XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Скороходько К. В. ВПЛИВ СУБ’ЄКТИВНОГО СТАНУ САМОТНОСТІ НА РОЗВИТОК ДЕЦЕНТРАЦІЇ У РАННЬОМУ ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ

Скороходько Катерина Віталіївна

Інститут психології імені Г.С.Костюка НАНУ

ВПЛИВ СУБ'ЄКТИВНОГО СТАНУ САМОТНОСТІ НА РОЗВИТОК ДЕЦЕНТРАЦІЇ У РАННЬОМУ ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ

Ранній юнацький вік пов'язаний з формуванням власних переконань, світогляду, вибором життєвого шляху. В цей період виникає потреба в інтимному спілкуванні: потреба в alterego [2]. У спілкуванні  з однолітками виникає прагнення заповнити внутрішню порожнечу, яка утворюється через переживання невизначеності, розпливчастості свого «Я». Психологія спілкування у ранньому юнацькому віці будується на основі суперечливих потреб: відособлення і приналежності [4]. Інтимне спілкування зі значимими людьми сприяє у свою чергу формуванню емпатії та децентрації. Нереалізованість цієї потреби заганяє юнака у стан самотності, але у свою чергу суб'єктивний стан самотності є власним вибором, тимчасовим соціальним станом, який активізує внутрішній діалог, змушує замислитися над сенсом свого існування, глибше зрозуміти самого себе. Тому самотність можна розглядати як той стан, який сприяє розвитку емпатії та децентрації і потягу до взаємин з іншими людьми [6]. Період самотності у юності сприяє цінуванню дружніх та любовних стосунків, знижує вимогливість, підвищує толерантність до партнера, а нездатність відчувати і розуміти інших, відсутність спрямованості на них є одним з чинників самотності особистості [1].

Метою нашого дослідження було визначити чи є зв'язок між суб'єктивним станом самотності (який ми досліджували за допомогою методики діагностики рівня суб'єктивного переживання почуття самотності Д.Рассела і М.Фергюсона) та децентрацією (досліджувалася за допомогою методики Т.І.Пашукової). Децентрацію ми розглядали як компонент здібності людини уявити себе на місці іншого. У якості досліджуваних виступили 164 респонденти віком 15 - 18 років (134 учні  10 - 11-х класів шкіл міста Києва і Канева, 30 студентів першого курсу Київського національного університету внутрішніх справ, 84 хлопці та 80 дівчат).

За методикою Д.Рассела та М.Фергюсона було встановлено, що ранньому юнацькому віку притаманний переважно низький рівень переживання самотності. Це свідчить про те, що більшість старшокласників (73,8%) переживають самотність дуже рідко, у виключних життєвих ситуаціях, або це почуття їм взагалі невідоме. Середній рівень переживання самотності притаманний 22,3% респондентів. Старшокласники цієї групи, відчувають самотність інколи, за певних ситуацій. Високий рівень переживання почуття самотності властивий 3,8% осіб раннього юнацького віку. Такі особи переживають самотність часто і гостро.

Якщо порівнювати результати дослідження за гендерними особливостями, то значних відмінностей ми не спостерігаємо. Низький показник переживання самотності у дівчат більший на 4,7% від показника у хлопців. Середній показник самотності, який, на нашу думку, є більш ситуативним, тимчасовим, в такому віці навіть потрібним для становлення особистості раннього юнацького віку, навпаки у хлопів вищий ніж у дівчат на 9%. Часті та гострі переживання почуття самотності спостерігаються більше у дівчат ніж у хлопців на 4,4%.

Беручи до уваги вікову динаміку ранньої юності, то нами було виявлено, що для студентів (17 - 18 років) у порівнянні з старшокласниками (15 - 17 років) не характерний високий рівень самотності. На думку Лашук В.Г. [3], це пов'язано з тим, що студенти, адаптуючись до нової соціальної ситуації, набувають потрібного досвіду з налагодження задовільних стосунків, визначають пріоритети й таким чином долають почуття самотності. У студентів спостерігається вищий показник (85,7%) низького рівня суб'єктивного стану самотності ніж у старшокласників (71,5%), але нижчий показник середнього рівня: 14,2 % проти 23,8%.

Гостре переживання почуття самотності у цьому віці може бути пов'язане з: складнощами процесу соціальної ідентифікації на етапі дорослішання; переживанням негативного ставлення до себе; втратою старих і відсутністю нових дружніх взаємин. Л.Журавльова [1] стверджує, що незалежно від рівня переживання самотності юнакам не властиве почуття відчаю. Це свідчить про те, що це почуття розглядається як етап осмислення життя та стимулює до активного пошуку цікавого та змістовного спілкування.

Досліджуючи зв'язок самотності з децентрацією було помічено, що особам з високим рівнем децентрації (16,5%) характерний низький рівень переживання самотності, 6,2% - середній та 0,7% - високий. Низько оцінюють свою самотність 29,1% юнаків з середнім рівнем децентрації. Середній показник самотності нижчий за групу осіб з високою децентрацією, але теж достатній (4,7%). Серед осіб з середнім рівнем децентрації спостерігаємо значний показник високого рівня самотності 3,1% порівняно з усіма іншими досліджуваними групами. Особам, у яких не було виявлено децентрацію та юнакам, у яких був продіагностований егоцентризм не характерний високий рівень самотності. Показники середнього рівня складають у осіб з відсутністю децентрації 7%, а з егоцентризмом - 2,5%; низький рівень самотності - 9,4% і 4,7% відповідно.

Ми провели статичну оцінку зв'язку (кореляції) між показниками емпатійності та децентрації. Як міру статичного зв'язку було використано коефіцієнт кореляції Пірсона (r). Результати підрахунків кореляції свідчать про існування зв'язку між показниками децентрації та суб'єктивним станом самотності. У групі юнаків з середнім рівнем самотності існує позитивний статично значущий зв'язок між здатністю до децентрації та суб'єктивним станом переживання самотності (r = 1,005; p ≤ 0,05).

Таким чином, встановлено, що посереднє переживання самотності, яке, скоріше за все, є соціальною потребою усамітнитися, впливає на розвиток децентрації у ранньому юнацькому віці. Частота й інтенсивність переживання почуття самотності диктується юнацькою самостійністю, цілеспрямованістю та пізнанням свого «Я». Самотність в рамках психологічної норми сприяє цінуванню взаємин з оточуючими, розумінню їх позицій, розвитку децентрації.

Література:

•1.     Журавльова Л.П. Психологія емпатії: монографія. - Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2007. - 328с.

•2.     Кон И. С. Психология ранней юности: Книга для учителя. - М.: Просвещение, 1989. - 255с.

•3.     Лашук В.Г. Психологічні особливості переживання самотності в юнацькому віці. Дис. ... канд. психол. наук, 19.00.07. К.: Інститут психології імені Г.С.Костюка, - 2010. - 184с.

•4.     Обозов Н.Н. Межличностные отношения. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1979. - 151с.

•5.     Пашукова Т.И. Децентрация в условиях кооперативного и конкурентного взаимодействия. Автореф. дис... канд. психол. наук. М., 1985. - 22с.

•6.     Райгородский Д.Я. Психология личности. Т.1., Хрестоматия. - Самара: Изд. Дом «БАХРАХ-М», 2006. - 512с.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>