XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Сливка В.В. ІНФОРМАЦІЙНА ВІЙНА ПРОТИ УКРАЇНИ: МІФ ЧИ РЕАЛЬНІСТЬ?

Сливка Вікторія Вадимівна,

студентка НУ «Острозька академія»

ІНФОРМАЦІЙНА ВІЙНА ПРОТИ УКРАЇНИ: МІФ ЧИ РЕАЛЬНІСТЬ?

В сучасному світі надзвичайно велику роль в суспільному житті відіграє інформація. Вона є основою при прийнятті рішень для здійснення будь-яких дій. Дослідження інформації є дуже актуальною темою вже протягом довгого часу. Сьогодні кількість інформації збільшується з кожним днем. Підраховано, що один екземпляр газети «Нью Йорк Тамс» містить інформації більше, ніж це було доступно для жителя Англії у 17 ст. за все його життя [4, с. 12].

А. Тофлер побачив у розвитку цих перемін виникнення нового типу цивілізації - цивілізації третьої хвилі, в основі якої лежить інформація. У своїй праці він пише: «Їх (людей Третьої хвилі) мислення ... менш механізоване, у більшій мірі сформоване такими поняттями, як процес, зворотній зв'язок, порушення рівноваги» [5, с. 553].

Цивілізації першої хвилі були аграрними, другої - індустріальними, третьої - інформаційними. Відповідно, у кожному з цих варіантів відбувається перенесення методів, напрацьованих цивілізацією, у військову сферу. Кожна цивілізація виробляє свої види війни.

На сучасному етапі розвитку людства поширеним явищем є інформаційна війна. У книзі Д. М. Прокоф'єва «Інформаційна війна і інформаційна злочинність» визначається: інформаційна війна - це дії, початі для досягнення інформаційної переваги шляхом завдання шкоди інформації, процесам, що базуються на інформації і інформаційних системах супротивника при одночасному захисті власної інформації, процесів, що базуються на інформації і інформаційних системах. Основні методи інформаційної війни - бокування або спотворення інформаційних потоків та процесів прийняття рішень супротивника [1].

Інформаційна війна - комплексний вплив (сукупність інформаційних операцій) на систему державного і військового управління ворожої сторони, на її військово-політичне керівництво, який вже в мирний час призводив би до прийняття сприятливих, для сторони-ініціатора інформаційного впливу, рішень, а в ході конфлікту повністю паралізував би функціонування інфраструктури управління супротивника [2, c. 23].

Український дослідник Г. Г. Почепцов поділяє цілі інформаційної війни на два класи об'єктів: з однієї сторони, це комп'ютери та інформаційні системи, з іншої, - індивідуальна і масова свідомість [3, c. 43]. Він також зазначає, що інформаційна війна не лише робить більш сильним акцент на аудиторії, але також направлена на пошуки точок «вразливості» масової свідомості, точок резонансу і типів каналу [3, c. 27].

Найчастіше інформаційні війни ведуться на міжнародному рівні. Вже не один рік інформаційну війну проти України веде Росія. Ця держава постійно провокує гучними заявами український уряд та і просто зневажливо ставиться до українців у своїх інформаційних матеріалах.

З метою з'ясувати, яким чином Росія формує образ України, автором за допомогою фреймового аналізу було проведено дослідження текстів інформаційної передачі «Новини» на телеканалі «Росія-1». Тексти теленовин обиралися від 21 квітня 2010 року (день підписання Харківських угод) до 30 вересня 2011 року.

Акцент робиться на тому, що за президентства попереднього президента України Віктора Ющенка (5-денний період, який зображується журналістами «Новин» у негативному забарвленні) відносини між Україною та Росією досить погіршились. Проте після президентських виборів усе змінилось на краще. Як повідомляють журналісти «Новин», у відносинах між цими країнами відбулися якісні зміни, настала нова ера, початком якої є підписання Харківських угод 21 квітня 2010 року.

Д. А. Медвєдєв, В. Ф. Янукович, В. В. Путін є головними суб'єктами у здійсненні українсько-російських відносин на сучасному етапі. Згадки про В. А. Ющенка мають негативне забарвлення, оскільки протягом його президентства між країнами були напружені стосунки. Російські журналісти також широко висвітлюють аварію на Чорнобильській АЕС, головним чином героїв - громадян із Росії, - які боролися із наслідками цієї аварії та сильно від цього постраждали. Серед них виділяють В. О. Легасова, який керував локалізацією наслідків аварії в зоні Чорнобильської АЕС.

Та все ж разом із позитивною інформацією подаються певні елементи негативного забарвлення. У новинних повідомленнях неодноразово використовуються такі словосполучення, як: навантаження на бюджет (мова йде про російський бюджет), війна прапорів, розбіжності, - що свідчить про існування проблем у відносинах між Україною та Росією.

Україна в очах російських тележурналістів постає як нестабільна у діях, непослідовна у зовнішньоекономічних відносинах держава; як країна, у якій відбуваються часті порушення законодавства; як середовище, в якому в часи влади оранжевих панував печерний націоналізм; як партнер Росії, який лише завдає збитки російському бюджету, вимагаючи постійних квот та знижок.

Таким чином, проведене дослідження підтвердило той факт, що проти України ведеться інформаційна війна з боку Росії, що негативно відбивається на формуванні образу України на міжнародній арені.

Література:

1. Інформаційна війна - зброя масового знищення! [Електронний ресурс] / Інститут масової інформації. - Режим доступу: URL: http://www.telekritika.ua/. - Назва з екрану. - (25.11.2011р.).

2. Охотников, Г. Н. О системном обосновании законов войны и вооруженной борьбы [Текст] / Г. Н. Охотников // Военная Мисль. - 2000. - №5. - С. 21-29.

3. Почепцов, Г. Г. Информационные войны. Основы военно-коммуникативных исследований / Г. Г. Почепцов. - М. : изд-во «Рэфл-бук», 2000. - 576 с.

4. Почепцов, Г. Г. Психологические войны [Текст] / Г. Г. Почепцов. - М. : изд-во «Рефл-бук», 2000. - 523 с.

5. Тоффлер, Э. Третья волна [Текст] / Э. Тоффлер. - М. : изд-во «АСТ», 2002. - 781 с.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>