XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Скорук О.П., Попадюк С.В. ПЕРЕСПЕКТИВИ ТА ЕКОНОМІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ВИРОБНИЦТВА БІОДИЗЕЛЯ В УКРАЇНІ

Скорук О.П., доцент; Попадюк С.В., магістрант

Вінницький національний аграрний університет

ПЕРЕСПЕКТИВИ ТА ЕКОНОМІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ВИРОБНИЦТВА БІОДИЗЕЛЯ В УКРАЇНІ

На сьогодні стоїть гостра проблема забезпечення  енергоносіями, оскільки із цим пов'язаний економічний розвиток країни, підвищення добробуту населення. Висока залежність України від імпорту енергоносіїв разом із високими цінами на них створює невпевненість у стабільному постачанні та є основною залучення альтернативних джерел енергії: біодизелю, біоетанолу, біогазу.

Можливості   для   виробництва   біопалива   в   Україні     досить   значні. Енергетичний потенціал біомаси в країні становить близько 23 млн т на рік. Лише з кукурудзи за валового збору 12 млн т ми можемо виробляти 8 млн т біопалива на рік. Джерелом цукру для ферментації можуть бути також рослинні відходи   та   інші   матеріали,   що   містять   целюлозу.   Але   найвигідніше   одержувати біоетанол із цукромістких культур шляхом переробки їх на етанол,   якою   в   Україні   є   цукрові   буряки.   Лише   відходів цукрової промисловості   в   Україні   через   відсутність   у   нас   значного   поголів'я сільськогосподарських тварин надзвичайно багато [1].

Україна щорічно споживає близько 200 млн. т. паливно-енергетичних ресурсів і відноситься до енергодефіцитних країн, через те, що покриває свої потреби в енергоспоживанні приблизно на 53 % і імпортує 75 % необхідного обсягу природного газу та 85 % сирої нафти і нафтопродуктів. Така структура ПЕР економічно недоцільна, породжує залежність економіки України від країн-експортерів нафти і газу і є загрозливою для її енергетичної та національної безпеки [4].

Сировинною базою для виробництва біодизеля слугує насіння олійних культур. Економічна доцільність виробництва біодизельного пального передбачає співставлення ефективності різних варіантів використання та переробки  сільськогосподарської продукції, враховуючи рівень цін на нафту, мінеральне дизельне паливо тощо. Ціни на біопаливо і сільськогосподарську сировину для його отримання, визначатимуться цінами на енергоносії, також залежно від територіального розміщення і технологій, використовуваних для виробництва біопалива. Найважливішим чинником економічної ефективності переробки сировини на біопаливо буде її собівартість та урожайність.

Біодизель можна використовувати як суміш із дизельним пальним в існуючих двигунах. Найпоширенішим у використанні є суміш біодизелю з часткою 20% у дизельному пальному - В20, також використовують і суміші з нижчою часткою біодизельного пального - 1%, 2%, 5%. Науково-дослідне господарство Національного університету біоресурсів та природокористування України використовує біодизельне пальне із часткою 10% у дизельному пальному. При низьких температурах чистий біодизель, а також сумішеві палива вимагають спеціальних антифризних засобів, тому що пальне розшаровується і утворюється лід. Недоліком також є висока гігроскопічність пального, тобто властивість поглинати вологу із атмосфери, що спричиняє корозію деталей паливної системи. Біодизель агресивний до резинових деталей, тому деякі двигуни необхідно видозмінювати, замінювати деталями з інших матеріалів  [1].

На сьогодні ріпак є однією з основних культур, олія з якої використовується для виробництва біодизеля в Україні. Україні, практично, набагато вигідніше експортувати ріпак, ніж переробляти його в біодизель, бо виробництво біопалива не прибуткове. Український споживач біопалива буде зацікавлений у переході на біодизель лише тоді, коли вартість його буде нижчою за дизельне паливо [2].

Головною перевагою біодизельного палива є його екологічна чистота. На відміну від пального, виробленого із нафтопродуктів, біодизель при попаданні в землю чи воду піддається повному біологічному розкладу, а рівень викидів вуглекислого газу в атмосферу при згоранні значно нижчий, порівняно із звичайним дизельним паливом, покращується мастильна властивість дизельного пального і підвищується цетанове число по відношенню до мінерального пального.  В Україні розвиток виробництва біодизелю знаходиться на стадії становлення, проте основною причиною стримування його поширення можна назвати відсутність стратегії, яка включала б механізми державного регулювання галузі, економічні пільги для виробників, споживачів біопального, соціальні та екологічні аспекти  [3].

Якість біодизелю відповідає вимогам, що прописані стандартами і нормами. В ЄС якість біодизелю керується нормою з листопада 2003 р. по всіх країнах «ЄС норма EN 14214». Вона є основною для дозволу виробникам автомобілів споживати біодизель. Контроль якості проводиться, починаючи від виробництва до реалізації, транспортуванні та застосуванні. З початку 2011 р. мають вступити нові правила імпорту насіння ріпаку до Європейського Союзу, згідно яких сировина для виробництва біопалива, повинна бути сертифікованою відповідно до вимог агровиробництва [4].

Нормативно-правова база України з організації виробництва біодизельного палива з ріпаку, соняшнику та інших олійних культур, дає можливість зробити такі висновки та пропозиції, у зв'язку з тим, що криза, яка склалася в сільському господарстві, гостра потреба його, зокрема, в енергозабезпеченні його паливом, значною мірою буде розв'язана за рахунок організації виробництва біодизеля на основі використання насіння олійних культур; сільськогосподарським підприємствам необхідно засвоювати сучасні технології європейських країн з вирощування ріпаку, використовувати високоврожайні сорти, щоб досягти високої урожайності; будувати заводи та установки при переробних підприємствах з виробництва біодизеля, недалеко їх розташувати відносно постачальників сировини, споживачів палива .

Також можна зробити висновки про те, що в зв'язку з динамічністю цін на нафту, нафтопродукти, агро сировину та продукти харчування, проблеми визначеності напрямків виробництва біодизеля перебувають у стадії формування і потребують подальшого дослідження.

Література:

1. Дубневич Ю. Біопаливо із сільськогосподарської сировини в Україні / Ю. Дубневич // Львівський національний аграрний університет. - 2010. -  №12. - С. 32-34.

2. Лінник М.К. Перспективи виробництва біодизеля і субпродуктів із насіння олійних культур / М.К. Лінник // Науково‐технічний бюлетень Інституту олійних культур УААН. -  № 14. -  2009. - С. 269‐271

3. Оверченко Б. Перспективи та проблеми виробництва біодизелю в Україні / Б. Оверченко // Пропозиція. - 2009. - № 3. - С. 110-115.

4. Проскурина О.В. Перспективи виробництва і застосування біопалива в Україні / О.В. Проскурина // Теоретичні та практичні аспекти економіки та інтелектуальної власності. - 2011.- №1. - С.12-15.

e-mail: Snezhka2009@list.ru


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>