XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Смольницька О.О. ПРИНЦИП КАМІННОСТІ ЯК СОН АНІМИ (НА МАТЕРІАЛІ ДРАМАТИЧНОЇ ПОЕМИ ЛЕСІ УКРАЇНКИ «КАМІННИЙ ГОСПОДАР» І ПЕРЕКЛАДЕНОЇ І.Я.ФРАНКОМ СТАРОНОРВЕЗЬКОЇ БАЛАДИ «ВІСІМ ЛІТ У КАРЛІВ»)

Ольга Олександрівна Смольницька

Магістр кафедри теорії та історії української літератури факультету української філології та українознавства Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського

ПРИНЦИП КАМІННОСТІ ЯК СОН АНІМИ (НА МАТЕРІАЛІ ДРАМАТИЧНОЇ ПОЕМИ ЛЕСІ УКРАЇНКИ «КАМІННИЙ ГОСПОДАР» І ПЕРЕКЛАДЕНОЇ І.Я.ФРАНКОМ СТАРОНОРВЕЗЬКОЇ БАЛАДИ «ВІСІМ ЛІТ У КАРЛІВ»)

Принцип камінності в драматичній поемі Лесі Українки «Камінний господар» (1912) як влада чоловічого консервативного начала над жіночим простором уже розглядався в сучасному літературознавстві, зокрема, В.Агеєва в праці «Поетеса зламу століть. Творчість Лесі Українки в постмодерній інтерпретації» присвятила  цьому питанню цілий розділ, який так і назвала: «Чому торжествує камінний господар?». Проте ще не було здійснено ні юнгіанського, ні компаративного аналізу стосовно проблеми камінності, хоча творчість Лесі Українки якраз передбачає зіставлення різних культурних контекстів у призмі колективного несвідомого, що й зумовлює актуальність теми.

Мета статті полягає в компаративному аналізі драматичної поеми Лесі Українки «Камінний господар» і перекладеної І.Я.Франком старонорвезької балади «Вісім літ у карлів», оскільки в обох текстах найяскравіше випливає опис принципу камінності, втілений не тільки в змалюванні образів, але й у символах гори, каміння, печери тощо. Відповідно до мети ставляться завдання:

•1)               залучити до аналізу допоміжний матеріал - казки різних культур, в яких втілені образ Смерті, принцип камінності та мотив сну Аніми;

•2)               розглянути маскулінний варіант архетипу Смерті як носія принципу камінності;

•3)               проаналізувати вплив «камінності» на пари Дон Жуан - Анна, Дон Жуан - Долорес;

•4)               розглянути юнгіанські іпостасі Дон Жуана.

Слова Дон Жуана про «свою святиню» (Аніму) є типовими юнгіанським: «...я хотів її живою мати, / А не камінною!» [9, V, с. 91]. Камінність Аніми визначається ним дуже точно: після згадки Анною покійного командора (прикметно, що героїня вказує на його статую - камінь) Дон Жуан скрикує: «В таку хвилину ви мені нічого / не маєте сказати, окрім згадки / про нього?!» [9, V, с. 93], на що Анна - невизначена Аніма - відповідає: «Що ж я можу вам сказати?» [9, V, с. 93]. Командор - Тінь Дон Жуана, тому що постать убитого «вирізняється із свічада» [9, VІ, с. 105], а дзеркало - світ небіжчиків, духів, тобто тіньової сторони.

Слід розглянути образ Долорес, яка не зрозуміла Анні й водночас притягає її жертовністю. Важко погодитися з В.Агеєвою, яка вважає, що над Долорес «ніщо «камінне» не має влади» [1, с. 120]. Слід згадати слова Долорес, звернені до Анни ще в першому акті: «Чи ж ти того не знаєш, / як тяжко зрушити великий камінь? / (Кладе руку до серця). / А в мене ж тут лежить такий  важкий / і так давно... він витіснив із серця / всі жалі, всі бажання, крім одного. / Ти думаєш, я плакала по мертвій / своїй родині? Ні, моя Аніто, / то камінь видавив із серця сльози...» [9, І, с. 46]. Діалог відбувається на кладовищі, тобто в оточенні каміння; Леся Українка імпліцитно підводить читача до зустрічі з камінним принципом; саме на кладовищі й ховається Дон Жуан, якого й бачать героїні [9, І, с. 51]. Цікаво, що Долорес відчуває камінь на серці (її єдина думка - про Дон Жуана), а в кінці статуя Командора вбиває Дон Жуана та Анну тим, що «лівицею становить донну Анну на коліна, а правицю кладе на серце Дон Жуану» [9, VІ, с. 105].

Дослідниця цитує Ю.Крістеву, яка називає дон Жуана «лицарем форми» [1, с. 123], а камінність і є формою, що детально пояснює О.Забужко. Форма ««гнітить», як камінь» [4, с. 490] - спочатку Командора, а потім його спадкоємця Дон Жуана. Чомусь не звертається уваги на те, що Анну та Долорес поєднує жалоба як символ приспаної фемінінності (в інтерпретації О.Забужко чорна глуха сукня - синонім панцира, тобто, як ми можемо продовжити, ще одна ознака камінності). Таким чином, Дон Жуан теж стає Камінним Господарем - і не тільки для Анни (у самому кінці твору), але й для Долорес, яка через нього йде в монастир (тобто остаточно занурюється в несвідоме) [9, ІІІ, с. 74]. Дон Жуан «присипляє» Аніму - наприклад, через нього «якась мореска... струїла брата» [9, І, с. 47]  (тобто зреклась Анімуса) та «пішла в черниці» [9, І, с. 47]; про монастирську долю як самопожертву Долорес мріяла ще в першому акті [9, І, с. 48]. Долорес, яка зрікається фемінінності, психологічно готова до сприйняття камінного принципу, який несе їй негативний, але сильний Анімус - Дон Жуан. Те ж саме відбувається з Анною, яка виходить заміж за Командора. Цікаво, що стосунки  Анни та дона Ґонзаґо, як і Дон Жуана та Долорес, не передбачають дітей у принципі, тобто камінність не пов'язана з продовженням роду; його не буде і в парі Анна - Дон Жуан. Таким чином, маємо справу з нерозвинутою Анімою, яка легко зазнає «камінного» впливу. У зв'язку з цим треба проаналізувати мотив сну Аніми та ознаки архетипу Смерті, які логічно випливають із вищесказаного.

Фемінінні ознаки архетипу Смерті як нареченої чи матері притаманні українській культурі, проте існує й маскулінне трактування, як-от у німецькій культурі, де Смерть - чоловік, der Tod, чи в казці Г.-Х.Андерсена «Історія однієї матері». Це пов'язано з первісною роллю чоловіка - мисливця та воїна, який «привчений убивати». Анімус веде жінку геть від життя, «убиваючи» його. Про це французька казка «Дружина Смерті» (зібрання Дідериха, Diederich): жінка відмовляє всім, хто хоче з нею одружитися, але вступає в шлюб зі Смертю, «коли той з'являється». Брат захотів повернути сестру до життя, і тут героїня побачила, «що, поки вона була відсутня, минуло п'ять тисяч літ» (дуже поширений мотив казок і легенд). Таким чином, у наведених текстах влада Смерті означає юнгіанський сон Аніми, консервацію фемінінності, яка врешті-решт витісняється в несвідоме. Брат героїні сприймається як позитивний Анімус (його можна порівняти з братом Маргарити Валентином у трагедії Й.-В.Гете «Фауст»), що звільняє Аніму з полону несвідомого, але її функції вже послаблені. У сагах та казках сон Аніми дуже часто описується в прямому розумінні: спляча царівна (Білосніжка, красуня, Брюнгільда та інші героїні). Камінність Леся Українка визначає як «смертельне остовпіння» [9, VІ, с. 105]. Командор - Смерть Аніми, але «смертоносні» ознаки має й Дон Жуан, і не тільки тим, що підступно вбиває дона Ґонзаґо, але й своїм деструктивним впливом на всіх жінок, крім Анни.

Леся Українка наводить показові з юнгіанської точки зору слова Анни як «приспаної» Аніми, звернені до Командора - чоловіка-Смерті: «Я тілько / хотіла пригадати, скілько днів / я не була в жалобі з того часу, / як з вами одружилась» [9, ІV, с. 78 - 79]. Данина померлим родичам де Мендоза, яких Анна ніколи не бачила, означає владу Тіні, занурення в несвідоме. Аніма закута в простір і не може звільнитися.

Оригінально розвиває тему влади негативного Анімуса (як ще один варіант чоловіка-Смерті) над несформованою Анімою словацька казка «Володар каміння та руд». Удовина дочка-красуня відмовляє всім, хто сватається до неї, бажаючи вийти за багатія, і врешті-решт погоджується на шлюб із Володарем каміння та руд, погляд якого «теплом не світиться, горять очі не живим блиском, а мерехтять, мов коштовне каміння» [7, с. 111].  Жінка живе в печері, де не може навіть їсти, оскільки всі страви кам'яні, а хліб мідний, срібний та золотий.  Чоловік пояснює, що простого хліба в його царстві нема; це можна розшифрувати як розрив із рідною культурою та егоцентризм Анімуса, який у прямому розумінні не бажає годувати свою Аніму, не розуміючи її потреб (як і Командор не бажає «годувати» Анну). Таким чином, Володар каміння та руд - варіант образу Камінного Господаря, а сам принцип камінності описується в прямому розумінні, тобто архаїчно.

В японській казці «Дружина, яка нічого не їсть» Анімус - немолодий холостяк - шукає жінку, яка нічого не буде їсти. Він знаходить таку дівчину (точніше, вона сама приходить до нього), але потім виявляється, що дружина - ненажерлива чортівка, з величезною пащею, яка з'їдає друга героя та ледве не ковтає самого чоловіка, доки він не вбиває її. Цей мотив несвідомого страху перед Анімою та небажання віддавати їй енергію дуже поширений у світовому фольклорі; тут ми не наводимо аналогічних скандинавських казок, оскільки вони мають соціально-сатиричне забарвлення та позбавлені фантастики. У творі Лесі Українки Аніма (Анна) теж бунтує проти Анімуса - спочатку проти дона Ґонзаґо, а потім і проти Дон Жуана. Урешті-решт Командор убиває свою Аніму, як у наведеній японській казці.

Принцип камінності може розглядатись і як одержимість негативним Анімусом, який пропонує Анімі статичність, консервативність і наближається ознаками до Тіні (як «Той, що в скалі сидить» у драмі-феєрії «Лісова пісня»). Це показано в старонорвезькій баладі «Вісім літ у карлів», перекладеній І.Я.Франком  у 1914 р. за німецькою збіркою «Norwegische, Isländische, Färöische Volkslieder der Vorzeit von Ross Warrens» (Hamburg, 1866). Цей текст (не виданий за життя І.Франка) детально характеризує одержимість негативним Анімусом. Королівна Маргарета в покарання за пихатість стає коханкою короля карлів, живе з ним вісім літ у горі, де забуває минуле завдяки чарівному напою, який їй подає дочка: «А як з рога втретє вона сьорбнула, / І брата, й сестру теж навіки забула. / І брат, і сестра, мов не були ніколи; / Лиш матір сумну не забула ніколи [2, с. 249]. Перебування в горі (знову з'являється символ каменя), тобто під землею, означає занурення Аніми в несвідоме, «приспання» фемінінності.

Варіант проаналізованої балади «Вісім літ у карлів», також норвезький, «Маленька Керсті», розвиває цю тему:  Керсті кличе ельфа, щоб він її забрав до себе - у гору  [5, с. 85]. У горі Керсті зустрічають діти. Ельф каже своїй дочці: «Матері чашу забуття налий! / Налий золотавого вина, / Кинь у нього три чарівних зерна» (строфи 22 - 23) [5, с. 85]. Перед тим, як дати матері чашу, дочка питає Керсті: «Де народилася, де тебе годували, / Де твої дівочі сукні зшивали?» (строфа 25) [5, с. 86], і героїня каже, що народилася в Норвегії. Після цього «Керсті вперше з чаші ковтнула, / І де народилась, одразу забула» (строфа 27) [5, с. 86]. Тому на повторне питання про своєї походження Керсті відповідає: «В горі народилася, мене ельфи годували, / В горі мої дівочі сукні зшивали. / В горі народилася, тут буду жити,  / -  Ті-лілліль, моя гора - / Хочу королевою ельфів бути». / Вони гралися на гірській луці» (строфи 28 - 30) [5, с. 86].

         Таким чином, принцип камінності змальовується Лесею Українкою в юнгіанському аспекті: як сон Аніми, утрата фемінінності та обмеженість світогляду. Самоаналіз, який є позитивною рисою цього принципу, гіпертрофується до тіньової сторони, тому Аніма (Анна) спочатку бунтує проти нього, але потім сама кориться камінності. Цього принципу не позбавлена й Долорес - інший приклад нерозвинутої Аніми. Компаративний аналіз казок різних культур: німецької, французької, слов'янської та японської - показує єдність принципів колективного несвідомого. Небажання «годувати» Аніму призводить до її «сну» та влади Тіні, а сама камінність виразно наявна в старонорвезьких баладах, що доводить близькість юнгіанського аналізу різним типам ментальності.

Література:

1. Агеєва В. Поетеса зламу століть. Творчість Лесі Українки в постмодерній інтерпретації. - К.: Либідь, 2001. - 264 с.

2. Вісім літ у карлів / Старонорвезькі балади // Франко І. Зібрання творів у 50-ти тт. - Т. 10. - Поетичні переклади та переспіви. - К.: Наукова думка, 1977. - С. 249.

3. Жена, которая ничего не ест // Легенды и сказки Древней Японии / пер. с яп. В.Марковой. - Екатеринбург: У-Фактория, 2007. - С. 484 - 486.

4. Забужко О. Nôtre Dame d'Ukraine: Українка в конфлікті міфологій. - К.: ФАКТ, 2007. - 640 с.; іл.

5. Маленькая Керсти // Скандинавская баллада. - Санкт-Петербург: НАУКА, 2006. - С. 85 - 86.

6. Ненадкевич Є. Українська версія світової теми про дон Жуана в історично-літературній перспективі // Твори Лесі Українки. - Т. ХI. Драми / За загальною редакцією Б. Якубського. - Тищенко & Білоус. Видавнича спілка. - Нью Йорк. - Lesya Ukrainka. Works. Volume XI. Dramas. - G.Tyszczenko A. Bilous Publishing CO. - New York, 1954. - С. 31.

7. Повелитель камней и руд (словацкая сказка) // Ни далеко, ни близко, ни высоко, ни низко. Сказки славян. - Ленинград: Детская литература, 1976. - С. 108 - 114.

8. Токарев С. А. Смерть // Мифы народов мира: энциклопедия. - В 2-х тт. - М.: ОЛИМП, 1998. - С. 457.

9. Українка, Леся. Камінний господар // Твори Лесі Українки. - Т. ХI. Драми / За загальною редакцією Б. Якубського. - Тищенко & Білоус. Видавнича спілка. - Нью Йорк. - Lesya Ukrainka. Works. Volume XI. Dramas. - G.Tyszczenko A. Bilous Publishing CO. - New York, 1954. - С. 46, 47, 48, 50, 51, 74, 78 - 79, 91, 92, 93, 104, 105.

10. Франц Мария-Луиза фон. Психология сказки. Толкование волшебных сказок. Психологический смысл мотива искупления в волшебной сказке. - Санкт-Петербург: Б. С. К., 2004. - 360 с.

         e-mail: smolnolya@rambler.ru


Один комментарий к “Смольницька О.О. ПРИНЦИП КАМІННОСТІ ЯК СОН АНІМИ (НА МАТЕРІАЛІ ДРАМАТИЧНОЇ ПОЕМИ ЛЕСІ УКРАЇНКИ «КАМІННИЙ ГОСПОДАР» І ПЕРЕКЛАДЕНОЇ І.Я.ФРАНКОМ СТАРОНОРВЕЗЬКОЇ БАЛАДИ «ВІСІМ ЛІТ У КАРЛІВ»)”

  1. Ліза:

    сильно, пишу відверто. мені,як фінансисту, важко зрозуміти увесь зміст статті, але чесно намагалась )) і незважаючи на поверхневе сприйняття написаного я задовлена викладеним матеріалом. дякую!


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>