XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Сисарєв О.В. РОЛЬ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ В ПОЛІТИЧНІЙ СИСТЕМІ УКРАЇНИ

Сисарєв Олександр Володимирович 

Волинський національний університет імені  Лесі Українки

РОЛЬ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ В ПОЛІТИЧНІЙ СИСТЕМІ УКРАЇНИ

          Політичні партії є складовою частиною будь - якого демократичного суспільства. Але таке твердження може бути означене як de jure, так і de facto для Української демократії. Характерною рисою України є те, що політичні партії в цілому до 2004 року не мали вагомого впливу на формування  апарату державного управління  через призму закріплених конституційних положень, тому що їх не існувало. Але саме політичні партії є легітимними виразниками інтересів суспільства.

          Метою статті є визначення ролі політичних партій в політичній системі України. Вибори до Верховної Ради України звичайно ж відбувалися, але громадяни шляхом волевиявлення не мали найменшого шансу і можливості впливати на рішення щодо призначення  політиків на найважливіші державні посади, адже на ці посади в державі особи призначалися президентом України, а його рішення виходили з позиції власних міркувань, інтересів як і користі для нього самого, так як і найблищого оточення, що його підтримувало.  До Верховної Ради України потрапляли депутати - мажоритарники, що не мали належності до жодної політичної партії, або майбутніми депутатами створювалися  виборчі блоки та коаліції, для усім зрозумілої мети, а  після виборів одразу розпадалися. Ці фактори призводили в певній мірі до неоднозначного ставлення і відповідальності вищих державних чиновників перед джерелом влади - народом, хоча така ж проблема залишається і є актуальною  на сьогоднішній день. Адже за визначенням Авраама Лінкольна: „Демократія є влада народу, здійснювана народом і в інтересах народу". У 2004 - 2005 рр., відбулися часткові перманентні зрушення, що неоднозначно змінили стан вище описаних засад формування органів державної влади в Україні [2].

          Пропорційна виборча система, що була введена в дію Законом України „Про вибори народних депутатів України" від 25 березня 2004 року, призвела до того, що  відбулася відмова від змішаної виборчої системи, і встановлено пропорційну виборчу систему  з багатомандатним загальнодержавним виборчим округом  за виборчими списками  кандидатів у депутати від політичних партій  або виборчих блоків політичних партій [1]. Варто зазначити, що перехід до пропорційної виборчої системи істотно не змінив існування неформальної владної групи,  вона набула лише інших форм, щоб відповідати демократичним принципам і нормам розвинених країн Західної демократії. Рівень розвитку партійної системи можна характеризувати саме за виборчою системою, адже спосіб обрання народних обранців, а згодом їхня політична діяльність, що пов'язана як з формуванням органів державної влади так і законодавчої діяльності, є виразником інтересів суспільства в цілому. Власне український варіант виборчої системи, що був до 2004 року: спроможність провладних кандидатів перемагати на виборах за рахунок адміністративного ресурсу відповідав низькому рівню розвитку партійної і політичної системи. Перехід до пропорційної виборчої системи істотно не змінив існуючу провладну групу, а лише сприяв її трансформації від неформальної до формальної форми, що в свою чергу теж змінив роль політичних партій в Україні.  Специфікою української політики є те, що відсутня політична культура суспільства, перш за все не існує пріоритетного інтересу в державі в цілому, не існує компромісу між лідерами політичних сил. Політична партія, що перемагає на виборах, є провладною в усіх значеннях цього слова, особливо коли глава держави і ряд інших важливих державних чиновників  являються представниками однієї політичної сили: 2004-2010 рр., 2010 р. В першому випадку президент і прем'єр - міністр, а згодом і спікер парламенту - три найважливіші в державі посади були з провладної коаліції політичних партій, але ні економічного, а ні іншого дива не сталося. 2010 р., аналогічна ситуація, кардинально якісних зрушень на сьогоднішній день не має. Візьмімо для прикладу Французьку Республіку: з 1989 року президент і прем'єр - міністр країни були представниками двох різних політичних сил, але на перше місце був поставлений інтерес держави, розділивши обов'язки і повноваження президент опікувався проблемами безпеки та зовнішньої політики, а прем'єр - міністр питаннями внутрішньої політики. Взяла верх політична культура цього суспільства, складовими частинами якої є пріоритет інтересів країни над партійними інтересами та вміння досягати компромісу. А тепер уявімо, як Україна пройшла би такий тест при аналогічній політичній ситуації. Хоча, частково подібний випадок був: 2004 - 2010 рр., і цей період можна охарактеризувати як відсутність елементарного консенсусу між коаліційними лідерами провладних політичних сил, внутрішні чвари, корупція, наклепи, тощо. А головне - це відсутність чіткої мети, та формування кардинально різних позицій органами державної влади. В нашій державі, навіть опозиція наділена аморфними правами та можливостями впливу на  політичну ситуацію в країні, якщо ж звичайно вона не досягає абсолютно недопустимого піку [4].

          Варто констатувати, що спроби Конституційної реформи  зміцнити роль політичних партій у політичній системі України дала не вагомий але позитивний результат. Теорія демократії не передбачає концентрації політичної влади в одному  центрі, саме тому в країнах Західної демократії ефективно працює механізм стримувань  і противаг. Зміни Конституції України  2004 року  недостатньо прозоро  сформували засади ВРУ впливати на КМУ, адже дані норми були чітко прописані під конкретну політичну ситуацію. Проте варто зазначити, що з 2004 року зріс рівень ідентифікації політичних партій в порівнянні з попереднім періодом, вони  перетворилися на  легітимний метод здобуття влади в державі.

          Проте політичні партії правого спрямування в Україні не є такими, що вдаються до чіткої ідеологічної ідентифікації. Питання визначення „ідеології" ВО „Батьківщина", „Наша Україна", ПР є досить складним завданням, адже  ні в передвиборчих  програмах не є чітко зазначені ідеологічні основи, це в свою чергу мусить звернути особливу увагу виборця, адже такий стан речей дає можливість політичній силі  маневрувати в політиці, коригувати  намічений курс в передвиборчій програмі, має можливість змінювати засади власної позиції і маневрувати на політичному полі, а головне - відсутність чіткої відповідальності перед виборцями. Це в свою чергу вказує на нерозвиненість як теорії політичних партій та політичної системи  в Україні. Хоча існують в українській політиці  партії, що чітко визначають свої ідеологічні позиції в  партійних документах: ВО „Свобода", КПУ... але на практиці теж не є ідеалами. Саме ідеологічні партії мають найбільший вплив серед громадян в країнах Західної Європи. Значення повинна мати ідея, а не колір прапору, а політичні партії повинні бути створені на потужній ідеологічній основі. Україну розколюють не ідеологічні, а поза ідеологічні сили. Якщо український електорат надалі буде поділено за кольорами, а не за ідеологією, то розкол тільки поглибиться. В Україні сформувалася система поляризованого плюралізму з його класичним розподілом на лівих, центристів і правих. Лише за умов чіткої соціальної бази, наявності програм, здатних позитивно впливати на свідомість громадян політичні партії та їхні лідери спроможні вивести суспільство з політичної та економічної кризи, здатні стати  дійовими суб'єктами політичної системи в Україні.

Висновки

    До скасування Конституційним судом реформи 2004 року в Україні було розпочато інституційний і законодавчий механізм, який був сприятливим для  розвитку національної партійної системи. Політичні партії стали помітнішими в українському суспільстві, зріс рівень їхньої  ідентифікації і розпізнаваності в суспільстві.

    Але згідно з соціологічними дослідженнями, що проводяться центром Разумкова, тільки 2 - 3 відсотка респондентів довіряють політичним партіям, і майже 80 відсотків їм не довіряють. Створені законодавчо - інституційні засади, сприятливі для створення національної системи політичних партій перебувають в процесі демонтажу. Скасування конституційної реформи новою владою призведе до того, що політичні партії втратять свою здатність впливу на формування уряду та контролю за його діяльністю. Заява Віктора Януковича про те, що „як мінімум треба повертатися до змішаної виборчої системи, або, можливо,  до мажоритарної", означає обмеження участі ролі політичних партій в політичному житті  на даному етапі державотворення. Неможливо не погодитися з тезою в теорії політичних партій, що розвинена і змагальна система політичних партій є необхідною, хоча і недостатньою складовою політичного режиму.

   Виборча система, що була введена в Україні з 2004 року не є досконалою, але відбулося зрушення в позитивний бік в Українській політиці  після її прийняття. Пропорційна політична система (з закритими списками)  - часткова еволюція виборчого законодавства в цілому.

Література:

1. Верховна Рада України;  Закон  вiд 01.06.2007  № 1114-V Про внесення змін до Закону України "Про вибори народних депутатів України" .

[Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/mainbin/laws/main

2. Конституційна реформа в Україні: перебіг, стан і перспективи. Аналітична доповідь // Національна безпека і оборона. - 2007. - № 1.      

3. Political parties and democracy Author: By Larry Jay Diamond, Richard Gunther JHU Press, 2001 Pages: 356

4. Романюк А., Шведа Ю.  Партії та електоральна політика.- Львів: ЦПД- Астролябія, 2005.- 366 c.

5. Шведа Ю. Партії та партійна система України.- Львів: ЦПД ЛНУ ім. І. Франка,  2001.-  132 с.

6. Шайгородський Ю., Меркотан К. Трансформація політичних цінностей у світлі української багатопартійності // Політичні партії України. В 3 т. / Уклад.: Ю. Шайгородський.- К.: Український центр політичного менеджменту, 2005, т. 1, с.6-31.

e-mail:  sysarew_a@mail.ru


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>