XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Сіваєв Б.О. ЕКОНОМІЧНА СУТІСТЬ РЕСУРСНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

Сіваєв Борис Олександрович

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

  ЕКОНОМІЧНА СУТІСТЬ РЕСУРСНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

В умовах формування ринкової економіки, характерними ознаками якої є  нестабільність попиту та пропозиції, змінність конкурентного оточення підприємства, динамізм макро- і мікроекономічних факторів, визначити граничні можливості ресурсного потенціалу підприємства є важливою  і актуальною проблемою.

Від того, який потенціал має підприємство, наскільки оптимальна його структура, залежать фінансовий стан підприємства та результати його діяльності.

Проблема ефективного використання потенціалу промисловості України належить до стратегічних цілей її розвитку. Ця проблема ще не стала предметом комплексного дослідження, хоча вчені її розглядали, але ще до переходу України до нового економічного укладу. Тому ми вважаємо за доцільне, зважаючи на нові умови господарювання, зупинитися на розгляді саме цього питання. При вивченні проблеми необхідно дотримуватися відповідної по черговості дослідження. Основне місце при цьому має бути відведено дослідженню «народногосподарського», «економічного», «виробничого» і «ресурсного»  потенціалу.

Основою «народногосподарського потенціалу» є закон відповідності виробничих відносин характеру та розвитку продуктивних сил. Чим більша ця відповідність, тим більша величина «народногосподарського потенціалу».

Е. Г. Горбунов, ототожнює поняття «економічна потужність», «економічний потенціал» і «народногосподарський потенціал». Він вважає, що «економічна потужність (народногосподарський потенціал) суспільства може бути виражена такими показниками: загальне працездатне населення країни, обсяг її нагромадженого національного багатства, річні обсяги валового національного продукту та національного доходу, нематеріальне багатство, оцінка природних ресурсів» [1, с. 15].

Наше бачення полягає в тому, що ці поняття не слід ототожнювати,   оскільки «економічний потенціал» є ширшою категорію, ніж «економічна потужність». Він охоплює не тільки граничні обсяги виробництва продукції при найповнішому використанні матеріальних і трудових ресурсів, а й здатність підприємства аналізувати зовнішнє середовище, кон'юнктуру ринку і фактори виробництва, здатність адаптації до змін.

Слід зауважити, що  у складі економічного потенціалу потрібно виділити виробничий потенціал, який характеризує ресурси суспільства для створення матеріальних благ, і той, що визначає можливості з надання невиробничих послуг (житлово-комунальне обслуговування, освіта, культура, наука, охорона здоров'я і т. д.) Таке поняття економічного потенціалу відображає повний зміст, що досліджується в економічній літературі.

Отже, у виробничий потенціал включають промисловий потенціал, потенціал будівництва, транспорту та ін. Звідси промисловий потенціал - це частина виробничого потенціалу, що характеризує ресурсний потенціал виробництва.

Економічний потенціал характерний обсягами нагромадження ресурсів і обсягом виробництва матеріальних цінностей та послуг, яких можна досягнути в майбутньому при оптимальному використанні ресурсів. [2, с. 104].

В основі суті виробничого потенціалу має бути відповідна кількість ресурсів для здійснення виробничого процесу, їх параметри, які повинні визначати можливості суспільства з виробництва матеріальних цінностей.

Проаналізувавши літературні джерела, можна виділити чотири напрями у визначенні понять «економічний потенціал», «виробничий потенціал», «ресурсний потенціал».

Перший напрям представляють вчені Д. Черніков, С. Бєлова, Е.  Фігурнов та інші. Вони стверджують, що потенціал - це сукупність різних ресурсів необхідних для функціонування або розвитку системи. Науковці другого напряму (М. А. Іванов, П. Ігнатовський, К. Л. Андрєєв) стверджують, що виробничий потенціал - це система матеріальних та трудових факторів, які забезпечують досягнення мети виробництва. Представники третього напряму у визначенні поняття «виробничий потенціал» (І. М. Рєпіна, О. І. Олексюк) трактують потенціал як здатність сукупності виробничих ресурсів виконувати поставлені перед нею завдання. Прихильники  четвертого напряму у визначенні ресурсного потенціалу (П. Ігнатовський, М.  Іванов, К. Андрєєв, І. Рєпіна) визначають його як сукупність виробничих ресурсів підприємства на відповідну дату, він є основою формування виробничої програми.

На нашу думку, не слід включати будь-який ресурс до складу ресурсного потенціалу, тому що це повинно базуватись на об'єктивній основі, бути теоретично доведеним і практично доцільним. При суб'єктивному підході до вирішення даного питання виникає небезпечність включення другорядних ресурсів або окремих складових важливіших ресурсів замість їх цілісної уяви або ж можуть бути залучені псевдо ресурси, тобто такі фактори виробництва, які не мають матеріально-речового змісту, але у певній мірі розкривають характер використання окремих ресурсів

Таким чином, автори включають у поняття «ресурсний потенціал»  той чи інший ресурс виробництва і від того, на скільки оптимальною буде структура елементів ресурсного потенціалу, залежать ефективність та фінансова стійкість підприємств. На нашу думку, ресурсний потенціал - це наявність на конкретну дату в суспільному виробництві відповідних засобів виробництва, трудових ресурсів і відповідної їм системи управління (потенціал управління).

Література:

1. Прохоров А. М. Экономический потенциал // БСЭ. - М., 2005. - С. 627.

2. Федонін О. С., Рєпіна І. М., Олексюк О. І. Потенціал підприємства: формування та оцінка: Навч. пос. - К.: КНЕУ, 2003. - 316 с.

 


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>