Ольга Олександрівна Смольницька

Магістрант кафедри теорії та історії української літератури факультету української філології та українознавства Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського

ПЕРЕКЛАДАЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ І.Я. ФРАНКА: КОМПАРАТИВНИЙ АНАЛІЗ «ПІСНІ ПРО ДІВЧИНУ З РУСЬКОЇ КРАЇНИ» ГАРАЛЬДА ГАРДРАДІ  ТА КЕЛЬТСЬКИХ ТРАДИЦІЙНИХ СТРУКТУР

Зіставлення перекладів і оригіналів як різновид компаративного аналізу є актуальним питанням сучасного українського літературознавства. Проте юнгіанський аспект у розгляді українсько-скандинавських зв'язків на матеріалі перекладів Івана Яковича Франка (1856 - 1916) ще не був здійснений, чим і зумовлений вибір теми дослідження.

Давньоскандинавська література була схожою на античну тим, що формулювала ідеал людини як гармонійну особистість, яка однаково добре володіла всіма мистецтвами та вміла створювати поезію. У психоаналітичному аспекті особистість повинна була мати здатність до сублімації (Зиґмунд Фройд) або до реалізації власної Тіні (Карл Густав Юнг). У «Молодшій Едді» Сноррі Стурлусон перелічує безліч імен скальдів, серед яких були конунги (наприклад, Рагнар Лодброк) та взагалі військові люди.

Інтерес для компаративістики становить «Пісня про дівчину з руської країни» Гаральда (Харальда) Сиґурдарсона (сина Сиґурда) (1015 - 1066), або, у перекладі І.Я.Франка, Гардраді, який був норвезьким королем з 1046 р. і не тільки сприяв скальдам, але й сам був скальдом [6, с. 171]. Особистість Гаральда, виражена в «Пісні...», позначена як характерною для скандинава спробою витіснення Тіні, так і пошуками Аніми (пропозиція шлюбу княжні Єлизаветі Ярославні та пам'ять про неї), тому юнгіанське дослідження цього твору має перспективи, особливо якщо врахувати відсутність сучасної української школи скандинавістики та недостатній розвиток юнгіанського методу саме у вітчизняному літературознавстві.

Мета статті полягає у зіставленні оригіналу «Віс радості» Гаральда Суворого та здійсненого І.Франком перекладу, відомого як «Пісня про дівчину з руської країни» Гаральда Гардраді.

Відповідно до мети ставляться завдання: 1) пояснити поняття гармонійної людини, близької до етико-міфологічного ідеалу;

2) розкрити образ автора у «Вісах радості»;

3) порівняти текстологічну структуру «Віс» Гаральда та Рьогнвальда Калі з кельтськими сагами;

4) розкрити зашифрований у вісах імпліцитний міф.

Допоміжним матеріалом є поезія скальда Рьогнвальда Калі та кельтські саги.

Пісню Гаральда Суворого (або Рудоволосого, Hardraada) І.Франко переклав із німецького підрядника Рудольфа Абіхта «Das südrussische Igorlied und sein Zusammenhang mit der nordgermanischen Dichtung», уміщеній у «Jahresbericht der Schlesischen Gessellschaft für vaterländische Cultur» за 1906 р. В оригіналі твір звучить як «Віси радості». Віса - восьмирядковий вірш.

Перший рядок «Пісні...» звучить як: „Am weiten Sizilien flog vorbei der Kiel". Уперше пісню було надруковано з приміткою І. Франка в журналі „Літературно-науковий вісник", 1907, кн. 2, с. 315 - 317.

         Цей цикл віс був створений Гаральдом близько 1040 р. і, як уже зазначено, присвячений княжні Єлизаветі Ярославні, майбутній дружині конунга.

Збереглося п'ять віс, з третьої тільки чотири рядки, тобто половина: «Я восьмивідець: / Варець браги Вака, / Плавець я славетний, / Люблю й скік я кінський...» [7, с. 67]. У цій вісі Гаральд за звичаєм розповідає про свої вміння й таланти, кожен рядок присвячений опису якоїсь здібності (усього їх вісім). Кеннінг «Варець браги Вака» означає «скальд», оскільки Вак - одне з імен Одіна, який був і богом скальдів, тому що здобув мед поезії та мудрості (у давньоскандинавській свідомості мудрість і поезія ототожнювалися).

Текстологічно та архетипно на «Пісню про дівчини з руської країни» схожа віса ярла Оркнейських островів Рьогнвальда Калі (Калі сина Коля, або Кольссона), який жив у ХІІ ст. Про нього розповідається в «Сазі про оркнейців», де й наводяться віси, які начебто (оскільки авторство точно не доведено) належать цьому скальду. Рьогнвальд у вісі перелічив усі вміння, які він знає: «Справ я знаю дев'ять: / Добрий вісописець, / Добрий у грі тавлійній, / Лижник я та книжник. / Лук, весло та славний / Склад мені рун підвладні. / Я вправний у ковальстві, / Як і в грі на гуслах» [4, с. 73].

У міфологічному аспекті образ Гаральда Гардраді наближається до верховного бога Одіна, який володів усіма мистецтвами. Проте є й інший міфологічний контекст, пов'язаний зі скандинавським, а саме кельтський. З Одіном і Гаральдом можна порівняти богів Дагду та Луга. Як зазначають видатні кельтологи Майлз Діллон і Нора Кершоу Чедвік, «Дагда є найзначнішим із давніх хтонічних богів. Його ім'я буквально означає «хороший бог», однак цей епітет не означає, що він «хороший» у прямому розумінні»  [2, с. 179], тому що таке найменування насправді показує різнобічну обдарованість Дагди, який «хороший у всьому». Ці ознаки наближають унікальність Дагди до обдарованості Гаральда Гардраді.

Ще яскравіше різнобічність і гармонійність натури виявляє образ іншого кельтського бога, Луга. У переказі «Перша битва при Маг Туїред» до Племені богині Дану (які билися з демонічними істотами фоморами), прийшов воїн, що назвався Самілданах - «людина усіх можливих мистецтв». Вартовий спитав воїна, що той уміє робити, «бо той, хто не знає ремесла, не може ввійти в Тару» [3, с. 36] (Тара - оселя клану Туата Де Данаан). Луг (а це був він) сказав, що працює теслею, але вартовий відмовив у прийомі: «Ти нам не потрібен... Є вже в нас тесля, Лухта, син Луахайда» [3, с. 37]. Воїн каже, що він коваль, герой, арф'яр, воїтель, «філід і знаю минувшину» [3, с. 37], чародій, лікар, мисливець, вправний медик, але вартовий каже, що всі  ці посади вже зайняті [3, с. 38]. Тоді Луг заявив: «Спитай короля... чи є при ньому людина, яка знає всі ці мистецтва. Якщо знайдеться така, то залишу я Тару» [3, с. 38]. Король Нуаду після перевірки вмінь Луга сказав: «Пропустіть його, бо досі рівний йому не приходив до цієї фортеці» [3, с. 38], і Луг сів на місце мудреця.

Таким чином, усі проаналізовані образи: Гаральд Гардраді, Рьогнвальд Калі, Одін, Дагда, Луг - мають спільні риси: уміння сублімувати досвід, гармонійність психіки, витіснення Тіні в мистецтві. З точки зору дослідження образу автора показові «Віси» Гаральда та Рьогнвальда, написані за однаковими для всіх скальдів канонами; у кельтських сагах образ автора втрачається вже тому, що ці твори написані об'єктивно, від третьої особи, але текстологічно уявлення про людський ідеал у кельтів близькі до скандинавських, що пояснюється спільністю колективного несвідомого.

Література:

1. Гаральд Гардраді. Пісня про дівчину з руської країни / Із норвезької поезії // Франко І. Зібрання творів у 50 тт. - Т. 12. - Поетичні переклади та переспіви. - К.: Наукова думка, 1978. - С. 682 - 683, 719.

2. Диллон М., Чедвик Н.К. История кельтских королевств / Пер. с англ. С.В. Иванов. - The Celtic Realms. - М.: Вече; Санкт-Петербург: Евразия, 2006. - 512 с.

3. Мифология Британских островов: энциклопедия. - М.: ЭКСМО; Санкт-Петербург: Terra Fantastica, 2007. - 638 с.

4. Рёгнвальд Кали. Отдельные висы // Поэзия скальдов. - Санкт-Петербург: Наука, 2004. - С. 73.

5. Стеблин-Каменский М.И. Рёгнвальд Кали. Отдельные висы / Примечания // Там само. - С. 173.

6. Стеблин-Каменский М.И. Харальд Суровый. Висы радости / Примечания // Там само. - С. 177.

7. Харальд Суровый. Висы радости // Там само. - С. 67.

         e-mail: smolnolya@rambler.ru

Залиште коментар!