XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Снітовська О. Й. ЛІТЕРАТУРА ЯК НЕТЕОРЕТИЧНА ФОРМА ФІЛОСОФУВАННЯ І ТЛУМАЧЕННЯ

Снітовська Ольга Йосипівна

аспірантка 2-го року підготовки

Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

ЛІТЕРАТУРА ЯК НЕТЕОРЕТИЧНА ФОРМА ФІЛОСОФУВАННЯ І ТЛУМАЧЕННЯ

Зв'язок літератури і філософії створює напрям або течію інтелектуалізму, у літературно-художніх взірцях якого важливе місце посідає авторська концепція (або ж філософська, наукова, притчева), художня картина світу, поєднання реального та ірреального, раціонального та ірраціонального. Специфіка поетики інтелектуальної літератури проявляється через персоніфікацію ідеї, її закодованість в певних образах і символах, схильності персонажів до розумової рефлексії, до самоаналізу, у виборі певного жанру (щоденник, притча, есе, філософсько-наукова лірика, філософський роман, роман-утопія (антиутопія), драма ідей тощо), в якому виявляє себе зміст твору, різні типи інтертекстуальності (паратекстуальність, метатекстуальність, гіпертекстуальність тощо) [8, 305-306].

Інтелектуалізм як явище в світовій та, зокрема, українській художньо-естетичній традиції є об'єктом вивчення у працях М.Бахтіна [1], Ю.Борева [2], О.Забужко [3], Ю.Залізняка [4], П.Іванишина [5], Н.Козачук [6], Л.Мармазової [9], П.Юркевича [10] та ін..

Література і філософія є способом усвідомленого буття як на рівні особистості (автор - реципієнт), так і спільноти, яку ця особистість репрезентує.

Філософія і література мають свої точки дотикання і розмежування. А саме: - і філософія і література є історично розвиненими формами словесної творчості, наслідком якої є поява тексту, що передбачає появу реципієнта (слухач-читач), яка не завжди адекватна часові і простору творення тексту; - сприйняття-розуміння-пізнання тексту виявляє особистісно-екзистенційну, діалогічно-комунікативну присутність автора, який ніколи не є інкогніто, а виявляє ментально-світоглядну приналежність до певного часу і простору; - предметом філософської і літературно-художньої рефлексії є людина, у всій повноті її діяльності і духовного життя, а також світ, що оточує людину.

Відмінності філософії і літератури виказують реалії форми і змісту тексту як на рівні його творення, так і сприйняття. У сприйнятті будь-якого словесного тексту форма об'єктивує зміст, а тому є зовнішнім, репрезентативним аспектом змісту. Водночас цілісність тексту як певної системи інформації виявляє себе в єдності його форми і змісту: зміст переходить у форму, форма переходить у зміст. Це означає, що у процесі творчості зміст як сукупність ідей, уявлень, переконань автора виливається у форму судження, дискурсу, оцінки тощо. У процесі сприйняття, перш за все, форми адресат тексту пізнає зміст. Формотворчими чинниками тексту є дотримання (створення) автором певного стилю і методу зображення-осмислення людини і світу навколо неї, що виявляє себе у мові і виступає практичним втіленням змісту.

Мовне оформлення тексту становить суттєву відмінність філософської і літературної (художньо-літературної) творчості. Як відомо, світоглядні ідеї та гуманістичні ідеали формуються у всіх сферах духовно-практичного освоєння дійсності, у філософії і літературі зокрема. Проте від літератури як художньої форми світогляду, що ґрунтується на чуттєво-образному зображенні дійсності, філософія відрізняється тим, що будує свою картину світу і місце людини в ньому на основі теоретичного осмислення суспільно-історичного досвіду, надбань культури та здобутків наукового пізнання. Наслідком цієї філософської рефлексії є побудова раціонально-понятійних форм у системах ідей, та логічні способи їх обґрунтування через філософські категорії і поняття.

Предметом літератури, як і філософії, є «вічні проблеми» людини та її буття у відношеннях щодо себе і оточуючого світу (істина, краса, добро, свобода, життя і смерть, щастя і шляхи його досягнення тощо). Стиль літературно-філософського мислення відображає умоглядність і раціональність, концептуальне відтворення об'єктивної реальності з використанням аналізу і синтезу, дедукції та індукції, порівняння та аналогії, абстрагування та узагальнення, сходження від абстрактного до конкретного. У процесі літературно-філософського пізнання стиль, як і метод, апелює до природної та соціальної реальності не безпосередньо, а опосередковано. Філософське знання і його теоретичні побудови не можуть бути перевірені експериментально на предмет істинності чи хибності, однак значимість філософського знання можна визначити за його здатністю пробуджувати свідомість, самосвідомість, слугувати методологічною основою інших сфер духовно-практичного освоєння світу.

Моменти синкретизму літератури і філософії дали поштовх до виникнення оригінального і перспективного філософського напряму - екзистенціалізму, одним із досягнень якого є зменшення опозиційності раціонального та ірраціонального, а також переосмислення вихідних принципів та підходів до вирішення проблеми людини та сенсу її буття.

У філософській концепції екзистенціалізму має місце висока оцінка мистецтва, ототожнення його з філософією, про що свідчить форма викладу теоретичних ідей: романи, притчі, есе, художньо-критичні статті тощо. Таким чином екзистенціалізм як провідний філософсько-естетичний напрям ХХ ст. отримав широке відображення в художній літературній або художній літературн-філософській формі (наприклад, Г.Сковорода, А.Камю, Ж.П.Сартр є, водночас, і письменниками і філософами), у кіномистецтві (наприклад, у творчості М.Антоніоні, І.Берґмана, А.Рене). Причиною цього феномену є стиль мислення: якщо представник теоретичної філософії сповідує нейтралітет власної суб'єктивності, дотримується об'єктивності, відстороненості від предмету дослідження та відповідності власного філософування щодо концепції репрезентованого ним вчення, то екзистенційний мислитель сприймає світ як митець, «якому потрібно певним чином здійснити ідентифікацію з природою, щоб бути в змозі змалювати чи оспівати її» [7, 54]. Предметом філософсько-літературної рефлексії екзистенціалізму є унікально-неповторне буття людини, її екзистенція, яка не піддається логіко-раціональному пізнанню, а осягається безпосереднім переживанням кожної і певної миті буття як стану. Письменники-екзистенціалісти описують структури екзистенції, якими є модуси людського існування: страх, совість, вина, смерть, піклування, тривога, вибір, обов'язок. І саме художньо-образні засоби мистецтва, передають ці стани, дають можливість наблизитись до їх розуміння. На думку Леппа Іняса, якби Сартр опублікував лише свій монументальний трактат «Буття і Ніщо» та інші філософські праці, то він, мабуть, ніколи не став би таким популярним і знаменитим. Саме твори «Нудота», «Мухи», «За зачиненими дверима», «Дороги свободи» відкрили широкому загалу читачів основні положення сартрівської філософії, а «Буття і Ніщо» слід розглядати як своєрідний переклад філософською мовою екзистенційних ситуацій, описаних у романах і театральних п'єсах. Звернення до літературної творчості в екзистенційній перспективі становить суттєву властивість філософії екзистенції: не обмежуватися дискусіями між філософами-професіоналами, а прагнути до навернення прихильників, до загалу [7, 55]

Екзистенціалізм є методом розв'язання проблеми людини та її буття, шляхом до усвідомлення специфіки неповторно-індивідуального людського існування. Екзистенціалізм як метод пізнання предмету своєї рефлексії витворює специфічний стиль мислення, представлений релігійним і атеїстичним напрямами екзистенціалізму. Представники обох напрямів найчастіше використовують феноменологічний метод осягнення реальності. Не вдаючись до визначень та доказів, цей аналітичний метод здатен і в художньому слові осягнути індивідуальне і конкретне, описує реальність в усій цілісності [7, 54].

Таким чином встановлено, що літературне «екзистенційне мислення» сприймає людину як цілісність її тілесних, емоційних, духовних сил, - як екзистенцію, існування, що не відмежоване від основи світу - буття. Екзистенційному мисленню не властиве розмежування суб'єкта та об'єкта, оскільки існування (екзистенція) знаходиться в нероздільній єдності з буттям. Екзистенційна реальність є вільною і неоднозначною, перебуває у постійному становленні, а тому може бути висловлене засобами поетики. Це і надає інтелектуалізованій художній літературі ознак нетеоретичної форми філософування.

Література:

1. Бахтін М. Проблема тексту у лінгвістиці, філології та інших гуманітарних науках // Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст.. / За ред.. Марії Зубрицької. 2-е вид., доповнене. - К.: Літопис», 2001. - 832 с. - С. 416 - 422

2. Борев Ю. Інтелектуалізм в літературі // Словарь литературоведческих терминов.  Ред.-сост.:Л.И.Тимофеев и С.В.Тураев. - М.: «Просвещение», 1974. - 509 с. - С. 105 - 107

3. Забужко О. Філософія української ідеї та європейський контекст. - К.:Основи, 1993. - 126 с.

4. Залізняк Ю.Б. Етичний інтелектуалізм публіцистики Івана Дзюби та Вацлава Гавела. - Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.08. - Львівський національний університет ім. Івана Франка. - Львів, 2007. - 217 с.

5. Іванишин П.В. Національно-екзистенціальна інтерпретація (основні теоретичні та прагматичні аспекти): Монографія. - Дрогобич: Видавнича фірма «Відродження», 2005. - 308 с.

6. Козачук Н.В. Поетика української інтелектуальної прози 1960-90 рр. - Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.01. - українська література. - Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника. - Івано-Франківськ, 2007

7. Лепп Іняс. Християнська філософія екзистенції: Пер. з фр. - К.: Унів. вид-во «Пульсари», 2004. - 148 с.

8. Літературознавчий словник-довідник / За ред.. Р.Т.Гром'яка, Ю.І.Коваліва, В.І.Теремка. - К.: ВЦ «Академія», 2007. - 752 с. - С. 305 - 306

9. Мармазова Л.Л.  Поетика постмодерністської інтелектуальної драми Т.Стоппарда. - Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.04. - Донецький національний університет. - Донецьк, 2006

10. Юркевич П. Серце і його значення в духовному житті людини за вченням Слова Божого // Хроніка - 2000. Український культурологічний альманах. - Випуск 39-40. - К.: ЗАТ «ВІПОЛ», 2000. - С. 563-573

 


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>