XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Смокович Т.В. СПРИЙНЯТТЯ МУЗИЧНОГО РИТМУ І ЙОГО ВПЛИВ НА СЛУХАЧА

Смокович Тетяна Віталіївна,

викладач фортепіано

Луцького педагогічного коледжу

СПРИЙНЯТТЯ МУЗИЧНОГО РИТМУ І ЙОГО ВПЛИВ НА СЛУХАЧА

Протягом життя люди здійснюють багаторазові та неперіодичні рухи, які відбуваються на фоні синхронності та періодичності біоритмів організму. Це нормальне явище для людини.

Дослідження спонтанних ритмів, які утворюються в організмі в процесі його повсякденної діяльності показало, що вони скоординовані з іншими, внутрішніми спонтанними ритмами і залежать від основних ритмів людини.

Музичні ритми здатні впливати на природні біоритми людини, такі як: ритми рухів, сну, ритми дихання, ритм серцевих скорочень, ритм ходьби та інші. Очевидна взаємодія музичних ритмів з біоритмами, притаманними нашому мозку.

Існує чотири основних біоритми, які зафіксовані в корі головного мозку: дельта-ритм, альфа-ритм, тета-ритм і бета-ритм, які характеризуються наступним числом коливань в секунду:

Біоритми Число коливань в секунду
дельта-ритм 2 - 3
тета-ритм 4 - 7
альфа-ритм 8 - 12
бета-ритм 13 - 30

Знявши показники енцефалограми індивіда, на яких реєструються мозкові біоритми, як правило, можна визначити біоритм, який є домінуючим для даного індивіда.

Кожен музичний твір, чи то класична сюїта, чи трек клубної танцювальної музики, також має свій власний музичний ритм. Цей ритм, на відміну від мелодії, як правило, не усвідомлюється звичайним слуханням, тим не менше, за даними деяких досліджень, саме ритм має вирішальний вплив на фізіологічний та емоційний стан індивіду в процесі музичного переживання.

Видатний англійський психофізіолог Грей Уолте провів дослідження, присвячене впливу музичних ритмів на біоритм людського мозку та дослідив таке явище: якщо флікер (так називається пристрій, що подає звукові та світлові пульсації) налаштувати на домінуючу частоту біоритму даного піддослідного, то виникає явище резонансу - домінуючий ритм буде посилюватись завдяки реакції нав'язування ритму. В своїй книзі «Живий мозок» Г.Уолтер так описував результати експерименту: «деякі з піддослідних бачать різнокольорові картинки, інколи нерухомі. Виникають і  прості відчуття, які не мають здорового характеру. Деякі відчувають ефект коливання, стрибків, навіть головокружіння, інші - поколювання і пощипування шкіри, можуть виникати й організовані, подібні до снів галюцинації, цілі епізоди, що включають декілька відчуттів: піддослідні переживають відчуття втоми, страху, відрази, сум'яття, злості, задоволення».

Якщо взяти співвідношення біоритмів мозку з ритмічною пульсацією в музиці, то можна побачити, що по черговість звуків із швидкістю трьох в секунду буде аналогічна дельта-ритму. Цей ритм можна почути в «Місячній сонаті» Бетховена, в багатьох ноктюрнах Шопена. Ритмічна пульсація із швидкістю 8 звуків в секунду буде нагадувати альфа-ритм. Таку швидкість руху можна прослідкувати в фіналі Третього концерту для фортепіано Бетховена, в багатьох військовий маршах.

Є всі підстави вважати, що в процесі сприйняття музичного ритму біоритми мозку невимушено налаштовуються на його частоту. При цьому найбільш сильні переживання можуть виникати в момент резонансу - спів падання домінуючого в даної людини біоритму з частотою музично-ритмічної пульсації.

Реакція нав'язування ритму, за допомогою якої фізіологи досліджують діяльність мозку, має дуже важливу особливість. Вона залежить від складової нервової системи людини, зокрема від такого важливого показника, яким є параметр «сила-слабкість».

В людей із слабкою нервовою системою, для якої характерна висока чутливість, спостерігається більш виражена реакція перебудови біоритмів на порівняно більшу зону частот. Для людей із сильною нервовою системою, які менш чутливі, реакція нав'язування ритму виражається слабше. Порівняно із сильною нервовою системою для осіб із слабкою нервовою системою характерні більш високі коефіцієнти нав'язування низьких частот 4 і 6 коливань в секунду.

Переносячи ці висновки на процес музичного сприйняття можна стверджувати, що скоріше за все, люди із слабкою нервовою системою будуть набагато тонше і глибше відчувати та переживати зміст музичних творів. Ті люди, котрі належать до сильного типу вищої нервової діяльності, будуть обирати музику швидких темпів, гучну та довготривалу за звучанням. Володарі слабкого типу будуть тяжіти до спокійної і тихої музики.

Резюмуючи вищесказане, можна впевнено стверджувати, що музика здатна суттєво впливати на психофізіологічні процеси, які відбуваються в організмі слухача, створювати фізіологічну основу для виникнення емоцій. Вплив музичних ритмів, та їх співпадання із унікальними біоритмами слухача можуть складати основу для музичних вподобань індивіда.

Література:

 1. Бочкарев Л.Л. Проблема адекватності сприйняття музики. //Музична психологія і психотерапія. 2007, № 3.

2. Петрушин В.І. Психологічні моделі відображення дійсності. //Музична психологія і психотерапія. 2008, № 4.

3. Петрушин В.І. Психологія музичного сприйняття. //Музична психологія і психотерапія. 2007, № 2.

4. Теплов Б.М. Психологія музичних здібностей. //Проблеми індивідуальних відмінностей. - М., 1961.

5. Уолтер Г. Живий мозок. - М., 1966.


Один комментарий к “Смокович Т.В. СПРИЙНЯТТЯ МУЗИЧНОГО РИТМУ І ЙОГО ВПЛИВ НА СЛУХАЧА”

  1. Вікторія Драганчук:

    До Ваших висновків: про реакцію нервової системи на музику (у варіанті композиторської творчості) є праця Марії Блінової (СРСР), що грунтується на теорії І. Павлова.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>