу : http://www.kpu.net.ua/program.

6.  Програма політичної партії „Народний союз „Наша Україна".  // Сайт  

     партії „Народний союз „Наша Україна". [Електронний ресурс]. - Режим   

     доступу :   http://www.razom.org.ua/documents/

7.  Програма партії: Партія регіонів - партія народу, стабільного розвитку,

     історичної перспективи. // Сайт Партії регіонів [Електронний ресурс]. -    

     Режим доступу : http://www.partyofregіons.org.ua/meet/program.

8.  Програма партії „Свобода" „Програма захисту українців" // Сайт партії

     „Свобода" [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.svoboda.

     org.ua/pro_partіyu/prohrama.

9.   Herbut  R. Teoria i praktyka funkcjowanja partii politycznych. - Wrocław. 2002.

10. Jamroz A. Demokracja wspołczesna: wprowadzenie. - Warszawa, 1993.

 

e-mail:  sysarew_a@mail.ru


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>