XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Смольницька О.О. ЗОБРАЖЕННЯ ТІНІ В РІЗНИХ МІФОЛОГІЧНИХ СИСТЕМАХ ЯК СПІЛЬНІСТЬ НАЦІОНАЛЬНИХ АРХЕТИПІВ (НА МАТЕРІАЛІ ПЕРЕКЛАДЕНИХ І.Я.ФРАНКОМ СТАРОНОРВЕЗЬКИХ БАЛАД І СТАРОІСЛАНДСЬКОЇ НОВЕЛИ «СТРАХОПОЛОХ»)

Смольницька Ольга Олександрівна

Магістрант кафедри теорії та історії української літератури факультету української філології та українознавства Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського

ЗОБРАЖЕННЯ ТІНІ В РІЗНИХ МІФОЛОГІЧНИХ СИСТЕМАХ  ЯК СПІЛЬНІСТЬ НАЦІОНАЛЬНИХ АРХЕТИПІВ (НА МАТЕРІАЛІ ПЕРЕКЛАДЕНИХ І.Я.ФРАНКОМ  СТАРОНОРВЕЗЬКИХ БАЛАД

І СТАРОІСЛАНДСЬКОЇ НОВЕЛИ «СТРАХОПОЛОХ»)

Перекладацька діяльність Івана Яковича Франка (1856 - 1916) не розглядалася в юнгіанському аспекті й тому дослідження мотиву витіснення та реалізації власної Тіні перекладачем та сублімації має перспективи вивчення. Тінь, один із трьох складників особистого несвідомого, разом із Анімою та Анімусом, у різних іпостасях відображається в скандинавській літературі, яку перекладав І.Франко. Колективне несвідоме (міфологія, символіка, література та мистецтво взагалі)  реалізується в особистому несвідомому, і для з'ясування позитивних і негативних рис Тіні найбільш повним є компаративістський аналіз.

Мета - простежити взаємодію зображення Тіні в міфологічних образах мари, двійника, занепалого ангела, ельфів, туссерів та інших потойбічних істот.

         Відповідно до мети дослідження ставляться такі завдання: прослідкувати еволюцію зображення Тіні (допоміжним матеріалом є окремі поезії скальдів із поясненими метафорами-кеннінгами і «Сага про Інглінгів» з циклу «Коло Земне» Сноррі Стурлусона); розглянути Тінь як фальшиву Аніму в старонорвезьких баладах; з'ясувати вплив християнізації на змалювання Тіні (на матеріалі переказів про занепалих ангелів і староісландської новели «Страхополох»); здійснити класифікацію розвитку щаблів Тіні - від аморфного уявлення про невидимого двійника до кристалізованих персонажів - антропоморфних істот.

Об'єктом дослідження є перекладені І.Франком старонорвезькі балади, а також староісландська новела «Страхополох». Старонорвезькі балади були видані у збірці: "Norwegische, Isländische, Färöische Volkslieder der Vorzeit von Ross Warrens" (Hamburg, 1866), автографи перекладів зберігаються: ф. З, № 399. Староісландські новели були вперше видані Артуром Бонусом у німецькій збірці староісландских саг  і оповідань: «Jslaenderbuch I und II Sammlung. Herausgeben vom Kunstiwort. München 1907 Georg D. M. Callwey (Sammlung altermanishen Bauern und Königsgeschichten)». Перекладені І.Франком староісландські новели не ввійшли до 50-томного зібрання творів.

         Оскільки архетипи мають витоки у міфології, треба спочатку окреслити контекст колективного несвідомого. Універсальним виразником Тіні є мара - персонаж, відомий усім індоєвропейським народам під схожими іменами. Образ мари  може мати риси відторгненої Аніми (і тоді збігається з королівною ельфів, яка насилає невидиму стрілу хвороби на лицаря, який не захотів танцювати в колі духів, проте в цьому дослідженні нас цікавлять саме «тіньові» риси.

         Тіньову рису несвідомого виражає також змій, відомий у скандинавських і британських народів (витоки - еддичний Йормунганд, який обвиває землю). Водночас змій - це Самість, яку треба звільнити від помилкової Аніми та з'єднати зі справжньою Анімою. Зокрема, про це данська казка «Король Ліндорм» ("King Lindorm"), яку аналізує Марія-Луїза фон Франц. Несвідоме в сновидіннях випливає в образах черв'яка, змії, м'якої свічки, зігнутої в кільце, мотузки, тобто всього гнучкого, зігнутого, змієподібного.

Образ змія як несвідоме відображений, зокрема, у пророцтвах Мерліна, які дуже цікаві в юнгіанському аспекті. Мерлін фактично інтерпретував Апокаліпсис у більш зрозумілому для кельтів міфологічному ключі, пропонуючи так звану «народну Біблію» або «Біблію навпаки» (хоча жодне з цих формулювань не повне), і архетипна база його пророцтв пов'язана з нижчою міфологією (демонологією), «тіньовою» стороною реальності. Так, Мерлін пророкував народження змія, коли наблизиться кінець світу. Це означає надмірну владу несвідомого та реалізацію інстинктів, які не будуть контролюватися вищими щаблями психіки. Звичайно, інстинкти повинні контролюватися, оскільки при тотальній владі Тіні особистість руйнується, втрачаючи гармонію (достатньо згадати казки Г.Х. Андерсена «Дочка болотного царя», О.Вайлда -  «Зоряний хлопчик» -  чи «Сіру мишу» графині де Сегюр). Відторгнення своєї Тіні призводить до руйнації особистості, тому всі чинники несвідомого повинні існувати гармонійно.

         Від первісних образів несвідомого, які аморфні на фізичному рівні та легко ототожнюються з глибинами несвідомого, ми перейдемо до вищих, антропоморфних виразників Тіні - персонажів скандинавського фольклору, а також британських фейрі.

За повір'ям, туссери - це занепалі ангели, яких Господь скинув з неба, і вони розсіялися. Аналогічні повір'я стосовно фейрі є в Ірландії, те ж саме розповідається в слов'янському фольклорі.

 За іншою версією, нечиста сила - сховані від Бога діти Адама (іноді - Ноя). В юнгіанському плані схов своїх дітей означає приборкування здібностей, таланту, бажань (символічних «плодів») чи недостатню реалізацію потрібних інстинктів, які замість зникнення переходять у чинник Тіні.

Вплив таких «занепалих ангелів» пов'язаний із владою Тіні над психікою. Старонорвезькі балади подають владу Тіні як хворобу, наслану невидимими стрілами ельфів. Королівна ельфів - відторгнена Аніма героя, а наслані нею пристріт і смерть означають психічний розлад, позначений втратою вміння розрізняти природу та культуру, порушення гармонії. Це описується в старонорвезькій баладі «Танець ельфів» («пан Ольоф» відмовляється танцювати з «ельфом-панною» та її батьками, за що покараний смертю). Інша балада з подібним сюжетом, «Свідок танцю ельфів», має щасливу кінцівку: герой не відторгає язичницьку Аніму, але й не танцює з нею (тобто не зазнає одержимості). Він спостерігає танець ельфів (так зване «загравання» Аніми, яка втрачає свою колишню силу) та рятується від влади Тіні завдяки півнячому співу. Герой цієї балади, на відміну від Ольофа, уміє розрізняти та раціонально осмислювати позитивні та негативні риси язичницької Аніми, тому має менший ризик дати Тіні деструктивно вплинути на свою психіку.

Інша балада, «Рицар Тінне», подає мешкання Тіні (несвідоме) як царство гірських карлів, тобто гора. Самі підземні мешканці означають Тінь героя, на яку йому вказує язичницька Аніма - Ульва, дочка карла та наречена гірського короля. Тінь пов'язана з фальшивою Анімою - Ульвою, тому що справжня Аніма рицаря  вкрадена карлами Гермоліна, яку він і визволяє. Царство Тіні - гора - згадується і в баладі «Вісім літ у карлів»: Маргарета живе з гірським королем саме в горі та занурюється у несвідоме, тобто забуває все своє минуле, утрачаючи можливість розрізняти все, крім язичницького Анімуса (чоловіка) та Великої Матері.

Старонорвезька балада «Ірфар і Зільбер Кляра» розповідає, як Ірфар шукає свою сестру (тобто визволяє свою Аніму від Тіні) та потрапив у житло морської цариці. Житло морської цариці (умовно - фейрі, мармеллер), тобто вода - класичний образ несвідомого. Служниця Ісімо виявляється сестрою Ірфара, і герой рятує Аніму від Тіні. Таким чином, у цьому творі Тінь (морська цариця) подається як фальшива Аніма героя. Ірфар знаходить свою справжню Аніму - Кляру - та визволяє її фемінінність. Тут зашифрований підтекст ініціацій, які проходила героїня під водою. Тінь після звільнення від її деструктивного впливу усвідомлюється раціонально та кристалізується.

Обидва символи несвідомого - гора та вода - у прямому розумінні означають нижчий світ: герою не видно приховане в них, доки він не спуститься під землю чи під воду, тобто не здійснить самоаналізу. Можна згадати Мефістофеля в інтерпретації Й.-В. Ґете - Тінь, яка спонукає Фауста саме до такого глибинного дослідження.

Староісландська література по-іншому інтерпретує Тінь. Християнізація Ісландії Олавом сином Трюггві (Трюггвасоном, Óláfr konungr Tryggvason) в 1000 р. принесла цікаве «накладання» архетипів: християнський біс у перекладеній І.Франком новелі «Страхополох» (переписаній у ХІІ - ХІІІ ст., оригінальна назва «Þorsteins þáttr skelks» приблизно перекладається як «Торстейн Мороз» або «Торстейн Мороз-по-шкірі») має спільні риси з марою; до того ж, оповідач тільки один раз називає цю істоту «бісом»: уночі дружинник Олава Трюггвасона Торстейн (у І.Франка Торгитайн)  побачив біса. Далі оповідач іменує цю істоту тільки «духом», маючи на увазі привид, тому що такий образ був більш зрозумілий ісландцям. В оригіналі це взагалі ходячий мрець. Дух Торкель Тонкий сказав, що прийшов прямо з Хель, і розповідає Торстейну про пекельні страждання. Від біса дружинника рятує тільки церковний дзвін. Це епізод можна розшифрувати як зустріч героя зі своєю Тінню та спробу її асимілювати (Торстейн хитрістю затримує біса, не даючи йому душу), тобто осмислити позитивні риси своїх інстинктів. Питання, відомі як загадки в Едді («Промови Альвіса»), сприймаються як жертва Тіні, яку треба дати, щоб мрець не з'їв живого. Питання про пекло означають енергію, яку Торстейн жертвує Тіні. Дух зникає, і це означає трансформацію похорону Тіні.

Таким чином, християнізація не зруйнувала язичницьких архетипів, але здійснила їхнє «накладання» на нові поняття, запропонувавши єдину систему національних уявлень про світ. Тінь змальовується як аморфно (дух, душа, видимий тільки обраним двійник чи охоронець, тінь як така), так і матеріально (біс, ельф, мрець, морська цариця). У скандинавських текстах оселя Тіні - несвідоме - подається як царство Хель, море (вода) або гора тролів чи ельфів. Герої або асимілюють свою Тінь (як у староісландській новелі«Страхополох»), або відторгають її («Свідок танцю ельфів», «Танець ельфів»), або не можуть асимілювати й надають їй надто великої уваги, що призводить до зміни психіки («Вісім літ у карлів»). Тінь може мати образ фальшивої Аніми, який, незважаючи на оману, несе й позитивну енергію - поштовх до самоаналізу.

Література:

1. Борхес Х.Л. Двойник // Борхес Х.Л. Энциклопедия вымышленных существ. - Минск: Старый Свет - Принт, 1994. - С. 23.

2. Ведогоны // Шапарова Н.С. Краткая энциклопедия славянской мифологии: Около 1000 статей. - М.: ООО «Издательство АСТ»: ООО «Издательство Астрель»: ООО «Русские словари», 2001. - С. 137.

3. Вісім літ у карлів / Старонорвезькі балади // Франко І. Зібрання творів: У 50 тт. - Т. 10. - Поетичні переклади та переспіви. - К.: Наукова думка, 1977. - С. 247, 249.

4. Власова М. Домовой // Власова М. Новая АБЕВЕГА русских суеверий: иллюстрированный словарь. - Санкт-Петербург: Северо-Запад, 1995. - С. 138.

5. Власова М. Мара, мара, марена, маруха, марушка // Там само. - С. 235, 236.

6. Власова М. Синий, синеобразный, синец // Там само. - С. 319.

7. Войтович В. Мара // Українська міфологія. - К.: Либідь, 2005. - С. 287.

8. Грушко Е.А., Медведев Ю. М. Ведогони // Русские легенды и предания. - М.: Эксмо, 2007. - С. 76.

9. Грушко Е.А., Медведев Ю. М. Зеркалица // Там само. - С. 243.

10. Грушко Е.А., Медведев Ю.М. Зеркало // Там само. - С. 245.

11. Ірфар і Зільбер Кляра / Старонорвезькі балади // Франко І. Зібрання творів: У 50 тт. - Т. 10. - Поетичні переклади та переспіви. - К.: Наукова думка, 1977. - С. 253, 254, 256, 257.

12. Королёв К. Энциклопедия сверхъестественных существ: Иллюстрированный путеводитель по мифам, преданиям и сказкам. - М.: Эксмо; Санкт-Петербург: Мидгард, 2007. - 720 с.: ил.

13. Левкиевская Е. Мифы русского народа. - М.: Астрель: АСТ, 2006. - 477, [3] с.: ил.

14. Мифология Британских островов: энциклопедия. - М.: ЭКСМО; Санкт-Петербург: Terra Fantastica, 2007. - 638 с.

15. Мифы древней Скандинавии / В.Петрухин. - М.: Астрель: АСТ, 2005. - 464 с.: ил.

16. Ремизов А. Охранитель // Русские легенды и предания. - М.: Эксмо, 2007. - С. 76.

17. Рицар Тінне / Старонорвезькі балади// Франко І. Зібрання творів у 50-ти тт. - Т. 10. - К.: Наукова думка, 1977. - С. 240, 241, 242, 245.

18. Семёнова М. Змей Волос / Мировое Древо: от вершины к корням // Семёнова М. Мы - славяне! - Санкт-Петербург: Азбука, 1998. - С. 47.

19. Семёнова М. Тёмные Боги / Мировое Древо: от вершины к корням // Семёнова М. Мы - славяне! - Санкт-Петербург: Азбука, 1998. - С. 48.

20. Скандинавская мифология: энциклопедия. - М.: ЭКСМО - Санкт-Петербург: МИДГАРД, 2007. - 592 с.: ил.

21. Свідок танцю ельфів / Старонорвезькі балади // Франко І. Зібрання творів: У 50 тт. - Т. 10. - Поетичні переклади та переспіви. - К.: Наукова думка, 1977. - С. 251.

22. Стеблин-Каменский М.И. Кормак сын Эгмунда / Примечания // Поэзия скальдов. - Санкт-Петербург: Наука, 2004. - С. 150.

23. Стеблин-Каменский М.И. Тьюдольв из Хвинира. Перечень Инглингов // Там само. - С. 134.

24. Стеблин-Каменский М.И. Эгиль сын Грима Лысого. Выкуп головы  // Там само. - С. 137, 138.

25. Страхополох / Староісляндські новелі // Франко І. Твори. - Т. ХХІХ. - З чужих літератур: повісті й оповідання. - Кн. 2. - Харків: РУХ, 1929. - С. 663, 664, 666.

26. Танець ельфів / Старонорвезькі балади // Франко І. Зібрання творів: У 50 тт. - Т. 10. - Поетичні переклади та переспіви. - К.: Наукова думка, 1977. - С. 250.

27. Тьюдольв из Хвинира. Перечень Инглингов // Поэзия скальдов. - Санкт-Петербург: Наука, 2004. - С. 8.

         28. Франц Мария-Луиза фон. Психология сказки. Толкование волшебных сказок. Психологический смысл мотива искупления в волшебной сказке. - Санкт-Петербург: Б. С. К., 2004. - 360 с.

          e-mail: smolnolya@rambler.ru


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>