XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Сивик О.А. ЕСТЕТИЧНО-ВИХОВНА СУТНІСТЬ ХУДОЖНЬОГО СЛОВА У ТВОРЧІЙ СПАДЩИНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Аспірантка, Сивик Оксана Анатоліївна

Дрогобицький Державний педагогічний університет імені Івана Франка

ЕСТЕТИЧНО-ВИХОВНА СУТНІСТЬ ХУДОЖНЬОГО СЛОВА У ТВОРЧІЙ СПАДЩИНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

         Мистецтво, література і поезія покликані робити наше життя змістовнішим, радіснішим та духовно збагаченим. Спілкуючись з мистецтвом, людина одержує естетичну насолоду, відчуває піднесення творчих сил. Мистецтво в емоційно-образній формі дає оцінку явищам життя, пропагує високі суспільні ідеї. Більше того, воно може стати і мудрим учителем людини, що збагачує її внутрішній світ, окрилює її, виховує воістину високі почуття[2]. Література і мистецтво найбільш чітко виражають глибоку людяну та суспільну міру відчуття та розуміння навколишнього світу. Завдяки своїм специфічним засобам мистецтво вводить людину у бездоганний світ краси та добра.        

Естетично виховувати людину - означає пробуджувати в ній невичерпні творчі імпульси, прагнення нових пошуків та відкриттів. Великий заряд естетичного збудження дає мистецтво, яке повністю зв'язане із життям, і своїми засобами відтворює величну картину природи, суспільства, внутрішнього світу людини. Завдяки неповторності, багатству поетичного генія, його твори здатні переживати епохи, активно впливаючи на пробудження добрих, розумних начал у людини. Ніколи не старіє мистецтво, якщо воно відкриває нове у житті, якщо його образи і характери несуть у собі високі ідеали краси, народної справедливості прогресу.

Отак і поетична спадщина Тараса Григоровича Шевченка, як і інших кращих представників класики, є життєвою і діючою, виховною силою. У поезії Шевченка, в її багатобарвному емоційному комплексі читач знаходить те, що наближує поетичний світ Шевченка до духовного життя наступних поколінь. Утвердження людяності становить основний смисл, сутність, душу художнього світу Кобзаря. Творчість його несла нове поняття про людину, про людську гідність, вона звеличувала красу душі народу, красу людського подвигу і горіння[2].

Виховна роль поезії, мистецтва зумовлена владним діянням її художніх образів, силою краси. Вплив художньої творчості на читача не може існувати без схвильованості, без душевної настроєності, що викликає у нас захоплення подихом творчої фантазії та уяви. Ідейна послідовність виступає тут як естетична довершеність та як художня цілісність. Людина звертається до чистих джерел поезії Шевченка, щоб душевно збагнути, що таке краса життя, краса боротьби, краса людяності та єднання, і щоб переконатися, як любов до людей робить її дійсно Людиною, самовідданою у боротьбі зі злом та творцем прекрасного. Основою творчості поета є боротьба за красу життя, людяність, утвердження добра. Його поетичний світ - це чинник, що рухає вперед духовний розвиток нових і нових поколінь. У таких творах як « Гайдамаки», « Катерина», « Зацвіла в долині» зображує великий митець закоханість у красу земну, красу реального світу. Життя - ось предмет невідступної, пильної і любовної поваги поета. Письменник сприймає світ відчутно-реально, він зачарований всім живим. Кожен рядок у цих творах пройнятий великою любов'ю до трудящої людини. Поетові надзвичайно дорога й зрозуміла в простій людині, в трударі здатність до відчуття радості, до схвильованості перед красою життя. Краса навколишнього світу - багатюще джерело людських думок і емоцій, доброти і людяності.

У таких працях як «Причинна», «На вічну пам'ять Котляревському», ніжний майстер слова, закоханий у земне життя, Шевченко бачить і цінить красу в людях, в природі, в праці людській. Адже в світовій художній літературі письменник одним з перших відчував поезію праці, її благодійний вплив на людей. Праця стає найважливішим компонентом людського щастя. А працелюбність визначає у творах митця основи морального кодексу трудівника та становить норму його поведінки. В морально-естетичній концепції Шевченка творення добра, «любов між людьми», сердечність - критерій цінності людини[2].

Найважливішим естетичним принципом Шевченка була віра в людину. В естетичному ідеалі поета гуманність становить, власне, провідне начало. Життя набуває смислу тільки тоді, коли людина любить людей і бореться за людей. Адже людина доброго серця, чиста і любляча, стає джерелом світла і життєдайного тепла.

Естетична категорія високо використовувалась переважно Кобзарем у творах на історичну тематику (поеми та вірші козацького типу, «Гайдамаки»). Високе ніби залишається в минулому, коли буяла козацька слава. Воно трактується як героїчне у боротьбі за волю. Іноді пов'язується з трагічним (сцена убивства Гонтою своїх дітей-католиків у «Гайдамаках»).

Морально-естетичний ідеал людини для Шевченка важив багато не лише як творчий принцип, як ідея, що скеровувала його творчу думку, а й як принцип життєвий. Герої оцінюються автором з погляду їх гуманізму; його ідеал людини - це переконаний християнин, добробут якого, зароблений власною працею, є джерелом допомоги бідним і страждаючим, а душа такої людини здатна до відчуття прекрасного як у житті, так і в мистецтві[1].

Отже, естетично-виховна сутність художнього слова у творчості Тараса Шевченка полягає у розвитку системи духовних цінностей, адже концепція призначення людини та її естетичне втілення є ключовими моментами його світобачення.

Література:

•1.     Гетьман С.В. Просвітницький ідеал людини та його образна інтерпретація у повістях Т. Шевченка: автореф. дис. на здобуття наук. степеня канд. філол. наук: спец. 10.01.01 ″укр. літ.″/ Гетьман Світлана Володимирівна; Інститут літератури Т. Шевченка. - Київ, 2003. - 19с.

•2.     Шабліовський Є. Естетика художнього слова (Поетичний світ Тараса Шевченка)/ Є. Шабліовський. - Київ. «Мистецтво»,1976. - 190с.

 


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>