Сорба А.І., Любера В.Е., Літовська І.М. СУТНІСТЬ ФАКТОРИНГУ ТА ДИНАМІКА ЙОГО В РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ
Сорба Анастасія Ігорівна
Любера Владислав Едуардович
Буковинський державний фінансово-економічний університет
м. Чернівці
Науковий керівник:
Літовська Іванна Миколаївна
СУТНІСТЬ ФАКТОРИНГУ ТА ДИНАМІКА ЙОГО В РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ
Постановка проблеми. В сучасних умов розвитку економічних відносин все більшого попиту набувають послуги факторингу, що дозволяє господарюючим суб'єктам перекласти на плечі факторингової компанії право грошової вимоги до своїх клієнтів.
Звичайно найпоширенішим джерелом фінансових ресурсів залишаються короткострокові кредити, які надаються банками, проте короткострокове кредитування за сучасних умов видається "дорогим задоволенням". Основні недоліки короткострокових банківських кредитів полягають у високих відсоткових ставках та необхідності надання забезпечення, яке інколи може дорівнювати обороту підприємства.
Потреба в поповненні обігових коштів та висока вартість короткострокових банківських кредитів призвела до активізації розвитку на ринку фінансових послуг України специфічної послуги - факторингу.
Метою даного дослідження. Визначення сутності факторингу, а також динаміки його розвитку в Україні.
Аналіз останніх досліджень та публікацій. Дослідженням підходів до визначення терміна "факторинг", історії його виникнення та економічної сутності займалися Ю. Попова, В. Смачило, О. Остафіля, Є. Склеповий. Серед іноземних науковців найбільш цікавими є роботи Б. Гапа, У. Томаса, М. Формана, Дж. Гилберта, Ф. Селінджера, М. Бікерса, Ф. Салінберга, А. Івасенко, Є. Голікової та ін.
Виклад основного матеріалу. Факторинг - процес перевідступлення банку або фінансовій компанії неоплачених боргових зобов'язань, які виникають між контрагентами в процесі реалізації товарів і послуг на умовах комерційного кредиту та супроводжуються елементами юридичного, страхового, інформаційного та бухгалтерського обслуговування постачальника [4]. Факторинг з'явився близько 100 років тому В США, а до середини ХХ століття став використовуватися і в Європі. Сьогодні міжнародна факторингова індустрія активно розвивається. В світі існує близько 1000 факторингових компаній. Близько 66% їх обороту доводиться на Європу, 22% - на США, 11% - на країни Азії
Доволі часто факторинг порівнюють з кредитом, хоча факторинг і банківський кредит мають різну природу та забезпечують різні потреби постачальників. Кредит характеризується строковістю і видається на конкретний, обумовлений в угоді, термін. Крім того, процедура отримання кредиту орієнтована на успіхи компанії в минулому, факторингове фінансування, навпаки, орієнтується на майбутні досягнення компанії і не потребує, на відміну від кредиту, застави. Фінансовий механізм факторингу надає постачальникам принципово нові можливості розвитку, адже на відміну від банківського кредитування та залучення власних коштів, він не обмежений певними сумами. Факторинг має переваги як для постачальника, так і для покупця.
Перевагами факторингу для постачальника є:
•1) отримання додаткового фінансування;
•2) збільшення товарообігу та додатковий прибуток від збільшення обсягу продажу;
•3) спрощення планування грошового обігу;
•4) захист від ризику неоплати чи несвоєчасної оплати боргу дебіторами;
•5) економія на витратах на банківське кредитування (витрати на оформлення кредиту та застави, проценти, витрати на мобілізацію коштів на погашення заборгованості за кредитом);
•6) захист від валютних ризиків;
•7) захист від втрат, пов'язаних з відсутністю або недостатністю неупередженого контролю за продажами та платежами.
Покупець отримує також має переваги, серед них такі:
•1) вигідніші умови оплати, які не потребують відволікання грошових коштів у разі передоплати;
•2) збільшення купівельної спроможності.
Основним документом, який містить визначення поняття факторингу, є Конвенція УНІДРУА «Про міжнародний факторинг» (UNIDROIT Convention on International Factoring), підписана 28 травня 1988 р. в м. Оттава. В Конвенції УНІДРУА «Про міжнародний факторинг» зазначено, що за факторингу постачальник відступає або може відступати фактору право грошової вимоги, яке випливає з договорів купівлі-продажу товарів, укладених між постачальником та його покупцями (боржниками), крім договорів купівлі-продажу товарів, придбаних в першу чергу для їхнього особистого, сімейного або домашнього використання[2].
Конвенція УНІДРУА виступила базою для формування національного законодавства в даній сфері, саме після її ухвалення ряд держав ввів факторинг в систему свого цивільного права. Україна, приєднавшись до Конвенції УНІДРУА також взяла її за основу для розробки національного законодавства в даній галузі. Відносини, що виникають при укладанні факторингових угод регулюються Цивільним кодексом України (глава 73) [1].
В Україні відповідно до Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг №231 від 03.04.2009 року "Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг", до фінансової послуги факторингу відноситься сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів) [6]:
•1) фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги;
•2) набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників - суб'єктів господарювання за договором, на якому базується таке відступлення;
•3) отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.
Перший вид передбачає забезпеченням фінансовими ресурсами суб'єктів господарювання на умовах, передбачених договором факторингу. Важливо, фінансування, по своїй сутті, є більш широким поняттям, ніж кредитування, оскільки остання є одним із способів передання грошових коштів (фінансування). Факторинг, як форма здійснення фінансування суб'єктів господарювання,являє собою непряме фінансування, оскільки воно здійснюється через фінансового посередника-факторингову компанію, тоді як, наприклад, комерційний кредит, за рахунок якого відбувається фінансування, є прямим фінансуванням, оскільки передбачає фінансування одного суб'єкта господарювання, який не надає фінансову послугу посередництва, іншого у процесі здійснення господарської діяльності .
Другий вид операцій факторингу передбачає набуття відступленого права грошової вимоги. Так, якщо перший вид факторингових операцій передбачає фінансування під забезпечення грошового зобов'язання, при якому фактор надає клієнту 60-90% розміру зобов'язання до моменту його погашення та повертає остачу після погашення з вирахуванням комісії та відсотків, то цей вид факторингових операцій передбачає остаточний викуп такого зобов'язання, фактично укладення договору цесії щодо предмету факторингу.
Третій вид факторингових операцій передбачає отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта. Вид такої оплати повинен бути передбачений договором факторингу. Серед можливих способів оплати можна виділити: дисконтування суми боргу, розподіл відсотків, винагороди.
Слід зазначити, що в Україні початок становлення ринку факторингових послуг розпочався ще в 1988 р., коли Промбудбанк СРСР вперше використав його на практиці. Порядок здійснення факторингових операцій регулювався листом Державного банку СРСР «Про порядок здійснення операцій надходження постачальником банківських прав отримання платежу згідно з платіжними вимогами за поставлені товари, виконані роботи та надані послуги» від 12. груд. 1989 р.
Сьогодні ринок факторингових послуг в Україні знаходиться все ще на стадії зародження [3]. На відміну від розвинених країн в Україні найбільшими учасниками даного ринку є не спеціалізовані компанії , а банки (понад 90% ринку). За даними компанії «Простобанк Консалтинг», основними операторами ринку факторингових послуг в Україні є «UniCredit Bank», «Укрэксимбанк», «ПриватБанк», «Swedbank», «Райффайзен Банк Аваль», , компанії «Арма Факторинг», «Перша Факторингова Компанія» і «Факторинг». Перша трійка лідерів займає 60-65% ринку [5]. Слід зазначити, що на сьогодні АКБ «UniCredit Bank» займає позицію лідера на факторинговому ринку. Його частка на ринку оцінюється в 36%.
Взагальному ринок факторингових послуг в Україні представлений 99 фінансовими компаніями, які протягом 9 місяців 2011 року фінансові компанії уклали 8 046 договорів факторингу загальним обсягом 3 868,7 млн. грн. і виконали 6 398 договори на суму 3 310,5 млн. грн. Діючими станом на 30.09.2011 залишилось 3 624 договори факторингу[6].
Аналізуючи відповідні дані попередніх періодів необхідно відзначити значне зростання кількості укладених договорів факторингу при незначному збільшенні вартості таких договорів. Так, станом на 30.09.2011 кількість договорів факторингу, укладених протягом 9 місяців 2011 року, становила 8 046 одиниць, що в 2,9 рази більше в порівнянні з показником на відповідну дату 2010 року. Вартість договорів факторингу станом на 30.09.2011, укладених протягом 9 місяців 2011 року, становила 3 868,7 млн. грн., що на 0,5% менше в порівнянні з показником на відповідну дату 2010 року[6].
Висновок. Використання факторингу не лише дає змогу підприємству уникнути кризових явищ, а й сприятиме подальшому розвитку підприємства, отриманню великих прибутків та збільшенню ринкової вартості підприємств.
Він виступає оптимальним рішенням для підприємств тоді, коли традиційні джерела фінансування (банківський кредит і овердрафт) вже вичерпали свої можливості; компанії не мають достатнього обсягу активів для надання застави; сезонні коливання попиту спричиняють брак коштів; кошти компанії «заморожені» в дебіторській заборгованості; стрімке зростання бізнесу потребує накопичення додаткового капіталу; внаслідок високого попиту на продукцію підприємствам необхідно створювати додаткові товарні запаси. Проте рівень розвитку даної сфери в Україні залишається невисоким, хоча помітна позитивна тенденція до зростання.
Література:
•1. Цивільний Кодекс України // ВР України від 16.01.2003 р. № 435-IV.
•2. Андрійчук О.І. Факторингові послуги в Україні та досвід ЄС.[Електронний ресурс].- http://dspace.uabs.edu.ua.
•3. Остапенко О.М. Теоретичний аспект механізму факторингового обслуговування .[Електронний ресурс].- http://www.nbuv.gov.ua.
•4. Пальчук О.І Факторинг як специфічна фінансова послуга .[Електронний ресурс].-http://ena.lp.edu.ua:8080/bitstream/ntb/7839/2/28.pdf .
•5. Розвиток факторингового бізнесу в Україні .[Електронний ресурс].-http://www.rurik.com.ua/documents/research/factoring_IIkv2010.pdf.
•6. Підсумки діяльності фінансових компаній, ломбардів та юридичних осіб (лізингодавців) за 9 місяців 2011 року .[Електронний ресурс].- http://www.dfp.gov.ua .
