XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Сисоєва В.Г. ДЕЯКІ АСПЕКТИ ВЗАЄМОДІЇ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО УПРАВЛІННЯ

Сисоєва Вікторія Григорівна,

магістр державного управління,

аспірант кафедри управління персоналом та державної служби Львівського регіонального інституту державного управління НАДУ,

консультант організаційного відділу та кадрової роботи

виконавчого апарату Рівненської обласної ради,

ДЕЯКІ АСПЕКТИ ВЗАЄМОДІЇ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО УПРАВЛІННЯ

Конституція України закріпила дві системи влади на місцях: місцеві державні адміністрації, які є місцевими органами виконавчої влади та місцеве самоврядування, як публічну владу територіальних громад. Це - різні за своєю юридичною природою системи місцевої влади, насамперед за функціями та повноваженнями.

Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади - і входить до системи органів виконавчої влади. В межах своїх повноважень вона здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Закон України від 21 травня 1997 р. «Про місцеве самоврядування в Україні» і Закон України від 9 квітня 1999 р. «Про місцеві державні адміністрації» з метою виконання конституційних норм закріплюють демократичну систему місцевого управління. Одним із значущих аспектів Закону про місцеве самоврядування є диференціація повноважень органів місцевого самоврядування на власні (самоврядні) і делеговані (за природою - повноваження державної виконавчої влади), що в принципі відповідає міжнародним приписам про необхідність здійснення державних повноважень органами найбільш близькими до громадян.

Делегування державних повноважень органам місцевого самоврядування є досить поширеною практикою в зарубіжних країнах, що відповідає міжнародним принципам організації та функціонування місцевого самоврядування і загалом знижує навантаження центру та прискорює урядові дії на низовому рівні адміністративно-територіальних одиниць. До того ж є однією з найважливіших форм економії фінансових та людських ресурсів, оскільки усуває необхідність створення поряд з органами місцевого самоврядування ще якихось структур державної виконавчої влади [1.с. 40].

Практична реалізація делегованих повноважень органів державної влади суб'єктами системи місцевого самоврядування здійснюється за допомогою відповідних форм та методів. При цьому слід зауважити, що Європейська Хартія у п. 5 ст. 4 про місцеве самоврядування передбачає при делегуванні повноважень центральним або регіональним органам самоврядування їхнє право, наскільки це можливо, мати свободу пристосовувати здійснення делегованих повноважень до місцевих умов, якими, є особливості, пов'язані зі специфікою муніципального утворення соціально-економічного розвитку; національних, історичних, культурних, релігійних традицій; екологічного, демографічного, криміногенного та стану практичної зайнятості населення (рівня безробіття).

Водночас, взаємне делегування передбачає з боку делегатора передачу фінансових та матеріальних ресурсів, пов'язаних з їх виконанням, можливість вилучати делеговані повноваження та здійснювати контроль за їх послідовною, доцільною й ефективною реалізацією, а також право приймати щодо нього відповідне рішення.

Органи місцевого самоврядування, маючи децентралізований характер, що виключає елементи ієрархії між ними (мається на увазі органів місцевого самоврядування різних муніципальних утворень), реалізуючи делеговані повноваження, пов'язані з вирішенням загальнодержавних завдань, у своїй діяльності суміщають централізоване управління. Одночасно централізоване здійснення державної виконавчої влади місцевими державними адміністраціями поєднується з децентралізацією, тобто з реалізацією повноважень місцевого самоврядування, делегованих їм відповідними радами. Проте, нині немає чітко обґрунтованої концепції організаційно-правового забезпечення централізації і децентралізації у сфері державного управління, що не може не ускладнювати виконання завдань з проведення адміністративної реформи [2].

До інших форм взаємодії місцевих державних адміністрацій з органами місцевого самоврядування слід віднести проведення спільних засідань колегій державних адміністрацій та рад, спільних нарад, семінар-навчань, урочистих зборів з нагоди відзначення державних та професійних, а також інших організаційних заходів.

Правові засади взаємодії місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування визначаються Конституцією України, а також Законами України, «Про місцеві державні адміністрації» та «Про місцеве самоврядування в Україні».

Формально-юридичний аналіз чинного законодавства вказує, що насамперед обов'язок налагодження відповідних взаємовідносин між органами і посадовими особами місцевого самоврядування й місцевими державними адміністраціями покладений на останніх. Це, зокрема, випливає із ч. 6 ст. 119 Конституції України, яка вказує на те, що саме місцеві державні адміністрації на відповідній території забезпечують взаємодію з органами місцевого самоврядування, отже є нормативно кріпленим спеціальним принципом оптимальної взаємодії органів державної виконавчої влади з місцевим самоврядуванням [3]. При цьому слід пам'ятати, що ці органи державної виконавчої влади взаємодіють з органами місцевого самоврядування, по-перше, з питань їхніх спільних інтересів; по-друге, відносяться до їхньої компетенції, зокрема питання забезпечення законності, правопорядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян.

В існуючому правовому полі, у межах наданої компетенції на підставі та у спосіб визначених правовими нормами і одним із основних видів здійснення взаємовідносин місцевих державних адміністрацій з суб'єктами системи місцевого самоврядування, є делегування останнім певних державних повноважень органів виконавчої влади. У свою чергу, районні та обласні ради, які репрезентують спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, у межах своїх повноважень, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними та міськими радами приймають рішення щодо делегування місцевим державним адміністраціям окремих повноважень з вирішення певних питань місцевого значення.

Для вдосконалення роботи публічної влади в Україні актуальним було і залишається питання балансу між владними повноваженнями центру і регіонів, державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування. Встановлення такої рівноваги є найголовнішим завданням у політиці демократичного державотворення.

Література:

•1.  Корнієнко М. Місцеве самоврядування в Україні: концептуальні проблеми // Місцеве самоврядування в Україні: історія, проблеми, пропозиції. - К.: Фонд сприяння становленню і розвитку місцевого і регіонального самоврядування України, 1994.

•2.  Нижник Н. Р. Государственно-управленческие отношения в демократическом обществе. - К., 1995. - 207с.

•3.  Конституція України від 28.06.1996 р. // http://zakon.rada/ 

 


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>