XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Сочавська А.Є. ЕКОЛОГІЗАЦІЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ

аспірант, Сочавська А. Є.

Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу

ЕКОЛОГІЗАЦІЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ

Сучасну екологічну ситуацію в Україні можна охарактеризувати як кризову, що формувалася протягом тривалого періоду. Економіці України притаманна висока питома вага ресурсомістких та енергоємних технологій. Низький рівень екологічної свідомості суспільства призвели до значної деградації довкілля України, надмірного забруднення поверхневих і підземних вод, повітря і земель, зменшення народжуваності та збільшення смертності, а це загрожує вимиранням і біологічно-генетичною деградацією народу України.

Стан України на час здобуття незалежності був особливим. Загальна площа її складала менш 3 відсотків території колишнього Радянського Союзу, проте, на ній була зосереджена чверть усього промислового потенціалу, а це означає, що на Україну припадало близько 25 відсотків забруднення навколишнього середовища.

Диспропорції в розміщенні продуктивних сил, що мали місце протягом тривалого часу, призвели до того, що територія України по техногенному навантаженню на природне середовище в 4-5 разів перевищувала аналогічний показник розвинутих країн. При цьому розораність земель досягла 80-ти відсотків площ сільгоспугідь і 57 відсотків загальної площі суші, а обсяг води, що використовувався в технологічних процесах, у 2-5 разів (а на деяких підприємствах - у 10-13 разів) перевищував рівень використання в порівнянні із сучасними технологіями.

В умовах панування централізованої командно-адміністративної системи економіка України формувалася без належної оцінки екологічного стану окремих регіонів. І як наслідок виникли регіональні центри з надмірною концентрацією промислових виробництв, що характеризуються підвищеним забрудненням навколишнього середовища й інтенсивним використанням природних ресурсів. Розвиток промислово-територіальних структур відбувався без обліку господарської ємності біосфери, що привело до утворення в деяких регіонах України надзвичайно могутніх концентраторів техногенного тиску. До таких можна віднести Донецько-Придніпровський промисловий комплекс, що зайняв одне з перших місць по забрудненню в Європі, Калуський промисловий вузол. [5]

Екологічні наслідки тоталітарного господарювання на території сучасної України можна охарактеризувати як надзвичайні і як такі, що створюють системні і складні проблеми на шляху до стійкого розвитку. Практично всі екологічні складові потенціалу стійкого розвитку - земля, вода, ліси, сільгоспугіддя, надра - відчули значний антропогенний вплив. Для таких умов повинна бути і відповідна екологічна політика, з домінантою відтворення природного потенціалу, екологічного оздоровлення водних басейнів і законодавчого підпорядкування господарської, комерційної й інвестиційної діяльності. Україна через високий рівень концентрації промислового виробництва та сільського господарства, внаслідок використання природних ресурсів протягом десятиріч перетворилася в одну з найнебезпечніших в екологічному відношенні країн. [5] Виходячи з принципу рівноправності та права кожного народу самостійно вирішувати свою долю, Україна, поряд з визначенням свого внутрішнього і зовнішнього статусу, напрямків політичного, економічного, соціального та культурного розвитку, повинна обов'язково опрацювати стратегію і тактику порятунку від глибокої екологічної кризи, віднайти шляхи забезпечення екологічного благополуччя країни, збереження національних природних ресурсів для майбутніх поколінь.

В Україні в нинішній системі економічного механізму екологічного регулювання фактично не функціонує механізм кредитування природоохоронних заходів, пільгового оподаткування та цінового заохочення екологоконструктивної діяльності. Не набули необхідного розвитку механізм впливу субсидування на формування екологічної інфраструктури, "зеленої" індустрії, національного ринку екологічних послуг тощо[3].

Уряду України для підтримання сталого розвитку необхідно стимулювати раціональне використання природних ресурсів, охорону навколишнього природного середовища шляхом:

- надання пільг при оподаткуванні підприємств, установ, організацій і громадян в разі реалізації ними заходів щодо раціонального використання природних ресурсів та охорони навколишнього природного середовища, при переході на маловідходні і ресурсо-енергозберігаючі технології, виконанні інших заходів, спрямованих на поліпшення охорони навколишнього природного середовища;

- надання на пільгових умовах короткострокових і довгострокових кредитів для забезпечення раціонального використання природних ресурсів;

- звільнення від оподаткування фондів охорони навколишнього природного середовища;

- передачі частини коштів фондів охорони навколишнього природного середовища на договірних умовах підприємствам, установам і громадянам;

- надання можливості отримання природних ресурсів під заставу;

- запобіганням небажаним змінам природних рослинних угруповань та негативному впливу на них господарської діяльності;

- зупиненням (тимчасовим) господарської діяльності з метою створення умов для відновлення деградованих земель.

У таких умовах важливою прерогативою державного управління є забезпечення стійкого і збалансованого інноваційного розвитку. Саме широкомасштабна інноваційна діяльність є фундаментом стабільного і ефективного економічного зростання як окремо узятої галузі, так і країни в цілому.[1] Отже, без суттєвих позитивних зрушень у сфері інтенсифікації інноваційних відносин сталий розвиток економіки України є неможливим.[4]

Екологізація інноваційної діяльності є передумовою досягнення сталого розвитку економіки, орієнтація на який є офіційно визнаною в Україні.

Інноваційна політика держави визначена в Законі України "Про інноваційну діяльність", Посланні Президента України Верховній Раді України "Європейський вибір: концептуальні основи стратегії економічного і соціального розвитку України на 2002 - 2011 року" і в проекті Національної доктрини інноваційного розвитку і модернізації економіки України. На жаль, екологічні аспекти не набули в цих документах пріоритетного значення.

На сучасному етапі розвитку стає необхідним розширення екологічних пріоритетів у напрямках інноваційної політики: вкладення інновацій в екологічне оздоровлення і відродження природного потенціалу; розвиток інноваційного екологічного підприємництва, створення екосоціотехнопарків; постійне удосконалювання систем екологічного управління; формування еколого-інноваційного потенціалу регіонів і відповідних інноваційних інфраструктур.

Література:

1. Володін С.А. Інноваційна модель наукоємного ринку АПК  /С. А. Володін // Актуальні проблеми економіки. - 2005. - №8. - С. 133-142.

2. Послання Президента України до Верховної Ради України (редакція від 30.04.2002 р.) Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011роки. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg%20=n0001100-02

3. Проблеми раціонального природокористування в процесі забезпечення сталого розвитку в Україні/ Хвесик М.А., Степанюк Н.А./ Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (МНПК) "І-ий Всеукраїнський з'їзд екологів" [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://eco.com.ua/konf

4. Стефанів І. Інноваційна політика держави /І. Стефанів //Світ фінансів. -  2008. -  № 3 (16). - С. 87-92.

5. Джигирей, В. С.   Екологія та охорона навколишнього природного середовища [Текст] : навч. посібник / В. С. Джигирей. - 5-те вид., випр. і доп. - К. : Знання, 2007. - 422 с.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>